Рішення № 15421821, 06.05.2011, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 травня 2011 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючого судді: Хилевича С.В.

суддів: Буцяка З.І., Оніпко О.В.

при секретарі судового засідання Панас Б.В.

за участю сторін та представника позивача адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 19 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 19 травня 2010 року позовні вимоги задоволено: припинено право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 та виключено його з реєстру прав на нерухоме майно як власника цієї квартири; визнано за сторонами право спільної часткової власності з розрахунку по 1\2 частині на кожного, зобовязано ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 ключі від квартири. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 1700 гривень судового збору, 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і 2000 гривень в рахунок надання правової допомоги.

Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де посилався на неправильність застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування вказував, що за домовленістю з позивачем він безоплатно відчужив на користь своїх дітей квартиру у м. Києві і в м. Нетішині та інші будівлі господарського призначення у м. Нетішині. Підставою для цього було запевнення зі сторони ОСОБА_3 в тому, що спірна квартира у м. Рівному залишиться у його одноосібній власності. Посилаючись на неповноту зясування місцевим судом обставин справи, зазначав про неврахування судом всупереч вимогам ч. 6 ст. 57 СК України, що сторони припинили проживати однією сімєю у грудні 2006 року.

Крім того, частку кожної із сторін місцевим судом визначено неправильно, оскільки титульне право власності на спірну квартиру набув 5 січня 2007 року, а також не враховано ту обставину, що протягом двох років після набуття речового права на квартиру він сплачував її вартість, адже брав участь у її будівництві на повноваженнях пайовика.

З наведених підстав просив рішення Рівненського міського суду від 19 травня 2010 року скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2010 року зазначену апеляційну скаргу задоволено: оскаржуване рішення суду першої

Справа №22-856-11 Головуючий у суді 1 інстанції: Герасимчук М.К.

Категорія: 46 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В

інстанції скасовано, а позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 9250 гривень коштів, вкладених у будівництво спірної квартири, а в решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 до державного бюджету м. Рівного 90 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду України від 10 березня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково: рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2010 року в частині припинення права позивача на частку у спільному майні зі стягненням 9250 гривень скасовано, а в решті рішення суду апеляційної інстанції скасовано і передано на новий розгляд до апеляційного суду.

В судовому засіданні ОСОБА_2, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_3 та її представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалися на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_3 та визнаючи за сторонами право спільної часткової власності по 1\2 частині на квартиру АДРЕСА_1 і зобовязуючи відповідача надати ОСОБА_3 ключі від квартири, суд першої інстанції виходив з того, що спірну квартиру було набуто сторонами під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, а тому це нерухоме майно виявляється обєктом спільної сумісної власності подружжя. Оскільки частки чоловіка і дружини у майні подружжя є рівними, тому ОСОБА_2 і позивач при поділі спірного майна набули повноважень на 1\2 частку кожен. З огляду на наведене зобовязано відповідача як титульного власника передати позивачу як співвласнику ключі від спірної квартири.

Проте з такими висновками не може погодитися колегія суддів апеляційного суду.

З матеріалів справи вбачається, що 3 жовтня 2005 року між відкритим акціонерним товариством „Управління будівництва Хмельницької АЕС” та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір №59 про пайову участь в будівництві семиповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.6-8). За умовами цього договору, підприємство зобовязалося за рахунок залучених від інвестора коштів збудувати і передати йому для проживання та у власність конкретну квартиру, а ОСОБА_2 взяв на себе зобовязання забезпечити відповідне фінансування обєкту інвестування та прийняти у власність квартиру (а.с. 6). З додаткової угоди №1 від 15 березня 2006 року загальну вартість квартири визначено у 126622, 91 гривні (а.с. 9).

Текстом листа Відкритого акціонерного товариства „Управління будівництва Хмельницької АЕС” (а.с. 108) встановлено, що ОСОБА_2 на виконання інвестиційного договору сплатив 23 серпня 2006 року 13000 гривень, 26 вересня 2006 року 3500 гривень, 6 липня 2007 року 55000 гривень, 2 квітня 2008 року 10264, 66 гривень, 8 жовтня 2008 року 20000 гривень. Зміст листа підкріплено доказами про перерахування коштів, в саме меморіальними ордерами і платіжними дорученнями (а.с. 109-113).

Сторонами не оспорювався і визнавався той факт, що 16 травня 1981 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюбні відносини, які були розірвані за рішенням суду 25 грудня 2007 року. В той же час, з кінця 2006 року початку 2007 року вони вже фактично припинили шлюб і стали проживати окремо.

Час фактичного припинення шлюбних правовідносин між сторонами підтверджується також і матеріалами справи.

За таких обставин за час шлюбу ОСОБА_2 було внесено на виконання умов інвестиційного договору 16500 гривень, а решту він вніс після фактичного припинення шлюбу і в подальшому його розірвання.

Згідно з ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у звязку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Отже, грошова частка ОСОБА_3, що була внесена на виконання інвестиційного договору, становить 8250 гривень, що вираховується у спосіб ділення 16500 гривень, внесених під час перебування сторін у шлюбі, на 2, тобто на кожного з подружжя.

Її частка ж у спірній квартирі відповідно до понесених витрат обчислюється у такий спосіб: 126622, 91 гривні, тобто загальна вартість понесених витрат,:100 відсотків=8250 гривень, тобто частка понесених витрат позивачем під час шлюбу,:Х; (8 250х100%):126 622, 91 гривні=6, 5%.

Тому частка ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 складає 6, 5 відсотків.

Частка ж ОСОБА_2 у спірній квартирі виявляється як її 93, 5 відсотків.

В силу положень 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, вимога ОСОБА_3 про зобовязання відповідача надати ключі від спірної квартири підлягає задоволенню, оскільки між сторонами після поділу спільного майна подружжя виникли взаємні цивільні права і обовязки щодо майна, яке знаходиться у їхній спільній частковій власності.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід задовольнити зі скасуванням оскаржуваного рішення і ухваленням в цій частині нового.

На підставі ч. 6 ст. 57 СК України, ст. 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 12 липня 2010 року в частині визнання за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спільної часткової власності з розрахунку по 1\2 частині кожному та зобовязання надати ключі від квартири - скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частку у 6, 5 відсотків квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку у 93, 5 відсотків квартири АДРЕСА_1.

Зобовязати ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 ключі від квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 до державного бюджету м. Рівного 90 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ЄДРПОУ: 22586331; банк одержувача: ГУДКУ в Рівненській області; МФО: 833017; р\р 31216263700002; призначення платежу: код платежу 22050002 ІТЗ для апеляційного суду Рівненської області).

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: