Рішення № 15557900, 16.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р. Справа № 19/029-11

За позовом Приватного підприємства «Зевс», м. Донецьк;

до Малого приватного підприємства «Анко», смт. Димер Вишгородського району;

про стягнення 19726,98 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача ОСОБА_1. (довіреність від 23.11.2010 р.);

від відповідача не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області, на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України, господарським судом міста Києва була надіслана позовна заява Приватного підприємства «Зевс»(далі позивач) до Малого приватного підприємства «Анко»(далі відповідач) про стягнення 19726,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за отриманий на підставі Договору поставки напоїв № К-2898 від 17.03.2009 р. товар, в результаті чого виникла заборгованість у загальній сумі 19726,98 грн.

Ухвалою від 30.03.2011 р. суд порушив провадження у справі № 19/029-11 та призначив її розгляд на 26.04.2011 р.

Ухвалою від 26.04.2011 р. розгляд справи було відкладено на 16.05.2011 р., у звязку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 16.05.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у засідання суду вдруге не зявився, відзив на позов відповідач не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 30.03.2011 р. та ухвалу від 26.04.2011 р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 30.03.2011 р. та від 26.04.2011 р. надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та яке підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.04.2011 р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором постачальник) та відповідачем (за договором покупець) 17.03.2009 р. було укладено Договір поставки напоїв № К-2898, за умовами якого постачальник зобовязується поставляти покупцю товар партіями згідно замовлень, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Найменування асортимент, кількість та ціна товару визначаються за домовленістю сторін та зазначаються у видаткових накладних, які є невідємною частиною даного договору. особа, яка підписала видаткову накладну від імені покупця, має всі повноваження по узгодженню даних умов (найменування, асортименту, кількості, ціни, а також місця, дати та часу поставки) від імені покупця. Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: накладну, товар-транспортну накладну, податкову накладну копії посвідчення якості та сертифікату відповідності. Перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення переходить до покупця з моменту підписання накладної уповноваженим представником даного договору (п.п. 1.1., 1.2., 1.5., 3.4. договору).

Крім того, відповідачем було підписано повідомлення, в якому вказано перелік матеріально-відповідальних осіб, що мають право ставити свій підпис на накладних під час приймання товарно-матеріальних цінностей.

На виконання умов договору, позивач за видатковими накладними № 1ЗКК017192 від 30.09.2009 р., № 1ЗКК017801 від 09.10.2009 р., № 1ЗКК018305 від 16.10.2009 р., № 1ЗКК018379 від 17.102.009 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 19726,98 грн., враховуючи биті пляшки, повернуті постачальнику.

Копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, а також акти бою, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та залучені до матеріалів справи

Відповідно до п. 4.3. договору, відстрочка платежу поставленого товару складала 14 календарних днів з дати отримання товару покупцем.

Відповідач взяті на себе зобовязання не виконав та за одержаний товар у визначений договором строк не розрахувався.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

В силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На день розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за одержаний товар у сумі 19726,98 грн.

Таким чином, позовні вимоги підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Анко»(07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Дніпровська, 7; код ЄДРПОУ 19408962) на користь Приватного підприємства «Зевс»(83047, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-а, код ЄДРПОУ 31578034) 19726 (девятнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 98 коп. основного боргу, 197 (сто девяносто сім) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Карпечкін Т.П.