Рішення № 15560164, 11.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2011 р.

Справа № 29/17-1058-2011

за позовом приватного малого підприємства „Тирас”

до приватного підприємства „Топрак”

про стягнення 712596,27 грн.

Суддя Аленін О.Ю.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: приватне мале підприємство „Тирас” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Топрак” про стягнення заборгованості в розмірі 712596,27грн., яка складається з основного боргу в сумі 591107,76грн., індексу інфляції в розмірі 44924,19грн., 3% річних в сумі 10785,69грн., 51731,23 грн. пені та штрафу в розмірі 14047,40грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

09.10.2008р. між приватним малим підприємством „Тирас” та приватним підприємством „Топрак” був укладений договір купівля –продажу № ДГ-2/96 (далі договір).

Згідно до п. 1.1. договору позивач зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність відповідача насіння ячменю озимого сорту „Луран” І репр. протруєного та пшениці озимого сорту „Сакія” І репр. протруєного, а відповідач зобов’язується в порядку та на умовах договору, прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та ціні вказаній у накладній або рахунку-фактурі, яка є невід’ємною частиною договору.

Позивач, на виконання умов договору передав відповідачу товар на загальну суму 281147,76грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000555 від 10.10.2008р.; №РН-0000556 від 11.10.2008р. та №№РН-0000557, РН-0000558, РН-0000560 від 12.10.2008р.

Відповідно до п. 2.2. договору відповідач зобов’язаний розрахуватись з позивачем згідно виставленого рахунку не пізніш як до 15.07.2009р.

Проте відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, заборгованість не сплатив.

15.10.2009р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 281147,76 грн.

Кім того, 15.10.2009р. між сторонами був підписаний додаток до договору купівлі –продажу №ДГ-2/96 від 09.10.2008р., згідно якого відповідач зобов’язується провести розрахунок до 31.07.2010р.

15.10.2009р. сторони підписали новий договорі купівлі продажу №ДГ-2/97, відповідно до умов якого п.1.1 позивач зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність відповідача насіння ячменю озимого сорту „Луран” І репр. протруєного, а відповідач зобов’язується в порядку та на умовах договору, прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та ціні вказаній у накладній або рахунку-фактурі, яка є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору від 15.10.2009р. позивач передав відповідачу товар на суму 309960 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000502 від 15.10.2009р. та довіреністю серії ЯОШ №498083 від 15.10.2009р.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що відповідач зобов’язується розрахуватися з позивачем до 31.07.2010.

Втім, відповідач свої зобов’язання не виконав, заборгованість за договором від 15.10.2009р. не сплатив.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі –продажу № ДГ-2/96 від 09.10.2008р. та договором купівлі –продажу № №ДГ-2/97 від 15.10.2009р. складає 591107,76грн.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання).

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 1.5 додатку до договору №ДГ-2/96 у разі не проведення розрахунків у строк встановлений цим додатком відповідач виплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, а також пеню в розмірі 0,1% від суми не доплати за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач свої зобов’язання не виконав, заборгованість не сплатив, позивачем нараховано індекс інфляції в розмірі 44924,19грн., 3% річних в сумі 10785,69грн., 51731,23 грн. пені та штраф в сумі 14047,40грн.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача підлягають стягненню заборгованості в розмірі 712596,27грн., яка складається з основного боргу в сумі 591107,76грн., індексу інфляції в розмірі 44924,19грн., 3% річних в сумі 10785,69грн., 51731,23 грн. пені та штрафу в розмірі 14047,40грн.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу слід покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства „Топрак” (68710, Одеська область, Болградський район, с. Дмитрівна, вул.. Леніна, 188 код 31963638) на користь приватного малого підприємства „Тирас” (46008, м. Тернопіль, вул. Живова , 32 ; код 14049910) 591107,76 грн. основного боргу, індексу інфляції 44924,19грн., 3% річних 10785,69грн., 51731,23 грн. пені 14047,40грн. штрафу, державне мито в сумі 7125,96 грн. та 236, 00 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 16.05.2011р.

Суддя Аленін О.Ю.