Постанова № 15460168, 15.03.2011, Ставищенський районний суд Київської області

                              Справа № 2-а-979/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р.                     Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого                               Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище справу за адміністративним позовом Ставищенського районного центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся з вказаним позовом Ставищенський районний центр зайнятості, посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено, що 13 листопада 2007 року до центру зайнятості звернулася ОСОБА_1, як така, що шукає роботу. В зв'язку з відсутністю підходящої роботи 20.11.2007р. наказом № НТ071120 відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»їй було надано статус безробітного та відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п.2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, призначена виплата допомоги по безробіттю з 20.11.2007 по 14.11.2008 р. Працівниками центру зайнятості 24.09.2010 року був встановлений факт реєстрації відповідачки як фізичної особи - підприємця у Ставищенській адміністрації з 22.10.2007 року, тоді як у заяві про надання статусу від 20.11.2007р. остання вказала, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, тобто при реєстрації у центрі зайнятості подала завідомо неправдиві відомості. За період з 20.11.2007 року по 13.11.2008 року відповідачці у зв’язку з поданням нею неправдивої інформації безпідставно було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі - 2926,26 грн. 19 жовтня 2010 року відповідачці було направлено претензію про повернення вищевказаних сум, проте вона залишилася без відповіді та задоволення.

Позивач просив суд стягнути з відповідачки незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 2926,26 гривень.

В судове засідання представник позивача не прибув, проте, до суду подав заяву в якій позовні вимоги про стягнення з відповідачки 2926,26 гривень центр зайнятості підтримує та просить слухати справу без представника центру зайнятості.

В судове засідання відповідачка не прибула, направила до суду заяву в якій просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, так як позивачу стало відомо про порушення його прав під час останньої дати виплати допомоги. Просить справу розглядати без її участі.

Суд, розглянувши матеріали справи, та дослідивши письмові докази, вважає, що позов позивача підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 13.11.2007 року до Ставищенського районного центру зайнятості звернулася ОСОБА_1, як така, що шукає роботу. 20 листопада 2007 року остання до районного центру зайнятості подала заяву про надання статусу безробітної, вказавши в ній, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Вказані обставини підтверджуються копіями персональної картки безробітного (а. с. 6-9) та вказаної заяви (а. с. 7).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

В зв'язку з відсутністю підходящої роботи наказом директора Ставищенського районного центру зайнятості № НТ071120 від 20.11.2007 року відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»відповідачу було надано статус безробітного і відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності призначена виплата допомоги по безробіттю з 20.11.2007 р. по 24.11.2008 року; 18 грудня 2008 року Наказом № НТ081218 відповідачку було знято з обліку у зв'язку з поданням заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості, що підтвержується копіями вказаних наказів (а. с. 11-12).

З довідки Ставищенського РЦЗ від 23.12.2010 р. (а. 10), SQL-запиту Київського обласного центру зайнятості (а. с. 15-18) встановлено, що за період з 20 листопада 2007 року по 13 листопада 2008 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі –2926,26 грн.

Під час перевірки працівниками центру зайнятості був встановлений факт реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця у Ставищенській адміністрації з 22 жовтня 2007 року, що підтверджується копіями довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 8), відповіддю державного реєстратора (а. с. 21). Тобто, у своїй заяві про надання статусу безробітного від 20 листопада 2007 року (а. с. 7) відповідачка, яка вказала, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, подала неправдиві відомості.

Відповідно до п. „б” ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, відносяться до зайнятого населення і не можуть бути визнані безробітними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що внаслідок подання центру зайнятості відповідачкою неправдивих відомостей їй в порушення ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»безпідставно було надано статус безробітної та виплачено допомогу по безробіттю в сумі - 2926,26 гривень, тобто на вказану суму позивачу з вини відповідачки було спричинено шкоду.

Як зазначив позивач в позовній заяві після направлення Ставищенським районним центром зайнятості претензії відповідачка залишила її без відповіді та задоволення. Тому безпідставно виплачена відповідачці допомога в розмірі 2926,26 гривень підлягає стягненню з останньої на користь позивача.

Разом з тим, відповідач у письмових запереченнях наполягає на застосуванні вимог ст. 99 КАС України, тобто просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в зв’язку з пропущенням строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так як позивач дізнався про порушення своїх прав 19.10.2010 року, після отримання листа Київського обласного центру зайнятості від 24.09.2010 року за № 1521/10/12-10 та SQL-запиту щодо виявлення осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність або в період перебування у статусі безробіття її зареєстрували та проведення звірки з Державним реєстратором, Ставищенським районним центром зайнятості дані вимоги заявляються в межах шестимісячного строку.

Керуючись ст. 2, п. „б” ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 7, 11, 12, 17 ч. 2, 71, 99, 159-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов Ставищенського районного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ставищенського районного центру зайнятості (09400, смт. Ставище Київської області, віл Радянська, 50, розрахунковий рахунок № р/р 37170001002036, банк ГУДКУ в Київській області, МФО 821018, код 22200372) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 2926 (дві тисячі дев’ятсот двадцять шість) гривень 26 копійок.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                Т. Н. Скороход