Постанова № 15357659, 11.02.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2011 року Справа № 2а-8223/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Арбалет" до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Арбалет" звернулося до суду з адміністративним позовом до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122350/0 від 09.11.09, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 680 грн. та штрафні санкції у розмірі 11904 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000142350/0 від 09.11.09, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 299 грн. та штрафні санкції у розмірі 119, 60 грн.

Позов мотивовано тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені за результатами позапланової виїзної перевірки ПП "Арбалет" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року, яка, на думку позивача, проведена відповідачем незаконно, без зазначення підстав, передбачених ч.6 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", за відсутності відповідного рішення суду. Висновки складеного відповідачем акту перевірки №330/23-50/23688074 від 27.10.09 про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 39680 грн. та заниження податку на додану вартість за липень 2009 року на суму 299 грн. за рахунок не включення до складу податкового зобовязання вартості виконано капітального ремонту орендованого у ФОП ОСОБА_1 приміщення, на думку позивача, є неправильними. Наполягаючи на правомірності формування податкового кредиту за операцією з придбання послуг у ТОВ "Будмастер-Компані", правильності відображення цієї операції в податковому обліку, позивач стверджує про неправомірність висновків відповідача про донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, у звязку з чим просить суд позов задовольнити, стягнувши з державного бюджету понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Відповідач у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без участі його представника. У письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, посилаючись на правомірність проведення позапланової виїзної перевірки позивача та обґрунтованість оскаржуваних ним податкових повідомлень-рішень. У звязку з цим просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Приватне підприємство "Арбалет" з 24.03.97 зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради (а.с.228), перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100044223 від 04.06.07. (а.с. 229).

Позивачем 02.09.09 до Олександрійської ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року, з додатком 3 - розрахунком суми бюджетного відшкодування, згідно з якою сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок майбутніх платежів з ПДВ, складає 39 680 грн. (а.с. 49 -53).

Разом з декларацією подано додаток 2 - довідку щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з якої вбачається, що залишок відємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, які виникли в липні 2009 року. (а.с. 52).

Головним державним податковим ревізором-інспектором Олександрійської ОДПІ Найденко О.А. у період з 16.10.09 по 22.10.09 на підставі наказу №686 від 15.10.09 (а.с. 132) та направлення №1026/23-50 від 15.10.09 (а.с.26) проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Арбалет" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів з ПДВ за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.07.09 по 31.07.09, за результатами якої складено акт №330/23-50/23688074 від 27.10.09 (а. с. 15 -20).

Перевіркою встановлено порушення п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.11 п.5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2009 року на 299 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 39 680 грн. за серпень 2009 року.

На підставі акту перевірки №330/23-50/23688074 від 27.10.09 Олександрійською ОДПІ згідно з пп. "б" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" №000122350/0 від 09.11.09, яким позивачеві за порушення п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.11 пп.5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 299 грн. (основний платіж), 119, 6 грн. штрафні (фінансові) санкції. (а.с. 13).

Крім того, Олександрійською ОДПІ згідно з пп. "б", "в" пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення - рішення форми "В1" №000122350/0 від 09.11.09, яким позивачеві за порушення п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.11 пп.5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 39 680 грн. за декларацією за серпень 2009 року, та враховуючи, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані, ПП "Арбалет" визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 39 680 грн. основний платіж, 11 904 грн. штрафні (фінансові) санкції. (а.с. 14)

Перевіряючи доводи позивача щодо неправомірності проведення відповідачем позапланової виїзної перевірки, за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, суд дійшов до таких висновків.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок на час виникнення спірних правовідносин визначалися Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (надалі Закон, в редакції, чинній на той час).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Частиною 6 статті 11-1 Закону визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, перелік яких наведений в пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 7 ст.11-1 Закону передбачено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Відповідно до ч.8 ст.11-1 Закону позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Частиною 13 ст.11-1 Закону передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Заперечуючи доводи позивача про безпідставність позапланової виїзної перевірки та порушення порядку її проведення, встановленого Законом України "Про державну податкову службу в Україні", відповідач послався на те, що вказана перевірка проведена саме за зверненням позивача, що передбачено ч.13 ст.11-1 вказаного Закону.

Судом встановлено, що разом з податковою декларацією з ПДВ за серпень 2009 року із заявленим до бюджетного відшкодування податком на додану вартість, ПП "Арбалет" 02.09.09 до Олександрійської ОДПІ подано заяву про здійснення документальної перевірки з метою підтвердження задекларованої суми. (а.с. 135).

Як вбачається з наказу №686 від 15.10.09 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП "Арбалет", підставою для проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року, вказано пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.13 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (а.с. 132).

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Пунктом 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.05 за №925/11205, невиїзна документальна перевірка визначена як перевірка, що проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Воднораз, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Розділом 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.05 за №702/10982, передбачено, що зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав уважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З метою запровадження механізму адміністрування податку на додану вартість, відповідно до п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та на виконання Указу Президента України від 01.06.05 №901 "Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики" наказом ДПА України від 18.08.05 №350 затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі - Методичні рекомендації).

За визначеннями, наданими у пунктах 1.2.2 та 1.2.4 Методичних рекомендацій, документальна невиїзна перевірка (камеральна) з питань визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування (далі - документальна невиїзна перевірка) - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів); позапланова виїзна перевірка (документальна) з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - позапланова виїзна перевірка) це перевірка платника ПДВ, яка проводиться на підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та поєднує в собі комплекс заходів, спрямованих на визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п.3.1 Методичних рекомендацій в редакції, діючій на час призначення перевірки, підрозділи, що здійснюють адміністрування податку на додану вартість, протягом 30 днів, наступних за днем надходження податкової декларації до податкового органу, проводять документальну невиїзну перевірку. З метою проведення такої перевірки доцільно отримати від платника ПДВ завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, та копії реєстрів, отриманих і виданих податкових накладних, за попередній податковий період, в якому фактично сплачено суму ПДВ у вартості придбаних товарів (послуг), та податковий період, в якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ.

Пунктом 3.2. Методичних рекомендацій передбачено, що документальна невиїзна перевірка включає в себе: доперевірочний аналіз; звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних; перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у декларації; звірку даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування, із даними поданих платником копій первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам товарів (послуг), та реєстрів отриманих і виданих податкових накладних.

Згідно з п. 3.3 Методичних рекомендацій результатом документальної невиїзної перевірки є: підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі часткове; зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі часткове; встановлення факту заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ; відмова у наданні бюджетного відшкодування ПДВ; визначення необхідності проведення позапланової документальної перевірки платника.

У разі визначення за результатами документальної невиїзної перевірки необхідності проведення позапланової виїзної перевірки платника підрозділами адміністрування ПДВ по кожному окремому платнику складається доповідна записка на ім'я керівника органу державної податкової служби (або посадової особи, що виконує його обов'язки) з викладенням підстав щодо прийняття такого рішення та пропозицією про проведення позапланової виїзної перевірки. (п.3.8 Методичних рекомендацій).

Рішення про доцільність проведення позапланової виїзної перевірки платника приймається виключно керівником органу державної податкової служби (або посадовою особою, що виконує його обов'язки) шляхом накладання відповідної резолюції з обов'язковим зазначенням дати прийняття такого рішення. (п.3.9 Методичних рекомендацій).

Як передбачено п.3.11 Методичних рекомендацій, достатніми підставами для проведення підрозділами контрольно-перевірочної роботи позапланової виїзної документальної перевірки платника ПДВ, зокрема, є: неподання платником ПДВ для перевірки зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування копій первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, та копії реєстрів отриманих і виданих податкових накладних; встановлення факту про те, що постачальник товарів (послуг) не є платником ПДВ; заявлення платником ПДВ бюджетного відшкодування, яке вдвічі разів і більше перевищує вартість власних основних фондів; заявлення платником ПДВ бюджетного відшкодування, яке з урахуванням проведеного бюджетного відшкодування у попередніх періодах за результатами документальної невиїзної перевірки у чотири рази і більше перевищує вартість власних основних фондів; заявлення бюджетного відшкодування платником ПДВ, що здійснює виробничу діяльність і має власні основні виробничі фонди, без достатньої наявності трудових ресурсів для здійснення такої діяльності; встановлення факту про те, що розрахунок бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, у тому числі за письмовою інформацією підрозділу податкової міліції. Кожна з викладених обставин при їх застосуванні повинна мати чітке обґрунтування.

Для організації та проведення позапланової документальної виїзної перевірки протягом наступного робочого дня від дня прийняття такого рішення підрозділи адміністрування ПДВ (відділи адміністрування фізичних осіб) передають до підрозділів податкового контролю юридичних осіб: доповідну записку про необхідність проведення позапланової виїзної перевірки із чітким обґрунтуванням необхідності її проведення з відповідною резолюцією керівника органу державної податкової служби; декларацію з додатками; акт про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість (у разі його складання); ймовірні схеми руху сум ПДВ за ланцюгами постачання ризикових контрагентів, побудовані за даними Системи співставлення. (п.3.12 Методичних рекомендацій).

Протягом 30 календарних днів, наступних після настання 30-денного терміну за днем отримання податкової декларації разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, визначеного Законом України "Про податок на додану вартість" для проведення невиїзної документальної перевірки, проводиться позапланова виїзна перевірка податкової декларації з ПДВ платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Позапланова виїзна перевірка проводиться в порядку та терміни, визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (п.4.1 Методичних рекомендацій).

Як вбачається з доповідної записки начальника відділу оподаткування Олександрійської ОДПІ від 01.10.09, у звязку з поданням 02.09.09 ПП "Арбалет" податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування у розмірі 39680 грн., вказаним відділом проведена камеральна перевірка даного підприємства, за результатами якої порушень не встановлено. (а.с. 134)

Між тим, доказів складання акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року, за формою, визначеною в додатку 2 до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.97, відповідачем суду не надано.

Воднораз, у вказаній доповідній записці викладено пропозицію про проведення позапланової виїзної перевірки ПП "Арбалет" з метою визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування та підтвердження суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, та зазначено такі підстави до цього: 1) заява платника від 02.09.09 з проханням про здійснення документальної перевірки з метою підтвердження суми ПДВ, заявленої до відшкодування (ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"), 2) неподання платником копій первинних документів, що підтверджують факт оплати ним основним постачальникам, та копій реєстрів отриманих і виданих податкових накладних (абзац 1 п.3.11 наказу ДПА України від 18.08.05 №350).

На підставі цієї доповідної записки, в.о. начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Олександрійської ОДПІ начальнику інспекції 15.10.09 подано службову записку про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки ПП "Арбалет". (а.с. 133).

Встановлено, що вказана службова записка і стала приводом для прийняття начальником Олександрійської ОДПІ згідно з ч. 8 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" наказу №686 від 15.10.09 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП "Арбалет". (а.с. 132).

З метою проведення перевірки з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації з ПДВ за серпень 2009 року начальником Олександрійської ОДПІ видано направлення №1026/23-59 від 15.10.09 на проведення перевірки головному державному податковому ревізору-інспектору Найденко О.А. (а.с. 27).

Статтею 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок: посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Позивач підтвердив факт надання йому направлення та наказу на проведення перевірки 16.10.09, заявивши при цьому про порушення його прав неповідомленням його завчасно про проведення позапланової перевірки. Суд визнає неспроможними ці доводи позивача, з огляду на те, що вимога ч.4 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" про надіслання платнику податків письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки стосується лише планової виїзної перевірки.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що наказ про проведення позапланової перевірки прийнято начальником податкового органу за відсутності рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки, оскільки згідно зі ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" рішення суду як виключну підставу для проведення позапланової документальної перевірки необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені у цій статті. Рішення керівника податкового органу є альтернативною підставою для проведення позапланової перевірки наряду із рішенням суду.

Таким чином, як встановлено у судовому засіданні, позивач, вважаючи наказ №686 від 15.10.09 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП "Арбалет" незаконним, тим не менше у встановленому порядку його не оскаржив. Стверджуючи про безпідставність проведення позапланової виїзної перевірки, він не скористався правом недопущення працівників податкового органу до її проведення, а навпаки допустив до її проведення та надавав документи з питань, що перевірялися.

У звязку з цим суд зазначає, що недотримання податковим органом під час здійснення перевірки вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні", перевищення податковим органом своєї компетенції тягне за собою застосування до посадових осіб цього субєкта владних повноважень відповідних заходів відповідальності (адміністративної, кримінальної, дисциплінарної тощо). Однак, вказані обставини не звільняють платника податків від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, виявлені під час проведення перевірки.

Отже, факти порушення процедури проведення перевірки (у разі їх наявності) не зумовлюють недійсність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень податкового законодавства з боку платника податку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу сум податкових зобовязань слугував висновок відповідача, викладений у акті перевірки, що в порушення п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.11 п.5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, що ПП "Арбалет" не включив до складу податкового зобовязання за липень 2009 року вартість наданої послуги з капітального ремонту орендованого приміщення на загальну суму 239874 грн., в тому числі ПДВ 39979 грн., що призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ за липень 2009 року на суму 39979 грн., а також до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 39680 грн. та заниження податку на додану вартість за липень 2009 року на суму 299 грн.

Вбачається, що підставою для таких висновків податкового органу стало дослідження господарських відносин позивача з приводу укладення та подальшого виконання договору оренди приміщень №2 від 18.05.09.

Судом встановлено, що за договором оренди приміщень №2 від 18.05.09 ПП "Арбалет" (наймач) орендує у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (наймодавця) нежитлові приміщення - будівлі та споруди виробничої бази площею 900 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1 договору оренди складає 5 років з моменту прийняття приміщень по акту прийому-передачі (п.4.1. договору). Пунктом 5.1 договору передбачено, що наймач сплачує наймодавцю плату за користування приміщенням один раз на місяць. Сума плати за місяць встановлюється в розмірі 10 грн. без ПДВ за 1 кв.м. (а.с. 34-35).

Акт прийому-передачі приміщення по договору оренди приміщень №2 від 18.05.09 підписаний між сторонами 18.05.09. Відповідно до вказаного акту приміщення передані в належному стані, придатному для використання наймачем у господарській діяльності. (а.с. 35 зв.)

Воднораз, ОСОБА_1 є власником цього приміщення на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02.02.09 між ним та ПП "Арбалет", визнаного дійсним рішенням Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 05.05.09 у цивільній справі №2-1174/09 (а.с. 37-38), зареєстрованим в Олександрійському МБТІ 12.06.09. (а.с. 210, 217 зв.).

Частинами 3, 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Таким, чином ОСОБА_1 в силу положень ст.657 ЦК України набув право власності на нежитлові приміщення - будівлі та споруди виробничої бази, розташовані за адресою АДРЕСА_1, саме з моменту державної реєстрації 12.06.09.

Між тим, ще 01.04.09 між ПП "Арбалет" та ТОВ "Будмастер-Компані" укладено договір №2 на виконання ремонтних робіт складського приміщення, за умовами якого ПП "Арбалет" (замовник) доручає, а ТОВ "Будмастер-Компані" (підрядчик) зобовязується за власний ризик виконати роботи по капітальному ремонту складського приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а замовник зобовязується прийняти цю роботу та оплатити її. (а.с. 28 29).

Як передбачено п.4 вказаного договору, вартість виконання ремонтних робіт визначається в актах виконаних робіт. Вартість роботи включає і вартість витрачених на ремонт матеріалів. Загальна сума по даному договору складає загальну вартість виконаних робіт з урахуванням втрачених матеріалів, що буде фіксуватися в актах виконаних робіт до даного договору.

22.07.09 між сторонами за вказаним договором складено акт №1 прийому-передачі виконаних робіт на суму 239847 грн. (а.с. 29), затверджено локальний кошторис 9-1-1 на капітальний ремонт складу на суму 239847 грн. (а.с. 31-32), а також підписано акт №ОУ-0000793 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 239847 грн., у т.ч. ПДВ 39979 грн. (а.с. 30).

На підставі вказаних актів, рахунку-фактури №СФ-0000793 від 22.07.09 ПП "Арбалет" платіжними дорученнями №180 від 22.07.09, №181 від 24.07.09 перерахувало ТОВ "Будмастер-Компані" вартість робіт у сумі 239847 грн., у т.ч. ПДВ 39979 грн., та на підставі податкової накладної №793 від 22.07.09 (а.с. 44) віднесло суму ПДВ у розмірі 39979 грн. до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2009 року (а.с. 46-48).

