Рішення № 15561805, 12.05.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 р. Справа № 18/642/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг", 65026, м. Одеса, Польський спуск, 11

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ГРЛ", 36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12

про стягнення 120930,21 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Царьов С.В.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 12.05.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 120930,21 грн. заборгованості за договором № 1509/08-1 транспортного експедирування від 15.09.2008 року, з яких: 103069,84 грн. основного боргу, 10391,47 грн. пені, 3123,02 грн. інфляційних витрат та 4345,88 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав, докази отримання ним ухвали від 04.05.2011 року станом на 12.05.2011 року до суду не повертались. Разом з тим, враховуючи, що зазначена в позовній заяві адреса відповідача (36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12) співпадає з адресою, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 35-37), а у матеріалах справи містяться докази отримання відповідачем попередніх ухвал суду, останній вважається повідомленим належним чином про час, дату і місце проведення судового засідання.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

15.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ГРЛ" (клієнт, відповідач) був укладений договір № 1509/08-1 транспортного експедирування (а.с. 10-15), у відповідності до умов якого експедитор зобов'язався за оплату та за рахунок клієнта надати та організувати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

01.09.2009 року між сторонами була укладена додаткова угода № 2/1 (а.с. 17) до договору № 1509/08-1 транспортного експедирування від 15.09.2008 року (далі - договір), у відповідності до якої лінійним агентом морського контейнерного перевізника буде виставлений експедитору додатковий рахунок по контейнерам ZCSU.8173954/40'HC та ZCSU.6009582/40'FL за зберігання та демередж, які необхідно оплатити експедитору.

Як вбачається з матеріалів справи, лінійним агентом морського контейнерного перевізника є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІМ ІНТЕГРЕЙТИД ШИПІНГ УКРАЇНА", яким було виставлено позивачеві рахунки на оплату комплексу послуг по обробці контейнерів та демередж (а.с. 67-74). Позивачем на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІМ ІНТЕГРЕЙТИД ШИПІНГ УКРАЇНА" було перераховано кошти на оплату вказаних рахунків, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку (а.с. 55-65, 77-88).

У відповідності до приписів п. 2.1.7. договору, експедитор має право отримувати від клієнта відшкодування додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконанні договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта.

За умовами додаткової угоди № 2/1 від 01.09.2009 року до договору експедитор і клієнт погодили вартість зберігання та демереджа контейнерів:

- контейнер ZCSU.8173954/40'HC: зберігання - 50,10 доларів США, в т.ч. ПДВ за добу та демередж - 55,00 доларів США, без ПДВ за добу;

- контейнер ZCSU.6009582/40'FL: зберігання - 150,30 доларів США, в т.ч. ПДВ за добу та демередж - 70,00 доларів США, без ПДВ за добу.

На доплату за портове зберігання за період з 02.09.2009 року по 30.09.2009 року та демередж за понаднормове зберігання контейнерів по 30.09.2009 року позивачем виставлено відповідачу рахунок № 909099 від 30.09.2009 року на суму 103069,84 грн.

Слід зазначити, що сторонами правомірно обрано спосіб вираження та виконання грошового зобов'язання, оскільки згідно ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. У відповідності ж до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Останнє кореспондує положенням ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (№ 2346-III від 05.04.2001 року), якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Платіжні документи для здійснення платежів на території України також мають бути виражені в гривнях.

Згідно п. 5 додаткової угоди № 2/1 від 01.09.2009 року до договору клієнт зобов'язався провести оплату рахунків експедитора за зберігання та демередж контейнерів в гривнах на розрахунковий рахунок експедитора по курсу НБУ на день оплати протягом 3 банківських днів з дати їх оформлення експедитором.

Відповідач у свою чергу взяті на себе зобов'язання не виконав, а саме - не оплатив у повному обсязі зберігання та демередж контейнерів у відповідності до п. 5 додаткової угоди № 2/1 від 01.09.2009 року до договору, у зв'язку з чим сума його заборгованості перед позивачем склала 103069,84 грн.

24.09.2010 року, що підтверджується копією відповідної накладної (а.с. 66), позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за № 2715 від 23.09.2010 року з вимогою про погашення суми заборгованості, яка була залишена відповідачем без реагування.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що згідно підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2008 року по 30.09.2009 року (а.с. 20), відповідачем визнається наявність перед позивачем заборгованості в сумі 103069,84 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 103069,84 грн. за зберігання та демередж контейнерів правомірні, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума 3% річних за період з 05.10.2009 року по 01.03.2011 року складає 4345,88 грн., а сума інфляційних витрат - 3123,02 грн. за період з жовтня 2009 року по січень 2011 року.

Приймаючи до уваги, що кінцевим строком оплати рахунку № 909099 від 30.09.2009 року за додатковою угодою № 2/1 від 01.09.2009 року до договору є 05.10.2010 року, судом за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено власний перерахунок суми 3% річних за період з 06.10.2008 року по 01.03.2011 року та інфляційних витрат за період з жовтня 2009 року по січень 2011 року, які склали 4337,40 грн. та 3123,02 грн. відповідно.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 50.10.2009 року по 02.04.2010 року, що складає, згідно розрахунку позивача, 10391,47 грн.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов’язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно п. 3.4. договору за прострочку оплату рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочки.

З викладених вище підстав судом за допомогою ІАЦ "Ліга" було також здійснено власний перерахунок суми пені, яка склала 10362,05 грн. за період з 06.10.2009 року по 02.04.2010 року.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ГРЛ" (36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12, р/р 26005089800224 в Полтавському відділенні Кременчуцької філії ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 331854, код ЄДРПОУ 31758184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (65026, м. Одеса, Польський спуск, 11, р/р 26004126981 в ПАТ "Марфін банк", МФО 328168, код ЄДРПОУ 23992702) - 103069,84 грн. основного боргу, 10362,05 грн. пені, 4337,40 грн. 3% річних, 3123,02 грн. інфляційних витрат, 1208,92 грн. державного мита та 235,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.05.2011 року.