Рішення № 15558844, 13.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.11                                                                                           Справа№ 5015/1905/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Шевців В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів «,смт. Красне

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Ватра»,с.Доброгостів

Про стягнення 19756,72 грн. заборгованості

Представники сторін:

Від позивача: Грунський В.О.-представник

Від відповідача: не з»явився

Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст. 20 , 22 ГПК України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, за клопотанням представників сторін технічна фіксація судового процесу не проводилась.

          Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Відкритого акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів», смт. Красне до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Ватра»,с.Доброгостів про стягнення 19756,72 грн. заборгованості , в т.ч. 16699,93грн. основного боргу, 1341,95грн. пені, 1336 грн. інфляційних втрат та 378,84грн. - 3%річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.04.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду. У зв”язку із необхідністю подання додаткових доказів, з метою повного всебічного та об”єктивного вивчення усіх обставин справи у судових засіданнях 19.04.2011р.,04.05.2011р.та 10.05.11р. оголошувались перерви. Представник позивача в судове засідання з”явився, вимоги ухвали суду виконав, докази витребувані судом представив, надав оригінали документів для огляду, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 24 травня 2010 року між ТОВ агрофірма «Варта»(надалі - Покупець) та ВАТ «Красненський комбінат хлібопродуктів»(надалі - Продавець) було укладено Договір N18 (надалі - Договір) відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити пшеницю (далі - Товар) у кількості 100 тонн. Згідно п.4.l. Договору ціна товару складає 1300,00 грн. за одну тонну, враховуючи ПДВ. Загальна сума договору становить 130000,00 грн. з ПДВ (п.4.2 Договору). Оплата здійснюється перерахунком коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.4.3.Договору). З метою належного виконання своїх зобов'язань згідно Договору, ВАТ «Красненський комбінат хлібопродуктів»здійснило відпуск товару Покупцю у кількості 36,740 тон, що підтверджується видатковою накладною №PH-0000298 від 28.06.2010 року. Товар був прийнятий представником ТОВ «Ватра»без жодних зауважень, щодо його кількості та якості. Продавцю був виставлений рахунок-фактура №СФ-000496 від 28.06.2010р. за продану пшеницю на загальну суму 47762,00 грн. Позивач зазначає, що згідно до ч1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до п.2.1. Договору Продавець відвантажує Товар зі складу на транспорт Покупця після попередньої оплати. Позивач стверджує, що враховуючи умови договору, обов'язок відповідача по оплаті товару настав в момент його передачі позивачем, тобто 28.06.2010 року. Позивач зазначає, що покупцем без поважних причин не було здійснено передоплати відпущеного продавцем товару. ТОВ агрофірма «Ватра»здійснила лише часткову оплату проданої пшениці в розмірі 11062,07 грн. З метою досудового врегулювання спору ВАТ «Красненський комбінат хлібопродуктів»29 липня 2010 року скерувало на адресу відповідача лист з вимогою погасити існуючу заборгованість за відпущений товар, термін оплати за який настав. Після отримання вищевказаної претензії відповідач здійснив часткове погашення суми заборгованості. Зокрема, 04 серпня 2010 року на суму 5000,00 грн. (платіжне доручення N2459), 11 серпня 2010 року на суму 5000,00 грн. (платіжне доручення