Рішення № 15561388, 16.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р.Справа № 9/17-1288-2011 За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 4301,12грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: 04.04.2011 р. за вх. №1745/2011 Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про розірвання договору оренди, виселення та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) в сумі 4301,12 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях, призначених на 20.04.2011 р. та 16.05.2011 р., не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради на підставі рішення Одеської міської ради № 273-VІ від 31.01.2011р. „Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів” звернувся з позовом до суду.

Відповідно до положення Про департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VІ Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Позивач) є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

17 травня 2010 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач) було укладено договір оренди нежилого приміщення №18/36.

Предметом договору є приймання Орендарем у строкове платне користування нежиле напівпідвальне приміщення, загальною площею 61,1 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачу було направлено повідомлення про розірвання договору оренди та виселення, а також претензію про оплату заборгованості та пеню в порядку діючого законодавства.

Відповідно до п.5.6 договору оренди, за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків передбачених умовами договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Так, відповідно до п. 2.4 договору, орендар вносить плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності, але, як вбачається із розрахунку заборгованості борг по орендній платі виник за період з 17 травня 2010р. по 31 березня 2011р. і становить 4135,84 грн. (чотири тисячі сто тридцять п'ять гривень вісімдесят пять копійок).

У зв'язку із несвоєчасним внесенням орендної плати, Орендар має сплатити пеню, від суми прострочення платежу за кожен день прострочки, що становить 165,28 грн. (сто шістдесят п'ять гривень двадцять вісім копійок), дана норма закріплена у п. 5.2 договору.

На підставі вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, позивач просить також суд виселити Відповідача із займаного приміщення.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269 від 10.04.1992 р.).

Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами (Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є позивач та відповідач) у справі укладений договір оренди нежилого приміщення, згідно з яким позивач (Орендодавець) зобовязався передати відповідачу (Орендар) у строкове платне користування нежилі напівпідвальні приміщення, а відповідач зобовязався прийняти орендоване майно, відповідно до його призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що договір укладено терміном з 17.05.2010 р. до 17.04.2013 р., договір діє з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 2.1. Договору, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 з наступними змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради; протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, і становить без ПДВ 820 грн. за місяць.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, як вказує позивач, в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 17 травня 2010 року щодо внесення орендної плати у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка станом на 31 березня 2011 р. склала 4135,84 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості (аркуш справи 9).

При цьому, як зясовано судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість з орендної плати, про що свідчать листи позивача від 21.01.2011 року № 01-15/62 як пропозиція про розірвання договору оренди (аркуш справи 13), від 29.10.2010 року № 01-13/7129 (аркуш справи 15), як претензія про сплату заборгованості. Проте, відповіді від відповідача позивачем не отримувались.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, яка склала 4135,84 грн.

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості відповідач не оспорив. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу на період з 16.10.2010р. по 17.03.2011р., становить 165,28 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, відповідно до ч. 3. ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірних договорів за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.

Однією з підстав для розірвання спірного договору оренди майна позивач визначає той факт, що орендарем не сплачується орендна плата, чим порушуються умови договору оренди та положення ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 284 і ст. 285 ГК України.

Разом з тим слід зазначити, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

П. 5.3. спірного договору оренди передбачено право орендодавця на розірвання договору у порядку, встановленому чинним законодавством, якщо орендар не вносить орендної плати протягом 3-х місяців понад строку її сплати, вказаного у п. 2.1. зазначеного договору.

Відтак, враховуючи той факт, що відповідачем не виконувались зобовязання по сплаті орендної плати, що є порушенням однієї з істотних умов спірного договору оренди, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору оренди майна від 17.05.2010 р., укладеного між сторонами по справі.

До того ж згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Відповідно до п. 711. спірного договору оренди від 17 травня 2010 року його дія припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням суду господарського суду.

Ст. 770 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди.

Так, оскільки спірний договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для використовування відповідачем приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з приміщення будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 85 грн. державного мита.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65036, м. Одеса, вул. проспект Артелерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595, п/р 37326027001909 в ГУДКУ м. Одеси, МФО 828011) суму основного боргу 4135,84 грн., пеню 165,28 грн., 187 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4. Розірвати договір оренди нежилого приміщення укладеного від 17.05.2010 р. № 18/36 укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65036, м. Одеса, вул. проспект Артелерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595, п/р 37326027001909 в ГУДКУ м. Одеси, МФО 828011) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

5. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з займаного напівпідвального орендованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65036, м. Одеса, вул. проспект Артелерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595, п/р 37326027001909 в ГУДКУ м. Одеси, МФО 828011).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 18 травня 2011 року.