Рішення № 15558074, 16.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.11 Справа № 15/77/2011

За позовом

Луганського транспортного прокурора в інтересах держави Міністерства транспорту України в особі Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі вагонного депо Щотове, сел. Щотове Антрацитівського району Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський паливний склад - У», м. Ровеньки Луганської області про стягнення 69957 грн. 89 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від заявника - Кудіна Т.А., старший помічник Луганського транспортного прокурора, посвідчення № 184 від 16.01.2007;

від позивача - ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність № 434 від 20.04.2011;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на проведення відновлювальних робіт вантажних вагонів в сумі 69957 грн. 89 коп.

Представники позивача та заявника позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників заявника та позивача, суд встановив наступне.

Між позивачем у справі державним підприємством «Донецька залізниця»та відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю «Міський паливний склад - У»30.07.2009 було укладено договір на подачу та прибирання вагонів відповідача на станції Ровеньки ДП «Ровенькиантрацит»(далі - договір).

На виконання вказаного договору позивачем на під'їзні колії відповідача було подано 4 порожніх напіввагони № 60514189, 60490810, 60418720, 66689910.

Після завантаження 2 вагонів 22.08.2010 приблизно о 15 годині 40 хвилин бригадир відповідача ОСОБА_2 в порушення вимог п. 3 Інструкції «Про порядок підтягування вагонів маневровими лебідками на вантажних фронтах під'їзних колій ТОВ «Міський паливний склад-У»з метою підтягування вагонів під завантаження закріпив трос лебідки за провушину першого до лебідки вагону. Під час підтягування вагонів лебідкою дав вказівку виборщику породи ОСОБА_3 прибрати гальмівні башмаки з-під вагонів. Внаслідок допущених порушень стався самовільний ухід вищезазначених вагонів у напрямку шахти Київська № 81 ДП «Ровенькиантрацит» на колію № 27, де знаходилась група із 18 вагонів, в результаті чого стався сход 5 вагонів. Після виявлення пошкоджень вантажних вагонів оглядачами зі збереження вагонного парку Вагонного депо Щотове ДП «Донецька залізниця»за участю представників відповідача того ж дня на станції Ровеньки складено акти про встановлення факту пошкоджень вантажних вагонів за формою ВУ-25 М, які підписані повноважними представниками та скріплені печатками. Даними актами встановлено, що сход вантажних вагонів стався у наслідок порушення умов кріплення вагонів при навантаженні з вини відповідача.

Пошкоджені вагони були направлено для виконання ремонтних робіт на станцію Щотове. Після ремонту вагонів було складено акти Ф. ВУ-36, які підтверджують факт проведення відновлювальних робіт.

Таким чином, пошкодження вагонів, їх ремонт та вартість відновлювальних робіт підтверджуються:

-акт форми ВУ-25 від 22.08.2010 № 29 на суму 9 057 грн. 62 коп.;

-акт форми ВУ-25 від 22.08.2010 № 30 на суму 50 456 грн. 09 коп.;

-акт форми ВУ-25 від 22.08.2010 № 28 на суму 6 831 грн. 14 коп.;

-акт форми ВУ-25 від 22.08.2010 № 27 на суму 2 508 грн. 34 коп.;

-акт форми ВУ-25 від 22.08.2010 № 26 на суму 2 508 грн. 34 коп.

Крім того, ДП «Донецька залізниця»згідно із вимогами основних Правил комерційної (тарифної) діяльності, крім суми відшкодування збитків за пошкодження рухомого складу у відповідності із відомістю форми ГУ - 46а № 26080106 нарахувала суму за маневрову роботу в розмірі 1420 грн. 68 коп.

За вказаним фактом Луганським транспортним прокурором 27.09.2010 порушено кримінальну справу № 13/1876 стосовно бригадира відповідача ОСОБА_2, яку постановою Ровеньківського міського суду від 27.01.2011 припинено на підставі ст. 7-1 КПК України. Цивільний позов, заявлений прокурором в порядку ст. 29 КПК України, в інтересах держави в особі ДП «Донецька залізниця»в особі її структурного підрозділу Вагонного депо Щотове залишено без розгляду.

Так, у постанові Ровеньківського міського суду від 27.01.2011 по справі № 1-77/11 зазначено, що:

- підсудний ОСОБА_2 є працівником ТОВ «Міський паливний склад-У», а саме відповідно до наказу директора № 20 від 19.08.2010 бригадиром бригади виборщиків породи;

- діями ОСОБА_2 спричинено ДП «Донецька залізниця»матеріальна шкода в сумі 112037 грн. 21 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обовязковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Норми статті 124 Конституції України визначають обовязковість виконання усіма субєктами прав судового рішення у справі № 1-77/11. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг»проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії»встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.

На адресу відповідача ДП «Донецька залізниця»направлено рахунки на ремонтно-відновлювальні роботи № 131 від 25.08.2010, на зменшення суми щодо виплати після коригування фактичних витрат № 159 від 22.10.2010 та на витрати з проведення маневрової роботи №160 від 22.10.2010.

Відповідачем позивачу було направлено гарантійний лист від 25.10.2010 № 25, де він визнав виставлені йому рахунки за відновлення пошкоджених вантажних вагонів та навів графік погашення дебіторської заборгованості, що мала бути відшкодована у наступному порядку: листопад 2010 року 43 851 грн. 00 коп., грудень 2010 року 44 606 грн. 39 коп. (а.с. 48)

Відповідач у справі відшкодував частину суми в розмірі 43 500 грн. 00 коп., а саме платіжними дорученнями № 6406 від 29.09.2010 на 15 000 грн. 00 коп., № 36506666 від 21.10.2010 на 10 000 грн. 00 коп., № 776 від 12.11.2010 на 15000 грн. 00 коп. та № 201-9/и від 30.11.2010 на 3500 грн. 00 коп. Так, на день подачі позову та винесення рішення по справі розмір шкоди складає 69957 грн. 89 коп. Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно до ст. 11 Закону України «Про залізничний транспорт»залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України.

Відповідно п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996, рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху та охорону праці.

У відповідності до п. 3 «Про порядок підтягування вагонів маневровими лебідками на вантажних фронтах під'їзних колій ТОВ «Міський паливний склад-У» канат лебідки у кожному випадку при підтягуванні вагонів повинен бути закріплений за спеціальне вухо збоку кузову другого вагону за ходом підтягування.

За п. 2.2 вказаної інструкції після закріплення вагонів вказаним шляхом складачем поїздів, подальшу відповідальність за кріплення вагонів несе майстер завантаження.

Пунктом 9 зазначеної інструкції передбачено, що відповідальність за закріплення вагонів з моменту їх поставлення на шляхи виїзду локомотива до моменту прибирання гальмівних башмаків складачем поїздів із-під вагонів після заїзду локомотива покладається на відповідального за кріплення вагонів ТОВ «Міський паливний склад-У»(майстра завантаження, вантажника) відповідно до наказу. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів при цьому можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальна норма, що регламентує відшкодування збитків (шкоди) в Цивільному законодавстві встановлена ст. 22 Цивільного кодексу України «Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди».

Згідно частини 1 вказаної статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положення ст. 1172 Цивільного кодексу України чітко визначають, що стягнення шкоди з юридичною особи можливе лише за умови, що така шкода завдана працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає до себе протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача; наявність негативних наслідків (збитків), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (збитками); вину відповідача - заподіювача шкоди.

Відповідно до п.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майновою шкодою є шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача шкоди.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування шкоди, є обєктивна сторона, яку утворюють: наявність шкоди (збитків) у майновій сфері кредитора; протиправні дії відповідача; причинний звязок між протиправними діями відповідача та шкодою.

Позивач довів всі складові правопорушення.

У даній ситуації позивачем, зокрема, доведено факт наявності шкоди, протиправну поведінку юридичної особи ТОВ «Міський паливний склад-У», як заподіювача шкоди, через доведеність, того факту, що ОСОБА_2 є його працівником.

Як наслідок присутній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою підприємства заподіювача.

Відповідно доведена і вина ТОВ «Міський паливний склад У». Так, у зобовязаннях із заподіяння шкоди вина юридичною особи виявляється у винних діях чи бездіяльності її працівників, під час виконання ними своїх трудових обовязків.

Суд визнав доведеними, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, всі складові настання відповідальності за завдання шкоди позивачу у заявленому до стягнення розмірі.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягає стягненню шкода, що полягає у витратах на проведення відновлювальних робіт вантажних вагонів у сумі 69 957 грн. 89 коп.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у складі: 699 грн. 58 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський паливний склад - У», м. Ровеньки Луганської області, кв. Шахтарський, 20, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35100598, на користь Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Вагонного депо Щотове, сел. Щотове Антрацитівського району Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01075891, витрати на проведення відновлювальних робіт вантажних вагонів у сумі 69 957 грн. 89 коп. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський паливний склад - У», м. Ровеньки Луганської області, кв. Шахтарський, 20, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35100598 в доход:

- державного бюджету України рахунок 31113094700002, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 699 грн. 58 коп. Видати наказ органу Державної податкової інспекції;

- державного бюджету України, рахунок 31217264700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Видати наказ органу державної виконавчої служби.

В судовому засіданні 16.05.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.05.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко