Рішення № 15561048, 16.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р.Справа № 25/17-938-2011 За позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Приватного підприємства „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток”

про стягнення 80425,03 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 09.11.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

В засіданні 16.05.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 09.11.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: про стягнення з ПП „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток” на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором поставки від 05.05.2010 р. у сумі 75163,58 грн., інфляційні втрати в сумі 4134 грн., три проценти річних в сумі 1127,45 грн.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, посилається на те, що 05.05.2010 р. між ПП „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток” та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки, на виконання якого в період з 03.08.2010 р. по 31.08.2010 р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 100663,60 грн., заборгованість за яку частково було сплачена відповідачем в сумі 26500,02 грн. Станом на 01.09.2010 р. заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 75163,58 грн. На претензію позивача від 01.11.2010 р. відповідач відповіді не надав.

Позивач звернувся до суду із заявою від 29.04.2011 р. за вх. №13721/2011 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ПП „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток”, у сумі 80423,87 грн. та знаходяться у ПАТ „Фінбанк”. У задоволенні зазначеної заяви суд відмовляє, у зв’язку з тим, що заявником не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, не наведено обґрунтування розумності, і адекватності вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів –як то передбачено нормами ст.ст.66, 67 ГПК України, Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача та наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:

05.05.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ПП „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток” (покупець) було укладено договір, за умовами якого постачальник зобов’язується постачати продукти харчування та госптовари, в подальшому „продукція”, згідно заявки покупця, а покупець зобов’язаний прийняти замовлену продукцію та оплатити її вартість (п.1.1. договору від 05.05.2010 р.).

Кількість та асортимент продукції регулюються обов’язковими заявками покупця, які він передає письмово або за телефоном 6-98-81 не пізніше 17 годин. Час поставок регулюється окремим графіком (п.п.2.1., 2.2. договору від 05.05.2010 р.).

Постачальник відпускає покупцю продукцію за цінами, які склались на день відпуску. При зміні ціни постачальник зобов’язаний повідомити про це покупця за 3 дні. Покупець зобов’язаний оплатити прийняту продукцію протягом 10 банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або готівкою в касу постачальника (п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору від 05.05.2010 р.).

За умовами п.7.1. договору від 05.05.2010 р. цей договір діє до 31.12.2010 р.

Так, на виконання умов договору від 05.05.2010 р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на суму 100663,60 грн. за накладними №52 від 03.08.2010 р., №55 від 07.08.2010 р., №57 від 14.08.2010 р., №58 від 15.08.2010 р., №59 від 16.08.2010 р., №60 від 18.08.2010 р., №62 від 19.08.2010 р., №63 від 20.08.2010 р., №64 від 24.08.2010 р., №65 від 25.08.2010 р., №66 від 26.08.2010 р., №67 від 26.08.2010 р., №68 від 27.08.2010 р., №69 від 28.08.2010 р., №70 від 31.08.2010 р. на підставі довіреності №4 від 20.05.2010 р.

Із акту звірки взаєморозрахунків від 01.09.2010 р., підписаного представниками сторін та скріпленого їх печатками, вбачається, що станом на 01.09.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 74163,58 грн.

Відповідачем частково було сплачено заборгованість за поставлений товар в сумі 26500,02 грн., що підтверджується банківськими виписками за 21.08.2010 р., 27.08.2010 р., 15.12.2008 р.

Перевіривши первинні документи, суд у розрахунку позивача встановив арифметичну помилку у визначенні суми заборгованості за поставлений товар, так ним заявлено до стягнення 75163,58 грн., тоді як фактично сума боргу складає 74163,58 грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги щодо стягнення з відповідача оплати вартості непоставленого товару частково правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов’язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства, подані позивачем накладні, які свідчать про поставку позивачем відповідачу продукції на суму 74163,58 грн., вимоги позивача у зазначеній частині підлягають судом задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з ПП „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток” індекс інфляції в сумі 4134 грн. за період з вересня 2010 р. по січень 2011 р., три проценти річних в сумі 1127,45 грн. за період з вересня 2010 р. по лютий 2011 р.

У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок зроблений позивачем суд встановив, що він є помилковим та не відповідає вимогам законодавства. За розрахунком суду індекс інфляції за період з вересня 2010 р по лютий 2011 р. становить 4839,13 грн., три проценти річних за зазначений період складають 1101,06 грн. Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення менший розмір збитків від інфляційних процесів та три проценти річних, суд задовольняє вимоги позивача в цій частині в повному обсязі згідно заявленого.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд частково задовольняє заявлені ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги, у зв’язку з чим стягненню з ПП „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток” підлягає основна заборгованість за поставлений товар в сумі 74163,58 грн., індекс інфляції в сумі 4134 грн., три проценти річних в сумі 1127,45 грн. В решті частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 801,03 грн. державного мита, 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 3,97 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,2, код 32432952) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (67700, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 74163 (сімдесят чотири тисячі сто шістдесят три) грн. 58 коп. заборгованості, 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. індекс інфляції, 1127 (одна тисяча сто двадцять сім) грн. 45 коп. три проценти річних, 801 (вісімсот одна) грн. 03 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Відмовити в решті частині заявлених позивачем позовних вимог.

4.Видати Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1 (67700, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) довідку про повернення надлишково сплаченого державного мита в сумі 3 (три) грн. 97 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 16.05.2011р.