Рішення № 15558911, 18.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.11 Справа№ 5015/1084/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Карпати” (м.Трускавець)

до відповідача:Комунального підприємства “НАШЕ МІСТО” (м.Трускавець)

про:стягнення заборгованості в сумі 148 737,32 грн.

Суддя:В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1.-представник, довіреність №2 від 28.03.2011 року

від відповідача:ОСОБА_2.-представник, довіреність від 13.05.2011 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Карпати” (м.Трускавець) до Комунального підприємства “НАШЕ МІСТО” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 148 737,32 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.02.2011 року суддею Гриців В.М. порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.03.2011 року. Ухвалою від 29.03.2011 року розгляд справи відкладено до 26.04.2011 року.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України №3287-VI від 21.04.2011 року, суддю Гриців В.М. обрано суддею Львівського апеляційного господарського суду.

27.04.2011 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи №5015/1084/11, яка залишилася нерозглянутою суддею Гриців В.М. Внаслідок поторного автоматизованого розподілу, справу №5015/1084/11 передано судді Пазичеву В.М.

Ухвалою від 28.04.2011 року розгляд справи призначено на 06.05.2011 року. Ухвалою від 06.05.2011 року розгляд справи відкладено до 13.05.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 13.05.2011 року оголошено перерву до 18.05.2011 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.02.2011 року, про відкладення від 29.03.2011 року, від 06.05.2011 року, про оголошення перерви від 13.05.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.04.2011 року за вх.№9416/11 позивачем подано пояснення по справі.

17.05.2011 року за вх.№11039/11 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 128 041,57 грн., пеню в розмірі 7 334,60 грн., збитки від інфляції в розмірі 31 859,65 грн.

17.05.2011 року за вх.№11038/11 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, в тому числі акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2011 року на суму 128 041,57 грн., належно оформлений та підписаний обома сторонами.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.02.2011 року, про відкладення від 29.03.2011 року, від 06.05.2011 року, про оголошення перерви від 13.05.2011 року не виконав повністю, відзив на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

13.05.2011 року за вх.№10711/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

17.05.2011 року за вх.№11041/11 відповідач подав заперечння на позовну заяву, згідно якого визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 167 241,82 грн.

Позов розглянуто в присутності представнків сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 18.05.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

26.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Карпати” (надалі позивач, орендодавець) та Комунальним підприємством “Наше місто” (надалі відповідач, орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу (надалі об”єкт оренди).

За об”єкт оренди, згідно п.3.2 Договору, орендар зобов”язаний здійснювати щомісячно плату у розмірі 8 700, 00 грн. В орендну плату не входить оплата за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та витрати за користування лініями міського телефонного зв”язку.

Відповідно до п.3.3. Договору, орендна плата повинна здійснюватися до 25 числа кожного місяця, згідно рахунку виставленого орендодавцем. Однак, в порушення зазначеного пункту договору, орендар не проводить розрахунки за об”єкт оренди, внаслідок чого, станом на 01.02.2011 року, виникла дебіторська заборгованість у розмірі 99 153,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

18.01.2011 року в порядку ч.2 ст.6 ГПК України, орендодавець звернувся з претензією до орендаря з проханням погасити суму боргу, однак, у встановлені законом строки претензія не була розглянута.

Згідно п. п.3.6., 6.2. Договору, орендна плата внесена несвоєчасно або в неповному обсязі стягується з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що, за підрахунком позивача, становить 17 724,67 грн.

За порушення горошових зобов”язань, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, орендар, який прострочив виконання грошового зобов”язання, зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Термін прострочення платежу становить 3 роки з 2008 року по 2010 року. Отже, збитки від інфляції, за підрахунком позивача, становлять 31 859,65 грн.

17.05.2011 року за вх.№11039/11 позивач подав заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 128 041,57 грн., пеню в розмірі 7 334,60 грн., збитки від інфляції в розмірі 31 859,65 грн.

17.05.2011 року за вх.№11038/11 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, в тому числі акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2011 року на суму 128 041,57 грн., належно оформлений та підписаний обома сторонами.

17.05.2011 року за вх.№11041/11 відповідач подав заперечння на позовну заяву, згідно якого визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 167 241,82 грн.

В судовому засіданні 18.05.2011 року відповідач суму заборгованості в розмірі 167 241,82 грн. визнав повністю, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки взаєморозрахунків на суму 128 041,57 грн., належно оформленим та підписаним обома сторонами, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, визнав суму заборгованості в розмірі 167 241,82 грн., явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Карпати” (м.Трускавець) до Комунального підприємства “НАШЕ МІСТО” (м.Трускавець) в частині стягнення заборгованості в розмірі 167 241,82 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №669 від 21.02.2011 року на суму 1 487,37 грн. та платіжне доручення №1509 від 16.05.2011 прку на суму 12,63 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №670 від 21.02.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.Стягнути із Комунального підприємства “Наше місто” (82200, м.Трускавець, вул.Стебницька,100; код ЄДРПОУ 32213522, р/р 26008053830019, МФО 325321 Західне ГРУ ПАД КБ “Приватбанк” м.Львів, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Карпати” (82200, м.Трускавець, вул.Карпатська,2; код ЄДРПОУ 05311710, р/р 2600812827, МФО 325570, ЛОД АТ “Райффайзен Банк Аваль” м.Львів; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) борг у сумі 167 241 (сто шістдесят сім тисяч двісті сорок одна) грн. 82 коп., 1 672 (одна тисяча шістсот сімдесят дві) грн. 41 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Карпати” (82200, м.Трускавець, вул.Карпатська,2; код ЄДРПОУ 05311710, р/р 2600812827, МФО 325570, ЛОД АТ “Райффайзен Банк Аваль” м.Львів; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) 172 (сто сімдесят дві) грн. 41 коп. суму недоплаченого державного мита.

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя