Рішення № 15390867, 28.04.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-1436/11

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого –судді Вербицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання –Солтис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, а також за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк Аваль»за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним,

В С Т А Н О В И В :

АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Цикл аурі ОСОБА_7 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що 19.04.2007 року між ВАТ (в подальшому публічне акціонерне товариство) «ОСОБА_1 Аваль»та ОСОБА_2 укладений кредитний договір на суму 58 500 доларів США. Строк виконання договору був зазначений до 19.04.2013 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних. В забезпечення виконання 19.04.2007 року укладені договори поруки з іншими відповідачами, які є солідарними боржниками разом з ОСОБА_2 перед позивачем.

Проте, відповідачі належним чином не виконували умови договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед банком. На вимоги банку про дострокове повернення кредиту боржник та поручителі не реагують. Такі обставини стали підставою для звернення банку до суду про дострокове погашення заборгованості.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно 1432665,29 грн., що еквівалентно 179913,01 доларам США (а.с.69-70).

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове за сідання не з’явились, про день слухання справи повідомлені, про причини неявки не сповістив.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, надав до суду заперечення, в яких зазначав, що договір поруки він уклав під впливом на нього ОСОБА_2, без згоди своєї дружини ОСОБА_6, просив у позові відмовити. Крім того, відповідач надав заяву про слухання справи за його відсутністю (а.с.124-127).

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 22 лютого 2011 року з даною цивільною справою об’єднана в одне провадження справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»про визнання договору поруки недійсним.

ОСОБА_6 пред’явила позовні вимоги про визнання договору поруки, укладеного 19.04.2007 року між ВАТ «ОСОБА_1 банк Аваль» і її чоловіком ОСОБА_5, недійсним, зазначаючи, що він укладений без її згоди.

Представник ОСОБА_6 –ОСОБА_9 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити

ОСОБА_5 надав заяви, в яких позовні вимоги ОСОБА_6 визнав, просив справу слухати за його відсутністю (а.с.123,129).

Представник АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»вимоги ОСОБА_6 не визнав, вважаючи їх не основаними на законі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов АТ «ОСОБА_1 Аваль»підлягає частковому задоволенню, у позові ОСОБА_6 слід відмовити з наступних підстав.

          Правовідносини між сторонами виникли з приводу кредитних зобов’язань.

          В судовому засіданні встановлено, що 19.04.2007 року між ВАТ «ОСОБА_1 Аваль»- в теперішній час ПАТ «ОСОБА_1 банк Аваль»в особі Суворовського відділення Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 банк Аваль»(надалі банк) та ОСОБА_2 (надалі позичальник) укладено договір № 014/0074/73/73498 про надання кредиту у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 58 500 доларів США, зі строком повернення до 19.04.2013 року та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних. Факт укладання договору підтверджується копією договору з відповідними підписами обох сторін, а його умови визначаються відповідно його змістом. (а.с.16-18).

          Відповідно до п.4.1 кредитного договору позичальник 19.04.2007 року отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 58500 доларів США, що підтверджується копією заяви на видачу готівки (а.с.22).

В забезпечення виконання кредитного договору 19.04.2007 року між банком і позичальником укладений договір застави транспортного засобу. Відповідно до п.1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є належний заставодавцю автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», 2007 р.в., реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.20-21).

Згідно пп.. 5.1 та 5.5 кредитного договору позичальник зобов'язувався вчасно сплачувати відсотки за користування коштами, здійснювати повернення кредиту згідно Графіку; в разі невиконання вимог повернути суми кредиту достроково.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що банк належним чином виконав умови договору та передав грошові кошти позичальнику; проте відповідач ОСОБА_2 належним чином договору не виконує: щомісячно не здійснює погашення кредиту; не сплачує проценти за користування кредитом. З розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник припинив сплату кредитних коштів з лютого 2008 року.

Відповідно до п.6.5 кредитного договору банк має право дострокового погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов договору.

Аналогічні правові наслідки порушення зобов’язання передбачені ст.611 та ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 19.04.2007 року між банком і ОСОБА_3, банком і ОСОБА_4, банком і ОСОБА_8 укладені договори поруки. Згідно п.1.2 договорів поруки кожен з поручителів на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед банком відповідати по борговим зобов’язанням боржника –ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору від 19.04.2007 року (а.с.24-26).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою п.6.5 кредитного договору та п.2.5 договорів поруки дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою про дострокове погашення, поручителем –протягом 5 банківських днів з дати направлення відповідної письмової вимоги банку. З наданих позивачем до позову документів вбачається, що на адресу боржника та поручителів ще в 2008 році направлялись вимоги-претензії про порушення зобов’язань за кредитним договором та договорами поруки, проте, відповідачі не здійснили погашення ані простроченої заборгованості, ані дострокове погашення заборгованості (а.с.35-38).

Згідно наданого банком розрахунку (а.с.71-75) заборгованість станом на 16.12.2010 року складає 1432665,29 грн. що еквівалентно 179913,01 доларам США (виходячи з курсу 1 долар = 7,9631 грн.), в тому числі:

-          заборгованість за кредитом –412069,96 грн., що еквівалентно 51747,43 доларам США,

-          заборгованість за процентами –159 594,38 грн., що еквівалентно 20041,74 доларам США,

-          пеня за прострочення тілу кредиту –611 211,80 грн., що еквівалентно 76755,51 доларам США,

-          пеня за прострочення процентів по кредиту - 249789,15 грн., що еквівалентно 31368,33 доларам США.

Відповідно до вимог ч.2 ст.533 ЦК України, а також ч.2 п.14 постанови Пленуму Верховного

Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»у разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення.

          Оскільки на день ухвалення судового рішення (28 квітня 2011 року) курс долара США по відношенню до гривні становить 7.9654, то загальна сума, яка б підлягала стягненню з відповідачів в солідарному порядку на користь АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»повинна бути обчислена саме за цим курсом.

          Загальна сума пені складає 103123,84 долара США, що еквівалентно 861000,95 грн. Загальна сума збитків складає (заборгованість за кредитом та процентами) 71789,17 доларам США, що еквівалентно 571829,45 грн.

          Враховуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України, яке передбачає зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, беручі до уваги, що з наданого позивачем розрахунку вбачається значне перевищення розміру пені поряд із розміром збитків (більше ніж на 30000 доларів США), суд зменшує розмір пені до розміру збитків –до 72000 доларів США, що еквівалентно 573508,8 грн.

          Таким чином, загальна сума заборгованості відповідачів перед АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»складає 143789,17 доларів США, що еквівалентно 1145338,2 грн.

          Оцінюючи позовні вимоги банку в цілому як обґрунтовані, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_6 не ґрунтується на положеннях закону.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_6 посилається на те, що договір поруки між банком та ї чоловіком ОСОБА_5 укладений без її відома та згоди, що суперечить положенням ст.65 СК України, відповідно до якої подружжя розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 553 ЦК поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Тобто порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (як правило, грошового), а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому до таких правовідносин норми ст. 65 СК не застосовуються.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при задоволенні позову АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»суд також стягує з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції в рівних частках суму сплаченого держмита (1700 грн. (а.с.6-7) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення (120 грн. (а.с.8).

Керуючись ст. 525, 526, 530, 549, 554, 559, 624, 629, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»заборгованість за кредитним договором в розмірі 1145338 (один мільйон сто сорок п’ять тисяч триста тридцять вісім) грн.20 коп., що еквівалентно 143798, 17 доларів США.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 банк Аваль»державне мито в розмірі 1700 грн. та витрати за ІТЗ в розмірі 120 грн., а всього 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн.

У позові ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк Аваль»за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі до Малиновського районного суду м.Одеси апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, проте не були присутні в судовому засіданні –протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

          Головуючий                                                            Н.В.Вербицька