Постанова № 15399424, 13.05.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/1998/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді           Танцюри К.О.,

за участю секретаря           Ільїна А.Н.,

за участю:

-представника позивача –ОСОБА_1 (довіреність від 02.03.2009р. №0389/02/6),

-відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Центру зайнятості Суворовського району м.Одеси до ОСОБА_2 про стягнення 4973,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся Центр зайнятості Суворовського району м. Одеси з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4973,36 грн., зазначивши що 10.08.2006р. ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 10.08.2006р., але у ході розслідування страхового випадку та обґрунтованості призначення відповідачу матеріального забезпечення, за даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців було встановлено, що у період перебування на обліку в службі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю відповідач самостійно забезпечувала себе роботою, а саме з 13.04.2005р. по 21.09.2009р. ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. На день отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, державна реєстрація відповідача, як суб’єкта підприємницької діяльності –приватного підприємця, не була припинена, тобто, ОСОБА_2 відносилась до категорії зайнятого населення, що самостійно забезпечує себе роботою та відповідно не могла бути визнана безробітною і не мала права на отримання матеріальних виплат по безробіттю. Позивач зазначив, що за період перебування на обліку в службі зайнятості, ОСОБА_2 незаконно отримано допомогу по безробіттю в сумі 4973,36 грн. Оскільки ОСОБА_2 добровільно не повернула кошти одержані незаконним шляхом у розмірі 4973,36 грн. позивач просить стягнути їх у судовому порядку.

Відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов, зазначивши що 05.04.2005р. нею було подано заяву №149 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси та заяву до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси б/н від 05.04.2005р. з проханням прийняти Свідоцтво єдиного платника податку, у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності та з цього часу відповідач підприємницької діяльністю не займався. Крім того, відповідач зазначила, що 25.04.2005р. до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо ОСОБА_2 здійснено запис про внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності. У 2009 році відповідачка випадково дізналась, що ліквідаційна процедура щодо неї як фізичної особи –підприємця не завершена, тому Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відбулась тільки 21.09.2009р. При цьому, ОСОБА_2 зазначила, що у період отримання допомоги по безробіттю не займалась підприємницькою діяльністю, доходи від підприємницької діяльності не отримувала, та у вказаний період вона ніде не працювала, ніякі доходи крім допомоги по безробіттю не отримувала, у зв’язку з чим відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування викладені у позовній заяві, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Судом встановлено, що у період з 10 серпня 2006 року до 07 серпня 2007 року ОСОБА_2 перебувала на обліку в Центрі зайнятості Суворовського району м.Одеси як така, що шукає роботу (безробітний) та отримувала допомогу по безробіттю. У той же час вона була зареєстрована як фізична особа –підприємець.

За час перебування на обліку ОСОБА_2 було виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 4973,36 грн. (а.с.12), згідно з пп.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінпраці від 20.11.2000 р. №307.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року N 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно п.20 Постанову КМУ «Про затвердження порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних»від 02 березня 2000 року N 1533-IIIгромадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку в разі виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

При цьому, суд вважає помилковим посилання відповідача на те, що оскільки 25.04.2005р. до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо ОСОБА_2 здійснено запис про внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності, вона на час звернення до Центру зайнятості Суворовського району м.Одеси не була підприємцем з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 05.04.2005р. ОСОБА_2 звернулась до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси з заявою про зняття з обліку платників податку.

25.04.2005р. до Єдиного державного реєстру внесений запис щодо рішення фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності, а запис щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 внесено 21.09.2009р. (а.с.9-10).

Так, відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»від 15 травня 2003 року N 755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 15 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»за відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п 6, та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

У ході розслідування позивачем страхового випадку та обґрунтованості призначення відповідачу матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»було встановлено, що ОСОБА_2 згідно довідки, наданої Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб –підприємців була зареєстрована як фізична особа –підприємець з13.04.2005р. по 21.09.2009р. та у той же час з 03.08.2006р. по 07.08.2007р. перебувала на обліку в центрі зайнятості Суворовського району м.Одеси, про що складено акт №447 від 24.09.2010р. (а.с.11)

15.10.2010р. ОСОБА_2 отримала від Центру зайнятості Суворовського району м.Одеси Претензію №24 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4973,36 грн., у зв’язку з тим, що вона не повідомила при реєстрації в центрі зайнятості, що вона є фізичною особою-підприємцем. Однак зазначені кошти у добровільному порядку відповідачем повернено не було.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Центру зайнятості Суворовського району м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4973,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Центру зайнятості Суворовського району м.Одеси до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4973,36 грн. –задовольнити.                                                            

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Центру зайнятості Суворовського району м.Одеси кошти витрачені на виплату матеріальної допомоги по безробіттю у розмірі 4973,36 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят три гривні тридцять шість копійок) грн. на р/р 37170304900009; Банк УДК в Одеській області; МФО 828011; ОКПО 22500430; код 50040400;04.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 13 травня 2011 року

Суддя                     К.О. Танцюра