Постанова № 15379388, 21.03.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-6986/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М. ,

при секретарі - Корольовій О.С., Чайці О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорес Плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000452301/0 від 19.02.2010 року, № 0000452301/1 від 30.04.2010 року, № 0001242301/1 від 30.04.2010 року, № 0001252301/1 від 30.04.2010 року.

В обґрунтування позову зазначає, що висновки перевіряючи щодо безоплатного отримання паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Престиж Ойл» та ТОВ «Солара-М» є неправильним, оскільки вказані підприємства були лише вантажовідправниками товару, який був придбаний у ТОВ «Славія», при цьому звертають увагу на те, що при оформленні акту перевірки була використана нормативна база, яка вже втратила чинності. Отримання товару від ТОВ «Славія» та реальність здійснення операцій з цих поставок підтверджується відповідними договорами, платіжними документами, видатковими та податковими накладними, актами передачі-приймання, а тому висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту неправомірні.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (т.3 а.с. 160-163) та попросив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000452301/0 від 19.02.2010 року, № 0000452301/1 від 30.04.2010 року, № 0001242301/1 від 30.04.2010 року, № 0001252301/1 від 30.04.2010 року, № 0000452301/2 від 31.05.2010 року, № 0001242301/1 від 05.06.2010 року, № 0001252301/1 від 05.06.2010 року, № 0000452301/3 від 12.08.2010 року, № 0001242301/3 від 12.08.2010 року, № 0001252301/3 від 12.08.2010 року.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали повністю.

Представники відповідача позов не визнали з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Прокурор в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з його безпідставністю.

Проаналізувавши досліджені докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з висновків акту від 09.02.2010 року № 679/23-1/36389492/0110 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Флорес плюс», ЄДРПОУ 36389492, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.03.09р. по 30.09.09р., валютного та іншого законодавства за період з 03.03.09р. по 30.09.09р.»(т.1 а.с.13-38), перевіркою, яка була проведена в період з 23.11.2009 року по 02.02.2010 року, встановлено порушення позивачем:

«1. пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 188214 грн. за 3 квартали 2009 року та занижено податок на прибуток в сумі 38699883 грн., в т.ч. по періодах:

І квартал 2009 р. 255327 грн.;

ІІ квартал 2009 р. 15437007 грн.;

ІІІ квартал 2009 р. 23007549 грн.

2. п.п. 7.2.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) ТОВ «Флорес Плюс» завищено податковий кредит на суму 287779 грн., а саме по періодах:

За квітень 2009р. 44382 грн.;

За травень 2009р. 60995 грн.;

За червень 2009р. 57336 грн.;

За липень 2009р. 65768 грн.;

За серпень 2009р. 26743 грн.;

За вересень 2009р. 32555 грн.».

Перед початком перевірки, 20.11.2009 року працівниками СВ ПМ ДПА у Житомирської області в офісному приміщенні позивача був проведений обшук і вилучені регістри сентитичного та аналітичного податкового (бухгалтерського) обліку, первинні документи податкового (бухгалтерського) обліку, електронні носії інформації та інше (т.2 а.с. 197-204).

На вказаний акт позивачем були надані заперечення, на які відповідач надав відповідь за № 9442/10/23-1 від 16.02.2010 року, якою до відома позивача було доведено, що деякі розділи акту викладені в іншій редакції (т.2 а.с.154-161).

Суд звертає увагу, що діючим законодавством не передбачена така форма внесення змін до акту про результати планової виїзної перевірки.

З акту від 09.02.2010 року № 679/23-1/36389492/0110, зі змінами, внесеними до нього відповіддю на заперечення за № 9442/10/23-1 від 16.02.2010 року, вбачається, що перевіркою встановлені порушення:

«1. пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 188214 грн. за 3 квартали 2009 року та занижено податок на прибуток в сумі 38699952 грн., в т.ч. по періодах:

І квартал 2009 р. 255327 грн.;

ІІ квартал 2009 р. 15437007 грн.;

ІІІ квартал 2009 р. 23007618 грн.

2. п.п. 7.2.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) ТОВ «Флорес Плюс» завищено рядок 26 «Залишок від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24-рядок 25) (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду)» за вересень 2009р. у сумі 287787 грн.».

При цьому в акті та відповіді на зауваження зазначається, що:

- Встановлено факт безоплатного отримання нафтопродуктів ТОВ «Флорес Плюс» на загальну суму 60850692 грн. від ТОВ «Престиж Ойл» з станції Коростень та ТОВ «Солара-М» з станції Калинівка на АЗС ТОВ «Флорес Плюс». Паливо відвантажувалось ТОВ «Престиж Ойл» або ТОВ «Солара-М» згідно товарно-транспортних накладних (далі ТТН) та актів прийому передачі паливних матеріалів. У ТТН у графі «вантажовідправник» зазначено ТОВ «Престиж Ойл» або ТОВ «Солара-М», у графі «вантажоотримувач» ТОВ «Флорес Плюс», дані документи скріплені мокрими печатками ТОВ «Престиж Ойл» або ТОВ «Солара-М» та ТОВ «Флорес Плюс». Перевезення палива на АЗС для ТОВ «Флорес Плюс» згідно ТТН, що підтверджено актами виконаних робіт, з нафтобази ТОВ «Престиж Ойл» здійснювала Житомирська філія № 18 ТОВ НК «Альфа Нафта», з нафтобази ТОВ «Солара-М» - ТОВ «Солара-М». Відпуск палива здійснювався за довіреностями на отримання ПММ від ТОВ «Престиж Ойл» та ТОВ «Солара-М», яким оплата за отримані ПММ від ТОВ «Флорес Плюс» станом на 30.09.2009 року не здійснювалась. Оскільки одержувач не має права на валові витрати виходячи з вартості безоплатно отриманих товарів, то і права на податковий кредит;

- Встановлено заниження задекларованих ТОВ «Флорес Плюс» показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» на 275,72 грн. за рахунок не включення до залишків на кінець звітного періоду Додатку К1 Декларації (ІІІ квартали 2009 року) суму надлишків товарів в розмірі 275,72 грн., встановлених за результатами перевірки органами державної податкової служби (акт перевірки від 16.07.2009р. № 0571/0630) дотримання ТОВ «Флорес Плюс» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій), чим порушено вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- Згідно наданих для перевірки слідчим відділом ПМ ДПА у Житомирської області документів встановлено, що ТОВ «Флорес Плюс» протягом перевіряє мого періоду згідно договору № 89-03/09-В від 19.03.09р. (з додатковими угодами) здійснювало купівлю нафтопродуктів та газу скрапленого від ТОВ «Славія» (м. Дніпропетровськ) на загальну суму 112964464,11 грн., в тому числі ПДВ 18827410,67 грн. В порушення п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством включено до складу валових витрат на придбання ПММ на суму 94137053 грн., по яких відсутні первинні бухгалтерські документи щодо передачі та транспортування від ТОВ «Славія» до орендованих ТОВ «Флорес Плюс» АЗС та нафтобаз. ПДВ на суму 18827410,67 грн. підприємством відображено в податковому обліку, а дані операції в бухгалтерському обліку в березні-вересні 2009 року. Документи, які підтверджують факт отримання ТОВ «Флорес Плюс» товару від ТОВ «Славія» (товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності та якості, акти приймання-передачи нафтопродуктів, рахунки-фактури та інші, що свідчать про реальність здійснюваних операцій), крім накладних та податкових накладних у підприємства відсутні, чим порушено п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- ТОВ «Флорес Плюс» не враховано результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за березень, квітень 2009 року від 30.08.09 р. № 3939/23-2/36389492 за результатами якої встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено податковий кредит за березень 2009 року на суму ПДВ у розмірі 8,00 грн. Також віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 287779 грн. по Філії № 18 ТОВ НК «Альфа Нафта» згідно податкових накладних, які оформлені неналежним чином та не містять відповідних реквізитів (відсутня одиниця виміру, номенклатура, кількість, ціна. Код, адреса, назва підприємства, тощо).

Податковим органом, на підставі акту перевірки № 679/23-1/36389492/0110 від 09.02.2010 року, податковим повідомленням-рішенням № 0000452301/0 від 19.02.2010 року (т. 1 а.с. 39) ТОВ «Флорес плюс» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 48034709,00 грн. (основний платіж 38699952 грн., штрафні санкції 9334757 грн.).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку.

Під час розгляду первинної скарги, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Флорес Плюс» з окремих питань щодо правомірності донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по акту перевірки № 679/23-1/36389492/0110 від 09.02.2010 року за період з 03.03.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої був складений акт від 28.04.2010 року № 2419/23-1\36389492/0100 (т.1а.с.43-50) та відповідно до висновків якої встановлено порушення ТОВ «Флорес Плюс»:

«1. п.п. 7.2.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ «Флорес Плюс» завищено рядок 26 «Залишок від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24-рядок 25) (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду)» за вересень 2009р. у сумі 287787 грн.

2. пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 188214 грн. за 3 квартали 2009 року та занижено податок на прибуток в сумі 38699952 грн., в т.ч. по періодах:

І квартал 2009 р. 255327 грн.;

ІІ квартал 2009 р. 15437007 грн.;

ІІІ квартал 2009 р. 23007618 грн.

та встановлено порушення :

3. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 18535324 грн. …. та завищення рядка 26 «Залишок від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24-рядок 25) (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду)» за вересень 2009р. у сумі 300057 грн.».

При цьому в акті від 28.04.2010 року № 2419/23-1\36389492/0100 зазначається, що:

- Перевіркою підтверджено факти викладені в акті планової документальної перевірки № 679/23-1/36389492/0110 від 09.02.2010 року за період з 03.03.2009 року по 30.09.2009 року щодо правомірності донарахування податку на прибуток;

- Перевіркою встановлено, що ТОВ «Флорес Плюс» віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 18835381 грн. по ТОВ «Славія» по угоді на поставку ПММ та газу скрапленого № 89-02/09-ФП від 19.03.2009 року, яка має ознаки нікчемності, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угоди без мити настання реальних наслідків.

За наслідками розгляду перинної скарги відповідачем 30.04.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими були визначені податкові зобов'язання в сумі:

- № 0001252301/1 (т.1 а.с.40) з податку на додану вартість 27802986,00 грн. (основний платіж 18535324 грн., штрафні санкції 9267662 грн.);

- № 0001242301/1 (т.1 а.с.41) з податку на прибуток 19349976,00 грн. штрафних санкцій;

- № 0000452301/1 (т.1 а.с.42) з податку на прибуток 48034709,00 грн. (основний платіж 38699952 грн., штрафні санкції 9334757 грн.).

Позивачем вказані ППР оскаржувались в адміністративному порядку, скарги були залишені без задоволення і за наслідками їх розгляду були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000452301/2 від 31.05.2010 року, № 0001242301/1 від 05.06.2010 року, № 0001252301/1 від 05.06.2010 року, № 0000452301/3 від 12.08.2010 року, № 0001242301/3 від 12.08.2010 року, № 0001252301/3 від 12.08.2010 року (т.3 а.с.164-169).

Що стосується встановлення відповідачем заниження задекларованих ТОВ «Флорес Плюс» показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» на 275,72 грн. за рахунок не включення до залишків на кінець звітного періоду Додатку К1 Декларації (ІІІ квартали 2009 року) суму надлишків товарів в розмірі 275,72 грн., встановлених за результатами перевірки органами державної податкової служби (акт перевірки від 16.07.2009р. № 0571/0630) дотримання ТОВ «Флорес Плюс» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій), чим порушено вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то суд зазначає, що на підставі вказаного акту перевірки від 16.07.2009 року, яким встановлено, що не обліковано у встановленому порядку дизельне пальне за місцем реалізації, 29.07.2009 року ДПІ у м. Житомирі було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006532302 в сумі 551,43 грн., яке постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 року по справі № 2а-7564/09, (т.2 а.с.165-167), яка набрала законної сили, визнане протиправним та скасоване з тих підстав, що висновки перевіряючи щодо не ведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації та продаж не облікованих товарів не відповідають дійсності.