Проаналізувавши положення п.6.1.5 договору оренди приміщень №2 від 18.05.09, яким передбачено обовязок наймодавця (ФОП ОСОБА_1.) за власний рахунок здійснювати капітальний ремонт приміщення, податковий орган дійшов висновку, що ФОП "Арбалет" (наймач), понісши витрати на оплату капітального ремонту орендованого складу-навісу та не виставивши ФОП ОСОБА_1 (наймодавцю) рахунок щодо компенсації цих витрат згідно умов договору, таким чином надало наймодавцю безоплатну послугу з капітального ремонту належного йому складу.

Встановивши, що вказана операція щодо надання безоплатних послуг з капітального ремонту орендованого приміщення є обєктом оподаткування ПДВ, однак вартість цієї послуги у розмірі 239847 грн. безпідставно не включена до бази оподаткування ПДВ та до складу податкових зобовязань в декларації з ПДВ за липень 2009 року, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобовязання в декларації з ПДВ за липень 2009 року в сумі 39979 грн.

Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, заперечуючи факт надання ним безоплатної послуги з капітального ремонту орендованого приміщення ФОП ОСОБА_1, посилаючись при цьому на додаткову угоду №1 до договору оренди №2 від 18.05.09, укладену між ними 27.05.09, якою внесено зміни до вказаного договору оренди. Цими змінами, зокрема, виключено з договору оренди №2 від 18.05.09 пункт 6.1.5 щодо обовязку наймодавця (ФОП ОСОБА_1.) за власний рахунок здійснювати капітальний ремонт приміщення; закріплено за наймачем (ПП "Арбалет") обовязок здійснювати за власний рахунок капітальний та поточний ремонт орендованих приміщень, з обовязковим наданням наймодавцю копій документів, що підтверджують витрати, що були понесені наймачем (п.7.1.5 договору); передбачено, що кошти, витрачені наймачем на здійснення капітального ремонту, поточного ремонту, усунення несправностей, поломок та наслідків аварій комунікацій в орендованих приміщеннях, з моменту підписання акту прийому-передачі нежитлових будівель та споруд від 02.02.09, за наявності всіх підтверджуючих документів, зараховуються в рахунок орендної плати наймача (п.5.3 договору); передбачено, що наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщеннями один раз на рік, але не пізніше 25 грудня поточного року. (а.с. 36).

Крім того, представником позивача суду надано додаткову угоду №2 до договору оренди приміщення №2 від 18.05.09, укладену 30.10.09 між ним та ФОП ОСОБА_1, якою з 01.11.09 збільшено суму місячної орендної плати до 30 грн. без ПДВ на 1 кв.м. (п.5.1 договору оренди №2 від 18.05.09) (а.с. 114), а також додаткову угоду №3 до договору оренди приміщення №2 від 18.05.09, укладену 01.12.09, якою з 01.01.10 збільшено суму місячної орендної плати до 50 грн. без ПДВ на 1 кв.м. (а.с. 115).

За твердженням позивача, на виконання умов договору оренди приміщення №2 від 18.05.09, в редакції змін, внесених додатковою угодою №1 від 27.05.09, кошти, витрачені ним за проведення капітального ремонту орендованого приміщення зараховуються в рахунок його орендної плати, про що між ним та наймодавцем ФОП ОСОБА_1 укладені відповідні угоди про припинення зобовязання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.12.09, 31.01.10, 01.03.10 (а.с. 108-113)

Частиною 2 статті 776 Цивільного кодексу України визначено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Можливість здійснення наймачем - ПП "Арбалет" - капітального ремонту орендованого приміщення передбачена додатковою угодою №1 від 27.05.08 до договору оренди №2 від 18.05.09 (а.с. 36).

Воднораз, відповідач поставив під сумнів наявність додаткової угоди №1 від 27.05.08, зважаючи на те, що вона, будучи невідємною частиною договору оренди №2 від 18.05.09, не надавалася позивачем ні під час позапланової перевірки, результати якої оформлено актом №330/23-50/23688074 від 27.10.09, ні під час планової комплексної перевірки, яка проводилася у період з 17.08.09 по 07.09.09.

Матеріали справи свідчать, що у ході позапланової перевірки позивача, на його адресу податковим органом, на підставі п.4.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.05 №350, направлено запит №14006/23-50 від 20.10.09 про надання копій первинних документів стосовно підтвердження виконання капітального ремонту у липні 2009 року орендованого складу (а.с. 39).

На виконання цього запиту позивачем листом №39 від 22.10.09 надано документи, зокрема, договір оренди приміщення №2 від 18.05.09 (а.с. 40). Дослідивши вказані документи під час позапланової перевірки, податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про надання позивачем безоплатної послуги ФОП ОСОБА_1 з капітального ремонту належного йому складу, що відображено в акті перевірки №330/23-50/23688074 від 27.10.09.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач 29.10.09 подав на них заперечення, посилаючись на те, що згідно з п.5.3 додаткової угоди №1 до договору №2 від 18.05.09 кошти, витрачені ним на здійснення капітального ремонту, зараховувалися в рахунок суми його орендної плати. До заперечень додано копію додаткової угоди №1 від 27.05.09 до договору оренди №2 від 18.05.09 (а.с. 41).

Відповідачем вказані доводи позивача взяті до уваги не були, з посиланням на відсутність додаткової угоди №1 від 27.05.09 на момент перевірки (а.с. 42).

У ході судового розгляду даної справи, представник позивача, заперечуючи позицію відповідача, як доказ дійсного укладення ПП "Арбалет" та ФОП ОСОБА_1 додаткових угод до договору оренди №2 від 18.05.10, надала журнал реєстрації договорів ПП "Арбалет" за 2007-2010 роки, у якому ці угоди зареєстровані. (а.с. 159-165).

Перевіряючи доводи сторін щодо чинності договору оренди приміщення №2 від 18.05.09 та додатків до нього, суд виходив з того, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до вказаної норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як передбачено ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу належить вчиняти у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 209 ЦК України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як передбачено ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як встановлено у судовому засіданні, договір оренди приміщень №2 від 18.05.09, укладений між ПП "Арбалет" та ФОП ОСОБА_1 строком на 5 років, нотаріально не посвідчений, у встановленому порядку не зареєстрований.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору передбачені ст.220 ЦК України, відповідно до частини 1 якої, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, договір оренди приміщень №2 від 18.05.09, укладений строком на 5 років, не будучи нотаріально посвідченим, є нікчемним, тобто таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемність договору оренди виключає дійсність і укладених у подальшому між сторонами додаткових угод, якими вносилися зміни до договору оренди.

Суд критично оцінює надану представником позивача у ході розгляду справи угоду №1 про скорочення терміну оренди приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, датовану 18.05.09, згідно з п.1 якої внесено зміни до п.4.1 Договору №2 від 18.05.09, та встановлено, що термін оренди складає 35 місяців з моменту прийняття приміщень по акту прийому-передачі (а.с. 200), з огляду на те, що вказана угода, нібито будучи невідємною частиною договору оренди №2 від 18.05.09, не надавалася позивачем під час проведення перевірки, а також до заперечень на акт перевірки. Відсутня вказана угода в наданому до суду представником позивача журналі реєстрації договорів ПП "Арбалет" за 2007-2010 роки. (а.с. 159-165). У звязку з цим, суд розцінює даний документ, як штучно створений позивачем з метою створення видимості чинності договору оренди приміщень та не приймає його до уваги в якості належного та допустимого доказу.

Наведені обставини свідчать, що капітальний ремонт складу-навісу було виконано ТОВ "Будмастер-Компані" у липні 2009 року у приміщенні, яке з 12.06.09 перебуває у власності ФОП ОСОБА_1 Правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Арбалет" щодо оренди вказаного приміщення не виникли. ПП "Арбалет", оплативши ТОВ "Будмастер-Компані" вартість цього капітального ремонту у сумі 239874 грн. та не заявивши власнику приміщення - ФОП ОСОБА_1 (платнику єдиного податку) - вимоги про їх компенсацію, таким чином надав останньому безоплатну послугу, що підтверджує висновки відповідача, викладені в акті перевірки.

Абзацом 3 п. 1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до пп. 1.26 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" ремонт - операції з надання послуг з усунення недоліків товарів, приведення їх у робочий стан, відновлення ресурсу або їх характеристик.

Пунктом 1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткуванням прибутку підприємств" визначено, що безоплатно наданими товарами (роботами, послугами) є: товари, що надаються платником податку відповідно до договорів дарування, інших договорів, які не передбачають грошової чи іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, що надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому чи господарському обороті.

Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п. 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Воднораз, пунктом 4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Отже, операція з безоплатного надання послуг з ремонту є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульований ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Встановлені судом обставини щодо нікчемності договору оренди №2 від 18.05.09 свідчать також про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту за липень 2009 року сум ПДВ, сплаченого з вартості придбаних послуг з капітального ремонту, зважаючи на те, що ці послуги не підлягали використанню у господарській діяльності позивача.

Суд зауважує, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Цим спростовуються доводи позову про правомірність включення ним до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 39979 грн. на підставі податкової накладної, виданої ТОВ "Будмастер-Компані", оскільки наявність у платника податку належним чином оформленої податкової накладної є необхідною, але не безумовною підставою для отримання ним права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Суд не приймає до уваги постанову оперуповноваженого відділення ПНВ ПДВ ВЗКФС ВПМ Олександрійської ОДПІ від 27.11.09 про відмову у порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ПП "Арбалет" у звязку з відсутністю в їх діях складу злочину, надану позивачем в якості доказу правомірності формування ним податкового кредиту за операцією з придбання послуг з капітального ремонту орендованого приміщення (а.с.117-119), оскільки в силу ч.4 ст. 72 КАС України для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої проводилася перевірка наявності ознак кримінально-караного діяння, обов'язковим є лише вирок суду, що набрав законної сили, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), врегульований п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з п 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.05 за №702/10982, чинним на час виникнення спірних правовідносин, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до п. 5.12 цього Порядку, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Підпунктом 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідач, встановивши за результатами перевірки правомірності заявлених сум заниження позивачем податкового зобовязання з ПДВ за липень 2009 року, дійшов висновку про необхідність коригування показників податкових декларацій, повязаних з обчисленням сум податкових зобовязань з ПДВ за операціями з придбання послуг з капітального ремонту орендованого приміщення. Відповідне коригування призвело до наявності позитивного значення суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у розмірі 299 грн. та відсутності відємного значення цієї суми, у декларації з ПДВ за липень 2009 року, а також до визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у сумі 299 грн. (а.с. 25).

Крім того, встановивши відсутність підстав для зарахування відємного значення різниці у сумі 36689 грн. до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, відповідач за наслідками перевірки дійшов висновку про необхідність зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 39680 грн., у декларації з ПДВ за серпень 2009 року. (а.с. 25).

Наведене свідчить про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2009 року на 299 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 39 680 грн.

Розділом 8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.05 за №702/10982, передбачено, що у разі коли контролюючий орган за результатами проведеної ним перевірки визначає суму заниження податкового зобов'язання (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування), задекларованого платником у податковій звітності з податку на додану вартість, такий платник податку несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Як передбачено пп. "б" пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 4.9 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в редакції, діючій на час проведення перевірки, передбачено, що у разі якщо за результатами невиїзної документальної перевірки виявлено повну або часткову невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у декларації з ПДВ, підрозділ контрольно-перевірочної роботи надсилає платнику ПДВ відповідне податкове повідомлення-рішення в порядку, встановленому Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.01 № 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.01 за №567/5758 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 3.1 вказаного Порядку, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання та складає податкове повідомлення у таких випадках: б) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; ґ) якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, заявленій у податковій декларації.

У випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання, складає податкове повідомлення: за формою "Р" за наслідками документальних або камеральних перевірок; за формою "В1" про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані платнику податку. (п.3.2 Порядку).

Пунктом 3.3 цього Порядку передбачено, що податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу). На суми перевищення бюджетного відшкодування, заниження бюджетного відшкодування, а також у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування виписуються окремі податкові повідомлення.

З цих підстав відповідачем визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 299 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 119, 6 грн., у звязку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000142350/0 від 09.11.09, крім того визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 39680 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 11904 грн., у звязку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000122350/0 від 09.11.09.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків податкових зобовязань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, відсутній.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу щодо визначення позивачеві податкових зобовязань з податку на додану вартість відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим у суду відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень Олександрійської МДПІ №000142350/0 від 09.11.09, №000122350/0 від 09.11.09, а відтак - і для задоволення позову.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстав для присудження йому здійснених ним судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Арбалет" до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 16.02.11.