Постанова № 15498706, 27.04.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р.

14 год.43 хв.Справа № 2-а-64/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шевченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Херсоні (далі - ДПІ) від 14.09.2010 №0005121702/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за податком на додану вартість у розмірі 31671 грн. та № 0005131702/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за податком з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 15835,75 грн. Позивач вважає, що висновки ДПІ про відсутність у його постачальника - ТОВ "Інтернет-Технології" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, а також про те, що у ФОП ОСОБА_1 відсутні докази фактичного тримання та відвантаження товарів, є припущеннями податкової інспекції, а не достовірно встановленими фактами. Підставою для невключення до складу витрат приватного підприємця є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів. При проведенні перевірки на підтвердження правомірності включення до складу валових витрат вартості товару, отриманого від ТОВ "Інтернет-Технології" на суму 21666,67 грн. було надано відповідачу належні підтверджуючі документи, а саме - видану продавцем накладну №27/01/09 від 27.01.2009 на олію н/раф. на загальну суму 26000 грн.; квитанції №№27-01, 28-01, 29-01, видані продавцем, що посвідчують проведення розрахунку за придбаний товар за накладною №27/01/09 та видану продавцем податкову накладну від 27.01.2009 р. №27/01/09. На підтвердження правомірності включення до складу валових витрат вартості товару, отриманого від ТОВ "Н.К.Трейд" на суму 83905,00 грн. (ПДВ 16787,00 грн.) позивач надав ДПІ належні підтверджуючі документи: видану продавцем накладну №77 від 20.05.2009, квитанції до прибуткового касового ордеру №№20-05, 21/05, 22/05, 23/05, 25/5, 26/5, 27/5, 28/5, 29/5, 30/05, видані продавцем, що посвідчують проведення розрахунку за придбаний товар за накладною №77 та податкову накладну від 20.05.2009 № 77. Будівельні матеріали, придбані у ТОВ "Н.К.Трейд", використані в господарській діяльності позивача, як приватного підприємця, оскільки були використані на ремонт квартири, яка одночасно є офісом підприємця. Основним видом підприємницької діяльності є оптова торгівля, здійснення якої обумовлює необхідність наявності, зокрема, офісного приміщення. Ці витрати мають безпосереднє відношення до підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 і повністю охоплюються нормою п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

ДПІ не взято до уваги, що позивач як приватний підприємець не має обов'язку ведення бухгалтерського обліку, тому застосування відповідачем до спірних правовідносин нормативних актів, які встановлюють порядок ведення бухгалтерського обліку юридичними особами, є неправомірним. Обґрунтування ДПІ зробленого висновку посиланням на ст.ст.203, 216 ЦК України є неправомірним, оскільки відсутні передбачені законом підстави вважати укладені та виконані мною договори недійсними.

Вважає, що ДПІ порушені положення п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які містять заборону включення до складу податкового кредиту лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту). Податкові накладні від ТОВ "Інтернет-Технології" та ТОВ "Н.К.Трейд" одержані та надавались для перевірки, вони оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165. Позивач вважає себе добросовісним платником ПДВ, він не має обов'язку перевіряти сплату податку його контрагентами, перевіряти наявність у нього трудових ресурсів, умов для виробництва, зберігання та транспортування. Визнання відповідачем на власний розсуд недійсними (нікчемними) укладених між позивачем та продавцями (ТОВ "Інтернет-Технології", ТОВ "Н.К.Трейд") договорів суперечить приписам чинного законодавства. Законом не передбачено права податкового органу вирішувати без звернення до суду питання недійсності правочину. Будь-якого судового рішення щодо визнання недійсними укладених з ТОВ "Інтернет-Технології", ТОВ "Н.К.Трейд" договорів ДПІ не надано.

При оцінці господарської операції, що була здійснена 27.01.2009, ДПІ був неправомірно прийнятий до уваги акт перевірки ТОВ "Інтернет-Технології" від 26.02.2009 за інший період з 01.01.2006. по 30.09.2008.

Позивач прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні проти позову заперечує, посилається на те, що у постачальника будматеріалів ТОВ "Н.К.Трейд" не виявлено актів приймання продукції, товарно - транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, трудових ресурсів, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, умов для зберігання товарів. ТОВ "Н.К.Трейд" здійснював діяльність, а саме: оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією, надавав транспортні, маркетингові та інші послуги, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, але всі операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. ТОВ "Н.К.Трейд" видавались податкові та видаткові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. ТОВ "Н.К.Трейд" порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Угоди позивача з даним підприємством відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків. Що стосується ТОВ "Інтернет-Технології". Віднесена позивачем до податкового кредиту сума податку на додану вартість не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальників продукції. Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд встановив:

ОСОБА_1 є приватним підприємцем, займається оптовою торгівлею. ДПІ у м. Херсоні на підставі п.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1, перевірка проводилась за період з 01.07.2008 по 31.03.2010. Перевіркою було виявлено порушення ст. 13 Декрету № 13-92, п. 5.1 абзацу 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст.203, 216 ЦК України, що полягає у неправомірному включенні до складу валових витрат 21666,67 грн. - вартості товару, отриманого від ТОВ "Інтернет-Технології", який був предметом нікчемного правочину,

- ст.13 Декрету № 13-92, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягає у включенні до складу валових витрат, які не пов'язані з підприємницькою діяльністю на загальну суму 83095 грн., за що донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 15835,75 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", що полягає в неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 21114 грн., визначеного від вартості товару згідно накладних та податкових накладних, отриманого від ТОВ "Інтернет-технології" на загальну суму 26000 грн. (в т.ч. ПДВ 4333,33 грн.), ТОВ "Н.К.Трейд" від 20.05.09 №77 на загальну суму 100685,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16781 грн.).

За висновками акту перевірки від 02.09.2010 № 3865/17-2/НОМЕР_1 Державною податковою інспекцією у м. Херсоні прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0005121702/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 21114 грн. та застосування 10557 грн. штрафних санкцій, № 0005131702/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 15835 грн. 75 коп., які є предметом спору.

ДПІ встановлено, що позивач мав правовідносини з ТОВ "Інтернет-Технології" (м.Краснодон) в січні 2009 року по придбанню сільськогосподарської продукції (олії) на суму 26000 грн. (в т.ч. ПДВ 4333,33 грн.). На момент написання акту перевірки має стан "14" - визнано банкрутом (справа від 29.06.10 №20/706). Відповідно до наданих ТОВ "Інтернет- Технології" до Краснодонської ОДПІ декларацій з податку на додану вартість за січень 2009 року та автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкові зобов'язання за січень 2009 року задекларовані з нульовим значенням, декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року валовий дохід задекларовано у сумі 10 грн. Краснодонська ОДПІ надіслала матеріали до ДПІ у м. Херсоні про проведену планову документальну перевірку ТОВ "Інтернет-Технології" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.06 по 30.09.08 (акт перевірки від 26.02.09 №397/23-32550898), з яких вбачається що у ТОВ "Інтернет - Технології" відсутні трудові ресурси, виробниче - складські приміщення, транспортні засоби та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. ФОП ОСОБА_1 не надано при перевірці документів, які б містили достатню доказовість виконання робіт по перевезенню, прийманню, зберіганню продукції, відсутні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника (покупця), документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ), довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції. Докази фактичного отримання та відвантаження товарів у ФОП ОСОБА_1 відсутні, це є свідченням того, що операції із придбання та реалізації мали нетоварний характер, товар не перевозився і не зберігався, договіри на поставку продукції реально виконані не були та не мали наміру на породження цивільно-правових наслідків. Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України). ДПІ дійшло до висновку, що витрати по придбанню олії у даного постачальника, тобто по нікчемному правочину, не повинні включатись до витрат підприємця.

Також ДПІ було виявлено, що позивач у травні 2009 року придбавав у ТОВ "Н.К.Трейд" будівельні матеріали придбані для внутрішніх оздоблювальних робіт своєї квартири на загальну суму 100685 грн. в т.ч. ПДВ 16781 грн., а саме: 100 шт. брусу, 10080 шт. кирпича, 50 шт. сітки рабиці 10 м., 8 волн. шиферу в кількості 100 шт., цементу 60 мішків по 25 кг., бетономішалку, до валових витрат віднесено 83905 грн. ДПІ дійшла до висновку про не пов'язаність цих витрат із підприємницькою діяльністю, донараховано 15835 грн. 75 коп. податку з доходів фізичних осіб із суми 105571 грн. 67 коп.

При дослідженні правильності формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту, ДПІ встановила завищення його на суму 21114 грн. внаслідок включення сум податку на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Інтернет-Технології" (І4333 грн.) та ТОВ "Н.К.Трейд" (16781 грн.).

Відповідачем надано суду акт перевірки ТОВ "Н.К.Трейд" від 25.02.10, складений фахівцями ДПІ у м. Нова Каховка, відомості якого свідчать, що фактично суб'єкт господарювання не знаходиться за місцем реєстрації, місцезнаходження платника податків не встановлено, у ТОВ "Н.К.Трейд" відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товарів, акти приймання продукції, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю відповідних документів, відсутні основні засоби, транспорт, немає складських приміщень, трудових ресурсів. Крім того, згідно постанови про порушення кримінальної справи № 10908020005) від 23.10.09, постанови про притягнення в якості обвинуваченого від 07.04.10 щодо фіктивного підприємництва та підробки документів. Гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 за період 2008 - 2009 р. займались фіктивним підприємництвом, сприяння в ухиленні від сплати податків та підробку та збут підроблених документів, в тому числі документів ТОВ "Н.К.Трейд" ОСОБА_4 підписувала декларації ТОВ до податкового органу, в яких були неправдиві показники та завідомо знаючи, що товар не поставлявся, виписувала податкові накладні.

Згідно пояснень, наданих ФОП ОСОБА_1, з'ясовано, що у підприємця відсутні складські приміщення та транспортні засоби. Доставка продукції (олії) проводилась транспортом продавця та за його рахунок транзитом до покупців, яких знаходив позивач. Також, встановлено, що у фізичної особи-підприємця відсутні акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ та інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Відсутність таких документів позивач пояснює тим, що товар продукція доставлялась безпосередньо ТОВ "Інтернет-Технології" підприємствам, з якими укладав договори позивач.

Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", якою визначено об'єкти оподаткування громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Абзацом 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За висновками, викладеними в акті перевірки від 02.09.2010 р. факт виконання робіт (надання послуг, тощо) повинен бути оформлений відповідним первинним документом, та для набуття статусу первинного документа, повинен містити всі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону України №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При проведенні перевірки на підтвердження правомірності включення до складу валових витрат вартості товару, отриманого від ТОВ "Інтернет-Технології" та ТОВ "Н.К.Трейд" було надано відповідачу накладну ТОВ "Інтернет-Технології" №27/01/09 від 27.01.2009 р., згідно з якою ФОП ОСОБА_1 одержана олія н/раф на загальну суму 26000 грн.; квитанції №№27-01, 28-01, 29-01, видані продавцем, що посвідчують проведення розрахунку за придбаний товар за накладною №27/01/09 та видану продавцем податкову накладну від 27.01.2009 р. №27/01/09; видану "Н.К.Трейд" накладну №77 від 20.05.2009, квитанції до прибуткового касового ордеру №№20-05, 21/05, 22/05, 23/05, 25/5, 26/5, 27/5, 28/5, 29/5, 30/05. Суд дослідив документи, на підставі яких позивач відніс витрати по придбанню транспортних послуг до валових витрат. Ці документи не відповідають вимогам, які пред'являються до первинних документів Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, накладні не мають таких обов'язкових реквізитів, як дату та місце складання, зміст господарської операції, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за складання первинного документа. Незрозуміло, які особи підписали документи від імені ТОВ "Інтернет-Технології" та ТОВ "Н.К.Трейд", прізвища та посади керівників чи бухгалтерів не зазначені. При дослідженні квитанцій до прибуткових касових ордерів суд встановив, що позивач сплачував готівкою вартість продукції в сумах, що не перевищують 10000 грн., в тому числі ТОВ "Інтернет-Технології" протягом 3-х днів, ТОВ "Н.К.Трейд" протягом 12 днів. Позивач в судовому засіданні не пояснив підстав для проведення розрахунків в готівковій формі, а також яким чином відбувалось внесення грошових коштів до каси товариств, доказів того, що позивач щодня їздив до своїх постачальників для сплати коштів суду не надано.

Позивач стверджує, що олія завозилась безпосередньо ТОВ "Інтернет-Технології" (Луганська область, м. Суходільськ), але яким чином ТОВ здійснило поставку невідомо, оскільки не мало ні транспорту, ні працівників, ні складських приміщень, не спеціалізувались на сільгоспвиробництві.

Крім вищевказаного, про необґрунтованість податкової вигоди свідчить факт відсутності первинних документів, що підтверджують факт отримання та перевезення продукції, а саме: товарно-транспортних накладних чи інших транспортних документів.

Суд погоджується з доводами ДПІ про те, що витрати в сумі 83905,00 грн. не пов'язані з підприємницькою діяльністю. У податковому обліку відображення будь-яких витрат можливе лише за умови, що їх здійснення пов'язано з веденням господарської діяльності приватного підприємця. Оскільки квартира використовується не тільки для підприємницької діяльності, а й для проживання, ствердження позивача про те, що ремонт цієї квартири направлений тільки на здійснення його підприємницької діяльності є необґрунтованим, наслідки ремонту він буде використовувати і для особистих цілей. Крім того, позивач не надав ні ДПІ, ні суду доказів використання придбаних будівельних матеріалів саме для ремонту квартири, а не для інших потреб. Відсутні документи про проведення самого ремонту, акти прийомки-здачі відремонтованого приміщення, акти списання товарно-матеріальних цінностей, які використовувались при здійсненні ремонту, документальне підтвердження того, хто саме здійснював ремонт, якщо інші особи, то повинні бути докази сплати винагороди з здійснені ремонті роботи.

Є обґрунтованими висновки ДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" на суму 21114,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Інтернет-Технології" та ТОВ "Н.К.Трейд". Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Не заперечуючи наявність у позивача таких документів, як накладні, платіжні документи та податкові накладні, на думку суду, наявність цих документів дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Суд вважає, що наведені у акті перевірки позивача товари фактично не поставлялися тими постачальниками, які їх документували. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Факт реальності поставки товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернет-Технології" позивачу є недоведеним, оскільки в ході розгляду справи було з'ясовано, що товариство не мало умов для такої поставки, для транспортування товарів, походження товарів не відомо. ТОВ не декларувало в деклараціях з ПДВ здійснення будь-яких господарських операцій з позивачем. Податковий кредит позивача повинен бути узгоджений з податковими зобов'язаннями продавця товарів, оскільки позивач сплачує податок в ціні товарів саме продавцю, який і відповідає за надходження цього податку до бюджету. Що стосується податкового кредиту за операцією придбання товарів у ТОВ "Н.К.Трейд", то суд зазначив про відсутність підстав для зв'язку цих витрат з господарською діяльністю, тому суми ПДВ які сплачені в ціні придбання, не повинні включатись до податкового кредиту. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону). Позивач може здійснювати такі витрати по придбанню товарів для будівництва, але віднесення сплаченого в ціні ПДВ до податкового кредиту за Законом про ПДВ з метою зменшення об'єкта оподаткування суперечить положенням підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ, пункту 1.32 статті 1 і пункту 5.1. статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. У разі встановлення факту протиправних дій платника податків, невизнання судами недійсними правочинів не є перешкодою для відмови у задоволенні позову. Твердження позивача про те, що правочини не визнано недійсними в судовому порядку, є помилковими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Вийняток із зазначеного правила становлять випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України). У такому разі податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з підприємством, яке має ознаки "фіктивності" та ухиляється від сплати податків. За таких обставин суд вважає правомірними дії ДПІ по визначенню податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість. В задоволенні позовних вимог відмовляється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення постанови в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Відмовити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 14.09.10 № 0005121702/0, № 0005131702/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 травня 2011 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1