Постанова № 1554490, 10.04.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.04.2008

Справа №2-24/1539-2008А

За адміністративним позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Інвест Плюс», м. Ялта (юр.адреса: АР Крим, м. Ялта, смт Форос, вул. Терлецького,9-а)

До відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялта (АР Крим, м.Ялта, вул.Васильєва,16)

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та пункту акту перевірки

Суддя Г.Г.Колосова

При секретарі Капустіної І.М.

За участю представників:

Від позивача – Бикова С.В., представник, довіреність № 08/я від 08.01.2008р.

Від відповідача – Кузьмін В.В., старший державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність № 13640/к/10-0 від 06.08.2007р.

Обставини справи:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до ДПІ у м. Ялта про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0003462301/0 від 26.12.2007р., яким йому донараховано податку на прибуток у розмірі 21250 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 4000 грн., усього 25250 грн., а також п. 3.1.2 акту перевірки № 3281/23-1/32362095/173 від 14.12.2007р.

У судове засідання 10.04.2008р. позивач надав клопотання про зміну позовних вимог, згідно з яким він зменшує позовні вимоги та просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003462301/0 від 26.12.2007р.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у запереченнях на позов та у судових засіданнях.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

ТОВ «Інвест Плюс» зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 25.03.2003р., свідоцтво про державну реєстрацію АОО № 445779.

ДПІ у м. Ялта проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Інвест Плюс» за період з 01.07.2006р. по 30.09.2007р., за результатами якої складений акт № 3281/23-1/32362095/173 від 14.12.2007р. (а.с. 8-12).

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення форми “Р” № 0003462301/0 від 26.12.2007р., яким позивачеві донараховано податку на прибуток у розмірі 21250 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 4000 грн., усього 25250 грн. за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі – Закон № 283) (а.с. 13).

У позовній заяві позивач просить визнати недійсними вказане податкове повідомлення-рішення, а також п. 3.1.2 акту перевірки № 3281/23-1/32362095/173 від 14.12.2007р.

Згідно із клопотанням про зміну позовних вимог позивач просить визнати нечинним тільки податкове повідомлення-рішення № 0003462301/0 від 26.12.2007р.

Тому суд розглядає справу у об’ємі змінених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2007р. між ТОВ «Інвест Плюс» та Приватним підприємцем Симоненко С.О. був укладений договір на юридичне обслуговування підприємства (а.с. 14-15).

Згідно з п. 1.1 договору позивач доручив, а СПД Симоненко С.О. прийняв на себе зобов’язання по юридичному обслуговуванню позивача в обсязі вказаного договору на протязі 3 місяців. Термін дії договору – до 09.04.2007р.

Відповідно до акту від 09.04.2007р. прийнятих послуг к договору від 09.01.2007р. вартість послуг, які прийняті Замовником, складає 75000 грн. (а.с. 19).

11.04.2007р. між ТОВ «Інвест Плюс» та Приватним підприємцем Симоненко С.О. був укладений наступний договір на юридичне обслуговування підприємства з додатковою угодою (а.с. 16-18).

Предмет договору співпадає із договором від 09.01.2007р., термін дії договору – до 25.10.2007р.

Відповідно до акту від 11.07.2007р. прийнятих послуг к договору від 11.04.2007р. вартість послуг, які прийняті Замовником, складає 10000 грн. (а.с. 20).

При проведенні перевірки ДПІ в м. Ялта встановлено заниження позивачем суми валових витрат на 85000 грн., в т.ч. квітень 2007р. – 75000 грн., липень 2007р. – 10000 грн.

Вказане порушення, на думку ДПІ, сталося внаслідок того, що позивач включив до складу валових витрат отримані юридичні послуги, які не підтверджені документами.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що в актах виконаних робіт визначено, що надані усні консультації з приводу прийняття та звільнення робітників, консультації по складанню договорів та супроводження договорів, та інші юридичні послуги. Однак з актів не вбачається, з приводу яких робітників надавалися консультації.

Крім того, ДПІ в м. Ялта вважає, що ці послуги не відносяться до господарської діяльності позивача, оскільки не надані документи, які б підтвердили зв'язок цих витрат з господарською діяльністю, а саме: з приводу яких робітників було надано консультації, з якими підприємствами були укладені договори та ін.

До того ж, згідно табелів обліку робочого часу на підприємстві значаться юристи, які також займаються питаннями господарчої діяльності.

Такі ж доводи викладені відповідачем у запереченні на позов та у судових засіданнях.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (Виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (Замовник) надати послугу, яка споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві вказану послугу, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний сплатити надану йому послугу в розмірі, в терміни і в порядку, встановлені договором.

Згідно ст. 189 Господарського Кодексу України ціни (тариф) - є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг) що реалізовується суб'єктами господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Суб'єкти господарювання можуть використовувати в господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни і регульовані ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлені державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарчих відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст. 190 Господарського Кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України ст. 193 ГК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай пред'являються.

При цьому сторони, відповідно до вимог чинного законодавства, самостійно визначили об'єм послуг, що надавалися, і їх вартість. Сторони визначили, що Виконавець надає юридичні послуги не тільки з питань господарського і трудового права (як вказано в акті перевірки), а також з питань інших галузей права, і в більшості випадків вони носять консультаційний (усний) характер.

Послуги були надані Виконавцем відповідно до умов договору в повному об'ємі і у встановлений термін, про що були складені 09.04.2007р. і 11.07.2007р. акти виконаних робіт, підтверджуючі дані факти.

Доводи відповідача суд до уваги не приймає, а змінені позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283\97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями (Закон № 283) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Позивач надав до матеріалів справи докази того, що юридичні послуги за договорами від 09.01.2007р. та 11.04.2007р. сплачені позивачем, зокрема, рахунки, платіжні доручення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-XIV із змінами та доповненнями підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тому посилання відповідача на те, що позивачем порушений п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283, згідно з яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд до уваги не приймає.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 334 господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодекса адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, ретельно дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів позивача, суд дійшов висновку про те, що юридичні послуги, які надані позивачеві, відносяться до його господарської діяльності, факт їх надання та сплати підтверджений належними доказами, тому вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003462301/0 від 26.12.2007р. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. із державного бюджету України в порядку ч.1 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі 14.04.2008р

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 94,98,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта № 0003462301/0 від 26.12.2007р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Інвест Плюс», м. Ялта (юр.адреса: АР Крим, м. Ялта, смт Форос, вул. Терлецького,9-а, ЄДРПОУ 32362095) 3,40грн.- судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.