Постанова № 154635, 12.09.2006, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2006 р.

Справа № 6/334/06

м. Миколаїв

за позовом

ТОВ СП ''Нібулон", м. Миколаїв

до відповідача

ДПІ у м. Миколаєві

про

Скасування рішення та визнання дій протиправними

Суддя Ткаченко О.В

Секретар Семенов А.А.

Представники:

Від позивача

Грінченко В.В., Петровський Д.О

Від відповідача

Бойко О.В.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство „Нібулон” (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою(з урахуванням уточнень) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2006р. №0000372302/0, прийнятого ДПІ у м.Миколаєві (надалі –відповідач) та визнання протиправними дій відповідача стосовно проведення позапланової виїзної перевірки.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що його дії стосовно проведення позапланової виїзної перевірки є правомірними, а оскаржуване повідомлення-рішення повністю відповідає чинному законодавству.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи і заслухавши пояснення сторін, приходить до такого.

Позовні вимоги в частині визнання незаконними дій залишені без розгляду ухвалою суду від 12.09.2006р.

Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20.07.2006р. на підставі наказу начальника ДПІ у м. Миколаєві від 11.07.2006р. № 435 відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період квітень 2006 року, за результатами якої складено акт від 20.07.2006р. № 1148/23-5/14291113 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період квітень 2006 року.

На підставі зазначеного вище акта ДПІ у м. Миколаєві було прийняте податкове повідомлення –рішення від 25.07.2006р. №0000372302/0, яким згідно з п.п. ”б” п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та 1 ч.1 ст.11 та п.9 ч.6 ст.11-1 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні” встановлено порушення п.1.14 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.6.1.1 п.6.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” та зменшено Відповідачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 357991,0 грн. за період квітень 2006р.

Частиною 8 статті 11-1 Закону "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, а також можливість позапланової перевірки на підставі наказу керівника податкового органу.

Отже вказана норма припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків контролюючих органів.

Відповідно до пп.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи з цього, суд вважає неправомірним проведення перевірки без наявності рішення суду і відповідно неправомірним повідомлення –рішення, прийнятого за наслідками таких перевірок.

Крім того, відповідачем невірно витлумачені норми матеріального права.

Як зазначено в п.3.1 ст.3 Законом України від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - ЗУ №168/97-ВР), об’єктом оподаткування є операції платника податку зокрема з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 ЗУ №168/97-ВР) та вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 ЗУ №168/97-ВР).

У відповідності з п.6.1 ст.6 ЗУ №168/97-ВР об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно із цим законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пунктом 6.2 ст.6 ЗУ №168/97-ВР встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить 0% до бази оподаткування, а п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 визначає, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Поставка послуг –це будь-які операції цивільно –правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг (п.1.4 ст.1 ЗУ№168/97-ВР). Поняття супутніх послуг визначено в п.1.14 ст.1 ЗУ№168/97-ВР як послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

При цьому митне законодавство з цього питання складається із ст.274 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-IV (із змінами та доповненнями) та ст.16 Закону України „ Про Єдиний митний тариф” від 05.02.1992р. №2097-XII (із змінами та доповненнями), якими визначено, що до митної вартості товарів, які експортуються, включається зокрема вартість послуг на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України.

Вартість та обсяг послуг, які надані ТОВ СП „НІБУЛОН” через перевантажувальний термінал замовнику „Nibulon Trading B.V.” по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належали резидентам –експортерам (тобто третім особам), повною мірою засвідчено в актах здачі - приймання виконаних робіт та включено резидентами –експортерами до митної вартості товарів, що експортуються.

Позивачем до суду надано вантажно –митні декларації, довідками про вартість наданих послуг та акти прийому-передачі виконаних робіт.

Розрахунки між ТОВ СП „НІБУЛОН” та „Nibulon Trading B.V.” (Нідерланди) в рамках укладеного договору №7 від 02.09.2005р. повною мірою підтверджуються:

-повідомлення банку, які свідчать про перерахування „Nibulon Trading B.V.” на користь ТОВ СП „НІБУЛОН” грошових коштів за надані останнім послуги в рамках укладеного між сторонами договору №7 від 02.09.2005р. на надання послуг по транспортній обробці зернових вантажів;

-(рахунками), які виставлялись ТОВ СП „НІБУЛОН” на „Nibulon Trading B.V.” по вищезазначених послугах та оплачувались останнім.

Як вбачається з акту перевірки, вищезазначені документи повною мірою досліджувались в ході перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” , яка проводилась контролюючим органом –ДПІ у м. Миколаєві.

Таким чином, згідно п.3.1 ст.3 ЗУ №168/97-ВР операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об’єктом оподаткування, та при цьому у відповідності з п.6.2 ст.6 ЗУ №168/97-ВР , як супутні експорту товарів послуги, підлягають оподаткуванню за ставкою 0%.

Враховуючи вищенаведене послуги по перевалці товару є супутніми експорту та правильно оподатковані позивачем за ставкою 0%.

Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Миколаєві від 25.07.2006р. № 0000372302/0.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко