Постанова № 15377437, 30.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 р. № 2а-11885/10/1370

11 год. 10 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Кукса В.А.

в присутності

представника позивачаСтецьків Р.С.

відповідачне прибув

третя особане прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у Самбірському районі Львівської області

до ОСОБА_2

пропро стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів , Обставини справи.

Позивач, Державна податкова інспекція у Самбірському районі Львівської області, звернулась з позовом до суду про стягнення з відповідача, ОСОБА_2, податку з власників транспортних засобів в сумі 18960 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем при реєстрації придбаного транспортного засобу не сплачено податок з власників транспортних засобів у визначеному законом розмірі, відтак місцевий бюджет недоотримав кошти в сумі 18960 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав докази ненадходження суми 18960 грн. до бюджету, просить позов задовольнити.

Відповідач не прибув, про час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином - конверти з повістками повернулись на адресу суду з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання».

Повістки про виклик до суду направлялись відповідачу за адресою, що зазначена у позовній заяві, та встановлено судом у довідковому бюро відповідно до вимог ч.3 ст.107 КАС України.

Таким чином суд вважає, що здійснив усіх необхідних заходів для сповіщення відповідача у справі.

Справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних в ній доказів.

Від третьої особи надійшло повідомлення про те, що транспортний засіб зареєстровано у Львівському відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи управління державтоінспекції ГУ МВС України у Львівській області.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

в с т а н о в и в :

За отриманою інформацією від Самбірського ВРЕВ ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області (лист №181 від 29.06.2010р.) зясовано, що громадянин ОСОБА_2 має у власності автомобіль марки Volkswagen T4, д.н.з. НОМЕР_4 2000 року випуску, який ввезений в Україну і вперше зареєстрований в Україні громадянином ОСОБА_2 у Львівському ВРЕВ ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області. Проте з витягу МРЕВ ДАІ вбачається, що квитанція про сплату податку не знайдена.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення несплаченого податку з власників транспортних засобів, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон повязує можливість стягнення податку з власників транспортних засобів у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII у редакції чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 1251-XII) визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.2 Закону № 1251-XII, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є, відповідно до п.10. ч.1 ст.14 Закону № 1251-XII, загальнодержавним податком .

Правове регулювання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів здійснюється у відповідності до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991р. N 1963-XII у редакції чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 1963-XII)

Статтею 20 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Аналогічними за змістом є завдання, функції та права органів державної податкової служби, встановлені Законом України «Про державну податкову службу»№ 509-XII вiд 04.12.1990

Таким чином, ДПІ у Самбірському районі Львівської області звернулась до суду з вимогою про стягнення даного виду податку з фізичної особи в межах наданих законом повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1963-XII, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування відповідно до ст. 2 Закону № 1963-XI є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704.

Перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу (ст. 3 Закону № 1963-XI).

Оскільки відповідач здійснив 27.02.2010р. першу реєстрацію автомобіля Volkswagen T4, д.н.з. НОМЕР_4 2000 року, він є платником такого податку.

Податок з визначених Законом № 1963-XI (в редакції на час реєстрації транспортного засобу) власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1963-XI, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Фізичні особи - платники податку, відповідно до ч. 6 цієї ж статті, зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Відповідно до ч. 5-8 ст. 6 Закону № 1963-XI, сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

У разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування, з власників транспортних засобів відповідно до ст. 7 Закону № 1963-XI, стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

На час подання позову, податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів та зараховується згідно ч.3 ст.3 Закону № 1963-XI (в редакції станом на 08.07.2010р.), до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України .

Відповідно до ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Крім того, згідно інформації ЗАТ КБ «Приватбанк», квитанції про сплату відповідачем 27.02.10р. податку з власників транспортних засобів в сумі 18960 грн. не знайдено.

Оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації до бюджету, не зарахована ні на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, ні до місцевого бюджету, Суд вважає, що відповідач не виконав обовязку із сплати податку. При цьому та обставина, що транспортний засіб було зареєстровано, не є доказом того, що податок відповідачем сплачено, як і не є підставою для звільнення відповідача від конституційного обовязку такий податок сплатити.

З наведених вище положень Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», вбачається, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, розраховується саме фізичною особою за ставками встановленими цим Законом.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III, а саме п. 4.2 ст. 4, визначено в яких випадках контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання, а саме у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Оскільки у спірних правовідносинах на податковий орган не покладено обовязку самостійно здійснювати нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підлягає сплаті, то податкове повідомлення рішення і податкові вимоги, відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з приводу сплати даного виду податку не виносяться.

Разом з тим, як зазначалось вище, податковий орган не позбавлений права щодо стягнення податків, в тому числі податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем 27.02.2010 р. зареєстровано автомобіль марки Volkswagen T4, д.н.з. НОМЕР_4 2000 року, обєм циліндрів двигуна 1896 см. куб.

З урахуванням положень Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»сума податку обчислюється: 1000 грн. (оскільки вік автомобіля більше 8 років - ставка податку 1000 грн. за 100 куб. см.) х 18,96 (обєм двигуна) = 18960 грн.

Суд звертає увагу, що неправомірні дії третіх осіб, які ймовірно були залучені відповідачем до виконання обовязку зі сплати податку та сприяли реєстрації транспортного засобу, не звільняють його від відповідальності за несплату податку, але можуть бути підставою для предявлення вимог до таких осіб про відшкодування шкоди.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи закріплений у ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України принцип офіційного зясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи і повинен запропонувати особам, які беруть у участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду не вистачає, судом витребувано у відповідача докази сплати податку з власників транспортних засобів у сумі 18960 грн.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте, згідно з ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, відповідно до ч.4 цієї ж статті, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням викладеного, Суд не може брати до уваги як доказ сплати податку факт реєстрації транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи є докази ненадходження податку до бюджету, а будь-які докази сплати відповідачем вказаної суми податку (дублікат банківської квитанції, платіжного доручення, квитанція банківського терміналу тощо), або ж докази неможливості такі надати, відповідачем не подано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на наведене, оскільки іншого не було встановлено у визначеному законом порядку, позов заявлено Державною податковою інспекцією у Самбірському районі Львівської області у порядку та з підстав передбачених законом, розмір заявленого до стягнення податку з власників транспортних засобів, несплаченого відповідачем, відповідає визначеному Законом № 1963-XI, доказів сплати відповідачем податку з власників транспортних засобів в сумі 45800 грн., як при реєстрації транспортного засобу, так і на час прийняття судом рішення, у матеріалах справи немає, відповідачем податок і надалі добровільно не сплачений, доказів які б спростовували вищенаведені фактичні обставини справи, встановлені судом, відповідачем суду не надано, Суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3) до місцевого бюджету Самбірської міської ради (р/р 33219808700016, МФО 825014, ЗКПО 25263002) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 18960 (вісімнадцять тисяч девятсот шістдесят) грн.

3.Щодо судових витрат, то такі з сторін не стягуються.

4.Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2011р. о 15:00 год.

Суддя Коморний О.І.