Рішення № 1542336, 03.04.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.08 Справа № 21/48

За позовом: ЗАТ “Львівсистеменерго”, м.Львів

до відповідача: Компанія “NISPER INTERNATION TRADING SA”, Російська Федерація

про стягнення 250 000 доларів США (1 262 500 грн.)

Суддя Масловська Л.З.

Представники:

від позивачів – Парамонов С.О. –представник, Кріль Н.Г. –заст.ген.директора

від відповідача – н/з

Представникам позивача роз’яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору:

Позов заявлено ЗАТ “Львівсистеменерго”, м.Львів до Компанії “NISPER INTERNATION TRADING SA”, Російська Федерація про стягнення 250 000 доларів США (1 262 500 грн.).

Ухвалою господарського суду від 27.02.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.04.2008 року.

Представники позивача в судове засідання з’явилися, просять задоволити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав лист №048 від 01.04.2008 року, яким просить розглядати справу та приймати рішення без його участі.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача, суд встановив.

05 квітня 2006р., між компанією „NISPER INTERNATION TRADING SA" (продавець) та закритим акціонерним товариством «Львівсистеменерго»(покупець) було укладено контракт №1-NIТ/LSЕ, згідно якого продавець взяв не себе зобов'язання поставити до 05 жовтня 2007р. на умовах цього контракту вугілля російського виробництва в обсязі 600 000, 00 тон, а покупець зобов'язався прийняти це вугілля та провести за нього оплату.

У відповідності до вимог ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов’язався поставити товар до 05.10.2007 року, на умовах даного договору, а покупець прийняти і оплатити за поставлений товар в об’ємі до 600 000 тон.

Згідно пункту 1.2 контракту ціна, кількість, якість, клас та марка товару по кожній партії поставки вказуються в додатках до згаданого контракту.

У відповідності до п.5.1 контракту ціна товару в залежності від марки вугілля, якості і класу встановлюється в доларах США на умовах поставки, вказаних в додатках до контракту.

Пунктом 5.2 контракту передбачено, що оплата товару, який поставляється за цим контрактом, проводиться покупцем виходячи з місячного обсягу товару шляхом 100-відсоткової передоплати вартості вугілля на підставі виставленого рахунку на передоплату до 1-го числа місяця поставки, але не пізніше ніж через 2-а робочих дні після отримання рахунку від продавця.

Також п.5.6 вказаного контракту встановлено, що валютою контракту, а також валютою платежу є долар США.

У відповідності до п.1.2 контракту 19 вересня 2007р. його сторонами було підписано додаток №9 до контракту № 1-NIT/LSЕ від 05.10.2006р., який передбачав поставку на адресу покупця 13 000 тон вугілля на загальну суму 760 500 доларів США.

На підставі вказаного додатку №9 від 19.2007р. та у відповідності до умов контракту продавцем покупцю було виставлено інвойс №42 від 19.09.2007р. на передоплату товару, який буде поставлятися.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 21.09.2007р. №4 продавцю за контрактом № 1-NIТ/LSЕ від 05.10.2006р. було переказано 250 000, 00 доларів США як часткова передоплата за вугілля, яке повинно поставлятися підприємству позивача.

У відповідності до п. 3.2 контракту відвантаження товару проводиться на суму здійсненої передоплати місячної поставки товару +/- 5 відсотків в строки, які вказані в додатку до контракту.

Пунктом 1 додатку №9 від 19.09.2007р. до контракту передбачено, що продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар в жовтні 2007р. в кількості 13 000 тон +/- 5 відсотків у відповідності до специфікації, до цього додатку.

Однак, незважаючи на отримання частини передоплати за товар, який повинен бути поставлений позивачу, відповідач, в порушення умов контракту та п.1 додатку №9 до нього, свої договірні зобов'язання щодо поставки товару не виконав та коштів, в сумі 250 000, 00 доларів США, прийнятих як передоплата, не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою поставити вугілля згідно контракту та додатку №9 від 19.09.2007 року. Однак, відповідач повідомив позивача, що поставити вугілля в кількості 13 000 тон згідно додатку №9 не вбачається можливим, оскільки причина непоставки вугілля пов’язана з невиконанням зобов’язання по поставці вугілля іншими партнерами компанії відповідача.

18.01.2008р. за №2/84, 04.02.2008р. за №2/140, 05.02.2008р. за №10/143 відповідачу було надіслано претензії з вимогою повернути отримані кошти в сумі 250 000, 00 доларів США, які останнім залишено без відповіді.

Відповідно до п.п. 7.1 - 7.2 контракту всі спори, які можуть виникнути в межах цього контракту, сторони вирішують шляхом переговорів. Якщо такі спроби не принесуть результатів, спір вирішується Міжнародним комерційним арбітражним судом в Лондоні у відповідності з його регламентом, рішення якого є остаточним та обов'язковим для обох сторін.

У відповідності до роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002р."Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, що узгоджується із пунктом 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень. При цьому, вказане Роз'яснення передбачає, що арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Відповідно до ст. З Закону України „Про судоустрій" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно ст.13 ГПК України господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Таким чином, оскільки в ГПК України відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до місцевого господарського суду лише у відповідності з вимогами статей 13 —16 вказаного Кодексу про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду у першій інстанції.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги ту обставину, що ЗАТ „Львівсистеменерго", як покупець за контрактом №1-NIТ/LSЕ від 05.10.2006р. зобов'язане першим здійснити на користь відповідача дії, пов'язані із попередньою сплатою, то спір який випливає з цього контракту підлягає розгляду в місцевому господарському суді з урахуванням територіальної підсудності, передбаченої ст. 15 ГПК України за місцем знаходження позивача.

За змістом ст.76 Закону України „Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

У відповідності до ст. 4 ГПК Українни, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

Беручи до уваги ту обставину, що у вказаному вище контракті його сторони не конкретизували право якої країни повинно застосовуватись при покладанні відповідальності на будь-яку із сторін за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по ньому, то з огляду на вимоги статті 4 ГПК України щодо вибору законодавства, яким має керуватися суд при вирішенні господарських спорів за участю іноземного підприємства, організації, для останніх встановлюється національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам, із застосуванням законодавства України та з урахуванням норм права країни відповідача, передбачених законом або міжнародним договором.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити повністю.

Судові витрати покласти на відповідача у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 22, 625, 627, 638, 639 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 15, 33, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Компанії INTERNATION TRADING SA», Російська Федерація, м.Москва, вул.Нікулінська.27 корп.3 офіс 1 на користь Закритого акціонерного товариства «Львівсистеменерго», м.Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 20А (п/р 26004242104001 в ЧФ КБ «Приватбанк»м.Червоноград, МФО 325279, ЄДРПОУ 22396085) –250 000 доларів США (1262500 грн.), 12625 державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України.

Суддя