N2477), 10 листопада 2010 року на суму 5000,00 грн. (платіжне доручення N123), 26 січня 2011 року на суму 5000,00 грн. Решта суми на момент звернення до суду погашена покупцем не була. Позивач зазначає, що вищевказані обставини свідчать про те, що відповідачем протягом тривалого часу порушуються умови Договору щодо проведення своєчасного та повного розрахунку за проданий йому товар в сумі 16 699,93 грн. що завдає значних збитків позивачу. З огляду на дані обставини, відповідно до п.5.4. договору у випадку невиконання термінів оплати покупець сплачує продавцеві пеню в сумі 0,5% за кожен день прострочки від неоплаченої суми товару. Позивачем нараховано віповідачу штрафну неустойку (пеню) за період з 29.06.2010 р. по 29.12.2010 р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення в сумі 1341,95грн. та відповідно до ст.. 625 ЦК України -3% річних в сумі 378,84 грн., а також збитки від інфляції в розмірі 1 336,00 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 19.04.11р.,04.05.11р. та 10.05.11р. забезпечив, подав відзив (вх.№9842\11 від 04.05.11), в якому позовні вимоги заперечив з наступних підстав. Відповідач зазначає, що як на підставу своїх вимог позивач покликається на обставину отримання відповідачем товару на підставі укладеного між сторонами договору №18 від 24.05.2010 року та неналежне виконання його умов. З копії накладної № РН-0000298 від 28.06.2010 року вбачається, що позивач відвантажив, а відповідач отримав товар, що також не заперечується відповідачем. Разом з тим, хибними є твердження позивача про те, що відповідна поставка здійснювалася на підставі договору № 18, оскільки у документі, який свідчить про отримання відповідачем товару (видатковій накладній), не міститься жодних посилань на такий договір. З наявної у матеріалах справи копії накладної вбачається, що отриманий згідно видаткової накладної товар поставлено на замовлення рахунок-фактура № СФ-000476 від 08 06.2010 року. Відповідач зазначає, що незрозумілими є покликання позивача в обrpунтування доводів виставлення відповідачу рахунку за отриманий товар на рахунок-фактуру № СФ-000496 від 28.06.2010 року, оскільки такий взагалі не фігурує у видатковій накладній, яка є доказом отримання поставленого товару, відповідач стверджує, що поставка товару, що мала місце між сторонами не пов'язана з виконанням умов договору №18 і носить позадоговірний характер, а тому безпідставними є покликання позивача на умови договору N18 від 24.05.10р. Відповідач стверджує, що не заслуговують на увагу покликання позивача на п .2.1. договору №18, який містить умову про передоплату, оскільки мала місце позадоговірна поставка. Претензія позивача від 29.07.2010 року не може вважатися доказом пред»явлення відповідачу вимоги виконання грошового зобов'язання, оскільки із змісту останньої вбачається, що та направлена відповідачу з вимогою оплатити заборгованість згідно рахунку-фактури № СФ 000496 від 28.06.10р. та видаткова накладна не містить посилання на такий рахунок-фактуру. Відповідач вказує на те, що невірними є доводи позивача ,що строк виконання зобов»язання відповідача настав в момент отримання товару. Проте, поставка товару не є подією в розумінні цього законодавчого положення та не може вважатися моментом з якого у відповідача виникли грошові зобов'язання перед позивачем. Відповідач зазначає, що з обставин справи не вбачається жодних порушень відповідачем господарських зобов'язань. Крім тoгo, пеня підлягає стягненню лише за умови, що така передбачена договором або законом. Укладаючи договір, сторони домовилися про штраф, а не пеню, що є відмінними поняттями. З огляду на вищевказані обставини відповідач заперечує позовні вимоги .

