Постанова № 1554956, 18.03.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2008 № 24/402

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Явтушенко С.П. - юрист

від відповідача - Когут Н.М. - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СтальІнвестПром"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.01.2008

у справі № 24/402

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СтальІнвестПром"

до Відкрите акціонерне товариство "Київський завод комунального машинобудування "Коммаш"

третя особа відповідача

третя особа позивача

про стягнення 88248,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.01.2008р. по справі № 24/402 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не досліджено в повному обсязі обставини справи.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що місцевий суд припустився помилки відмовивши у задоволенні позову в зв»язку із спливом строку позовної давності, оскільки початок перебігу строку позовної давності починається з моменту порушення права позивача, а саме з 17.03.2007р.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне:

25.02.2003 р .між позивачем та відповідачем укладено договір № 025, відповідно до умов якого позивач зобов»язався передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти та оплатити його на умовах договору в кількості та по ціні, зазначеній в додатках до договору, які є його невід»ємною частиною.

Пунктом 2.1.договору сторони погодили, що товар, який передається повинен відповідати сертифікату якості заводу-виробника.

Відповідно до п.4.1 порядок оплати за продукцію сторони визначили наступним чином 50% передплата, 50% за фактом поставки товару.

Зазначений договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2003 року. Докази про те, що зазначений договір пролонговано на 2007 рік, у матеріалах справи відсутні.

Позивачем відвантажено відповідачу товар на суму 93 822,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № SP-0000158 від 07.03.07р. на суму 69329, 64 грн., № SP-0000005 від 09.01.2007р. на суму 24 492, 96 грн.

Відповідачем було прийнято поставлений товар, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНА № 602580 від 10.01.2007р. , ЯНА № 116497 від 05.03.2007р.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ – накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для її бухгалтерського обліку. (Лист Міністерства фінансів України № 053-29151 від 31.10.2000р.).

Відповідач оплатив позивачу за поставлений товар частково на суму 5 574,532 грн.

17.05.2007р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 17/5/7 про сплату заборгованості в розмірі 88 248, 08 грн.

Відповідач відповідь на вимогу не надіслав, заборгованість за отриманий товар не сплатив.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов’язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання своє виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Оскільки відповідач за поставлений товар розрахувався частково, колегія приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 88 248, 08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія приймає доводи відповідача про те, що подані позивачем видаткові накладні ніякого відношення до договору № 025 від 25.02.03р. не мають, оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2003р., оскільки доказів продовження дії договору на 2007 рік представник позивача не надав, однак такі доводи відповідача не спростовують наявність заборгованості за поставлену продукцію.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що наявність у матеріалах справи накладних № SP-0000005 від 09.01.2007 року (а.с.6), № SP-0000158 від 07.03.2007 року (а.с.7), довіреностей на отримання товару (а.с. 12,13) свідчать про те, що між сторонами існують договірні зобов”язання щодо купівлі-продажу товару, оскільки відповідач прийняв зазначений у накладних товар, однак не оплатив його в повному обсязі.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія також не погоджується з висновком місцевого суду та доводами представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності виходячи з наступного.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Позивачем було здійснено поставку товару 09.01.2007р. та 07.03.2007р.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов»язаннями, строк виконання яких невизначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред»явити вимогу про виконання зобов»язання.

Оскільки сторонами не було визначено строк оплати за поставлену продукцію, перебіг строку позовної давності починається через 7 днів з моменту пред»явлення вимоги (ст. 530 ЦК України).

Доводи представника відповідача про те, що строк позовної давності слід відраховувати з моменту закінчення строку дії договору до уваги не приймаються, оскільки закінчення дії договору та закінчення строку виконання зобов”язання не тотожні поняття. У даному випадку між сторонами виникли нові договірні зобов”язання на підставі накладних та дій відповідача щодо прийняття товару.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

В зв’язку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме відшкодувати за рахунок відповідача витрати позивача по сплаті державного мита за подання позову.

Крім того, в зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, витрати відповідача по сплаті державного мита при її поданні, слід віднести на позивача в розмірі 441, 24 грн.

Керуючись ст. ст. 101,103,106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СтальІнвестПром» задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2008р. у справі №24/402 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» ( 01000, м.Київ, вул.. Васильківська, 28, р/р 26005301255008 у Московському відділенні ПІБ м.Києва МФО 322175 код ЄДРПОУ 14315428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СтальІнвестПром» ( 49 000,м.Дніпропетровськ, вул..Артема, 50/6 ( р/р 26009018020100у ДОД СППБ «Аваль» МФО 305653, код ЄДРПОУ 30474262) 88 248, 08 грн. заборгованості, 1000, 48 грн. витрат по оплаті державного мита.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» ( 01000, м.Київ, вул.. Васильківська, 28, р/р 26005301255008 у Московському відділенні ПІБ м.Києва МФО 322175 код ЄДРПОУ 14315428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СтальІнвестПром» ( 49 000,м.Дніпропетровськ, вул..Артема, 50/6 ( р/р 26009018020100у ДОД СППБ «Аваль» МФО 305653, код ЄДРПОУ 30474262) 441, 24 грн. витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

Видати накази.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 24/402 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя

Судді