ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
20.07.2006
Справа № 16/12-5/281
За позовом Приватного підприємця Цінченка Романа Віталійовича, м.Полтава
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро", с.Піщане
Третя особа : Зіньківська районна державна адміністрація, м.Зіньків
Про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок
Суддя Шкурдова Л.М.
Представники
Від позивача Таран Р.Ф. дов.від 22.06.06 р.
Від відповідача Кривенкова М.В. дов. від 06.12.05 р.
Третя особа : не з"явився Рішення приймається в умовах перерви, оголошеної в засіданні від 06.07.06 р.
СУТЬ СПОРУ:
розглядається позовна заява про повернення самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки площею 58,83 га позивачу.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що земельну ділянку він зайняв на підставі договору з Зіньківською районною державною адміністрацією від 01.11.2005 р. і по закінченню даного договору повернув її райдержадміністрації на підставі акту прийняття-передачі від 01.12.2005 р.
Третя особа - Зіньківська райдержадміністрація свого представника в судове засідання не направила, письмових пояснень по суті спору не надала.
Позивач в своєму листі від 6.07.2006 р. заявив клопотання про встановлення судом факту незаконного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановив :
На підставі розпорядження Голови Зіньківської райдержадміністрації від 24.10.2002 р. № 584 (а.с.6) приватному підприємцю Цінченко Р.В. було виділено в користування земельні ділянки для сільськогосподарського виробництва, загальною площею - 83,89 га. На виконання вказаного розпорядження, між райдержадміністрацією та позивачем було укладено договір № 97 від 25.10.2002 р. строком на 5 років з 01.11.2002 р. по 31.10.2007 р., відповідно до якого, ПП Цінченку Р.В. надано в оренду земельні ділянки, що знаходяться на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району загальною площею 83,63 га, з яких 37,63 га - ріллі, 25,06 га - багаторічних насаджень та 21,20 га - сіножатей. Договір № 97 від 25.10.2002 р. (а.с.15-17) (далі - договір № 97) зареєстровано у виконавчому комітеті Опішнянської селищної ради, про що вчинено відповідний запис № 11 від 25.11.2002 р.
Навесні 2005 р. позивач виявив, що надані в оренду земельні ділянки були засіяні ТОВ "Бурат-Агро" посівами кукурудзи. Факт використання земельних ділянок, які знаходяться в користуванні позивача на підставі договору № 97, підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства. На звернення позивача до Зіньківської райдержадміністрації, остання листом від 26.082005 р. № 328 (а.с.7) відповіла, що на спірні земельні ділянки укладено договір оренди із ТОВ "Бурат-Агро". Крім того, в даному листі було вказано, що позивач має заборгованість по орендній платі за договором № 97 : за 2003 р. - 2217,6 грн., за 2004 р. - 4435,2 грн., всього заборгованість станом на 01.08.2005 р. склала 6821,2 грн., що є порушенням умов договору № 97. Зі змісту вищезазначеного листа вбачається, що Опішнянською селищною радою на початку року була винесена пропозиція до райдержадміністрації щодо надання орних земель, які перебувають в оренді у приватного підприємця Цінченка Р.В., іншому користувачу - ТОВ "Бурат-Агро", а існуючий договір розірвати.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2005 р. між відповідачем та Зіньківською райдержадміністрацією укладено договір оренди (а.с.53-54), на підставі якого спірні земельні ділянки були передані ТОВ "Бурат-Агро" відповідно до акту прийому-передачі від 01.01.2005 р. (а.с.55).
Не маючи наміру припинити використання спірної земельної ділянки, позивач звернувся до суду з позовною заявою про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.
Закон України "Про оренду землі" у ст.ст.1,2 визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, оренда земельної ділянки - це один із видів використання земель на праві користування. Відносини, пов"язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених Законом України "Про оренду землі", а також договором оренди землі.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлено ст.124 Земельного Кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі". Згідно із ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до ст.18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач у встановленому чинним законодавством порядку набув право користування земельними ділянками, а саме, на підставі відповідного розпорядження органу виконавчої влади було укладено договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.4 Договору підставою для дострокового розірвання Договору є, зокрема, вимоги однієї з сторін у випадку невиконання, іншою стороною обов"язків, передбачених договором. При цьому, дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше, ніж за місяць. Згідно зі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов"язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об"єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Зі змісту наведених норм та умов договору вбачається, що існування факту невнесення відповідачем своєчасно орендної плати, що є грубим порушенням умов договору та ст24 Закону України "Про оренду землі", і тягне за собою право орендодавця (райдержадміністрації) вимагати розірвання договору оренди, не звільняє останнього від обов"язку додержуватись порядку розірвання договорів, встановленого ст.188 ГК України, та порядку відмови від договору, передбаченого ст.214 ЦК України. Тобто, у разі наявності підстав для дострокового розірвання договору оренди, райдержадміністрація (третя особа) була зобов"язана у письмовому вигляді попередити про це позивача по справі або на підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди землі.