Тому суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 72 КАС України, вважає висновки відповідача щодо заниження задекларованих ТОВ «Флорес Плюс» показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» на 275,72 грн. неправомірними.

Відносно того, що ТОВ «Флорес Плюс» не враховано результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за березень, квітень 2009 року від 30.08.09 р. № 3939/23-2/36389492 за результатами якої встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено податковий кредит за березень 2009 року на суму ПДВ у розмірі 8,00 грн. та віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 287779 грн. по Філії № 18 ТОВ НК «Альфа Нафта» згідно податкових накладних, які оформлені неналежним чином та не містять відповідних реквізитів (відсутня одиниця виміру, номенклатура, кількість, ціна, код, адреса, назва підприємства, тощо), суд зазначає, що відповідно до висновків актів перевірки № 679/23-1/36389492/0110 від 09.02.2010 року та № 2419/23-1\36389492/0100 від 28.04.2010 року і визначених в оскаржуваних ППР податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податковим органом податкові зобов'язання в сумі 287787 грн. за ці порушення в оскаржуваних ППР не визначались, а тому доводи представників відповідача щодо правомірності оскаржуваних ППР з посиланням на вказані порушення, до уваги не приймаються.

Щодо висновків відповідача про безоплатне отримання ТОВ «Флорес Плюс» нафтопродуктів на суму 60850692,00 грн. та неправомірного віднесення ним до складу валових витрат 94137053,00 грн. і до податкового кредиту ПДВ в сумі 18835381,00 грн., то суд зазначає наступне.

ТОВ «Флорес Плюс» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 89-03/09-В від 19.03.2009 р. з ТОВ «Славія» (Продавець) (т.1 а.с.60-62). За умовами даного Договору Продавець зобов'язується доставити і передати у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму в строки, обумовлені даним Договором; обов'язки Продавця вважаються виконаними з моменту надання товару в розпорядження Покупця; товар вважається переданим в розпорядження Покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладної; умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачення термінів "Інкотермс"(2000 р.) - ЕХW склад ВАТ "Дніпронафтопродукт" м. Дніпропетровськ, або на інших складах, що знаходяться в користуванні ВАТ "Дніпронафтопродукт" на підставах, що не протерічать діючому законодавству.

16 березня 2009 року між ВАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) та ТОВ "Флорес Плюс" (Поклажодавець) було укладено договір зберігання №1603/09-9 (т.1 а.с.69-71), в порядку та на умовах якого Зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх Поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою; Зберігач має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі Сторонами цього Договору, тільки за вимогою Поклажодавця.

01.04.2009 року між ТОВ "Флорес Плюс" (Відправник) та ТОВ "Солара-М" (Перевізник) було укладено договір № С/09-13 (т.1 а.с.67-68) перевезення вантажів, відповідно до якого Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж до пункту призначення, видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

02.04.2009 року між ТОВ "АЙЛЕНД ОІЛ" (Перевізник) та ТОВ "Флорес Плюс" (3амовник) було укладено договір № 0204-4/09А (т.1 а.с.65-66) перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого Перевізник зобов'язується приймати, а Замовник надавати для перевезення вантажі в обсязі й порядку, установленому умовами даного Договору.

25.03.2009 року між філією № 18 "Житомирська" ТОВ "НК Альфа-Нафта" (Перевесник) та ТОВ "Флорес Плюс" (3амовник) було укладено договір № 53/1 (т.2 а.с.151-152) перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого Перевізник зобов'язується приймати, а Замовник надавати для перевезення вантажі в обсязі й порядку, установленому умовами даного Договору.

Тобто, договір купівлі-продажу нафтопродуктів позивачем було укладено лише з ТОВ "Славія", а з ТОВ "Солара-М", ТОВ "АЙЛЕНД ОІЛ", філією № 18 "Житомирська" ТОВ "НК Альфа-Нафта" та ВАТ "Дніпронафтопродукт" укладено відповідно договори на перевезення та зберігання даного товару.

Як вбачається з листів ВАТ "Дніпронафтопродукт" від 28.09.2010 року № 10/2809/02 (т.3 а.с.172), від 12.01.2011 року № 10/120103 (т.4 а.с.31) відповідно до укладеного договору № 1603/09-09 від 16.03.2009 року та з ціллю мінімізації витрат на перевезення нафтопродуктів з одного регіону до іншого, ТОВ "Флорес Плюс" виявило бажання отримувати нафтопродукти у Житомирській області чи найближчих до Житомира регіонах. Враховуючи, що ВАТ "Дніпронафтопродукт" зберігало нафтопродукт окрім Дніпропетровської та Київської області, ще й у Вінницькій, Житомирській та Хмельницькій областях, нафтопродукти ТОВ "Флорес Плюс" видавались зі зберігання третіх фірм, що передбачено укладеним договором та не суперечить закону. Зокрема, ч.1 ст.949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та якості. Таким чином, ТОВ "Флорес Плюс" купивши нафтопродукти на складі ВАТ "Дніпронафтопродукт" у ТОВ "Славія", яке також зберігало нафтопродукти на складах ВАТ "Дніпронафтопродукт" згідно укладеного договору, мало можливість отримати останні зі станції Калинівка Вінницької області зі складу ТОВ "Солара-М" та зі станції Коростень Житомирської області з нафтобази ТОВ "Престиж Ойл". Зі вказаними підприємствами ВАТ "Дніпронафтопродукт" були укладені договори користування ємкостями та зберігання, а тому ТОВ "Солара-М", ТОВ "Престиж Ойл" (т. 4 а.с.34) повинні були видавати нафтопродукти третім особам за вимогою ВАТ "Дніпронафтопродукт".

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами і доповненнями: "Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності."

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують отримання товару та витрати позивача в матеріальній формі, що були здійснені ним як компенсація вартості придбаного товару за угодою з ТОВ "Славія". Зокрема, видатковими та податковими накладними, додатковими угодами, платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів.

Оприбуткування позивачем товарів підтверджується первинними документами та не заперечується актами перевірок.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Здійснення вищезазначених господарських операцій (придбання ПММ у ТОВ "Славія") підтверджується такими первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними та журналом реєстрації довіреностей на отримання товару, які оформлені відповідно до вимог Закону .

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку .

У відповідності до п. 11.2. ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, ...або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вказувалось вище, позивачем з метою дотримання вказаної вимоги законодавства щодо підтвердження правомірності віднесення витрат до складу валових було надано відповідні видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення про перерахування коштів.

Не спростовують такого висновку і доводи відповідача про необхідність підтвердження понесених витрат ще й товарно-транспортними накладними, оскільки за умови надання позивачем інших документів, передбачених пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 згаданого Закону, товарно-транспортна накладна не є визначальною підставою для віднесення витрат до складу валових.

Крім того, факт транспортування нафтопродуктів від ТОВ "Славія" підтверджується наявними в матеріалах справи договорами та актами виконаних робіт, складених ТОВ "Флорес Плюс" з ТОВ "Солара-М", ТОВ "АЙЛЕНД ОІЛ", філією № 18 "Житомирська" ТОВ "НК Альфа-Нафта" та ВАТ "Дніпронафтопродукт", виконання яких відповідачем під сумнів не ставиться.

Згідно п.1.23. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Як вбачається з п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Флорес Плюс» безоплатно отримав нафтопродукти на загальну суму 60850692 грн. від ТОВ «Престиж Ойл» та ТОВ «Солара-М», оскільки в ТТН у графі «вантажовідправник» зазначено ТОВ «Престиж Ойл» або ТОВ «Солара-М», у графі «вантажоотримувач» ТОВ «Флорес Плюс», є безпідставним, оскільки:

- в акті перевірки (т.1 а.с.17-19) посилаються на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджену Наказом Державного комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерством економіки України, Мінтрансом, Держстандартом, Держкомстатом від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122, яка 13.09.2008 року втратила чинності;

- відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення, а вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Діючим законодавством терміни "вантажовідправник" та "продавець" не ототожнюються.

Таким чином, в даному випадку ТОВ «Престиж Ойл»та ТОВ «Солара-М» виступали як особи, які, відповідно до вищевказаних договорів зберігання, подавали перевізникам вантаж, який належав ТОВ «Флорес Плюс» для перевезення, а тому не можливо вважати, що ТОВ «Престиж Ойл»та ТОВ «Солара-М» безоплатно передали позивачу нафтопродукти.

У відповідності до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", обєктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобовязана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з фактичних обставин справи, на момент видачі податкових накладних ТОВ "Славія" та ТОВ "Флорес Плюс" були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, а отже мали право складати податкові накладні.

Матеріалами перевірок підтверджено, та не заперечується ДПІ, що на момент здійснення перевірок податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Славія" підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок.

Щодо твердження відповідача про нікчемність укладеного між ТОВ "Флорес Плюс" та ТОВ "Славія" договору купівлі-продажу від 19.03.2009 року, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України прийняв постанову від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п.18 якої визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Флорес Плюс" та ТОВ "Славія" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ в м. Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з ТОВ "Славія" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а купівля ПММ пов`язана з господарською діяльністю позивача, так як підприємство здійснює реалізацію ПММ.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

В судових засіданнях, представники відповідача не надали належних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки порушень ТОВ "Флорес Плюс" вимог податкового законодавства та правомірності прийнятого повідомлення - рішення.

Крім того, суд звертає увагу ще і на наступну обставину.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Відповідно до ст. 1 цього Закону у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.

Відповідно до ст. 19 Закону № 509-ХІІ податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції, зокрема, є запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

За приписами ст. 21 Закону № 509-ХІІ податкова міліція відповідно до покладених неї завдань здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків.

Статтею 11-1 Закону № 509-ХІІ визначено, що перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими зонами України.

На думку суду, викладені в актах перевірки порушення, свідчать про наявність діях службових осіб ТОВ "Флорес Плюс" ознак діянь, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Разом з тим, працівниками податкової міліції, якими були вилучені первинні бухгалтерські документи у позивача та проведено відповідну перевірку, не встановлено порушень податкового законодавства, про що ГВПМ ДПІ в м. Житомирі 05.03.2010 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ "Флорес Плюс" за ознаками злочину, передбаченого ст.212 КК України, за відсутністю в їх діях складу злочину (т.3 а.с.152-154). Дана постанова в установленому законом порядку не оскаржена та не скасована. Крім того, вилучені під час обшуку на ТОВ "Флорес Плюс" первинні бухгалтерські документи по вищевказаним операціям працівниками міліції повернуті позивачу (т.2 а.с.181-185).

Таким чином, суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням закону, тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги "Флорес Плюс" підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000452301/0 від 19.02.2010 року, № 0000452301/1 від 30.04.2010 року, № 0001242301/1 від 30.04.2010 року, № 0001252301/1 від 30.04.2010 року, № 0000452301/2 від 31.05.2010 року, № 0001242301/1 від 05.06.2010 року, № 0001252301/1 від 05.06.2010 року, № 0000452301/3 від 12.08.2010 року, № 0001242301/3 від 12.08.2010 року, № 0001252301/3 від 12.08.2010 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 28 березня 2011 р.