Рішення № 15561997, 27.04.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2011 р. Справа № 5019/500/11

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"

до відповідача Приватного підприємства "Веприк"

про встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу №38 -11а від 10 жовтня 2006 року, визнання права державної власності на об'єкт нерухомості, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суддя Войтюк В.Р.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : не з'явився.

Від відповідача : ОСОБА_1. дов. у справі.

Від 3-ї особи : не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Веприк" про встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу № 38 -11а від 10 жовтня 2006 року, визнання права державної власності на об'єкт нерухомості, витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на таке.

ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури»створене у процесі корпоратизації на базі Державного підприємства Рівненський завод високовольтної апаратури, відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 23.03.2004р. № 418.

Засновником ВАТ «РЗВА»є держава в особі Міністерства промислової політики України. Відповідно до п.3.3. Статуту товариства, зареєстрованого Рівненською міською управою 25.03.1994р. за №380 товариство є правонаступником державного підприємства Рівненського заводу високовольтної апаратури.

15.12.2006р.між Поклажодавцем (ВАТ «РЗВА») та Зберігачем (ПП "Веприк") укладено договір відповідального зберігання № 40-11, який було погоджено РВ ФДМУ по Рівненській області. За даним договором у Зберігача виникло зобов'язання зберіганню наступного майна: будиночка (ПСГ); корівника на 50 голів (1 черга), трансформаторної підстанції (1 черга), лінії високовольтної (кл-0,34кВт 1 черга), силосховища (1 черга), водонапірної башти (1 черга), артезіанської скважини (1 черга), водопроводу (1 черга), ємкості 50 куб.м. (2 черга), причіпу тракторного, плугу п-4-35, станку спеціального для зняття облою, таль ручна пересувна, возу парокінного трансформаторної підстанції, машини для внесення оргдобрив РОУ-6, стійлового обладнання ОСК-25, транспортеру скребкового ТСН-3Б (Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання).

Актом перевірки фактичної наявності об'єктів нерухомості на території підсобного господарства ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури", що знаходиться адресою: Острозький р-н, с. Слобідка від 20.02.2007р., було підтверджено наявність державного майна, зокрема: будівля підсобного господарства, будиночок підсобного господарства № 31 і будівлі, обладнання підсобного господарства №31, будиночок (ПСГ), корівник на 50 голів (1 черга). Дані об'єкти внесені до реєстру державного майна яке не увійшло до Статутного фонду господарського товариства.

10.10.2006р. між Продавцем (ВАТ "РЗВА") та Покупцем (ПП "Веприк") укладено договір купівлі-продажу № 38-11а наступних об'єктів: жижезбірника, гноєсховища, пож.водойми, зерносховища, корівника, котла опалювального водогрійного "РІВНЕ - 4" та бойлера "РІВНЕ - 120", що знаходиться за адресою Рівненська обл., Острозький р-н, с.Слобідка.

Договір купівлі-продажу №38-11а від 10.10.2006 року є нікчемним з наступних підстав.

Ст.658 ЦК України передбачено, що право продажу, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Даний договір укладений між ВАТ «РЗВА»та ПП «Веприк». При чому, ВАТ «РЗВА»не належить право власності на дане майно, оскільки воно не увійшло до Статутного фонду товариства при корпоратизації. Засновником ВАТ «РЗВА»є держава в особі Міністерства промислової політики України. Отже, майно, яке не ввійшло до статутного фонду товариства, перебуває в державній власності. Відповідно до п.п.9 п.4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994р. №412, відділення здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ та організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації.

Крім того, відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу . житлового будинку (квартири), іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Не зважаючи на те, що в предмет договору № 38-11а від 10.10.2006р. входять об'єкти нерухомого майна , даний договір укладений в простій письмовій формі.

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі встановленій законом. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1ст.220 ЦКУ). Згідно ч.1ст.236 ЦКУ нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення. Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.02.2011р. Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод високовольтної апаратури" припинило діяльність.

Надалі ПП "Веприк" (не маючи спеціальної правосуб'єктності - процесуальної правоздатності та дієздатності) з метою узаконення спірного договору, уклали третейську угоду з ОСОБА_2 від 28.10.2007р. про те, щоб передати неіснуючий спір про визнання права власності за договором купівлі-продажу майна від 17.07.2007р. за ОСОБА_2 на приміщення гноєсховища, зерносховища та приміщення корівника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на розгляд третейського суду. ПП "Веприк" подали зустрічний позов про визнання за ним права приватної власності на майно, що є предметом Договору купівлі-продажу № 38-11а від 10.10.2006р.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.3 ч.1ст.388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи , яка не мала права його відчужувати , про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) , власник має право витребувати це майно від набувача якщо майно вибуло з володіння власника або особи , якій він передав майно у володінні , не з їхньої волі іншим шляхом.

Зазначає, що приміщення будівлі підсобного господарства, будиночку підсобного господарства № 31 і будівлі, обладнання підсобного господарства №31, будиночок (ПСГ), корівника на 50 голів (1 черга), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

Окрім того, позивач зазначає, що в Рівненському міському суді Рівненської області розглядалася справа за заявою заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області про скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Діловий Захід»від 12.11.2007р. по справі за позовом Лицкалюка Леоніда Івановича до приватного підприємства «Веприк»про визнання права власності на приміщення гноєсховища, будівлю зерносховища, будівлю корівника, що знаходяться в с. Слобідка, Острозького району, Рівненської області та зустрічним позовом про визнання права власності на ці об'єкти за приватним підприємством «Веприк».

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.04.2010р. відмовлено у задоволенні заяви заступника прокурора м.Рівне у зв`язку з пропущенням строку позовної давності.

25.10.2010р. ухвалою апеляційного суду Рівненської області у даній справі апеляційну скаргу регіонального відділення відхилено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.01.2011р.відкрито касаційне провадження .

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Отже, для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

Зазначає, що рішення третейського суду не має преюдиціального значення, якщо воно постановлене не з господарського спору, хоча б і викладені в ньому обставини є такими, що породжують, змінюють чи припиняють господарські відносини.

Окрім того, позивач звернувся із клопотанням про зупинення провадження у справі, оскільки у Рівненському міському суді на вирішенні знаходиться справа про визнання недійною третейської угоди від 28.10.07 р. між ОСОБА_2 та ПП “Веприк”, яке підлягає відхиленню, оскільки у тій справі не установлюються факти, які матимуть преюдиційне значення саме для цієї справи. До того ж безпосереднє рішення третейського суду на підставі якого зареєстровано право власності, залишено судом в силі.

Третя особа без самостійних вимог КП Рівненське ОБТІ участі представника не забезпечила, пояснень не надала.

Відповідач ПП “Веприк” просить у позові відмовити, посилаючись на таке.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 Цивільного кодексу України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач в 2009 році звертався до Рівненського міського суду із завою про визнання недійсним рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий Захід" яким визнано право власності на наступне майно : будівля гноєсховища, будівля зерносховища загальною площею 287,5 кв.м, будівлю корівника для ВРХ на 50 голів загальною площею 1959,3 м , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

При розгляді заяви судом встановлено, що Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській області зверталося до Рівненського бюро технічної інвентаризації із листом де просило вказати підстави реєстрації вищезазначеного майна за ПП "Веприк" в листопаді 2007 року. Тобто, позивачу було відомо про договір купівлі-продажу № 38-11а укладеного між ПП "Веприк" та ВАТ "РЗВА" 10 жовтня 2006 року вже в листопаді 2007 року.

Також судом встановлено, що зазначене вище майно зареєстровано в РОБТІ за ВАТ "РЗВА". В ухвалі апеляційного суду Рівненської області від 25 жовтня 2010 року, по справі за заявою заступника прокурора м. Рівного в інтересах регіонального відділення фонду державного майна України в Рівненській області про скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Діловий Захід»від 12 листопада 2007 року зазначено, що із заяви про скасування рішення постійно діючого третейського суду від 12 листопада 2007 р. вбачається, що заступник прокурора м. Рівне послався як на підставу задоволення його вимог на те, що майно, на яке за вище вказаним рішенням визнано право власності за ПП "Веприк" належало державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області. Проте, на підтвердження своїх доводів будь яких доказів суду першої інстанції не надав. Не надано їх і до апеляційного суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області. Тобто, договір купівлі-продажу № 38-11а між ПП "Веприк" та ВАТ "РЗВА" 10 жовтня 2006 року укладений правомірно.

Рівненький міський суд в задоволені заяви заступника прокурора м. Рівного в інтересах регіонального відділення Фонду державного майна України в Рівненській області про скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Діловий Захід»від 12 листопада 2007 року відмовив. Підставами для відмови, зокрема, зазначено сплив термінів позовної давності та відсутність доказів того, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належало державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області. Апеляційний суд Рівненської області залишив рішення без змін.

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заслухавши пояснення представника відповідача, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити з огляду на таке.

ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури»створене у процесі корпоратизації на базі Державного підприємства Рівненський завод високовольтної апаратури, відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 23.03.2004р. №418.

Засновником ВАТ «РЗВА»є держава в особі Міністерства промислової політики України. Відповідно до п.3.3. Статуту товариства, зареєстрованого Рівненською міською управою 25.03.1994р. за №380 товариство є правонаступником державного підприємства Рівненського заводу високовольтної апаратури.

15.12.2006р.між Поклажодавцем (ВАТ «РЗВА») та Зберігачем (ПП «Веприк») укладено договір відповідального зберігання №40-11, який погоджено РВ ФДМУ по Рівненській області. За даним договором у Зберігача виникло зобов'язання по зберіганню наступного майна: будиночка (ПСГ) ; корівника на 50 голів (1 черга), трансформаторної підстанції (1 черга), лінії високовольтної (кл-0,34кВт 1 черга), силосховища (1 черга), водонапірної башти (1 черга), артезіанської скважини (1 черга), водопроводу (1 черга), ємкості 50 куб.м. (2 черга), причіпу тракторного, плугу п-4-35, станку спеціального для зняття облою, таль ручна пересувна, возу парокінного трансформаторної підстанції, машини для внесення оргдобрив РОУ-6, стійлового обладнання ОСК-25, транспортеру скребкового ТСН-3Б (Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання).

У подальшому, 10.10.2006р. між Продавцем (ВАТ "РЗВА") та Покупцем (ПП "Веприк") укладено договір купівлі-продажу № 38-11а наступних об'єктів: жижезбірника, гноєсховища, пож.водойми, зерносховища, корівника, котла опалювального водогрійного "РІВНЕ -4" та бойлера "РІВНЕ - 120", що знаходиться за адресою Рівненська обл., Острозький р-н, с.Слобідка.

На даний час, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.02.2011р. Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод високовольтної апаратури" припинило діяльність.

Після цього, 17.07.07р. позивач уклав із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу придбаного у ВАТ «РЗВА»майна.

Надалі ПП "Веприк" уклало третейську угоду з ОСОБА_2 від 28.10.2007р. про те, щоб передати виниклий спір за позовом ОСОБА_2. про визнання права власності за договором купівлі-продажу майна від 17.07.2007р. на приміщення гноєсховища, зерносховища та приміщення корівника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на розгляд третейського суду.

ПП "Веприк" подало зустрічний позов про визнання за ним права приватної власності на майно, що є предметом Договору купівлі-продажу №38-11а від 10.10.2006р.

Рішенням третейського суду від 12.11.07 р. за зустрічним позивачем визнано право власності на спірне майно.

На підставі укладеного рішення суду Рівненським ОБТІ право власності на спірні обєкти зареєстровано за ПП "Веприк".

Заступник прокурора м.Рівне в 2009 році звернувся до Рівненського міського суду із завою про визнання недійсним рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий Захід" яким визнано право власності на наступне майно: будівля гноєсховища, будівля зерносховища загальною площею 287,5 кв.м, будівлю корівника для ВРХ на 50 голів загальною площею 1959,3 кв.м , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Рівненький міський суд в задоволені заяви відмовив. Підставами для відмови, зазначено сплив терміну позовної давності.

Апеляційний суд Рівненської області залишив рішення без змін і указав на відсутність доказів того, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належало державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області.

Предметом цього позову позивач зазначив такі вимоги:

1. Встановити факт нікчемності договору купівлі-продажу №38-11а від 10.10.2006р. приміщення гноєсховища, будівлі зерносховища , будівлі корівника, пожежної водойми, котла опалювального водогрійного Рівне-4, бойлер Рівне-120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ВАТ «РЗВА»та Приватним підприємством «Веприк».

2. Витребувати майно (приміщення гноєсховища, будівля зерносховища площею 864 м2, будівлю корівника для врх на 50 голів загальною площею 1959,3 м2) з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Веприк».

3. Визнати право власності за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на наступні об'єкти: приміщення гноєсховища, будівля зерносховища площею 864 м2, будівля корівника для врх на 50 голів загальною площею 1959.3 м2

Пленум Верховного суду України постановою від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»розяснив що:

Судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Разом з тим, усупереч зазначеному позивачем не надано доказів оспорення нікчемності правочину, а також вимога про установлення нікчемності заявлена разом із вимогами застосування наслідків такого правочину.

Право власності на спірні обєкти установлено рішенням третейського суду, яке має силу дотепер.

Пункт 7 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди», який встановлює, що третейським судам не підвідомчі спори щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, введений в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів»№ 1076-VІ, від 05.03.2009 року. Рішення третейським судом винесено 12 листопада 2007 року, тому воно винесене в межах установленої компетенції. Відповідно до п-5 ст.35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розлядові справи.

о того ж, згідно додатку №1 до п.2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮУ від 07.02.02 р. до переліку правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності було віднесено і рішення третейських судів, що свідчить про правомірність реєстрації права власності за відповідачем Рівненським ОБТІ.

Окрім того, Вищий Арбітражний суд України листом від 31.06.01 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законодавстава, яке регулює питання, повязані із здійсненням права власності та його захисту»розяснив таке.

Вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5).

Самі лише свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не є правовстановлювальними документами, хоча й можуть оцінюватись ар6ітражними судами у вирішенні спорів відповідно до вимог розділу V АПК в сукупності з іншими доказами у справі.

Зазначені свідоцтва не можуть виступати і предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Як зазначено вище, такий правовстановлюючий документ-рішення третейського суду від 12.11.07 р.- має силу і дотепер.

Відповідно до вимог ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права чи обмежений у його здійсненні.

До того ж, ст.257 ЦК України установлено, що загальна позовна давність складає три роки, які спливли до моменту предявлення позову.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повний текст рішення оформлено та підписано 04.05.2011р.

Суддя Войтюк В.Р.