Рішення № 15554139, 10.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.11 Справа № 20/5009/1107/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Першого заступника прокурора міста Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Я.Новицького, 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах

Позивача: Управління житлового господарства Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя. пр. Леніна, 214)

до відповідача: Приватного підприємства “Віконт” (69006, м. Запоріжжя, вул. Рубана, буд.7, кв.45)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 13” (69005, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11)

про стягнення суми 98 264,73 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора Палагута О.В. (посвідчення № 186);

Від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 20 від 04.01.2011 р.);

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 30.03.2011 р.);

- Анатольєв К.П. (директор, наказ № 6 від 01.08.2010 р.);

Від третьої особи ОСОБА_1 (дов. № 3304 від 16.12.2010 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ПП “Віконт” суми 98264,73 грн. заборгованості з орендної плати до місцевого бюджету Ленінського району та розірвання договору оренди № 777/13 від 23.04.2004 р.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/1107/11, судове засідання призначено на 31.03.2011р. Ухвалою суду від 31.03.2011р. у звязку з неявкою прокурора та відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.04.2011р. Ухвалою суду від 21.04.2011р. розгляд справи відкладено на 10.05.2011р. в звязку з неявкою відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду справи.

10.05.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області 29.04.2011р. за вх. № 09-06/9559 від відповідача надійшло письмове клопотання щодо розгляду спільної заяви позивача та відповідача, затвердження мирової угоди від 27.04.2011р. та припинення провадження у справі. До клопотання долучено заяву б/н, б/д за підписом представників позивача та відповідача, в якій зазначено, що під час розгляду справи у суді відповідач визнав заборгованість у розмірі 98264,73 грн. та сплатив борг до місцевого бюджету в повному обсязі, в звязку з чим сторони дійшли згоди про можливість врегулювання спірних питань до винесення рішення по справі шляхом укладення мирової угоди. Просять затвердити мирову угоду, припинити провадження у справі № 20/5009/1107/11 у частині стягнення боргу у сумі 98264,73 грн., прийняти відмову позивача від вимог щодо розірвання договору оренди № 777/13 від 23.04.2004 р., оскільки предмет спору відсутній. До вказаної заяви долучено мирову угоду від 27.04.2011 р., яка підписана з боку позивача ліквідатором Управління житлового господарства Запорізької міської ради та з боку відповідача директором ПП “Віконт” наступного змісту: “1. Відповідач на дату укладення цієї мирової угоди погасив наявну заборгованість з орендної плати нежитлового приміщення, розташованого у місті Запоріжжі по вул. Добролюбова, 13, в сумі 98264,73 грн. в повному обсязі. 2. У звязку із повним погашенням відповідачем заборгованості з оренди нежитлового приміщення позивач відмовляється від усіх позовних вимог до відповідача. 3. Підписуючи цю мирову угоду, сторони визнають та підтверджують, що між ними не залишилось неврегульованих питань стосовно предмету спору у даній справі, у звязку із чим сторони дійшли згоди щодо звернення до господарського суду Запорізької області із спільною заявою про винесення ухвали про затвердження цієї мирової угоди та припинення провадження у справі № 20/5009/1107/11 в частині стягнення боргу у сумі 98264,73 грн. Предмет спору щодо розірвання договору оренди № 777/13 від 23.04.2004 р. вважати відсутнім. Судові витрати по справі № 20/5009/1107/11 покласти на відповідача. 4. Сторони підтверджують, що порядок та правові наслідки затвердження господарським судом Запорізької області цієї мирової угоди, передбачені ст. 78, п.п. 1.1, 7 ст. 80, ст. 86 ГПК України, їм розяснені та зрозумілі”.

У судовому засіданні представники сторін підтримали мирову угоду, просять провадження у справі припинити. Прокурор спочатку судового засідання позов підтримав, потім надав усне пояснення, що не заперечує проти затвердження мирової угоди і відмовляється від позову про розірвання договору оренди.

Як вбачається з тексту даної мирової угоди, сторони (позивач та відповідач) заявляють про відсутність предмету спору в звязку з погашенням відповідачем заборгованості з орендної плати в сумі 98264,73 грн. та просять припинити провадження в цій частині із посиланням на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ПК України. Разом з тим, у п.2 мирової угоди позивач відмовляється від усіх позовних вимог до відповідача. При цьому, в п. 3 мирової угоди сторони просять вважати відсутнім предмет спору щодо розірвання договору оренди № 777/13 від 23.04.2004 р. та просять припинити провадження по справі також і на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України. Однак, у спільній заяві сторін про затвердження мирової угоди, сторони просять припинити провадження у справі № 20/5009/1107/11 в частині стягнення боргу у сумі 98264,73 грн., прийняти відмову позивача від вимог щодо розірвання договору оренди № 777/13 від 23.04.2004 р., оскільки предмет спору відсутній.

Відповідно до п. 3.9.6 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (із змінами) умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватися волевиявленням сторін.

Окрім того, спільна заява про затвердження мирової угоди та сама мирова угода підписана з боку позивача ліквідатором Управління житлового господарства Запорізької міської ради, при цьому суду не надано доказів у підтвердження повноважень вказаної особи, в тому числі рішення (розпорядження) про призначення ліквідатором та права на укладання мирової угоди в даній справі. Обовязком суду відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 ГПК України є перевірка наявності повноважень у представників сторін на вчинення відмови позивача від позову або укладення мирової угоди.

Таким чином, надана мирова угода судом не затверджується, оскільки її умови не відповідають закону, викладені не чітко та суперечливо, не підтверджені повноваження особи, яка її підписала, на укладення мирової угоди та відмови від позову, оскільки така відмова позивача від позову викладена у тексті мирової угоди. Припинення провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору, відмовою позивача від позову, затвердженням мирової угоди згідно з ст.80 ГПК України є різними (самостійними) підставами для припинення провадження у справі і, відповідно, мають різні правові наслідки.

У судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості привести мирову угоду у відповідність до вимог законодавства. Клопотання судом відхилено, оскільки відповідно до приписів ст.69 ГПК України 10.05.2011р. є останнім днем строку вирішення спору, клопотання сторони про продовження строку розгляду спору не надійшло.

Таким чином, судом розглядаються по суті позовні вимоги про стягнення з ПП “Віконт” суми 98264,73 грн. заборгованості з орендної плати до місцевого бюджету Ленінського району та розірвання договору оренди № 777/13 від 23.04.2004 р.

Позивач та прокурор, враховуючи сплату відповідачем заборгованості з орендної плати у сумі 98264,73 грн., яка виникла за період з лютого 2010 р. по лютий 2011 р., просять провадження в цій частині припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в звязку з відсутністю предмету спору, від позовної вимоги в частині розірвання договору оренди № 777/13 від 23.04.2004р. відмовляються, про що заявили усно в судовому засіданні 10.05.2011р.

Оскільки згідно з ч.1 ст.78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві і такої письмової заяви до суду не надійшло, у суду відсутні підстави для розгляду такої заяви позивача та прокурора, який відповідно до ст.29 ГПК України користується правами позивача.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, у судовому засіданні усно пояснив, зокрема, що дійсно мав заборгованість з орендної плати у сумі 98264,73 грн., яка утворилася через фінансові труднощі, які мають місце на підприємстві відповідача. Під час розгляду справи у суді вказана заборгованість була сплачена відповідачем до місцевого бюджету Ленінського району м. Запоріжжя згідно з платіжним дорученням № 21 від 21.04.2011р. Після погашення заборгованості він домовився з представником позивача ліквідатором Управління житлового господарства Запорізької міської ради щодо того, що позивач відмовиться від своєї вимоги про розірвання договору оренди № 777/13 від 23.04.2004р. та, відповідно, була підписана мирова угода від 27.04.2011р. Надав суду підписаний між ним та КП “ВРЕЖО № 13” акт звірки взаємних розрахунків від 26.04.2011р. Просить провадження в частині стягнення суми 98264,73 грн. заборгованості з орендної плати припинити за відсутності предмета спору, проти розірвання договору оренди усно заперечує з підстав, викладених вище.

Представник третьої особи письмового пояснення суду не надав, по суті спору усно пояснив, що після порушення провадження у справі № 20/5009/1107/11 відповідачем була погашена заборгованість з орендної плати по договору оренди № 777/13 від 23.04.2004 р. в сумі 98264,73 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2004 р. між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець, позивач), КП “ВРЕЖО № 13” (балансоутримувач, третя особа у справі) та Приватним підприємством “Віконт” (орендар, відповідач) був підписаний договір оренди нежитлового приміщення № 777/13, відповідно до якого позивач на підставі рішення виконкому Запорізької міськради від 25.03.2004 р. № 100/45 передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 623,8 кв.м. за адресою: вул. Добролюбова, 13, що значиться на балансі КП “ВРЕЖО № 13”, для розміщення кафе площею 196,1 кв.м, спортивно-оздоровчого комплексу площею 247,80 кв.м, офісу площею 31,0 кв.м, більярдного клубу площею 38,00 кв.м, підсобних приміщень площею 124,8 кв.м відповідно (п.п.1.1, 1.2 договору з урахуванням додаткових угод від 04.12.2007 р., 10.12.2007 р. до договору).

Відповідно до п. 1.3 договору він вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних його умов та підписання тексту договору.

Згідно з п. 2.1 договору вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням договору та акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з балансоутримувачем.

Приміщення було передано в оренду згідно з Актом прийому-передачі від 23.04.2004 р., підписаного з балансоутримувачем (а.с. 11).

Відповідно до пункту 5.2 договору орендар зобовязався своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя. Орендна плата перераховується орендарем самостійно до місцевого бюджету м. Запоріжжя за місцезнаходженням обєкта, що здається в оренду, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 3.4 з урахуванням додаткової угоди від 08.02.2010 р.).

Пунктом 11.1 договору сторони визначили, що договір діє з 23.04.2004 р. по 23.04.2014 р.

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача, предметом якої є стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету Ленінського району м. Запоріжжя заборгованості з орендної плати за період з лютого 2010 р. по лютий 2011 р. включно в розмірі 98264,73 грн., а також розірвання договору оренди у звязку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо внесення орендної плати.

У судовому засіданні 10.05.2011 р. сторонами у справі заявлено, що відповідачем після порушення провадження у справі № 20/5009/1107/11 була сплачена заборгованість з орендної плати у сумі 98264,73 грн. на користь місцевого бюджету Ленінського району м. Запоріжжя.

Судом оглянуто в судовому засіданні оригінал платіжного дорученням № 21 від 21.04.2011 р. (копія долучена до матеріалів справи, а.с. 71), згідно з яким ПП “Віконт” сплатило на користь місцевого бюджету Ленінського району м. Запоріжжя суму 98264,73 грн. з призначенням платежу: “орендна плата нежитлового приміщення згідно дог. № 777/13 від 23.04.2004 р. без ПДВ згідно з позовною заявою № 105-871 вих 11 від 02.03.2011 р.” Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків від 26.04.2011 р. (а.с. 72), підписаного головним бухгалтером КП “ВРЕЖО № 13” та директором ПП “Віконт”, скріпленого відповідними печатками, заборгованість ПП “Віконт” по договору оренди № 777/13 від 23.04.2004 р. станом на 01.05.2011 р. (за період з лютого 2010 р. по лютий 2011 р.) складає 00 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення суми 98264,73 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Стосовно позовної вимоги щодо розірвання договору оренди № 777/13 від 23.04.2004 р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч. 1 ст. 13, ч.1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобовязань (цивільних прав та обовязків) є, зокрема, договір. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Підстави виникнення господарських зобовязань встановлені також ст. 174 ГК України.

Відповідність договору, який є підставою виникнення зобовязань, вимогам законодавства визначається судом на момент укладення договору.

Із матеріалів справи, зокрема, рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 100/45 від 25.03.2004 р.(а.с.35), умов договору оренди № 777/13, акту прийому передачі від 23.04.2004 р. слідує, що за адресою: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 13, розташований пятиповерховий житловий будинок, і його складова частина (перший поверх), що передана в оренду приватному підприємству “Віконт”, є нерухомим майном.

Згідно з вищезазначеним рішенням виконкому Запорізької міської ради приміщення передавалося в оренду строком на десять років. В пункті 11.1 договору № 777/13 встановлено, що договір діє з 23.04.2004 р. до 23.04.2014 р., тобто десять років. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством (п.11.9).

Приписами ч.ч. 1, 4, ст. 203, ч.1 ст. 639 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст. 793 ЦК України (в редакції, яка була чинна на момент підписання договору) встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, згідно з ст. 794 цього Кодексу договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Таким чином, законом встановлено вимоги щодо форми договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) нотаріальна, та передбачено обовязкову державну реєстрацію.

Однак, договір оренди № 777/13 від 23.04.2004 р., який позивач та прокурор просять розірвати, підписаний сторонами у простій письмовій формі, доказів його державної реєстрації також не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Приписами ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Доказів, що договір оренди нежитлового приміщення № 777/13 від 23.04.2004р. рішенням суду визнано дійсним, не представлено. Із представлених суду доказів не вбачається, що одна із сторін ухилялася від нотаріального посвідчення договору, таким чином на час винесення рішення у даній справі договір оренди є нікчемний, оскільки нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Питання щодо правових наслідків недійсності правочину регулює ст. 216 ЦК України, згідно з якою, зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення № 777/13 від 23.04.2004 р., підписаний між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 13” та приватним підприємством “Віконт”, є недійсним (нікчемним) на підставі закону, не створив юридичних наслідків (виникнення зобовязань сторін), крім тих, що повязані з його недійсністю.

При цьому суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обовязки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Оскільки розірвати можливо лише договір, який є чинним, а заявлена позовна вимога щодо розірвання договору оренди, який, як було вказано вище, є нікчемним правочином, позовні вимоги про розірвання договору задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, в задоволенні даної частини позову відмовляється.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь державного бюджету суд вважає за необхідне стягнути суму 982,65 грн. державного мита та суму 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Приписами ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 4-5 ГПК України невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 31) уповноважена особа відповідача завчасно, 14.03.2011 р., отримала ухвалу суду по порушення провадження у справі № 20/5009/1107/11 та про призначення справи до розгляду на 31.03.2011 р. При цьому представник відповідача у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи та письмовий відзив не надав. Ухвалою суду від 31.03.2011р. відповідач повторно був попереджений про відповідальність, передбачену ст. 83 ПК України за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону, розгляд справи був відкладений в звязку з неявкою відповідача на 21.04.2011 р. Однак, 20.04.2011 р. до суду надійшло письмове клопотання від відповідача за підписом директора ПП “Віконт” щодо відкладення розгляду справи через перебування представника відповідача у іншому судовому засіданні. Як вбачається з копії судової повістки, долученої до даного клопотання, та пояснень, наданих директором ПП “Віконт” у судовому засіданні 10.05.2011 р., участь у судовому засіданні іншого суду брав юрист підприємства за позовом до нього, як до фізичної особи, про стягнення аліментів і розгляд даної цивільної справи не стосувалося будь-яким чином юридичної особи - ПП “Віконт”. Окрім того, 30.03.2011р. відповідач також уклав договір про надання правових послуг адвоката (а.с.81), таким чином, мав можливість разом з даним клопотанням направити до суду витребувані документи, що зроблено ним не було без поважних причин. Суд задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи, однак ухвалою від 21.04.2011р. втретє попередив про відповідальність про ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону, також втретє витребував документи, у тому числі письмовий відзив, статутні документи, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про включення до ЄДРПОУ. Крім того, з метою перевірки поважності невиконання вимог суду про обовязкову явку та надання витребуваних судом документів, суд витребував для огляду оригінал судової повістки про виклик до іншого суду, копія якої була долучена до клопотання про відкладення попереднього судового засідання. Однак, в судове засідання 10.05.2011р. витребувані судом документи не надані. Таким чином, суд визнає неявки відповідача у судові засідання, призначені на 31.03.2011р. 21.04.2011 р., та неподання ним витребуваних документів без поважних причин. Такі дії є ухиленням від вчиненням дій, покладених судом на сторону.

Відповідно до п. 3.7.1 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, наслідком стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК).

На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача штраф у розмірі 500 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, який підлягає стягненню на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 78, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, п.5 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми 98264,73 грн. за відсутністю предмета спору.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства “Віконт” (69006, м. Запоріжжя, вул. Рубана, 7 кв. 65, код ЄДРПОУ 19272089, р/р № 26002318042020 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 982 грн. 65 коп. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства “Віконт” (69006, м. Запоріжжя, вул. Рубана, 7 кв. 65, код ЄДРПОУ 19272089, р/р № 26002318042020 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31218264700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) суму 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства “Віконт” (69006, м. Запоріжжя, вул. Рубана, 7 кв. 65, код ЄДРПОУ 19272089, р/р № 26002318042020 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 500 грн. 00 коп. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Видати наказ.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 16 травня 2011 р.