Постанова № 15377355, 28.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 р. № 2а-1868/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Тертичного В.Г.

при секретарі судового засідання Козьміна А.М.

за участю представників сторін:

від позивача Єрохін В.В., Підкамінний В.Р.

від відповідача Чабан О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Центрохолод"

до Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова

пропро визнання протиправними дій, наказу, податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрохолод»звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання протиправним і нечинним наказу в.о. начальника Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 17.01.2011 року № 26, про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова по проведенню позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000072340 від 08.02.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем на підставі наказу в.о. начальника Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 17.01.2011 року № 26 проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.01.2010 року № 57/23-4/31526892, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072340 від 08.02.2011 року.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю. Пояснили, що перевірка проводилась з порушенням порядку, встановленого п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають право податковим органам на проведення позапланової документальної виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку». Просять позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, в судовому засіданні пояснив, що позивач право на податковий кредит отримав у тому податковому періоді, в якому виникло податкове зобовязання у його постачальників, відповідно не мав права нараховувати податковий кредит у жовтні 2010 року, що в свою чергу призвело до порушення п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи діяльності органів державної податкової служби, в тому числі стосовно підстав та порядку проведення планових та позапланових перевірок платників податків, визначено у Законі України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.12.1990 р. зі змінами та доповненнями (далі Закон №509).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 11-2 Закону № 509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, наказ на проведення позапланової перевірки є рішенням субєкта владних повноважень, який створює певні юридичні наслідки для платника податків, щодо якого його прийнято. Відтак, такому наказу притаманні ознаки правового акта індивідуальної дії в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що 17.01.2011 року в.о. начальника Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова винесено Наказ № 26 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Центрохолод»та направлення на перевірку № 23-4/15 від 17.01.2011 року, згідно яких проведено документальну виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування позивачем податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Як вбачається із змісту оскаржуваного Наказу, підставою для проведення перевірки зазначено п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обовязковою передумовою для проведення позапланової перевірки на підставі п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України є невиконання платником податку вимог письмового запиту органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання.

Ухвалою суду від 21.02.2011 року зобов'язано Державну податкову інспекцію у Франківському районі м.Львова надати запит про виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем як платником податків, а також докази направлення вказаного запиту органом державної податкової служби. Вказаних вимог ухвали суду від 21.02.2011 року відповідачем виконано не було.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова в порушення п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю «Центрохолод», як платнику податків запит про необхідність надання пояснень та документальних підтверджень, якими позивач у свою чергу міг би спростувати виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих ним, не надсилався. Дана обставина була визнана представником відповідача у судовому засіданні.

Також суд зазначає, що згідно п.п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно п.п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно п.п.86.2 ст. 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що органом державної податкової служби не дотримано вищенаведених норм Податкового кодексу України щодо проведення камеральної перевірки та складення у встановленому порядку відповідного акту про виявлення порушень ТзОВ «Центрохолод» як платником податку, що у свою чергу мала передувати проведенню документальної виїзної позапланової перевірки.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем з урахуванням вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України у встановленому законом порядку не доведено правомірності винесення свого рішення. За таких обставин суд приходить до висновку, що дії податкового органу щодо винесення Наказу в.о. начальника Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова № 26 від 17.01.2011 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Центрохолод»є такими, що не відповідають вимогам п. 78.1.4 ст. 78, п.п.86.2 ст. 86, п.п. 200.10, 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України. Отже, оскаржуваний Наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000072340 від 08.02.2011 року, суд зазначає наступне.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки складено акт від 26.01.2010 року № 57/23-4/31526892 про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Центрохолод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень 2010 року.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова винесено податкове повідомлення рішення № 0000072340 від 08.02.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 35 гривень і визначено суму штрафних санкцій у розмірі 8,75 грн.

Як вбачається з акту документальної перевірки Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова від 26.01.2010 року, позивачем порушено п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, п.7.2., п.п. 7.3.1, п.7.3., п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Орган державної податкової служби дійшов висновку, що позивачем зайво включено до р.3 розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 35,00 грн., оскільки податковий кредит в сумі 35,00 грн. сформований за податковими накладними, що надійшли в іншому періоді, ніж дата їх виписки, і дата їх надходження не підтверджено документально, відповідно відсутні підстави для відшкодування цієї суми з бюджету.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з витягу із журналу вхідної кореспонденції ТзОВ «Центрохолод», позивачем одержано податкову накладну від 31.08.2010 р. від Відкритого акціонерного товариства «Фарлеп Інвест»№ 67700007223/03, видану за результатом проведених спільних господарських операцій 17.09.2010 р.

Таким чином, судом встановлено, що вказані документи позивачем одержано у вересні 2010 року, отже правомірно було включено суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту саме після одержання податкових накладних.

За таких обставин, податкове повідомлення рішення № 0000072340 від 08.02.2011 року підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем податкового законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Щодо понесених позивачем судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються йому з державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 98, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу

адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати наказ в.о. начальника Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова від 17.01.2011 року № 26 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Центрохолод»(код ЄДРПОУ 31526892).

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТзОВ «Центрохолод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова № 0000072340 від 08.02.2011 року.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрохолод» (місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул. В.Великого, 16, код ЄДРПОУ - 31526892) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти дів з дня її проголошення. Уразі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 04.04.2011 року.

Суддя Тертичний В.Г.