Постанова № 15399277, 26.04.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 9808/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року           Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                               Колесниченко О.В.,

при секретарі                               Болотовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до Білгород-Дністровської міської санітарно-епідеміологічної станції про стягнення штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін у сумі 128 358,36 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2007 року Держцінінспекція звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача 85 572 грн. 24 коп. суми штрафу та 42 786 грн. 12 коп. неправомірно одержаної виручки.

Господарський суд Одеської області постановою від 14 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року, відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 березня 2009 року зазначені судові рішення залишив без змін.

Постановою від 23.06.2009 року Верховним Судом України скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області було задоволено, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2009 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року та постанову Господарського суду Одеської області від 14 травня 2007 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що визначені у Постанові № 1351 тарифи є фіксованими, а отже, нарахування на них податку на додану вартість (далі - ПДВ) за ставкою 20 відсотків неправомірне.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя розмір цієї плати збільшується на суму ПДВ, а тому передбачені законом підстави для застосування до позивача фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення відсутні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

          У своїй діяльності Державна інспекція з контролю за цінами керується, зокрема, Конституцією України, Законом України "Про ціни і ціноутворення", Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, яке затверджене постановою КМУ від 13.12.2000 р. N 1819.

Статтею 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення”№507 від 03.12.1990 року Кабінету Міністрів України надані повноваження в галузі ціноутворення, а саме визначати: перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; та повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення”контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.

Повноваження та компетенція відповідача визначені постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року №1819, якою затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами.

Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства економіки України і підпорядковується йому; Держцінінспекцїя має серед інших право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших докумнтів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

Відповідно до пп. 3.8 п. 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. №298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за №1047/6238, Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб'єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким передбачено такі санкції та їх розміри.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» ( далі по тексту Закон) в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтею 7 Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно ст. 8 Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою, проведеною Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області (надалі - Інспекція), встановлено, що Білгород-Дністровська міська санітарно-епідеміологічна станція (надалі - Білгород-Дністровська CEC), в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 р. № 1544 і від 27.08.2003 р. № 1351" (надалі - постанова № 662), в період з 11.05.2006р. до 01.06.2006р. застосовувала завищені тарифи при наданні послуг, що виконуються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у розмірах, встановлених постановою КМУ № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" - в редакції від 27.08.2003 р.).

Так, наприклад, для бази відпочинку «Маяк»відповідач за виконання робіт з скороченого хімічного дослідження питної води стягнув з замовника плату у розмірі 173,40 грн., у тому числі ПДВ, відповідно до поз. № № 83, 92 та 95 постанови № 1351 в той час, як потрібно було стягнути плату у розмірі 134,51 грн., у тому числі ПДВ, керуючись поз. №№ 51.1-51.4, 55.2, 56.3, 56.7 постанови № 662. Сума необґрунтовано отриманої виручки по рахунку склала 38,89 грн.

Загальна сума неправомірно одержаної виручки з зазначеного порушення по цьому та іншим випадкам, встановленим перевіркою (акт від 24.11.2006 р. № 001101), склала 11822,12 грн.

Крім того, в період з 01.11.2005р. по 01.05.2006р. при застосуванні тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених постановою № 1351, нараховувалася непередбачена законодавством націнка у розмірі 20 відсотків. Сума необґрунтовано отриманої виручки по даному порушенню склала 30964 грн.

Всього сума необґрунтовано отриманої виручки по акту перевірки склала 42786,12 грн.

У відповідності зі ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Інспекція з контролю за цінами в Одеській області прийняла рішення від 19.12.2006 р. № 735 про вилучення у Білгород-Дністровської CEC необґрунтовано отриманої виручки в сумі 42786,12 грн. і стягнення штрафу в сумі 85572,24 грн.

Вказане рішення з претензією від 20.12.06 р. № 13-2959, в якій запропоновано перерахувати кошти на вказані в рішенні рахунки і направити на адресу Інспекції копії платіжних доручень, направлені Білгород-Дністровській міській CEC.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення" передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилучанню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

При визначені тарифів враховано витрати на розвиток закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10% та податок на додану вартість - 20 % згідно чинного законодавства (оскільки у постанові не було зазначене протилежне).

Крім того, застосовуючи в період з 11 травня 2006 року по 1 червня 2006          року тарифи на роботи та послуги у розмірах, встановлених Постановою № 1351 (в новій редакції), відповідачем були порушені вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року № 662 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351", оскільки остання набрала чинності з моменту її прийняття, тобто з 11 травня 2006 року.

Відповідно до статті 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.

Частина 1 статті 10 Закону України „Про ціни та ціноутворення" передбачає, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до даного Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України „Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. № 4004 оплата послуг у зазначеній сфері здійснюється за тарифами і прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин суд доходить до висновку, що оскільки позивачем порушено вимоги чинного законодавства з питань державної дисципліни цін, то відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.                    

З огляду на вищевикладене суд вважає, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 19.12.2006 р. № 735 про вилучення у Білгород-Дністровської CEC необґрунтовано отриманої виручки в сумі 42786,12 грн. і стягнення штрафу в сумі 85572,24 грн. прийняте на підставі та у межах повноважень, що передбачені законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

                                                                                           Адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до Білгород-Дністровської міської санітарно-епідеміологічної станції про стягнення з Білгород-Дністровської міської санітарно-епідеміологічної станції штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін у сумі 128 358,36 грн. – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Білгород-Дністровської міської санітарно-епідеміологічної станції /67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Московська, 7/ штрафні санкції за порушення державної дисципліни цін у сумі 128 358,36 грн., у тому числі: 42 786,16 грн. в доход державного бюджету код 21081100 на р/р 31119106700011 Управління Держказначейства у Одеській області, МФО 828011, код 23215016; 85 572,24 грн. штрафу в доход державного бюджету код 21081100 на р/р 31119106700011 Управління Держказначейства у Одеській області, МФО 828011, код 23215016.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 26.04.2011 року.

Суддя                               О.В. Колесниченко

26 квітня 2011 року