Рішення № 15553555, 17.05.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.2011 Справа № 5008/433/2011

за позовом публічного акціонерного товариства „Банк ”Демарк”, м. Чернігів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Карпатія Транс”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 697705,53 доларів США (в т. ч. 550000 доларів США основного боргу (тіла кредиту); 147705,53 доларів США відсотків за користування кредитом) та 168990,49 грн. (в т.ч. 115012,83 грн. пені за порушення строків погашення кредиту; 53977,66 грн. пені за порушення строків сплати відсотків)

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (представник за довіреністю № 01/20-43 від 25.11.2009 року)

Від відповідача не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов публічним акціонерним товариством „Банк ”Демарк”, м. Чернігів до товариства з обмеженою відповідальністю „Карпатія Транс”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 697705,53 доларів США (в т. ч. 550000 доларів США основного боргу (тіла кредиту); 147705,53 доларів США відсотків за користування кредитом) та 168990,49 грн. (в т.ч. 115012,83 грн. пені за порушення строків погашення кредиту; 53977,66 грн. пені за порушення строків сплати відсотків)

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

На повторну вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/433/2011

від 17.05.2011 року

засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення підтверджує завчасне вручення відповідачу 13.05.2011 року ухвали від 14.04.2011 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Водночас, заявою (вх. № 4787 від 13.05.2011 року) відповідач просить відкласти розгляд справи на пізніший термін або надати відстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці, не стягувати пеню, мотивуючи дану заяву надзвичайно складною матеріально фінансовою ситуацією, яка склалась на підприємстві відповідача, через необхідність здійснення складної кардіологічної операції керівнику підприємства (що підтверджує виписками з історії хвороби та листками непрацездатності). Також повідомлено суд про отримання ухвали суду, в якій вказано про час і місце слухання справи.

Представник позивача не заперечив щодо часткового зменшення пені за порушення строків сплати відсотків та заперечив надання відстрочки строком на 3 місяці (заява вх. № 4885/2011 від 17.05.2011 року).

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позичальником (ТзОВ „Карпатія Транс”) та кредитодавцем (ВАТ „Банк Демарк”, правонаступником якого є ПАТ „Банк Демарк”) 30.01.2008 року укладено кредитний договір № 24 067, згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 550000 доларів США, терміном по 28.01.2011 року.

Кредитодавець свої обовязки перед позичальником виконав в повному обсязі, а саме надав кредит в розмірі 550000 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 24 067 (# 24645855).

У відповідності до п. 3.5.1 кредитного договору позичальник за користування кредитом зобовязаний своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у порядку визначеному кредитним договором у розмірі 14,5 % річних, які підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту .

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/433/2011

від 17.05.2011 року

У строк передбачений п. 3.4.1 кредитного договору № 24 067 від 30.01.2008 року позичальник суму відсотків своєчасно не повернув, тому у відповідності до п. 7.3 кредитного договору передбачено, що у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту (28.01.2011р.), банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених відсотків і позичальник сплачує підвищену процентну ставку за користування кредитом у розмірі 20 % річних.

Згідно з п.п. 7.4 та 7.5 кредитного договору у разі порушення строків погашення кредиту/строку сплати відсотків позивальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

Господарське зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 202 ГК України).

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Учасник господарських відносин, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання, зобовязаний сплати господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ст. 230 ГК України).

За ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

зобовязальні відносини між сторонами, є надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/433/2011

від 17.05.2011 року

Отже, обовязок відповідача повернути надані в кредит грошові кошти є

безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п.п. 3.5.1, 7.3 укладеного договору відповідачу нараховано 147705,53 доларів США нарахованих відсотків за користування кредитом. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності ст. ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 530, 547, 627-629, 1011-1014 ЦК України судом визнано обґрунтованими та правомірними позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідачу відповідно до п. 7.4 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 115012,83 грн. за порушення строків погашення кредиту. При оцінці правильності нарахування пені, судом визнано обґрунтованими та правомірними позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.5 укладеного договору у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, позичальнику нарахована до сплати пеня в розмірі 53977,66 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, судом визнано позовні вимоги в цій частині такими, що заслуговують на увагу суду.

Відтак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (задоволення позовних вимог в частині нарахованих до стягнення відсотків за користування коштами, пені, незначній тривалості існування боргу, збитків кредитора, обєктивних процесів фінансово економічної ситуації в державі, збільшення різниці національної грошової одиниці щодо іноземної валюти, майново економічний стан сторін, в т.ч. реальні можливості повернення кредитних коштів позичальником, (через що відсутня пряма вина цивільно правової відповідальності), розумності, справедливості, моральності, обмеження подвійного застосування до одного й того ж субєкта правовідносин в одному й тому ж правовідношенні фінансових санкцій за своєю правовою природою

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/433/2011

від 17.05.2011 року

(пені)), суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 5 000 грн., а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/433/2011

від 17.05.2011 року

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши, виконання рішення суду до 30.06.2011 року, як виняток, з огляду на обставини реального виконання рішення суду), чим частково задоволити клопотання відповідача.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Карпатія Транс” (м. Ужгород, вул. Легоцького, 8/40; код 32579711) на користь публічного акціонерного товариства „Банк ”Демарк” (м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28; код 19357516) суму 550 000 (пятсот пятдесят тисяч доларів США) основного боргу (тіла кредиту); 147705,53 (сто сорок сім тисяч сімсот пять доларів США 53 центи) нарахованих відсотків за користування кредитом; 115012,83 (сто пятнадцять тисяч дванадцять грн. 83 коп.) пені за порушення строків погашення кредиту; 5 000 (пять тисяч грн.) пені за порушення строків сплати відсотків та 3203,52 (три тисячі двісті три долари США 52 центи) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 01.07.2011 року.

3. В частині позову про стягнення решти суми пені відмовити.

4. Заходи до забезпечення позову визначені ухвалою суду від 14.04.2011 року залишити в силі до повного виконання рішення суду.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.