Постанова № 15415965, 26.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 року, м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3110/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Близнюка І.В.,

представника відповідача - Зайця С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Олтекс "до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Олтекс "звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень № 0011111503/0/3872 від 22.11.2010 року, № 0011111503/1/299 від 16.02.2011 року, якими позивачу було визначено податкове зобов'язання за основним платежем в розмipi 21 356,16 грн. та застосовано штрафнi (фiнансовi) санкцiї в розмipi 10 678,14 грн., № 0004201503/2/1157 від 04.04.2011 року, яким позивачу було зменшено податкове зобовязання з орендної плати за землю та нараховано за основним платежем 2 143,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1071,81 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за результатами документальної невиїзної перевірки, оформленої актом від 11.11.2010 року № 5649/15-227/21061840 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією зроблено висновки про заниження позивачем суми орендної плати за землю у зв'язку із порушенням ст. 21 Закону України “Про оренду землі” за січень - грудень 2008 року на 6739,86 грн., за січень -грудень 2009 року на 7764,30 грн., за січень -жовтень 2010 року на 6852,00 грн. Позивач не згоден із вказаним висновком, посилаючись на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін договору оренди, натомість додаткові угоди між орендарем та орендодавцем в частині зміни розміру орендної плати укладені не були, тому до укладення та вступу в дію додаткових угод до договорів оренди землі із зміною розміру орендної плати позивач не мав підстав здійснювати виплати орендної плати із застосуванням нових ставок.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилався на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” віднесена до загальнодержавних податків та зборів. Розмір орендної плати визначений ст. 7 Закону України “Про плату за землю”, і з 01 січня 2008 року з урахуванням змін, внесених згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ, повинен був складати не менше трикратного розміру земельного податку (3 % від грошової оцінки землі). Документальною невиїзною перевіркою від 11.11.2010 року встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,5 % за земельну ділянку 1531 кв.м., та 5% за земельну ділянку площею 1033 кв.м. від грошової оцінки щорічно, у зв'язку з чим констатовано заниження податкового зобов'язання зі сплати орендної плати. За таких обставин Кременчуцькою об'єднаною податковою інспекцією були правомірно прийнятi оскаржуванi податковi повідомлення-рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Олтекс" (ідентифікаційний номер 21061840), зареєстрований Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 13.02.1995 року, що підтверджуються Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 681956.

Позивач перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтекс" є орендарем земельної ділянки комунальної власності на підставі укладеного із Кременчуцькою міською радою договору оренди землі від 29 серпня 2007 року для експлуатації та обслуговування розважального центру та кінотеатру по вул. Жовтневій, 33 в м. Кременчуці (зареєстровано у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 19 вересня 2007 року № 040754800386).

Позивачем було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008, 2009, 2010 роки, згідно яких сума нарахованої орендної плати склала за 2008 рік- 21898,28 грн., за 2009 рік- 25226,84 грн., за 2010 року -26 715,22 грн.

11 листопада 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено відносно позивача документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкових декларацій за 2008, 2009, 2010 роки.

За результатами перевірки складено акт № 5649/15-227/21061840 від 11.11.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами, внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за 2008 рік на 676,49 грн. (22574,47 грн. - 21898,28 грн.), за 2009 рік на 779,29 грн. (26006,13 грн. -25226,84 грн.), за січень- жовтень 2010 року на 687,72 грн. (22950,40 грн.- 22262,68 грн.).

За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договору оренди землі комунальної власності сплачувалася Орендарем у розмірі 1,5% за земельну ділянку 1531 кв.м.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0011111503/0/3872 від 22.11.2010 року, яким ТОВ "Олтекс" визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем 21356,16 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10678,14 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції.

За результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення від 01.02.2011 року № 3531/10/25-010 про залишення без змін податкове повідомлення- рішення від 22 листопада 2010 року № 0011111503/0/3872, а скаргу ТОВ "Олтекс" без задоволення та винесено податкове повідомлення -рішення № 0011111503/1/3872 від 16.02.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем 21356,16 грн. та за штрафними ( фінансовими) санкціями - 10678,14 грн.

Позивачем було подано до Державної податкової адміністрації в Полтавській області повторну скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої було прийнято рішення № 678/10/25-016 від 24.03.2011 року, яким податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ 0011111503/0/3872 від 22 листопада 2010 року та прийняте за результатами первинної скарги № 0011111503/1/3872 від 16.02.2011 року були скасовані в частині визначення позивачу донарахованої суми зобов'язання (основний платіж) в сумі 19212,66 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9606,33 грн. В іншій частині вказані рішення були залишені без змін.

На виконання вищевказаного рішення ДПА в Полтавській області 04.04.2011 року було винесено податкове повідомлення- рішення № 0004201503/2/1157, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 3215,31, у тому числі за основним платежем -2143,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1071,81 грн.

Із усіма вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0011111503/0/3872 від 22.11.2010 року та податкового повідомлення - рішення № 0011111503/1/3872 від 16.02.2011 року суд зазначає наступне.

Згідно п. б пп. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Враховуючи те, що податкове повідомлення - рішення № 0011111503/0/3872 від 22.11.2010 року та податкове повідомлення - рішення № 0011111503/1/3872 від 16.02.2011 року, якими ТОВ "Олтекс" визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем - 21356,16 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -10678,14 грн. були змінені внаслідок їх адміністративного оскарження, суд приходить до висновку, що вони є відкликаними в силу пп. б пп. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", і не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0004201503/2/1157 від 04.04.2011 року, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України “Про плату за землю” від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ, який діяв на момент виникнення правовідносин, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ ( який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, в редакції, яка діяла з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований положеннями Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”.

Так, ст. 13 Закону України “Про плату за землю” визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 року № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 року № 107-VІ було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”(набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Проте Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008 року № 309- VI частина 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2008 року і в подальшому та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

З огляду на те, що згідно ст. 7 Закону України “Про плату за землю”ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2008, 2009, 2010 роках повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Перевіркою позивача встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що договір оренди земельної ділянки загальною площею 2564 кв.м. від 29 серпня 2007 року (зареєстрований 19 вересня 2007 року за № 040754800386) укладений позивачем з Кременчуцькою міською радою, передбачав розмір орендної плати в сумі 1,5 % грошової оцінки землі за земельну ділянку 1531 кв.м.

Таким чином, зміст вказаного договору в частині визначення розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008, 2009, 2010 роках, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Разом з тим, судом встановлено та не заперечується позивачем, що зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендної плати у 2008, 2009, 2010 роках не були внесені.

Статтею 14 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (яка діяла на момент виникнення правовідносин) органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

Рішенням № 678/10/25-016 від 24.03.2011 року за результатами розгляду повторної скарги ДПА в Полтавській області було звернуто увагу на те, що позивачу надано земельну ділянку загальною площею 2564 кв.м. (з одним кадастровим номером), разом з тим, позивачем було відповідно до умов договору розмежовано ділянки та вносилася орендна плата у розмірі 1,5% за земельну ділянку 1531 кв.м. та 5% за земельну ділянку площею 1033 кв.м. Разом з тим, оскільки в оренду було надано єдину земельну ділянку площею 2564 кв. м., якій присвоєно один кадастровий номер, то орендна плата за землю повинна розраховуватися у розмірі 3% від грошової оцінки зазначеної земельної ділянки.

Таким чином, мінімально визначений законодавством розмір орендної плати за земельну ділянку, надану позивачу, повинен становити за 2008 рік-22574,47 грн., за 2009 рік -26006,13 грн., за січень- жовтень 2010 року -22262,68 грн., у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням № 0004201503/2/1157 від 04.04.2011 року позивачу було зменшено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю та визначено її в загальному розмірі 3215,31 грн., у тому числі за основним платежем -2143,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1071,81 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що в порушення вимог ст. 21 Закону України “Про оренду землі” відповідачем правомірно встановлено заниження суми орендної плати за землю за січень -грудень 2008 року на 6739,86 грн., за січень- грудень 2009 року на 7764,30 грн., за січень- жовтень 2010 року на 6852,00 грн..

Посилання позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд оцінює критично, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватися.

При цьому суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.02.2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства “Страхова компанія “Аванте” щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, наголошено, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, згідно із якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0004201503/2/1157 від 04.04.2011 року, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з орендної плати за землю, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 27 Закону України “Про плату за землю”, ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, ст.ст. 13, 21 Закону України “Про оренду землі”, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю " Олтекс " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько