Вирок № 15459151, 11.05.2011, Обухівський районний суд Київської області

№1-53-11

В И Р О К

іменем України

10 травня 2011 року                                         Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Проць Т.В.

при секретарі : Загоруй О.В.

за участю прокурора: Греньо В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України; освіта середня-спеціальна; одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3

у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 22.12.2010 близько 18.00 години, керуючи власним, технічно справним автомобілем НОМЕР_1 з причепом та рухаючись на даному автомобілі по 43 км + 450 м. автодороги Київ-Знам»янка в напрямку м.Києва не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність та безпечність, не надав перевагу в русі пішоходу, який рухався по пішоходному переходу через проїзджу частину дороги, чим поставив під загрозу життя та здоров»я громадян, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка рухалась по пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, керованого ОСОБА_1.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді підтаранного вивиху правої ступні з переломом латеральної і медіальної кісточок, стиснення м»яких тканин правої ступні, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №4 від 03.02.2011 в комплексі відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров»я понад 21 день за звичайного перебігу.

          Таким чином, водій ОСОБА_1, порушив вимоги п.п.1.3 Правил Дорожнього Руху України, яким передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими, п.1.5, яким передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.18.1., яким передбачено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення ОСОБА_1 вказаних вимог Правил Дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою та наступившими наслідками –отриманням ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов у справі не заявлено.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, заявив клопотання про обмежене дослідження доказів по справі, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному висновку пояснив, що 22.12.2010 близько 17.00 він на власному технічно справному автомобілі НОМЕР_2 з завантаженим причепом виїхав з с.Горохуватка Кагарлицького району Київської області в напрямку смт.Чабани Києво-Святошинського району Київської області. В автомобілі крім нього на передньому пасажирському сидінні перебувала його дружина - ОСОБА_1 Л.М. На вулиці була темна пора доби, покриття дороги було мокре, без пошкоджень. Рухаючись по автодорозі Київ-Знам*янка, перед ним, біля автозаправочної станції WOG на повороті в м.Українку Обухівського району зупинився вантажний автомобіль з причепом. Біля нього зліва стояв автомобіль чорного кольору. Він змістився ближче до осьової лінії та продовжив рух в правій смузі по напрямку до м. Києва, автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 25 км/год. Раптово перед автомобілем він побачив тінь, відразу загальмував та відчув удар в капот автомобіля. Вийшовши з автомобіля він побачив пішохода, як йому стало відомо пізніше ОСОБА_2, яка лежала перед автомобілем, головою до обочини. Він почав надавати їй допомогу. В цей час до нього підійшов невідомий чоловік, та сказав, що швидку медичну допомогу він вже викликав. Після цього він залишився на місці ДТП для його оформлення, а потерпілу забрала швидка допомога до лікарні, де він її провідував. В скоєному щиро розкаюється, просить не позбавляти його права керування транспортними засобом.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що 22 грудня 2010 року близько 18.00 йшла на роботу. Для цього їй необхідно було перейти об’їздну дорогу м. Обухова. Підійшовши до пішохідного переходу, вона почекала коли проїдуть автомобілі, після чого вийшла на пішохідний перехід та не зупиняючись, почала переходити дорогу зліва направо. Перейшовши одну смугу руху та майже дійшовши до узбіччя вона відчула удар в праву сторону. Автомобіль, який здійснив наїзд на неї вона до того моменту не бачила. Після цього перехожі викликали швидку медичну допомогу та працівників міліції. Швидка забрала її до Обухівської ЦРЛ, де вона знаходилась на лікуванні до 14.01.2011 року. На даний час продовжує лікування за місцем свого проживання, однак стан здоров»я в неї незадовільний. Щодо основного покарання підсудному покладалась на розсуд суду, просила позбавити підсудного права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.299 ч.3 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, потерпілої та даних, які характеризують особу підсудного та мають значення для постановлення вироку, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються і не викликають сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Оцінивши зібрані в сукупності докази, суд вважає, що дії ОСОБА_1, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілій ОСОБА_2 правильно кваліфіковані по ч.1 ст.286 КК України.

Призначаючи підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік, сімейний стан, позитивну характеристику з місця проживання, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, думку потерпілої щодо призначення покарання, обставини, що пом’якшують покарання –щире каяття, відсутність обставини, що обтяжують покарання і находить необхідним призначити покарання у виді штрафу.

Крім того, суд, враховуючи водійський стаж підсудного, його відношення до скоєного, що автомобіль є одним з джерел існування його сім»ї, вважає недоцільним застосування додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на певний строк.

На підставі ст. 93 КПК України судові витрати по справі покладаються на засудженого.

Речові докази, транспортний засіб, доцільно повернути власнику.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п’ятдесят) грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу засудженому ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі –автомобіль НОМЕР_3 з причепом залишити власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, Код ЗКПО 25574713 р/р 35222002000460 УДК в Київській області МФО 821018 –2786 грн. 40 коп. за проведення автотехнічних експертизи.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд.

Суддя: