Рішення № 154544, 30.08.2006, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2006 р.

Справа № 3/385/06

м. Миколаїв

За позовом: ТОВ «Люкс-Авто», м. Миколаїв, вул. Берегова, 45

До відповідача: Відділ ДАІ УМВС України в Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Новозаводська,1-б

Про стягнення 20264,0грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Садовський Л.В. - директор;

Від відповідача: Петров С.Б., за дорученням;

В судовому засіданні присутні:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 20264,0грн. за надані послуги по зберіганню транспортних засобів у липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2005року.

Відповідач письмовий відзив по суті позову не надав, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та не спростував, будь-яких письмових доказів, які б спростовували доводи позивача не представив.

Отже, справа розглядається на підставі ст.. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

встановив:

11 січня 2005 року між сторонами було укладено договір зберігання № 27. Згідно умов договору, а саме п.1.1, позивач взяв на себе зобов'язання організувати та забезпечити зберігання на своєму майданчику затриманий авто-, мототранспорт, який буде передавати на зберігання відповідач.

Відповідач, в свою чергу, згідно умов договору, п.4.1, п.4.2, зобов'язався за використання майданчика та забезпечення зберігання авто-, мототранспорту, щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, проводить перерахування грошових коштів в сумі 8324,0 грн., після підписання актів виконаних робіт.

Згідно додаткової угоди № 1 від 01 вересня 2005 року до договору зберігання, сума оплати склала 2985,00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Акти виконаних робіт підписані обома сторонами.

Як не вбачається з матеріалів справи, та не заперечує відповідач, з серпня до закінчення строку дії договору зберігання, тобто 31.12.2005 року, останній оплату не проводив.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, укладеного з позивачем, у відповідача перед позивачем станом на 01.01.2006р. виникла заборгованість у сумі 20264,0 грн., яка залишається непогашеною на день розгляду справи.

Матеріали справи свідчать, що у березні 2006 року позивачем відповідачу надіслана претензія, на яку останній відповів, що заборгованість підтверджує, але кошти для розрахунку відсутні. Про факт заборгованості свідчить також акт звірки, укладений між позивачем та відповідачем.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, та умови договору, укладеного між сторонами, в зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відділу ДАІ УМВС України в Миколаївськ. обл. (54056 м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-6, р/р 35225001002739 в банку УДК у Миколаївській області, МФО 826013, код 08806381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс - Авто" (54025 м. Миколаїв, Берегова, 45, р/р 2600831045601 в ФАБ „Південний", МФО 326751 код 32508214) –20264,0грн. боргу, 203,0грн. держмита, 118грн. витрат на ІТЗ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

О.Г. Смородінова