Рішення № 1541416, 24.03.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Українські вертольоти»

до Міністерства оборони України

третя особа Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»

про визнання недійним акту № 445 від 03.08.07.

За участю представників сторін:

від позивача: Галдецький В.А. –представник за довіреністю № 501-юр від 01.03.08;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився.

встановив :

Закрите акціонерне товариство «Українські вертольоти»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання недійним акту Міністра оборони України № 445 від 03.08.2007 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що

03.08.2007 року був виданий наказ Міністра оборони України № 445 «Про заходи щодо організації проведення лідерних досліджень зі збільшення міжремонтного ресурсу вертольотів Ми-8МТ (МТВ)». Цей наказ є актом ненормативного характеру, а тому не підлягає перевірці та реєстрації в Міністерстві юстиції України та набув чинності з моменту його видання.

Згідно наказу № 445 від 03.08.2007 року з балансу військових частин Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військової частини А0105) на баланс Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»тимчасово передаються вертольоти МІ-8МТ (МТВ) в кількості 18 одиниць.

Більша частина з цих вертольотів, а саме шістнадцять вертольотів Мі-8 МТ (МТВ) орендуються позивачем у Військової частини А0105 на підставі договору оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України» № 01/2003-06 від 18.06.2003 року, укладеного між військовою частиною А0105 та закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти», а тому незаконна передача вертольотів здійснена на підставі наказу № 445 від 03.08.2007 року порушує права позивача, як суб’єкта правовідносин, у яких застосовано зазначений наказ.

18.06.2007 року позивачем та Військовою частиною А0105 було підписано додаткову угоду № 4 до договору оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України № 01/2003-06 від 18.06.2003 року, відповідно до якої продовжено термін оренди вертольотів, а також на позивача (орендаря вертольотів) покладено обов'язок забезпечити проведення лідерних досліджень технічного стану вертольотів Мі-8МТВ з метою оцінки можливості продовження вертольотам армійської авіації Сухопутних Військ Збройних Сил України міжремонтного ресурсу до 1 500 годин з подальшим поетапним індивідуальним збільшенням міжремонтного ресурсу до 3 000 годин, а також можливості додаткових досліджень з метою збільшення призначеного терміну служби вертольотів. На підставі цього позивачем спільно з Державним науково-дослідним інститутом авіації укладено договір № 11107/01 від 26.04.07 року, розроблено відповідну програму досліджень та розпочато її реалізацію.

Наказ № 445 від 03.08.2007 року має назву «Про заходи щодо організації проведення лідерних досліджень зі збільшення міжремонтного ресурсу вертольотів Ми-8МТ (МТВ)», проте фактично це наказ про передачу військового майна, а стосовно лідерних досліджень - лише в одному підпункті наказу є посилання на необхідність розробити та затвердити програму цих досліджень.

Відповідачу відомо, що програма цих досліджень вже розроблена та її реалізацію розпочато, оскільки 17.03.2007 року заступником Міністра оборони України та Головою правління закритого акціонерного товариства «Українські вертольоти»було затверджено Спільне рішення щодо проведення досліджень на базі вертольотів, орендованих позивачем. Таким чином, ще до видання оскаржуваного наказу програма лідерних досліджень була розроблена, та її реалізація була розпочата.

Наказ № 445 від 03.08.2007 року є правовим актом, на підставі якого військове майно (вертольоти) передаються з балансу військових підрозділів (військових частин) Командування Сухопутних військ на баланс Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(тобто комерційній структурі) та по суті не має відношення до проведення вищевказаних лідерних досліджень.

Також, позивач зазначає, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»є державним комерційним підприємством та є головним конкурентом позивача на ринку вертолітних авіаційних перевезень. Передача йому орендованих позивачем вертольотів та права отримувати від свого конкурента орендну плату є неправомірною, оскільки надає конкурентні переваги одному суб'єкту господарювання перед іншим, тобто є дискримінацією позивача, як суб'єкта господарювання.

Також зазначив, що позивачем орендуються вертольоти з бойового складу Армійської Авіації Сухопутних військ (які позивач отримав їх у несправному та демілітаризованому стані). Згідно умов договору оренди позивач зобов'язався здійснити ремонт та модернізацію вертольотів, а також умовами договору оренди передбачено, що у випадку введення в державі особливого стану всі орендовані модернізовані вертольоти у справному стані повертаються у Збройні Сили України протягом 3-х діб. Тепер, після передачі вертольотів на баланс комерційної структури, ця одна з основних умов оренди військової техніки не може бути виконана, оскільки позивач буде орендувати вертольоти у комерційної структури, а не у Збройних Сил. Таким чином, може бути нанесено шкоду обороноздатності нашої держави.

Таким чином, позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано наказ, а також наказ № 445 від 03.08.2007 року порушує права та законні інтереси позивача, оскільки:

- зірвані вже розпочаті позивачем спільно з Державним науково-дослідним інститутом авіації лідерні дослідження технічного стану вертольотів;

- позивач буде орендувати вертольоти у свого конкурента на ринку авіаперевезень, який неодмінно буде намагатися розірвати договір оренди або зробити його реалізацію невигідною для орендаря (позивача);

- на підставі наказу № 445 від 03.08.2007 року здійснено сумнівну переоцінку вартості орендованих вертольотів з метою значного підвищення орендної плати за користування вертольотами (у 5-6 разів).

У судовому засіданні 18.12.2007 року представник відповідача заявив клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія».

Представник відповідача подав клопотання про припинення провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а підвідомчий адміністративному суду. Також, представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки у господарському суді м. Києва розглядається справа № 3/349-А за позовом закритого акціонерного товариства «Українські вертольоти»до Міністерства оборони України про визнання недійсним наказу Міністра оборони України від 13.07.2007 року № 412, але позивач по даній справі подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд визнати недійсним наказ Міністра оборони України від 03.08.2007 року № 445.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 року в задоволенні клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі № 33/357 та про залишення позову без розгляду відмовлено. Задоволено клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія». Розгляд справи № 33/357 відкладено на 17.01.2008 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Міністерство оборони України та Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія»звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду м. Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 18.02.2008 року Ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 року у справі № 33/357 залишено без змін, а апеляційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія»без задоволення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2008 року призначено розгляд справи на 18.03.2008 року о 11:30.

У судове засідання 18.03.2008 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи подав копію постанови окружного адміністративного суду м. Києва про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»щодо визнання протиправним і не чинним наказу Міністерства оборони України № 445 від 03.08.2007 року, копію окремого доручення Міністра оборони України про підготовку на підпис проекту наказу Міністра оборони України щодо скасування наказу № 445 від 03.08.2007 року та просить суд відкласти розгляд справи.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечував.

Враховуючи клопотання представника третьої особи та те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи на 24.03.2008 року.

В судове засіданні представник третьої особи не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача не з’явився, але через загальний відділ діловодства подав клопотання вих. № 241/4/675 від 21.03.2008 року про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибуття представника Міністерства оборони у судове засідання, при цьому не надав доказів, які б підтверджували зазначений факт. За таких умов, суд вважає, що клопотання представника відповідача подане з ціллю затягування розгляду справи та відмовив у його задоволенні.

Представник позивача надав додаткові документ та підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просив позов задовольнити, визнати недійсним наказ Міністерства оборони України № 445 «Про заходи щодо організації проведення лідерних досліджень зі збільшення міжремонтного ресурсу вертольотів Ми-8МТ (МТВ)»від 03.08.2007 року та стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 наказу № 445 «Про заходи щодо організації проведення лідерних досліджень зі збільшення міжремонтного ресурсу вертольотів Ми-8МТ (МТВ)»від 03.08.2007 року Міністерство оборони України наказує командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України організувати безоплатне вилучення з балансу військових частин А1604 (місто Херсон), А3913 (селище міського типу Новий Калинів), А2595 (місто Броди) та безоплатну передачу, а керівнику державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»прийняти на баланс як додаткове наділення статутним фондом майно згідно з Переліком майна військової частини А1604 (місто Херсон), що передається до статутного фонду державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія», Переліком майна військової частини А 3913 (селище міського типу Новий Калинів), що передається до статутного фонду державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія», Переліком майна військової частини А2595 (місто Броди), що передається до статутного фонду державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія».

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»визначено, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до ч.1 статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

Згідно ч.2 статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.

Також, ч.2 статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»передбачено, що рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

На виконання вказаних положень Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про затвердження Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил»№ 1919 від 28.12.2000 року та «Про затвердження Порядку вилучення і передачі майна Збройних Сил»№ 1282 від 29.08.2002 року.

Відповідно до п.2 постанови КМ України «Про затвердження Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил»відчуження військового майна –це вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надаванням послуг з метою проведення розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей. Рішення про відчуження військового майна, згідно п.6 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міноборони погодженою з Мінекономіки із затвердженням переліку такого майна.

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку вилучення і передачі майна Збройних Сил»вилучення військового майна з оперативного управління військових частин - це прийняття Міноборони рішення щодо безоплатної передачі його до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селиш, міст або у їх спільну власність.

Отже, повноваження Міністра оборони України щодо управління військовим майном, передбачені ч. 1 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», встановлюють, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює з дозволу Кабінету Міністрів України управління військовим майном. Міністерство оборони України без дозволу Кабінету Міністрів України закріплює військове майно за військовими частинами у разі їх формування, переформування та розформування, а також приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.

Таким чином, суд встановив, що передача військового майна на баланс державного підприємства ними не обумовлена, отже, зазначений наказ не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч.1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2003 року між військовою частиною А0105 та позивачем було укладеного договір оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України № 01/2003-06, предметом якого є оренда транспортних повітряних суден для проведення авіаційних робіт, авіаперевезень вантажів, пасажирів, пошти, вантажу, тощо на території України та за її межами.

Вищезазначений договір військова частина А0105 уклала на підставі дозволу Міністра оборони України на передачу майна в оренду № 1108/з-дск від 15.02.2003 року.

18.06.2007 року між військовою частиною А0105 та закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти» було укладено додаткова угода № 4 про внесення змін та доповнень до договору № 01/2003-06, відповідно до якої продовжено термін оренди вертольотів, а також на підставі п. 15 на позивача (орендаря вертольотів) покладено обов'язок організації та фінансового забезпечення досліджень технічного стану вертольотів Мі-8МТВ з метою оцінки можливості продовження вертольотам армійської авіації Сухопутних Військ Збройних Сил України міжремонтного ресурсу до 1500 годин з подальшим поетапним індивідуальним збільшенням міжремонтного ресурсу до 3 000 годин, згідно Спільного рішення Заступника Міністра оборони та Голови правління закритого акціонерного товариства „Українські вертольоти” від 17.03.2007 року.

17.03.2007 року заступником Міністра оборони України та Головою правління закритого акціонерного товариства «Українські вертольоти»було затверджено Спільне рішення щодо дослідження технічного стану вертольотів Мі-8МТВ закритого акціонерного товариства „Українські вертольоти” з наробітком понад 1 000 годин з метою оцінки можливості продовження вертольотам Мі-8МТ (МТБ) армійської авіації Збройних Сил України міжремонтного ресурсу до 1 500 годин з подальшим поетапним індивідуальним збільшенням міжремонтного ресурсу до 3 000 годин відповідно до якого вирішили Державному науково-дослідному інституту авіації спільно з фахівцями Державного підприємства Міністерства оборони України „Севастопольське авіаційне підприємство” провести дослідження технічного стану вертольотів Мі-8МТВ закритого акціонерного товариства „Українські вертольоти” з наробітком понад 1 000 годин з метою оцінки можливості продовження вертольотам Мі-8МТ (МТБ) армійської авіації Збройних Сил України міжремонтного ресурсу до 1 500 годин з подальшим поетапним індивідуальним збільшенням міжремонтного ресурсу до 3 000 годин.

На виконання умов вищезазначеного Спільного рішення 25.04.2007 року між закритим акціонерним товариством „Українські вертольоти” та Центру технічного супроводження експлуатації, ремонту та модернізації авіаційної техніки Державного науково-дослідного інституту авіації було укладено договір № 1107/АТС/01 про проведення дослідження вертольотів Мі-8МТ (МТБ), які експлуатуються закритим акціонерним товариством „Українські вертольоти”.

Також, 12.07.2007 року між позивачем та Державним науково-дослідного інститутом авіації було затверджено програму досліджень технічного стану вертольотів типу Мі-8МТВ, що експлуатуються закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти»при досягненні ними наробітку 1 000 годин після останнього ремонту.

З наказу Міністра оборони України № 445 «Про заходи щодо організації проведення лідерних досліджень зі збільшення міжремонтного ресурсу вертольотів Ми-8МТ (МТВ)»від 03.08.2007 року вбачається, що його метою є забезпечення проведення лідерних досліджень технічного стану вертольотів Ми-8МТ (МТВ), які знаходяться в експлуатації у Збройних Силах України, для розробки нормативно-технічної документації з питань збільшення міжремонтного ресурсу по напрацюванню зазначеним типом вертольотів до 1500 годин з можливістю подальшого його збільшення до 3000 годин та збільшення призначеного строку їх служби до 30 років.

Тобто, фактично зазначений наказ повторює розроблену та вже розпочату реалізацію дослідження технічного стану вертольотів Мі-8МТВ позивачем та, які узгоджені з Міністерством оборони України.

Також, необхідно зазначити, що наказом № 445 «Про заходи щодо організації проведення лідерних досліджень зі збільшення міжремонтного ресурсу вертольотів Ми-8МТ (МТВ)»від 03.08.2007 року на баланс Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія», яке є головним конкурентом позивача на ринку вертолітних авіаційних перевезень тимчасово передаються вертольоти МІ-8МТ (МТВ) в кількості 18 одиниць.

Відповідно до ч. 1 статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Згідно п.2 ч. 2 статі 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Враховуючи зазначену норму закону, беручи до уваги ч.2 статті 19 Конституції України та те, що наказ № 445 «Про заходи щодо організації проведення лідерних досліджень зі збільшення міжремонтного ресурсу вертольотів Ми-8МТ (МТВ)»від 03.08.2007 року не відповідає чинному законодавству України та ущемлює права позивача, тому, суд визнає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Щодо наданої представником третьої особи копії постанови окружного адміністративного суду м. Києва про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»щодо визнання протиправним і не чинним наказу Міністерства оборони України № 445 від 03.08.2007 року, то суд не приймає її до уваги як преюдиційний факт та як підставу припинення провадження у справі, оскільки в зазначеному спорі приймали участь інші сторони.

Відповідно до ч.4 статті 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.4, 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним наказ Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Пофітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) № 445 «Про заходи щодо організації проведення лідерних досліджень зі збільшення міжремонтного ресурсу вертольотів Ми-8МТ (МТВ)»від 03.08.2007 року.

3.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Пофітрофлотський, 6, р/р код ЄДРПОУ 00034022) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Українські вертольоти»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 19-21; р/р 2600160167 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 31792885) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 203 (двісті три) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий