Постанова № 15429068, 28.03.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 р. Справа № 2а-6276/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г., суддів - Сопяненка О.В., Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Сінько О.А.,

представника відповідача - Іващенка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Собекс Україна" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Собекс Україна» (далі по тексту позивач, ТОВ «Собекс Україна») звернулось до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач, Шосткинська МДПІ), в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ від 16.11.2009р. за №0000752347/0, №0000901742/0, від 26.01.2010р. за №0000752347/1, №0000901742/1, від 02.04.2010р. за №0000752347/2, №0000901742/2, від 23.06.2010р за №0000752347/3, №0000901742/3 та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та прийнятими в порушення норм діючого законодавства, а дані, викладені в акті перевірки, що були підставами для донарахування податків та штрафних санкцій не несуть в собі доказової бази виявлених порушень, базуються на хибних, посиланнях та необґрунтованих, упереджених висновках посадових осіб державної податкової служби, які здійснювали перевірку. Самий суттєвий вплив на донарахування податків здійснили арифметичні помилки податкових органів при розрахунку валових доходів.

Так, в порушення наказу Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008р. №584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок та методичних рекомендацій щодо їх оформлення», в акті перевірки, податковим органом зроблені висновки без посилань на будь-які документи, первинні та бухгалтерські регістри не зазначені. Немає посилання на будь-який складений реєстр, де б перевіряючі робили будь-які розрахунки валових витрат. Розраховуючи різницю між валовими доходами, що розраховані перевіркою та доходами, задекларованими підприємством, відповідач здійснив грубу арифметичну помилку зазначивши суму доходу отриманого за 1 півріччя 2008р., який був невключений по декларації за 9 місяців - 364268,00грн., замість 844110,00грн.

Крім того, всупереч ст.631 Цивільного кодексу України, відповідачем було зроблено хибні висновки стосовно набуття чинності договору оренди, зазначивши дату набрання чинності договору з моменту його нотаріального посвідчення, хоча в договорі зазначено, що відносини за цим договором виникли з 14 березня 2008р., у звязку з чим позивач стверджує, що Шосткинською МДПІ безпідставно зменшено суму валових витрат на 4888,00грн., та донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1183,97грн. Також ТОВ «Собекс Україна» відмічає, що податковий орган, в порушення п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а також Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. за №143 протиправно зменшив валові витрати на суму 2449 977,00грн.

Відповідач, з позовом не погодився. В обґрунтування вимог зокрема, стосовно недотримання вимог наказу Державної податкової адміністрації України № 584 від 11.09.2008 року «Про затвердження зразків форм актів перевірок та методичних рекомендацій щодо їх оформлення», зазначив, що відсутність в акті перевірки посилання на первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт порушення, було зумовлено тим, що заниження валового доходу відбулось не внаслідок недоврахування доходу за конкретною господарською операцією (яка дійсно підтверджувалась би первинними бухгалтерськими документами). У даному випадку встановлення факту заниження валового доходу відбулось наступним чином: податковий інспектор, який проводив перевірки даного підприємства, зробив наборку загальної суми доходів відповідним бухгалтерським рахункам і порівняв дану суму з величиною валового доходу задекларованого підприємством у податковій декларації з податку на прибуток за 2008 рік. Крім того, в жодному із заперечень, які TOB «Собекс Україна» надавало до Шосткинської МДПІ та до ДПА у Сумській області, відображені у даному додатку суми доходів, сумніву не піддавались. Стосовно помилки в розрахунку загального відхилення величини валового доходу зазначив, що у своїй позовній заяві, позивач заперечує власні цифри, раніше наведені у поясненні на адресу Шосткинської МДПІ (лист №0209 від 09.02.2009 року).

Щодо зменшення позивачу валових витрат на суму 4888,00грн. та нарахування податку з доходів фізичних осіб, зазначив, що позивачем всупереч ч.3 ст.640 Цивільного Кодексу України, за договором оренди від 14.03.2008р. з власником ОСОБА_3, неправомірно було включено до складу валових витрат, витрати, понесені по закупівлю паливно-мастильних матеріалів для легкового автомобілю «CHERY Amulet A15», за період протягом якого вищезазначений договір не був нотаріально посвідчений, а саме з 14.03.2008р. по 15.09.2008р.

Щодо зменшення валових витрат на суму 2449977,00грн., вказав, що позивачем всупереч ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вимог ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.2 Положення про документальне забезпечення запасів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88, було безпідставно включено до складу валових витрат 2449977,00грн. за 4-й квартал 2008р. (звітний період 2008р.), що призвело до виникнення відємного значення обєкту оподаткування за 2008р. на суму 1997375,00грн. На момент складання акту, документів підтверджуючих правомірність віднесення до складу валових витрат за 4-й квартал 2008р. (звітний період 2008р.) витрат в сумі 2449977,00грн. посадовими особами ТОВ «Собекс Україна» не надано. Далі ця сума не була врахована при складанні декларації за 1 квартал 2009р. та за 1 півріччя 2009р. і лише у декларації за 9 місяців 2009р. вона була відкоригована, коли таке виправлення не призводить до виникнення позитивного значення обєкту оподаткування податком на прибуток, а отже не потребує сплати коштів до бюджету (т.1, а.с.142-145, т.2,а.с.75-77).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача, проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1, а.с.142-145, т.2,а.с.75-77).

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне їх задовольнити.

У судовому засіданні встановлено, що позивач, ТОВ «Собекс Україна» (код ЄДРПОУ 35187360) зареєстрований юридичною особою та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1, а.с.16), копією довідки з ЄДРПОУ АБ №283037 (т.1, а.с.17). Позивач взятий на податковий облік в Шосткинській МДПІ з 25.10.2007р. за №544, про що зазначено в акті про результати позапланової виїзної перевірки від 03.11.2009р. №1367/2300/35187360 (т.1, а.с.67).

Судом встановлено, що у період з 14.10.2009р. по 27.10.2009р., Шосткинською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Собекс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р.

В ході перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 03.11.2009р. за №1367/2300/35187360 (т.1, а.с.66-123), було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

1. п.п.4.1 ст.4, пп.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3., п.5.9 ст.5, пп.7.3.2 п.7.3 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог п.1.32 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого:

- занижено податок на прибуток за перевірений період всього у сумі 128346,00грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року у сумі 128346,00грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2008 рік на 1997375,00грн.;

- занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 9 місяців 2009року на 75445,00грн.

2. пп.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинного на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №889IV), в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період з 01.10.2008року по 30.09.2009року на суму 1183,97грн., в тому числі за 9 місяців 2009 року 1183,97грн.

3. пп.8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону №889IV, що призвело до несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб. За несвоєчасну сплату податку нараховано пені в сумі 30,92грн.

За результатами перевірки 16.11.2009р. Шосткинською МДПІ винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

-за №0000901742/0 (т.1, а.с.59), яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в загальному розмірі 3551,91грн., в тому числі 1183,97грн. - за основним платежем, 2367,94грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

-за №0000752347/0 (т.1, а.с.60), яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємств» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в загальному розмірі 179684,00грн., в тому числі 128346,00грн. - за основним платежем, 51338,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до Шосткинської МДПІ (т.1,а.с.45-50), до ДПА в Сумській області (т.1,а.с.32-35), ДПА України (т.1, а.с.36-40). Однак, рішеннями Шосткинської МДПІ від 26.01.2010р. за №90/10/25-006-27/31ск (т.1,а.с.146-151), ДПА в Сумській області - від 02.04.2010р. за №4925/10/25-005-14/19ск (т.1, а.с.152-155), ДПА України - від 23.06.2010р. за №12443/7/25-0115 (т.1, а.с.156-158), за результатами розгляду первинної та повторних скарг ТОВ «Собекс Україна», податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги без задоволення.

За наслідками оскарження Шосткинською МДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 26.01.2010р. за №0000901742/1, №0000752347/1, від 02.04.2010р. за №0000752347/2, №0000901742/2, від 23.06.2010р. за №0000752347/3, №0000901742/3 (т.1, а.с.53-58).

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2009р. за №0000901742/0, колегія суддів виходить, зокрема, з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.110-117), підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб позивачу стало не утримання та не перерахування до бюджету вказаного податку за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року з доходу, отриманого платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді грошового відшкодування витрат за паливно-мастильні матеріали в сумі 1183,97 грн., в тому числі за 9 місяців 2009 року в сумі 1183,97 грн.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Собекс Україна» 14.03.2008р. був укладений договір оренди транспортного засобу з працівником товариства з фізичною особою ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_3 було передано в оренду позивача власний легковий автомобіль марки «CHERY Amulet А15» (державний номер НОМЕР_1) на період з 14.03.2008 року по 14.03.2009 року на загальну суму орендної плати 11294,16 грн. (орендна плата складає щомісячно по 941,18 грн.). Нотаріально цей договір був посвідчений 16.09.2008 року (т.1, а.с.231-233).

З акта перевірки вбачається (т.1, а.с.111), що у відповідності до наданих на перевірку первинних бухгалтерських документів, подорожніх листів була погашена кредиторська заборгованість по закупівлі та використанню палива на легковий автомобіль «CHERY Amulet А15» підзвітній особі ОСОБА_3, який був працівником цього підприємства, по видатковому ордеру № 0518/19 від 18.05.2009 року на загальну суму 10902,58 грн. (в тому числі сума на відшкодування витрат за паливно-мастильні матеріали 7893грн. 10коп.).

Посилаючись на ч. 2 ст. 799,ст.ст. 640,631 Цивільного кодексу України, податковий орган стверджує, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню та є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Враховуючи, що вказаний договір оренди транспортного засобу був посвідчений лише 16.09.2008р., податковий орган робить висновок, що даний договір до 16.09.2008р. був неналежним чином оформлений та не створює для сторін будь-юридичних наслідків а також - будь-яких наслідків і в податковому обліку підприємства - орендаря. За таким договором орендар не має права відображати в податковому обліку витрати, пов'язані з експлуатацією автомобіля, тобто, договір в період з 14.03.2008р. по 15.09.2008р. є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків до моменту його нотаріального посвідчення. Витрати, понесені підприємством по закупівлі паливно-мастильних матеріалів на легковий автомобіль «CHERY Amulet А15», власником якого є фізична особа ОСОБА_3, за період, протягом якого вищевказаний договір не був нотаріально посвідчений, на думку податкового орану, підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб як додаткове благо громадянина ОСОБА_3

При цьому, відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону №889-IV додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно п. п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4, пп. 17.2 «а» п. 17.2 ст. 17 цього ж Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону №889-ІV).

Відповідно до пп. 20.3.2. п. 20.3 ст. 20 №889-ІV, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України..

Виходячи з даних норм та у звязку з тим, що договір оренди транспортного засобу був нотаріально посвідчений лише 16.09.2008р. відповідач за період з 14.03.2008р. по 15.09.2008р. нарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб з доходу, отриманого платником від працедавця як додаткове благо в сумі 1183грн.97коп.

Однак, суд не може погодитись з такою позицією податкового органу.

Дійсно, як передбачено спеціальними нормами глави 58 «Найм (оренда)» Цивільного кодексу України, зокрема частиною 2 статті 799 Кодексу, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Разом з тим, дані спеціальні норми не містять особливості набрання чинності договору.

При цьому загальними нормами, які регулюють порядок укладення, момент укладання договору визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч.3 ст. 640 Цивільного кодексу України).

В той же час відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Як вбачається з матеріалів справи в договорі оренди (п.п.2.2, 4.1) зазначено, що відносини за цим договором виникли з 14 березня 2008р. Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку сторони у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України визначили, що умови договору поширюються і на відносини між ними і до нотаріального його посвідчення. Тобто хоча договір нотаріально посвідчений 16 вересня 2008р., - відносини за договором виникли з моменту, коли сторони про це домовились. Крім того, варто зазначити, що як вбачається з матеріалів поданих позивачем актів на списання матеріалів (т.2, а.с.95-102), паливно-мастильні матеріали були списані вже після нотаріального посвідчення вказаного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані витрати не можуть відноситись до додаткового блага та оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб, а тому не вбачає в діях позивача порушень вимог Закону №889-ІV.

Згідно пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №2181), у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання податку, збору (обов'язкового платежу). Враховуючи, що судом не було встановлено порушень з боку позивача вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донарахування фінансових санкцій, в розмірі 2367грн. 94коп. згідно податкового повідомлення-рішення від 16.11.2009р. за №0000901742/0, суд вважає безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009р. за №0000901742/0 суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 16.11.2009р. за №0000752347/0, яким донараховано податок на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.68-93), підставою для донарахування податку на прибуток стало, зокрема, відхилення об'єкта оподаткування на суму 2513773 грн. за 2008 рік, внаслідок чого товариству зменшено збитки на 1997375 грн. та вирахувано прибуток, що підлягає оподаткуванню на суму 516398 грн. (2513773 - 1997375), з якого донараховано податок на прибуток підприємств за 2008 рік, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 16.11.2009р. за №0000752347/0.

Відхилення об'єкта оподаткування за даними перевірки на суму 2513773 грн. податковий орган, вирахував наступним чином: (113932 грн. + 4888 грн. + 2449977 грн. - 55024 грн. (занижені валові витрати на суму 55024,00 грн. внаслідок не включення до складу валових витрат попередні податкові періоди). Тобто на обєкт оподаткування (на який був нарахований податок в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення) вплинули насамперед такі суми як 2449977грн., 113932 грн. та 4888грн.

При цьому, сума 55024,00 грн. не заперечується позивачем, але вона і не впливає на збільшення обєкта оподаткування, оскільки Шосткинською МДПІ під час перевірки встановлено занижено позивачем валових витрат за ІV-й квартал 2008р., внаслідок не включення валових витрат за попередні періоди. Тому при визначенні обєкта оподаткування дана сума обліковується із знаком «-» і фактично призводить до його зменшення.

З висновками ж податкового органу про зменшення валових витрат на суму 4888,00грн. по договору оренди транспортного засобу з ОСОБА_3 суд не може погодитись з тих же підстав, що викладені вище при спростуванні нарахування ТОВ «Собекс Україна» податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2009р. за №0000901742/0.

Відповідно до п.5.1., пп.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Податковий орган стверджує, що товариством завищено валові витрати на суму витрат з придбання товарів (робіт, послуг) за 2008 рік (IV-й квартал 2008 року) в розмірі 4888,00 грн. за рахунок включення до складу цих витрат орендної плати та вартості пального, придбаного і використаного на автомобіль по договору оренди транспортного засобу з фізичною особою, який не є нотаріально посвідченим.

Однак, враховуючи, що в договорі оренди (п.п.2.2, 4.1) зазначено, що відносини за цим договором виникли з 14 березня 2008р., умови договору у відповідності до вказаних вище приписів ст. 631 Цивільного кодексу України поширюються на відносини між сторонам договору і до нотаріального його посвідчення. Дані витрати не можуть відноситись до додаткових благ, а у відповідності до вказаних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до валових витрат. А тому суд приходить до висновку, що ТОВ «Собекс Україна» правомірно включило до складу валових витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, у звязку з чим суд не вбачає порушень в даному випадку вимог чинного законодавства в діях позивача.

Що стосується висновку податкового органу про зменшення суми витрат на 2449977грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с.36-37) та акта перевірки (т.1, а.с.89) у 4 кварталі 2008 року (звітний період 2008 рік) TOB «Собекс Україна» до рядка декларації 04.13 «Інші витрати» було включено в тому числі суму 2 449 977грн..

Дійсно, відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається відповідач: датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі із каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). "

Відповідно до п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перевіркою встановлено (т.1,а.с.88-90), що протягом перевіряємого періоду з 01.10.2008р по 30.09.2009р. TOB «Собекс Україна» до складу валових витрат було включено курсовий збиток по валюті на сума 2449977,0 грн. у декларації за 2008 рік (фактично за 4 кв.2008 року), без надання будь-яких підтверджуючих документів, що призвело до виникнення відємного значення обєкту оподаткування за 2008 рік в сумі 1997375,00 грн.

Сума валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг), визначених згідно ст. 5 з урахуванням пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вирахувана податковим органом наступним чином (т.1, а.с.89):

-за даними перевірки за 9 місяців 2008 року - 1874318 грн.

-сума витрат за період жовтень-грудень 2008 року, визначена на підставі наданих до перевірки документів - 213218 грн.

-сума витрат, що має бути відображена у рядку 04.13 Декларації за 2008 рік - 2087536 грн. (1874318 + 213218 = 2087536).

-сума валових витрат, яку задекларовано підприємством у рядку 04.13 декларації про прибуток підприємства становить 4537513 грн. (т.2, а.с.36)

таким чином Шосткинська МДПІ робить висновок про завищення валових витрат на 2449977грн.: (2087536 4537513), яка не підтверджується жодними документами, підтверджуючих правомірність віднесення до складу валових витрат даної суми.

При цьому податковий орган зазначає, що дана сума є сумою курсового збитку (т.1, а.с.88-89). З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається (т.2, а.с.1-23), що ТОВ «Собекс Україна» у перевіряємому періоді (2008р.) мало валютну заборгованість. При її погашенні, враховуючи, що на той час курс долара США різко змінювався на велику різницю (даний факт не заперечувався відповідачем), підприємство фактично несло збитки. Суму курсового збитку ними всупереч вимог пп.7.3.3. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» помилково було включено у витрати в 4 кварталі 2008р. та у звязку з чим задекларовано збитки в розмірі 1997375,00грн. (т.2, а.с.36-38). При цьому, пізніше підприємством позивача, визнавши самостійно свою помилку в декларації за 3 квартал 2009р., було відкориговано дану суму (т.2, а.с.48-49) та нараховано штраф в сумі 5880,00грн.

Податковим органом визнається, що дійсно позивач самостійно у декларації за 3квартал 2009р. відобразив коригування валових витрат по р. 05.2 «самостійно виявлені помилки» за результатами минулих податкових періодів в декларації за 4квартал 2008р. (т.2, а.с.48), виключивши суму помилки зі складу валових витрат в декларації за 9 місяців 2009р., яка зайво була включені до декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, шляхом включення її зі знаком (-) та нарахувало штраф в розмірі 5% - 5880,00грн.

При цьому податковий орган, стверджує, що збільшення в 4 кварталі 2008р. валових витрат на 2449977грн. при відсутності первинних підтверджуючих документів не можна віднести до категорії „ненавмисної помилки". Під сумнів саму «помилку» ставлять і з тих підстав, що ця сума не була врахована при складанні декларації за 1 квартал 2009 року та за 1 півріччя 2009 року, а лише у декларації за 9 місяців 2009 року вона була відкоригована. Податковий орган стверджує, що, якби дана помилка була ненавмисною, то підприємство мало б виправити її ще у декларації за 1 квартал 2009 року, або за 1 півріччя 2009 року, при: цьому підприємство за результатами роботи з урахуванням виправлення помилки мало б сплатити податок на прибуток (чого не було зроблено. Позитивне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства, що виникло в результаті виправлення помилки, по декларації з податку на прибуток за з місяців 2009 року не відображало). Також зауважує, що TOB «Собекс Україна» виправляє свою ненавмисну помилку лише за 9 місяців 2009 року, коли таке виправлення не потребує сплати коштів до бюджету, оскільки таке виправлення вже не призводить до виникнення позитивного значення обєкту оподаткування податком на прибуток. При цьому доказів того, що підприємство позивача дізналось про помилку раніше за 9 місяців 2009р. податковим органом не надано.

Шосткинська МДПІ та її представник в судовому засідання стверджують, що платник повинен був «повернутись» в минулий період, та сплатити не лише штраф 5%, а й податок на прибуток за 2008р. в сумі 128346,00грн. Однак, такі висновки податкового органу не узгоджуються з приписами чинного законодавства, відповідно до яких, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються ( пп.17.2 ст.17 Закону №2181).

Тобто, головними особливостями під час коригування факту заниження податкового зобовязання є подання уточнюючого розрахунку до початку перевірки. При цьому дана норма не зазначає, що у будь-якому випадку платник повинен нарахувати податок на суму такого заниження. В даній нормі йде мова лише про збільшення загальної суми податкового зобовязання з цього податку. В той же час, вона не вказує, що якщо при такому збільшенні, відсутнє відємне значення обєкту оподаткування, платник у будь-якому випадку повинен нарахувати собі податок, а тим паче «повернутись» в минулий період.

Крім того, суд відмічає, що відповідно до п.2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N2181 такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобовязаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.»

Аналіз вказаних норм свідчить, що в разі якщо платник подає не уточнюючий розрахунок, а включає помилки в декларацію, то він відображає помилки «за (а не в ) будь-який наступний податковий період». Тобто розрахунок податку в періоді, за який подано звітність з урахуванням помилок, розраховується з урахуванням таких помилок і будь-якого іншого розрахунку податку за попередні податкові періоди не потребується. Діюче законодавство не містить будь-яких положень щодо перерахунку податку за попередній звітний період в разі якщо відкориговані показники такого звітного періоду включені в розрахунок податку наступного періоду з наростаючим підсумком та такі корегування не приводять до позитивного значення обєкту оподаткування.

Відповідно до пп.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

В свою чергу валові витрати визначаються з урахуванням помилок минулих податкових періодів (пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Відповідно до пп.16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Таким чином, діючим законодавством передбачено розрахунок податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року із врахуванням збитків минулого податкового періоду. При цьому суд відмічає, що позивачем у відповідності до вищезазначених приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» суму валових витрат за 9 місяців 2009р. було зменшено на суму витрат, що були зайво включені до складу декларації за 4 квартал 2008р. При цьому в судовому засіданні встановлено, що таке коригування відбулось до проведення перевірки та платник нарахував собі штраф, у звязку з самостійно виправленою помилкою, що узгоджується з приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які не передбачають таких дій як «повернення» платником фактично в той податковий період, коли виникла помилка та нарахування в тому податковому періоді податку (в разі якщо таке корегування не призводить до виникнення позитивного обєкта оподаткування). Також суд відмічає, що законодавством не передбачено в якому саме податковому періоді виправляти виявлену помилку - це право платника, єдиними умовами виправити помилку до проведення перевірки. Доводи відповідача про те, що про таку помилку позивачу було відомо раніше та інші обґрунтування не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, на переконання суду, висновок податкового органу про заниження позивачем суми валових витрат на 2449977,00грн. є безпідставним.

Що стосується завищення податковим органом суми валового доходу на 113932,00грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки до таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що позивачем занижено на вказану суму загальну суму доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за 2008 рік (IV-й квартал 2008 року) та зазначає, що товариством не в повній мірі враховано в річній декларації суму доходу від продажу товарів за І-ше півріччя 2008 року, яка врахована в проміжній декларації за 11 місяців 2008 року і не врахована у річній декларації 2008 рік.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З поданих суду декларацій (т.2, а.с.24-56), листа від 09.02.2009р. (т.1, а.с.124), вбачається, що позивач пояснював, що ним у декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008р. було задекларовано всі доходи та всі витрати за весь звітний період, включаючи і ті, які не були враховані в декларації за півріччя 2008р. (т.1, а.с.124) на суму 364268,00грн.

При цьому, судом встановлено та підтверджено актом перевірки, а також поданими деклараціями (т.1, а.с.69-70, т.2, а.с.24-39), що сума доходу за 9 місяців 2008 року позивача, згідно поданої декларації, дорівнює 5186302,00 грн.,

сума доходу отриманого за жовтень - грудень 2008 року згідно наданих на перевірку документів, дорівнює 642753,00 грн.,

сума доходу отриманого за 1 півріччя 2008 року, який був недорахований за 9 місяців 2008 року (що було виявлено в попередній перевірці) дорівнює 364268,00 грн. Разом має бути 6193323,00грн.

При цьому підприємством за 2008р. задекларовано в дохід в сумі 6 079 391,00грн. (т.1, а.с.36). Таким чином, суд, погоджуючись з висновками податкового органу, зазначає, що позивач мав врахувати у річній декларації суму доходу від продажу товарів за І-ше півріччя 2008 року на 113 932,00 грн. (6 193 323грн. - 6 079 391грн.), чого не було зроблено.

Позивач зазначає, що враховуючи подані декларації (т.2, а.с.24-39), а також розрахунки (т.2, а.с.116), ним самостійно було виправлено суму заниження валових доходів за 1-ше півріччя 2008р. (виявлене під час попередньої перевірки) в деклараціях за 9 місяців 2008р. (на суми 479843грн.) та за листопад 2008р. (на суму 364268грн.). В результаті такого завищення (корегування) за відповідні періоди підприємством було виправлено суму заниження валових доходів за 1 півріччя 2008р. (479843+364268=844110грн.). Разом з тим, при такому "виправленні" мала б бути відсутня різниця у задекларованих сум за рік, а тому доводи позивача з цього приводу є безпідставними.

В той же час, суд не може погодитись з правомірністю прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з тих підстав, що у будь-якому випадку, враховуючи подані розрахунки сторонами (т.2, а.с.106,116,117), та декларації за 2008р. (т.2, а.с.36-37), дана сума заниження підприємством валових доходів за 2008р. на суму 113932,00грн. не може вплинути на обєкт оподаткування, у звязку з тим, що в даному періоді відємне значення обєкту оподаткування підприємства зі знаком «-» (рядок 08 декларації) значно перевищувало 113932,00грн. (т.2, а.с.37).

Що стосується нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 в розмірі 51338,00грн. (т.1, а.с.60), суд, зазначає, що згідно ст. 17 Закону №2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. 17.1.3. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. (пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181). Враховуючи, що в судовому засіданні було спростовано факт правомірного донарахування податковим органом податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, донарахування штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 51338,00грн., суд також вважає безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009р. за №0000752347/0, суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до пп. 5.3. п.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/57558, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобов'язання з дотриманням вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.96р. №29, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги уносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень. Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;

б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Відтак, податкові повідомлення-рішення через дріб 1, 2 та 3 (а саме: від 26.01.2010р. за №0000752347/1, №0000901742/1, від 02.04.2010р. за №0000752347/2, №0000901742/2, від 23.06.2010р за №0000752347/3, №0000901742/3), на переконання суду, також підлягають скасуванню, так як вони виносяться з метою встановлення граничного строку сплати податкового зобовязання, а тому впливають на права та обовязки позивача.

При цьому суд, з огляду на норми ст. 11 КАС України вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушено право особи, зокрема, визнати вказані рішення протиправними (а не нечинними, як просить позивач), та їх скасувати.

Згідно ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Собекс Україна» сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 3грн.40коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Собекс Україна" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції від 16.11.2009р. за №0000752347/0, №0000901742/0, від 26.01.2010р. за №0000752347/1, №0000901742/1, від 02.04.2010р. за №0000752347/2, №0000901742/2, від 23.06.2010р за №0000752347/3, №0000901742/3.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31112095700002) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Собекс Україна" (код ЄДРПОУ 35187360) в рахунок повернення сплаченого при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя(підпис)І.Г. Шевченко

Судді(підпис)О.В. Сопяненко

(підпис)В.М. Соколов

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 01.04.2011року.