Рішення № 15561464, 10.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2011 р.Справа № 28/141-10-4535 За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова спілка"

про стягнення 168110,87грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: ФОП ОСОБА_1,

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка” (далі відповідач) про стягнення 168 110,87 гривень.

Позивач свої вимоги обгрунтувує тим, що на підставі договору №1 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування було здійснено перевезення вантажу та надані експедиційні послуги за маршрутом місто Ізмаїл місто Москва (РФ) на загальну вартість 131306,50 гривень, а відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату послуг на суму 88000 гривень, решта суми залишена не сплачено в розмірі 43306,50 гривень. Також позивачем заявлено вимогу щодо стягнення наднормативного простою автоцистерн на завантажені в м. Великі Копані, згідно п.4.3 договору в розмірі 16290 гривень, також в наслідок втрати документів на підприємстві відповідача та був допущений простій транспортного засобу ,які позивачем заявлено до стягнення в сумі 7972 гривень. Крім того позивачем нараховано штрафні санкції на підставі п.3.2 договору, а саме 2% річних від простроченої суми, яка складає 97725,57 гривень.

23.11.2010 року відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 03.11.2010 року, ухвалою суду від 24.11.2010 року було відмовлено у прийняті апеляційної скарги та повернуто скаржнику. Також ухвалою суду від 06.12.2010 року було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги та повернуто скаржнику.

Позивач у судове засідання зявився, надав для залучення до матеріалів справи обґрунтований розрахунок та акт звірки взаєморозрахунків підписаний лише позивачем.

Представник відповідача в свою чергу надав відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю, з тих підстав що наданий розрахунок суми пені не відповідає вимогам чинного законодавства.

Клопотання позивача було задоволено та ухвалою суду від 16.12.2010 року, строк розгляду справи продовжено до 17 січня 2011 року.

Ухвалою суду від 14 січня 2011 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка” було повернуто без розгляду.

17 січня 2011 року провадження у справі було зупинено ухвалою суду, а справу скеровано до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 року , апеляційна скарга залишена без розгляду, а справу повернуто до господарського суду Одеської області, для розгляду по суті.

Провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 10.02.2011 року та призначено до розгляду на 21.02.2011 року, але вже 17.02.2011 року провадження у справі було зупинено а справу скеровано Вищого господарського суду України.

Постановою ВГС України від 29.03.2011 року, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 року залишено без змін, а справу повернуто до господарського суду Одеської області.

22.02.2011 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42225,50 гривень, 95801,69 гривен неустойку, наднормативний простій в сумі 16290 гривень, 7972 гривень вартості оформлення втрачених документів, 308,88 гривень процентів та 2500 гривень правова допомога.

Також 10.05.2011 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42225,50 гривень, 4286,20 гривен пені, наднормативний простій в сумі 18 462 гривень, 5800 гривень вартості оформлення втрачених документів, 1363,83 гривень 3% річних та 2500 гривень правова допомога.

В судове засідання позивач зявився, вимоги свої підтримує та просить суд стягнути з відповідача заявлені суми.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву надав, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 / надалі позивач/ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова спілка»/надалі відповідач/, було укладено договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування.

За умовами договору експедитор позивач зобовязується за дорученням замовника відповідача за винагороду укладати від свого імені і за рахунок замовника відповідача договори спрямовані на забезпечення виконання робіт з організації транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних вантажів замовника відповідача автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученню, п.1.1.

На виконання зазначеного договору позивач надав транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Ізмаїл - м. Москва (РФ) виноматеріалів загальною вартістю 131 306,50 грн.

Згідно п. 6.3 договору експедитор позивач доручив перевезення іншим особам, які здійснили перевезення на підставі належним чином оформленої заявки.

В свою чергу відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг позивачем в сумі 88000 гривень, а згідно заявки вартість послуг складає 0,124 доларів США за літр безготівковий розрахунок по курсу НБУ, попередня оплата. Згідно акту №23 від 26.04.2010 року прийому-передачі робіт укладений між експедитором позивачем та виконавцем ОСОБА_4, було завантажено три автоцистерни: держ номер НОМЕР_1 за ТТН №НОМЕР_2 від 27.04.2010 року 22000 літрів на суму 20749,74 гривень, держ номер НОМЕР_3 за ТТН №НОМЕР_4 від 27.04.2010 року 21500 літрів на суму 20278,16 гривень, держ номер НОМЕР_5 за ТТН №НОМЕР_6 від 27.04.2010 року 22000 літрів на суму 20749,74 гривень. Згідно акту виконаних робіт за №5 від 07.05.2010 року укладеного між позивачем та експедитором ФОП ОСОБА_5, було завантажено дві автоцистерни держ номер НОМЕР_7 від 27.04.2010 року 22000 літрів та держ. номер НОМЕР_8 від 27.04.2010 року 22000 літри, та автоцистерна держ. номер НОМЕР_9 від 30.04.2010 року 23000 літри, всього було прийнято до перевезення 135500 літрів, вартість яких складає 16430 доларів США, за підрахунками позивача заборгованість відповідача складає 42225,50 гривень.

Під час виконання договору з вини відповідача був допущений наднормативний простій автоцистерн на завантажені в м. Великі Копані, за що передбачена відповідальність п. 4.3. договору, відповідачу належить сплатити 16290 гривень, що підтверджується актом №0025 підписаний сторонами та не спростовується відповідачем.

Крім того, внаслідок втрати документів на підприємстві відповідача був допущений простій транспортного засобу та оплачені позивачем кошти у сумі 5800 грн. за оформлення документів, згідно акту №0026 підписаний сторонами, відповідач повинен сплатити 7972 гривень.

З урахуванням останніх уточнень позивача, згідно яких просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4286,20 гривень та 3% річних в сумі 1362,83 гривень.

В порядку ст. 925 Цивільного кодексу України, ст. 315 Господарського кодексу України, ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, позивач направив відповідачу претензію № 1/03/10 від 18.03.2010 року, але кошти не були перераховані відповідачем..

Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані по договору на транспортно - експедиційні послуги № 1 від 14.01.2010 року становить 42225,50 гривень.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так згідно умов договору та заявки на здійснення перевезення сторони узгодили попередню оплату, але відповідач порушив свої зобовязання та оплату провів частково на суму 88000 гривень. Позивач в свою чергу зобовязання за договором виконав своєчасно та належним чином, що підтверджується актами та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), заборгованість яка підлягає стягненню з відповідача складає 42222,54 гривень, оскільки всього було прийнято до перевезення 135500 літрів, вартість яких складає 16430 доларів США, на момент перевезення НБУ встановлено курс 7,9259 гривень за 1 долар США, таким чином вартість перевезення складає 130222,537 гривень. Оплату відповідач провів частково в сумі 88000 гривень /130222,537 грн. 88000 грн. = 42222,54 грн/, сума заборгованості відповідача складає 42222,54 гривень.

Крім того вимоги позивача щодо стягнення 18462 гривень підлягають задоволенню, відповідно до п. 4.3. договору, наднормативний простій автоцистерн, який був допущений відповідачем та вимога про стягнення 5800 гривень також підлягає задоволенню, оскільки саме з вини відповідача було допущено втрату документів, яку відповідач не заперечує та визнає згідно акту №0026.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем доказів належного виконання зобовязання на день розгляду справи суду не надано, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем надано розрахунок заявленої до стягнення суми пені яка складає 4286,20 гривень. Вказана сума перевірна судом та підлягає стягненню з відповідача

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та вважає його нарахованим правомірно та стягує з відповідача заявлені 3% річних в сумі 1362,83 гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення 2500 витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне, що згідно ст.. 49 ГПК України, у разі задоволення вимог судові витрати відшкодовуються у межах задоволених вимог за рахунок відповідача, а також послуги адвоката. В даному випадку позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, тому суд вважає за необхідне вказати, що позивачем не доведено належним чином те, що кошти в сумі 2500 гривень були перераховані як послуги адвоката, оскільки адвокат участі в судовому засіданні не приймав, в матеріалах справи відсутні відповідні документи, які б засвідчували право на здійснення адвокатською діяльністю. Таким чином у задоволені вимоги про стягнення 2500 гривень суд відмовляє.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу та пені, 3% річних та простій, вартість поновлення документів обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка” (6576, м.Одеса, вул..Радісна, 2/4, код 33386626) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (18021 АДРЕСА_1, код НОМЕР_10) заборгованість в сумі 42222 (сорок дві тисячі двісті двадцять дві) гривни 54 копійки, наднормативний простій в сумі 18462 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) гривни, вартість оформлення втрачених документів на суму 5800 (пять тисяч вісімсот) гривень, пеню в сумі 4286 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 20 копійок, 3% річних в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривни 83 копійки, витрати по сплаті державного мита в сумі 721 (сімсот двадцять одна) гривна 34 копійки, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривань.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної в порядку ст.85 ГПК України

Накази видати в порядку ст.. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 16.05.2011р.

Суддя Гуляк Г.І.