Дослідивши матеріали справи, представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:

24 травня 2010 року між ТОВ агрофірма «Ватра»( Покупець) та ВАТ «Красненський комбінат хлібопродуктів»(Продавець) укладено Договір N18 відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити пшеницю у кількості 100 тонн. Згідно п.4.l. Договору ціна товару складає 1300,00 грн. за одну тонну, враховуючи ПДВ. Загальна сума договору становить 130000,00 грн. з ПДВ (п.4.2 Договору). За умовами п.2.1п.4.3.Договору №18 від 24.05.10р. оплата здійснюється перерахунком коштів на розрахунковий рахунок продавця . Продавець відвантажує Товар зі складу на транспорт Покупця після попередньої оплати.

Як вбачається із матеріалів справи , ВАТ «Красненський комбінат хлібопродуктів»здійснено відпуск товару ТОВ агрофірма «Ватра» у кількості 36,740 тон, що підтверджується видатковою накладною №PH-0000298 від 28.06.2010 року на суму 47762грн., підписаною та скріпленою печатками обох сторін. Факт поставки товару та його прийняття покупцем підтверджується обома сторонами.

Позивач зазначає, що покупцю був виставлений рахунок-фактура №СФ-000496 від 28.06.2010р. за продану пшеницю на загальну суму 47762,00 грн. Позивач зазначає, що згідно до ч 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Позивач стверджує, що враховуючи умови договору, обов'язок відповідача по оплаті товару настав в момент його передачі позивачем, тобто 28.06.2010 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" - накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність. Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема, підстав для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Надана позивачем видаткова накладна №PH-0000298 від 28.06.2010р, містить реквізити підприємства постачальника, одержувача, умова продажу –безготівковий рахунок, замовлення –рахунок-фактура №СФ-000476 від 08.06.10р. найменування товару , його кількість, ціна та загальна вартість, а також містить підписи скріплені печатками обох сторін. При цьому вказана накладна не містить посилання на укладений сторонами договір №18 від 24.05.2010р. У представлених суду рахунках –фактурах , банківських виписках, які підтверджують часткову оплату про яку зазначає позивач , також відсутні посилання на договір №18 від24.05.10р., відтак, з огляду на вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що між сторонами мають місце позадоговірні зобов»язання.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Із змісту даної норми вбачається, що в даному випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виставлялись рахунки - фактури на оплату поставленого товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи їх копіями та посиланнями відповідача на рахунки в призначеннях платежу в платіжних дорученнях, якими відповідач здійснив часткову оплату, при цьому доказів надіслання рахунків –фактур відповідачу не представлено. Позивачем надсилалась відповідачу претензія №1 від 29.07.10р., що підтверджується фіскальним чеком №0352 від 31.07.10р., в якій позивач просить протягом 5-ти (банківських днів) оплатити заборгованість з продажу пшениці згідно до рахунку –фактури №СФ 000496 від 28.06.10р. в розмірі 36699,93грн. Дану претензію відповідач отримав 03.08.10р., що підтверджується листом-відповіддю на запит №20/04-11 від 20.04.11р. ЦПЗ №3 від 27.04.11р..(копія долучена до матеріалів справи). Відповідно до представленого рахунку-фактури №СФ-000496 від 28.06.2010р. , останній виставлено за пшеницю на загальну суму 47762,00 грн., містить посилання на кількість вид та вартість товару та загальну суму поставки товару , які відповідають даним зазначеним у видатковій накладній №PH-0000298 від 28.06.2010р., при цьому в даному рахунку відсутні посилання на договір.

Однак, в порушення своїх зобов»язань, щодо оплати відповідач здійснив оплату поставленого товару згідно видаткової накладної № PH-0000298 від 28.06.2010 року лише частково, що підтверджується банківськими виписками з рахунку, копіями платіжних доручень долучених до матеріалів справи , внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 16699,93грн., що не заперечується представником відповідача.

За умовами ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно до ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Станом на день прийняття рішення суду не подані докази сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 16699,93грн

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов”язання на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи положення ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу за період з 29.06.2010р. по 31.03.11р. інфляційні втрати в розмірі 378,84грн. та 1336грн.-3%річних та враховуючи положення п.5.4 договору №18 від 24.05.2010р. за період з 29.06.10р. по 29.12.10р. позивачем нараховано пеню в розмірі 1341,95грн. Однак, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи позадоговірний характер господарських зобов»язань, позовні вимоги в частині нарахування інфляційних втрат та 3%річних підлягають частковому задоволенню, з огляду на вимоги ст..530 ЦК України та враховуючи дату отримання вимоги-претензії № 1 від 29.07.10р. , що складає, 1269,13грн. –інфляційних втрат та 319,81грн.-3%річних. В іншій частині позовних вимог щодо інфляційних втрат , 3%річних та щодо стягнення пені, у позові належить відмовити у зв»язку із безпідставністю їх заявлення .

Згідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, дослідивши подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині 16699,93грн. основного боргу, 319,81грн.-3%річних, та 1269,13грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, не спростованими та такими що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог належить відмовити у зв»язку з їх безпідставністю.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача згідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд                                                             В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Ватра»(82176 Львівська область, Дрогобицький район, с.Доброгостів, вул.. 1 Травня,8 ЄДРПОУ 30484438) на користь Відкритого акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів»(80560 Львівська обл. Буський район, смт. Красне вул.. Залзнична,18 ЄДРПОУ 00952060) 16699,93грн. основного боргу, 319,81грн.-3%річних, та 1269,13грн. інфляційних втрат 182,88грн. державного мита та 218,46грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя