Постанова № 15399383, 10.05.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/1669/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року                     Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом малого багатопрофільного приватного підприємства «Дюна»до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень – рішень від 20.08.2010р. № 0000862301/0, від 17.09.2010р. № 0000862301/1 та від 30.11.2010р. № 0000862301/2, -

В С Т А Н О В И В :

Мале багатопрофільне приватне підприємство «Дюна»(надалі по тексту –Позивач або МБПП «Дюна») звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту Відповідач або Ізмаїльська ОДПІ), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2010р. № 0000862301/0, від 17.09.2010р. № 0000862301/1 та від 30.11.2010р. № 0000862301/2. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що Ізмаїльською ОДПІ за результатами проведеної планової документальної перевірки та на підставі акту № 1629/2301/24778543 від 11.08.2010р. винесено податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010р. № 0000862301/0, яким позивачу донараховано суму орендної плати за земельну ділянку комунальної власності в розмірі 22057,92 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 11029 грн. Позивач не погодився з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає його прийнятим з порушенням чинного податкового законодавства та таким, що суперечить умовам укладеного позивачем договору оренди, а тому оскаржив його в порядку передбаченому ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Проте рішеннями органів податкової служби скарги позивача залишені без задоволення з підстав зміни грошової оцінки землі та вимог законодавчих актів про платність землекористування. Позивач вважає зазначену позицію відповідача невірною та такою, що суперечить вимогам законодавчих актів, що регулювали у 2009-2010 роках питання сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності, та умовам укладеного позивачем договору оренди земельної ділянки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку Позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (в редакції чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 431 від 09.07.2010р. посадовими особами Ізмаїльської ОДПІ згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (в редакції чинній на момент проведення перевірки) та плану-графіку проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання на 3 квартал 2010р. проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності МБПП «Дюна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати виїзної планової документальної перевірки МБПП «Дюна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р.»№ 1629/2301/24778543 від 11.08.2010р. (а.с. 15-17), відповідно до якого відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, в результаті чого занижено орендну плату на суму 22057,92 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010р. № 0000862301/0, яким позивачу за порушення ст. ст. 2,5,14 Закону України «Про плату за землю»визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати у розмірі 33086,92 грн., у тому числі: за основним платежем –22057,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –11029 грн. (а.с. 7).

Позивач не погодився з зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку до Ізмаїльської ОДПІ, ДПА в Одеській області та ДПА України (а.с. 13-14).

За результатами розгляду скарг позивача до Ізмаїльської ОДПІ, ДПА в Одеській області та ДПА України вони залишені без задоволення та Ізмаїльською ОДПІ винесені відповідні податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010р. № 0000862301/1 та від 30.11.2010р. № 0000862301/2 (а.с. 8-9).

Як вбачається з акту перевірки, згідно листа відділу Держкомзему у м. Ізмаїл Одеської області від 15.07.2010р. № 28-01-08/423 вартість 1 кв. м. земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Ізмаїл, ріг вул. Кутузова, 37 та вул. Білгород-Дністровської, 11 складає станом на 01.05.2009р. - 508,35 грн., на 12.09.2009р. - 508,35 грн., на 01.01.2010р. - 538,36 грн. Перевіркою встановлено, що позивач у порушення ст. 2 Закону України «Про плату за землю»не проводив перерахунок орендної плати за землю на 2009 та 2010 роки, яка визначається залежно від грошової оцінки земель, що призвело до заниження задекларованих показників орендної плати за землю у загальній сумі 22057,92 грн., у тому числі у період з 01.05.2009р. по 31.12.2009р. на суму 15424,11 грн. та з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. на суму 6633,81 грн.

Суд з даним висновком відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що мале багатопрофільне приватне підприємство «Дюна»14.01.1993р. зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області, номер запису 1553120 0000 000718, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 18) та перебуває на обліку як платник окремих податків у Ізмаїльській ОДПІ.

Відповідно до вимог підпунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.91р. № 1251 - XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-XII плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

При цьому відповідно до ст. 15 вищезазначеного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також оренду плату за земельні ділянки державної та комунальної власності, з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що позивач є орендарем земельної ділянки не сільськогосподарського призначення площею 0,099 га, розташованої за адресою: м. Ізмаїл, вул. Кутузова ріг вул. Білгород-Дністровської, 37/11 на підставі договору оренди від 26.01.2007 року, укладеного між МБПП «Дюна»та Ізмаїльською міською радою, зареєстрованого в Одеській регіональній філії державного підприємства «Цент державного кадастру»16.02.2007 року за № 040750700005 (а.с. 10-12).

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець (Ізмаїльська міська рада) надає, а орендар (МБПП «Дюна») приймає в строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку не сільськогосподарського призначення терміном на 10 років, яка знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, вул. Кутузова ріг вул. Білгород-Дністровської, 37/11. В оренду передається земельна ділянка площею 0,0990га для експлуатації магазину.

Таким чином, суд встановив, що позивач є платником орендної плати.

За умовами договору (п.4.2) річний розмір орендної плати складає 8% від нормативної грошової и земельної ділянки, яка становила на момент укладання договору 160501 грн.

Судом встановлено, на підставі рішень Ізмаїльської міської ради №2000-У від 12.02.2009р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Ізмаїл»та № 2408-У від 21.08.2009р. «Про внесення доповнень в рішення Ізмаїльської міської ради №2000-У від 12.02.2009р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Ізмаїл», грошова оцінка земель була збільшена, у зв’язку з чим вартість одного квадратного метра орендованої позивачем ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації встановлювалася на 2009 рік у розмірі 508,35 грн., на 2010 рік - 538,36 грн.

Зокрема, судом встановлено, що відповідачем у період проведення перевірки направлено запит до Ізмаїльської міської ради від 07.07.10 №11885/10/2301 (а.с. 52) щодо грошової оцінки земельної ділянки за адресою: м. Ізмаїл, вул. Кутузова ріг вул. Білгород-Дністровській, 37/11 та вул. Садова, 10.

Згідно отриманої відповіді - листа відділу Держкомзему у м. Ізмаїл Одеської області від 15.07.10р. №28-01-08/423 (а.с. 53) вартість 1 м. кв. земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Ізмаїл, вул. Кутузова ріг вул. Білгород-Дністровської, 37/11 складає: станом на 20.05.2009 року 508,35 грн.; станом на 12.09.2009 року - 508,35 грн.; станом на 01.01.2010 року - 538,36 грн.

Проте, судом встановлено, що з врахуванням положень договору оренди (а.с. 10-12) позивач продовжував декларувати та сплачувати орендну плату за земельну ділянку комунальної власності у розмірі, передбаченому договором і скоординованому на щорічний коефіцієнт індексації, оскільки ніяких змін чи доповнень до договору оренди між позивачем та орендодавцем не укладалося, додаткових угод або будь-яких інших документів про внесення змін до договору в частині збільшення (зменшення) розміру орендної плати не підписувалося.

В той же час пунктом 4.7 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з врахуванням індексу інфляції. Будь-інші вказівки на можливість односторонньої зміни розміру орендної плати (або ж зміни її особою, яка не є стороною договору) у договорі відсутні.

Пунктом 4.9 договору встановлено, що умови договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом внесення змін в договір у вигляді додаткової угоди (договору про внесення змін), яка після підписання стає невід'ємною частиною договору, в наступних випадках:

-          зміни умов господарювання для Орендаря;

-          зміни розмірів земельного податку, у тому числі внаслідок інфляції;

-          погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря;

-          в інших випадках, прямо передбачених законом.

Крім договору, взаємовідносини сторін, які виникають при оренді земель державної або комунальної власності регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року №2768-111, Законами України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. № 161-ХІУ та «Про плату за землю»від 03.07.92р. №2535-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин ).

Згідно ст.2 Закону України «Про плату за землю»та статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.          

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі»визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно ст.13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності з вимогами ст.15 вищезазначеного Закону однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідності за її несплату.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендатор вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Стаття 30 цього ж Закону передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю», встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки. Стаття 19 цього Закону запроваджувала норму, відповідно до якої розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Таким чином, з аналізу положень договору оренди та наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що будь-які зміни розміру орендної плати за земельну ділянку повинні бути узгоджені обома сторонами договору шляхом спільного підписання додаткової угоди. Оскільки зміна грошової оцінки землі під час дії договору оренди земельної ділянки комунальної власності, повинна, на думку відповідача, вплинути на збільшення розміру орендної плати за цим договором, то він при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення повинен переконатися, що таке збільшення належним чином узгоджено обома сторонами договору та зафіксовано шляхом підписання спільного документу.

З огляду на те що, договір оренди між позивачем та Ізмаїльською міською радою як орендодавцем з моменту його підписання та реєстрації не змінювався та будь-яких пропозицій про необхідність внесення до нього змін від орендодавця не надходило, суд вважає, що у відповідача не було підстав для донарахування позивачу орендної плати за землю лише за фактом затвердження з 20 травня 2009 року нової грошової оцінки земель міста Ізмаїла.

До того ж згідно з ст. 24 Закону України «Про плату за землю», грошова оцінка застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України. І жодних вказівок на те, що при зміні грошової оцінки вже укладені цивільно-правові угоди автоматично переглядаються не має.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як вже судом встановлено підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Ізмаїльської ОДПІ стало рішення Ізмаїльської міської ради № 2000-У від 12.02.2009 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Ізмаїла».

Проте, судом встановлено, що Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області розглядалась адміністративна справа № 2-а-1940/09/1510 про визнання незаконним та скасування зазначеного рішення Ізмаїльської міської ради № 2000-У від 12.02.2009 року.

16.12.2009р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області по даній справі винесена постанова якою позовні вимоги задоволено частково та визнано незаконним та скасовано рішення Ізмаїльської міської ради № 2000-У від 12.02.2009 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Ізмаїла».

Більш того, судом встановлено, що Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 30.11.2009р. по вказаній вище справі була прийнята ухвала про забезпечення позову, якою на час розгляду справи була зупинена дія оскаржуваного рішення Ізмаїльської міської ради № 2000-У від 12.02.2009 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Ізмаїла».

Вказані ухвала та постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області були оскаржені в апеляційному порядку, проте ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010р. рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області залишено без змін (а.с. 38-41).

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 118 КАС України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що починаючи з 30.11.2009 року та станом на день розгляду даної справи дія рішення Ізмаїльської міської ради № 2000-У від 12.02.2009 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Ізмаїла»була зупинена, у зв’язку з чим у Ізмаїльської ОДПІ не було підстав приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що інформація про рішення Ізмаїльської міської ради від 12.02.2009 року № 2000-У «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Ізмаїл» була розміщена у друкованому виданні «Уїзний телеграф»від 20.05.2009 року №19 (280), оскільки жодних доказів у підтвердження зазначених обставин суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією не надано доказів правомірності винесення податкових повідомлень –рішень від 20.08.2010р. № 0000862301/0, від 17.09.2010р. № 0000862301/1 та від 30.11.2010р. № 0000862301/2, у зв’язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог малого багатопрофільного приватного підприємства «Дюна» про скасування зазначених податкових повідомлень –рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Суд вважає за необхідне на підставі положень ч. 2, 3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.          

                    Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                         П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов малого багатопрофільного приватного підприємства «Дюна»до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень –рішень від 20.08.2010р. № 0000862301/0, від 17.09.2010р. № 0000862301/1 та від 30.11.2010р. № 0000862301/2, - задовольнити.                                                                      

          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції від 20.08.2010р. № 0000862301/0, від 17.09.2010р. № 0000862301/1 та від 30.11.2010р. № 0000862301/2.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови складений та підписаний суддею, з урахуванням вихідних днів та відпусткою судді, 10 травня 2011 року.

Суддя                                         С.О. Cтефанов