Рішення № 1555372, 14.04.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2008

Справа №2-15/2988-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський індустріальний комплекс» (99016, АР Крим, м. Севастополь, вул.. Приморська, 2, ідентифікаційний код 32897734)

До відповідача Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Рузвельта, 5, ідентифікаційний код 01125591)

Про стягнення 985379,02 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Фридман В.О., довіреність № 2 від 14.01.2008 р., у справі

Від відповідача – Безрученко Н.О., довіреність № ю-28 від 09.01.2008 р., у справі

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Морський індустріальний комплекс» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» про стягнення 985379,02 грн., в тому числі 954782,78 грн. заборгованості, 30596,24 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті виконаних позивачем робіт за контрактами № 279Р від 21.08.2007 р. та № 348Р від 23.11.2007 р. на суму 954782,78 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства «Морський індустріальний комплекс» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов по суті позовних вимог не заперечував. Пояснив, що прострочення виконання зобов’язання сталося не з вини Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», а з об’єктивних обставин, оскільки на рахунки порту накладений арешт. Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення до червня 2008 року.

У судовому засіданні оголошувалася перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви судове засідання було продовжене.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

21.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Морський індустріальний комплекс» (Виконавець)(позивач) та Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт» (Замовник)(відповідач) був укладений контракт № 279Р з наступними додатковими угодами. (а.с. 8-15)

Пунктом 1.1 Контракту передбачено, що Замовник розташував, а Виконавець прийняв замовлення на капітальний ремонт т/х «Таврія» (судно) згідно умов контракту. Виконавець зобов’язується виконати ремонт судна відповідно до ремонтної відомості Замовника, власними силами.

Загальна сума контракту згідно з пунктом 3.2 визначається у 2551178,36 грн. та закріплено Протоколом узгодження контрактної ціни ремонту.

Умови оплати зазначені в пункті 5.1 Контракту, згідно з яким Замовник зобов’язується зробити оплату Виконавцю за ремонт теплоходу «Таврія» у наступному порядку: 1-й етап – 40% від вартості ремонту після виконання 50% робіт згідно ремонтної відомості; 2-й етап – 40% від вартості ремонту після виконання 100% робіт згідно ремонтної відомості та підписання Акта прийняття судна з ремонту; 3-й етап – 20% від вартості ремонту згідно виконавчій відомості рівними частинами у двомісячний термін після підписання Акта прийняття судна з ремонту.

23.11.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Морський індустріальний комплекс» (Виконавець)(позивач) та Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт» (Замовник)(відповідач) був укладений контракт № 348Р з наступними додатковими угодами. (а.с. 16-18)

Пунктом 1.1 Контракту передбачено, що Замовник розташував, а Виконавець прийняв замовлення на додаткові роботи з капітального ремонту т/х «Таврія» (судно) згідно умов контракту № 279Р від 21.08.2007 р.. Виконавець зобов’язується виконати ремонт судна відповідно до додаткової ремонтної відомості Замовника, власними силами.

Ціна та загальна сума дійсного контракту визначається додатковою ремонтною відомістю, що складає 450030,13 грн., в т.ч. ПДВ 20%. (пункту 3.2 Контракту).

У виконання умов зазначених Контрактів були складені :

Акт приймання в ремонт т/х «Таврія» від 06.09.2007 р. (а.с. 12)

Акт приймання-передачі виконаних робіт по ремонту т/х «Таврія» у розмірі 2548028,93 грн. від 30.11.2007 р. (а.с. 15).

Акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 447696,53 грн. (а.с. 19)

30.11.2007 р. сторонами був оформлений Акт приймання судна з ремонту. (а.с. 20). Згідно вказаного акту відпускна вартість виконаного ремонту по двом Контрактам складає 2995725,46 грн.

У виконання своїх зобов’язань за Контрактами щодо оплати виконаних позивачем ремонтних робіт відповідачем було сплачено суму у розмірі 2040942,68 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжним дорученням № 2196 від 30.10.2007 р., платіжним дорученням № 2453 від 10.12.2007 р. (а.с. 58-59)

Проте, відповідачем не було сплачено залишок вартості виконаних робіт у відповідності до умов Контрактів № 279Р від 21.08.2007 р., № 348Р від 23.11.2007 р. у розмірі 954782,78 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 954782,78 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Морський індустріальний комплекс» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 954782,78 грн. заборгованості за виконані ремонтні роботи, через що вимоги позивача про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Морський індустріальний комплекс» заборгованості у розмірі 954782,78 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 30596,24 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 11.2 Контракту № 279Р передбачено, що платежі, передбачені даним контрактом, перераховані Замовником несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються Виконавцем з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума пені у розмірі 30596,24 грн., є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що порушення відповідачем зобов’язань по оплаті наданих позивачем послуг не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Крім того, судом враховано, що прострочення виконання боржником зобов’язання сталося не з вини відповідача.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність вини відповідача в утворенні заборгованості, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 40 % та стягнути з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» суму пені у розмірі 18357,74 грн.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання розстрочити виплату заборгованості до червня 2008 року.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Суд роз’яснює сторонам право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Рузвельта, 5, ідентифікаційний код 01125591) на користь Відкритого акціонерного товариства «Морський індустріальний комплекс» (99016, АР Крим, м. Севастополь, вул.. Приморська, 2, ідентифікаційний код 32897734) 954782,78 грн. основного боргу, 18357,74 грн. пені, 9853,79 грн. державного мита та 1180,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.