На момент укладання 01.01.2005 р. Зіньківською районною державною адміністрацією договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Бурат-Агро" договір оренди земельної ділянки № 97 від 25.10.2002 р., укладений між позивачем та Зіньківською райдержадміністрацією, був чинним, в установленому порядку не розривався.
Таким чином, укладаючи договір оренди земельної ділянки, яка правомірно знаходиться в користуванні у позивача, з іншою особою (відповідачем) без попереднього розірвання договору оренди з позивачем, без вилучення у позивача зазначеної земельної ділянки або припинення права користування позивача у судовому порядку, Зіньківська районна державна адміністрація безпідставно порушила права позивача як землекористувача.
Відповідно до ст.210 Цивільного Кодексу України, правочин, для якого законом передбачена державна реєстрація, вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно зі ст.125 Земельного Кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди набуває чинності після його державної реєстрації. Вказана норма є обов"язковою і не містить виключень, пов"язаних зі строком на який укладається договір оренди земельної ділянки. Крім цього, зазначена норма є спеціальною щодо вказаного виду зобов"язання і має перевагу над нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Зі змісту наведених норм чинного законодавства випливає, що недотримання положень про державну реєстрацію правочину тягне за собою ненабрання цією угодою (правочином) юридичної сили (чинності). Тобто, такий правочин не може породжувати для їх суб"єктів бажаного правового результату, а врешті й відповідних прав та обов"язків сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки від 01.01.2005 р., на який посилається відповідач, як на підставу правомірності свого використання земельними ділянками, що вже знаходились в користуванні у позивача не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 01.01.2005 р. укладений між відповідачем та третьою особою не має юридичної сили, а від так не може породжувати і прав відповідача на користування земельними ділянками. Таким чином, суд вважає, що за відсутністю у відповідача правових підстав на право користування земельними ділянками, останній самовільно зайняв земельні ділянки, які знаходяться у користуванні позивача.
Згідно зі ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за укладення угод з порушенням земельного законодавства та самовільне зайняття земельних ділянок. Статтею 212 цього ж кодексу передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам.
Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено у ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснив користування земельними ділянками, землекористувачем яким є позивач на підставі договору № 97, за відсутності факту припинення дії цього договору, державної реєстрації договору від 01.01.2005 р. і набуття права на їх користування згідно з законодавством.
Позивач ставить вимогу про повернення йому відповідачем самовільно зайнятої останнім земельної ділянки.
Із доказів, наданих відповідачем слідує, що земельна ділянка, якою він користувався на підставі договору оренди від 01.01.2005 р., у загальному розмірі 220,49 га (куди входить і 83,63 га спірної) повернута Зіньківській районній державній адміністрації згідно з актом приймання-передачі від 01.12.2005 р. в зв"язку з закінченням терміну дії договору. Відповідно до ст.ст.17,84 Земельного кодексу України до компетенції районних державних адміністрацій відноситься право розпоряджатися землями держави, здійснювати контроль за їх використанням та інше.
Земельна ділянка повернута власнику під час розгляду справи в господарському суді, доказів відмови районної державної адміністрації в праві позивача продовжувати користування земельною ділянкою суду не надано. таким чином, на сьогоднішній день предмет заявленого позивачем спору відсутній. Питання приведення земельної ділянки в попередній стан позивачем не заявлялось і має бути предметом окремого судового розгляду. Судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого справу доведено до суду.
Керуючись ст.49 п.1.1 ст.80 ГПК України, суд,-
УХВАЛИВ :
1.Провадження по справі припинити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" (38410, Полтавська обл., Решетилівський р-н, с.Піщане, р\р № 26005301221865 в ПЦВ ПІБ, код ЄДРПОУ 30152327 МФО 331069) на користь Приватного підприємця Цінченка Романа Віталійовича (36000, м.Полтава, вул.Героїв Сталінграду 10, кв.213, п\р 26004105870000 в ПФ АКІБ "Укрсіббанк", МФО 331865, код 2994009076) витрати на держмито в розмірі 85 грн., та інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118 грн.
Суддя Шкурдова Л.М.
Судове рішення № 155183, Господарський суд Полтавської області було прийнято 20.07.2006. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 16/12-5/281. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: