Постанова № 15482275, 26.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 квітня 2011 р. № 2-а- 1962/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченка А. В.,

при секретарі Фоменко І.Є.

за участю представників сторін:

позивача Кучіна В.М.

Харківської митниці Кузнецова С.Е., Пасюкова І.Г.

представник ГУДК - не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилспілка, ЛТД»до Харківської обласної митниці та Головного управління Державного казначейства у Харківської області про скасування рішень та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ТоВ «Укржилспілка, ЛТД» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної митниці та Головного управління Державного казначейства у Харківської області, в якому просив суд визнати протиправними і скасувати повністю рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/300157/2 від 07.09.10 р., № 807000006/2010/300252/2 від 06.10.10 р., № 807000006/2010/300275/2 від 12.10.10 р., № 807000006/2010/300375/2 від 26.10.10 р., № 807000006/2010/300417/2 від 01.11.10 р., № 807000006/2010/300500/2 від 18.11.10 р., № 807000006/2010/300509/2 від 23.11.10 р., № 807000006/2010/300592/2 від 14.12.10 р., № 807000006/2010/300627/2 від 23.12.10 р., № 807000006/2011/300040/2 від 26.01.11 р., № 807000006/2011/300054/2 від 02.02.11 р., № 807000006/2011/300090/2 від 22.02.11 р. (далі «Рішення»); визнати протиправними і скасувати повністю видані Харківською обласною митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 807070005/0/00378 від 07.09.10 р. № 807070005/0/00474 від 07.10.10 р., № 807070005/0/00497 від 12.10.10 р., № 807070005/0/00572 від 27.10.10 р., № 807070005/0/00607 від 02.11.10 р., № 807070005/0/00683 від 19.11.10 р., № 807070005/0/00693 від 23.11.10 р., № 807070005/0/00772 від 14.12.10 р., № 807070005/0/00816 від 23.12.10 р., № 807070005/1/00042 від 26.01.11 р., № 807070005/1/00057 від 02.02.11 р., № 807070005/1/00100 від 22.02.11 р. далі ("Картки відмови"); стягнути з Державного бюджету України на його користь надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 317292 грн. 68 коп. та судові витрати в сумі 1781 грн. 60 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з вересня 2010 р. по лютий 2011 р. ним неодноразово до харківської обласної митниці надавалися вантажні митні декларації (далі "ВМД"), якими декларувався товар (регранулят поліпропилену М-10), що надходив на адресу позивача. Митна вартість у кожному із спірних випадків була визначена позивачем відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 266, ст. 267 Митного кодексу України за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції). Відповідач, на думку позивача, у кожному спірному випадку безпідставно відмовляв йому у митному оформлені зазначеного товару, здійснював митну оцінку товару за іншими методами оцінки митної вартості із застосуванням передбачених п. п. 2, 3, 6 ч. 1 ст. 266, ст. ст. 268, 269, 273 Митного кодексу України методів № 2, 3, 6 (за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та за резервним методом), оформляв таку дію відповідним актом Рішенням про визначення митної вартості товарів, а потім на підставі такого рішення видавав позивачеві Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Через неодноразові відмови в прийнятті митних декларацій позивач вимушений був здійснювати митне оформлення, виходячи з іншої, визначеної Відповідачем, митної вартості товару, кожного разу сплачував, за його думкою, надмірні платежі з митного оформлення - податок на додану вартість. Позивач вважає, що оскаржені ним рішення та картки відмови винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та прохав позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники Харківської обласної митниці у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні, надали письмові заперечення на позов, при цьому вказавши, що у всіх спірних випадках заявлений декларантом позивача рівень митної вартості товарів був значно нижчим в порівнянні з вартістю товарів, на які була наявна інформація Держмитслужби України про товари, що експортувалися до України в найближчий час до часу експорту оцінюваних товарів відповідно до пункту 2.2. Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМ України від 09.04.08 № 339. Оскільки декларантом позивача не надані в повному обсязі додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, були прийняті рішення про визначення митної вартості за другим, третім та шостим методами відповідно до п. п. 2, 3, 6 ч. 1 ст. 266 МК, ст. ст 268, 269, 273 МК України з використанням наявної в митних органах інформації. Відповідач № 1 також не погодився із розміром надміру сплаченого позивачем податку на додану вартість, оскільки за його розрахунком він складає загальну суму у 316593,83 грн. Крім того, Відповідач № 1 заперечував проти позову, через те, що позивач вимагає здійснення бюджетного відшкодування, проте не довів, що відповідає вимогам ст. ст. 200.18 та 200.19 Податкового кодексу України.

Представник ГУДК в харківській області в судове засідання не прибув, пояснень щодо позову суду не надав, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, а тому суд приходить до висновку про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1. статті 2 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01 січня 2011 р. відповідно до п. п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, було визначено, що митні органи є контролюючими органами, стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України. Відповідно до п. 41.1.2. ст. 41 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року відповідно до п. 1 його Прикінцевих положень, митні органи - є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Отже, у всіх спірних випадках Харківська обласна митниця зобов'язана була здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

В судовому засіданні судом встановлено, що спір виник з приводу митної оцінки товару (поліпропилену регрануляту марки М-10), зазначеного у ВМД, які подавалися позивачем через декларанта Відповідачу для митного оформлення. Відповідач у кожному спірному випадку відмовляв позивачеві у митному оформлені зазначеного товару, здійснював митну оцінку товару за іншими методами оцінки митної вартості із застосуванням передбачених п. п. 2, 3, 6 ч. 1 ст. 266, ст. ст. 268, 269, 273 Митного кодексу України методів № 2, 3, 6 (за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та за резервним методом), оформляв таку дію відповідним актом Рішенням про визначення митної вартості товарів. На виконання такого рішення Відповідач № 1 кожного разу видавав картку відмови в прийнятті митної декларації, а позивач подавав іншу ВМД, здійснював митне оформлення, виходячи із визначеної Відповідачем № 1 митної вартості товару та відповідно сплачував податок на додану вартість у більшому, по відношенню до визначеного у первинній ВМД, розмірі.

Судом досліджені первинні ВМД позивача, первинні декларації митної вартості (далі «ДМВ-1»), подані разом з ними документи, що стосуються визначення митної вартості товару, відповідні їм Рішення Відповідача № 1, видані ним на виконання таких рішень Картки відмови, наступні ВМД позивача, наступні декларації митної вартості (далі «ДМВ-2»), інші документи, що стосуються визначення митної вартості товару.

Кожній первинній ВМД позивача відповідають:

ВМД № 807070005/2010/324938 від 06.09.10 р. - рішення № 807000006/2010/300157/2 від 07.09.10 р. про визначення митної вартості товару за шостим методом, картка відмови № 807070005/0/00378 від 07.09.10 р., наступна ВМД № 807070005/2010/325117 від 08.09.10 р., надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 27993,80 грн.;

ВМД № 807070005/2010/326827 від 06.10.10 р. - рішення № 807000006/2010/300252/2 від 06.10.10 р. про визначення митної вартості товару за третім методом, картка відмови № 807070005/0/00474 від 07.10.10 р., наступна ВМД № 807070005/2010/326934 від 07.10.10 р., надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 26431,72 грн.;

ВМД № 807070005/2010/327180 від 12.10.10 р. - рішення № 807000006/2010/300275 /2 від 12.10.10 р. про визначення митної вартості товару за третім методом, картка відмови № 807070005/0/00497 від 12.10.10 р., наступна ВМД № 807070005/2010/327239 від 13.10.10 р., надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 26537,13 грн.;

ВМД № 807070005/2010/328228 від 26.10.10 р. - рішення № 807000006/2010/300375/2 від 26.10.10 р. про визначення митної вартості товару за другим методом, картка відмови № 807070005/0/00572 від 27.10.10 р., наступна ВМД № 807070005/2010/328348 від 27.10.10 р, надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 24855,84 грн.;

ВМД № 807070005/2010/328683 від 01.11.10 р. - рішення № 807000006/2010/300417/2 від 01.11.10 р. про визначення митної вартості товару за шостим методом, картка відмови № 807070005/0/00607 від 02.11.10 р., наступна ВМД № 807070005/2010/328783 від 02.11.10 р , надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 25783,94 грн.;

ВМД № 807070005/2010/329774 від 18.11.10 р. - рішення № 807000006/2010/300500/2 від 18.11.10 р. про визначення митної вартості товару за другим методом, картка відмови № 807070005/0/00683 від 19.11.10 р., наступна ВМД № 807070005/2010/329863 від 19.11.10 р., надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 26389,30 грн.;

ВМД № 807070005/2010/329930 від 22.11.10 р. - рішення № 807000006/2010/300509/2 від 23.11.10 р. про визначення митної вартості товару за третім методом, картка відмови № 807070005/0/00693 від 23.11.10 р., наступна ВМД № 807070005/2010/330114 від 23.11.10 р., надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 25611,50 грн.;

ВМД № 807070005/2010/331381 від 13.12.10 р. - рішення № 807000006/2010/300592/2 від 14.12.10 р. про визначення митної вартості товару за третім методом, картка відмови № 807070005/0/00772 від 14.12.10 р., наступна ВМД № 807070005/2010/331486 від 14.12.10 р.., надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 27172,94 грн.;

ВМД № 807070005/2010/332047 від 23.12.10 р. - рішення № 807000006/2010/300627/2 від 23.12.10 р. про визначення митної вартості товару за шостим методом, картка відмови № 807070005/0/00816 від 23.12.10 р., наступна ВМД № 807070005/2010/332155 від 24.12.10 р., надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 27596,30 грн.;

ВМД № 807070005/2011/320748 від 26.01.11 р. - рішення № 807000006/2011/300040/2 від 26.01.11 р. про визначення митної вартості товару за шостим методом, картка відмови № 807070005/1/00042 від 26.01.11 р., наступна ВМД № 807070005/2011/320826 від 27.01.11 р., надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 25637,46 грн.;

ВМД № 807070005/2011/321076 від 01.02.11 р. - рішення № 807000006/2011/300054/2 від 02.02.11 р. про визначення митної вартості товару за шостим методом, картка відмови № 807070005/1/00057 від 02.02.11 р., наступна ВМД № 807070005/2011/321172 від 02.02.11 р., надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 26252,09 грн.;

ВМД № 807070005/2011/322102 від 21.02.11 р. - рішення № 807000006/2011/300090/2 від 22.02.11 р. про визначення митної вартості товару за шостим методом, картка відмови № 807070005/1/00100 від 22.02.11 р., наступна ВМД № 807070005/2011/322205 від 22.02.11 р., надмірно сплачений податок на додану вартість відповідно до даних декларацій дорівнює 26331,81 грн.

Таким чином, загальний розмір додатково нарахованого Відповідачем податку на додану вартість внаслідок збільшення по відношенню до зазначеної у первинних ВМД позивача митної вартості товару відповідно до даних декларацій позивача складає 316593,83 гривень, які були сплачені позивачем до бюджету, про що свідчать відповідні виписки за поточними банківськими рахунками позивача, а також надана суду службова записка Відповідача № 1 від 28.03.2011 р. за № 19/19-793-вн.

Судом досліджені також інші документи, зазначені у ВМД, рішеннях та картках відмови, як такі, що подані під час митного оформлення, та які стосуються визначення митної вартості, а саме зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 05/01 від 21.12.2005 р. та доповнення до нього № 1 від 13.09.2006 р., № 2 від 13.09.2006 р., № 3 від 13.09.2006 р., б\н від 26.02.2009 р., № 5 від 01.09.2009 р., № 61 від 02.06.2010 р., № 62 від 28.09.2010 р., № 63 від 30.09.2010 р., № 64 від 20.10.2010 р., № 65 від 21.10.2010 р., № 66 від 12.11.2010 р., № 67 від 16.11.2010 р., № 68 від 07.12.2010 р., № 69 від 17.12.2010 р., № 70 від 20.01.2011 р., № 71 від 27.01.2011 р., № 72 від 15.02.2011 р., договір (контракт) про перевезення № 02/02 від 14.01.2010 р. з відповідними рахунками-фактурами на перевезення, відповідні міжнародні товарно-транспортні накладні CMR, рахунки-фактури (інвойси), висновки експертного товарознавського дослідження № 55 від 26.05.2010 р., 157 від 02.09.2010 р., № 195 від 14.12.2010 р., № 11 від 31.01.2011 р. та інші документи, зазначені у ВМД, рішеннях та картках відмови, як такі, що подані під час митного оформлення, та які стосуються визначення митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, що ввозяться на територію України, здійснюється за методами: оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості; резервний метод.

Також у відповідності до ч.2-4 ст. 266 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

Ст. 267 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві; 4) покупець і продавець не є повязаними між собою особами або хоч і є повязаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України митному контролю пiдлягають усi товари i транспортнi засоби, які перемiщуються через митний кордон України.

Пунктом 15 статтi 1 Митного кодексу України визначено, що митний контроль - це сукупнiсть заходiв, що здiйснюються митними органами в межах своєї компетенцiї з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законiв та інших нормативно-правових актiв з питань митної справи, мiжнародних договорiв України, укладених в установленому законом порядку.

Стаття 41 Митного кодексу України визначає конкретнi форми митного контролю. Митний контроль здiйснюється безпосередньо посадовими особами митних органiв шляхом: 1) перевiрки документiв та вiдомостей, необхiдних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарiв, i транспортних засобiв, особистого огляду громадян); 3) облiку товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осiб пiдприємств; 5) перевiрки системи звiтностi та облiку товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, а також своєчасностi, достовiрностi, повноти нарахування та сплати податкiв i зборiв, якi вiдповiдно до законiв справляються при перемiщеннi товарiв через митний кордон України; 6) огляду територiй та примiщень складiв тимчасового зберiгання, митних лiцензiйних складiв, спецiальних митних зон, магазинiв безмитної торгiвлi та iнших мiсць, де знаходяться або можуть знаходитися товари i транспортнi засоби, що пiдлягають митному контролю, чи провадиться дiяльнiсть, контроль за якою покладено на митнi органи законом; 7) використання iнших форм, передбачених цим Кодексом та iншими законами України з питань митної справи. Порядок здiйснення митного контролю визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до норм цього Кодексу.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з ПКМУ № 1766 від 20.12.2006 р. Вказана вимога відповідає ч.1 п.1 ст. 41 МКУ, згідно з якою митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю.

Під час судового розгляду справи з боку Харківської обласної митниці митного оформлення всіх спірних ВМД з боку митного органу не було зауважень щодо недодержання позивачем вимог п. п. 7, 8 постанови Кабінету України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 року №1766, яким затверджений перелік документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів. Відповідач № 1 лише заперечує подання позивачем в повному обсязі додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, що були витребувані на підставі п. 11 зазначеного Порядку шляхом складання додатку до ВМД, викладеного на зворотній стороні ДМВ, або окремим аркушем.

Суд встановив, що у всіх спірних ДМВ-1 відсутні записи посадових осіб митного органу у графі "Для відміток митниці" про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, як того вимагає ч. 2 п. 11 постанови Кабінету України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 року №1766, та зазначає, що позначку «Дивись на звороті»не можна вважати відповідним записом на виконання зазначеної правової норми.

На підставі зазначеного суд робить висновок про неправомірність вимог Харківської обласної митниці про надання додаткових документів позивачем під час митного оформлення, оскільки згідно ч. 3 п. 11 постанови Кабінету України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 року №1766, посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Отже подання відповідачем додаткових документів для підтвердження митної вартості у спірних випадках не було обовязковим. Тому заперечення відповідача у частині неможливості визначення митної вартості за ціною угоди через ненадання позивачем додаткових документів не можуть бути взяті судом до уваги.

Також суд зазначає, що згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач - Харківська обласна митниця, не довів додержання ним під час митного оформлення вимог ч. 5 ст. 266 МК України, відповідно до якої кожний наступний метод визначення митної вартості застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосування митницею різних методів визначення митної вартості, які виключають один одного, протягом незначного часу щодо однакових товарів однієї номенклатури за одним контрактом суперечить твердженням Харківської обласної митниці щодо наявності підстав для застосування обраного ним методу визначення митної вартості та відсутності для застосування попереднього методу. Відповідач взагалі не надав суду пояснень щодо підстав застосування обраних ним методів визначення митної вартості та чому ним був встановлений саме такий рівень митної вартості товарів, оскільки, у наданих ним суду інформаційних виписках з бази митної служби містяться посилання лише на митні оформлення позивача, які він оспорює в даній справі. Виключенням є зазначення Відповідачем двох митних оформлень товарів, що експортовані з тієї самої країни, але від іншого виробника, які не можуть бути прикладом подібних (аналогічних) товарів, оскільки датовані 30.12.2010 р., а після цієї дати за спірними рішеннями Відповідач визначав митну вартість товарів позивача тільки за шостим (резервним) методом, отже сам ці товари як подібні (аналогічні) не розглядав.

Натомість позивач представив у судове засідання рішення митного органа № 800000006/2010/000593/2 від 02.03.10 р. за здійсненим ним митним оформленням ідентичних товарів по тому самому контракту, що доводить обґрунтованість зазначеної ним митної вартості під час спірних митних оформлень.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 р. № 227, Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі Кіотська конвенція). Згідно з положенням Кіотської конвенції, для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур з існуючими міжнародними стандартами кожна договірна сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила (ст.13 Кіотської конвенції). В главі 3 загального додатку 13 Кіотської конвенції вказано: «(b) Документи, які подаються до декларації на товари 3.12 Стандартне правило На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог стосовно застосування митного законодавства».

Відповідно до ч. 4 ст. 189 Господарського кодексу України № 36 від 16.01.2003 р., «при здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін». А згідно з ч. 3 ст. 191 ГК України, «державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України». По даному виду товару державне регулювання цін не здійснюється та індикативні ціни не встановлені.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та подані до суду документи і пояснення сторін, суд приходить до висновку, що зазначені Харківською обласною митницею підстави неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, не підтверджуються матеріалами справи, фактичними даними та нормативними актами, а тому дії Відповідача з визначення вартості імпортованих позивачем товарів за іншими методами є незаконними, а позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, в частині вимог про скасування спірних Рішень та Карток відмови підлягають задоволенню.

Твердження Харківської обласної митниці про те, що для здійснення бюджетного відшкодування позивач має довести, що відповідає вимогам ст. ст. 200.18 та 200.19 Податкового кодексу України, суд не може взяти до уваги, оскільки згідно із ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення яка подається до контролюючого органу у довільній формі. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Податковий кодекс України відповідно до п. п. 14.1.18. та 14.1.115. ст. 14 визначає надміру сплачені грошові зобов'язання як суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, та відрізняє від поняття бюджетного відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Вказані податкові інститути не є ідентичними, отже правові норми, які їх регулюють, не є взаємозамінними.

Разом з тим суд знаходить обґрунтованими розрахунки Харківської обласної митниці, що наведені ним у службовій записці від 28.03.2011 р. за № 19/19-793-вн. стосовно розміру надміру сплаченого під час митного оформлення податку на додану вартість. Так, судом зясовано, що в окремих випадках позивач під час митного оформлення застосовував курс іноземної валюти на день, який передував даті митного оформлення, за рахунок чого його розрахунок був неточним. Проте, відповідно до п. 190.1. ст. 190 Податкового кодексу України при ввезенні товарів на митну територію України та визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти в національну валюту здійснюється за офіційним курсом національної валюти до цієї валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення. Таким чином твердження Відповідача про загальний розмір надміру сплаченого позивачем податку на додану вартість 316593,83 грн. є правильними, а вимоги позивача в цієї частині підлягають лише частковому задоволенню.

У відповідності до статті 43 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства, контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями, ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, здійснення інших операцій з бюджетними коштами. Статтею 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. У відповідності до пункту 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за N 64/11938 кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Відповідно до пункту 1.2 вказаного Порядку надміру сплаченими митними та іншими платежами є суми коштів, що з різних причин унесено понад розмір, встановлений законодавством. Згідно із пунктом 8 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1097/14364 суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

У звязку з тим, що рішення про визначення митної вартості, на підставі яких позивач сплатив надміру податок на додану вартість, визнаються судом протиправними, грошові кошти у розмірі 316593 гривень 83 копійки підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Але суд зазначає, що згідно п. 3 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору: 1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита; 2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту; 3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.

Таким чином підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилспілка, ЛТД» понесені ним судові витрати в сумі 1700 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 11, 70-71, ч.1 ст. 158, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилспілка, ЛТД»до Харківської обласної митниці та Головного управління Державного казначейства у Харківської області про скасування рішень та стягнення суми задовольнити частково.

Скасувати рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів №807000006/2010/300157/2 від 07.09.10 р., №807000006/2010/300252/2 від 06.10.10 р., №807000006/2010/300275/2 від 12.10.10 р., №807000006/2010/300375/2 від 26.10.10 р., №807000006/2010/300417/2 від 01.11.10 р., №807000006/2010/300500/2 від 18.11.10 р., №807000006/2010/300509/2 від 23.11.10 р., №807000006/2010/300592/2 від 14.12.10 р., №807000006/2010/300627/2 від 23.12.10 р., №807000006/2011/300040/2 від 26.01.11 р., №807000006/2011/300054/2 від 02.02.11 р., № 807000006/2011/300090/2 від 22.02.11 р.

Скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, видані Харківською обласною митницею №807070005/0/00378 від 07.09.10 р., №807070005/0/00474 від 07.10.10 р., №807070005/0/00497 від 12.10.10 р., №807070005/0/00572 від 27.10.10 р., №807070005/0/00607 від 02.11.10 р., №807070005/0/00683 від 19.11.10 р., №807070005/0/00693 від 23.11.10 р., №807070005/0/00772 від 14.12.10 р., №807070005/0/00816 від 23.12.10 р., №807070005/1/00042 від 26.01.11 р., №807070005/1/00057 від 02.02.11 р., №807070005/1/00100 від 22.02.11 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилспілка, ЛТД» (м. Харків пр. Постишева, б. 51 кв. 12, код 23143894, п\р 2600301972356 у Центральна філія ПАТ "Кредобанк" МФО 325365) надміру сплачений податок на додану вартість у розмірі 316593 (триста шістнадцять тисяч пятсот девяносто три) грн. 83 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилспілка, ЛТД» (м. Харків пр. Постишева, б. 51 кв. 12, код 23143894, п\р 2600301972356 у Центральна філія ПАТ "Кредобанк" МФО 325365) понесені ним судові витрати в сумі 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28 квітня 2011 року.

Суддя А.В. Зінченко