Вирок № 15345870, 28.04.2011, Обухівський районний суд Київської області

Обухівський районний суд Київської області

Справа № 1-77/11

2009 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

.20 квітня 2011 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді: Потабенко Л.В.,

при секретарі Кубар О.Є.,

за участю прокурора Стрелюка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, освіта вища, проживаючого: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Обухівського райсуду Київської області від 26.05.2010 року за ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 382 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 2 роки, та звільненого від основного покарання з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, знов вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.

Так ОСОБА_1 будучи керівником виробничо-комерційної фірми «Магніт», вчинив безпідставну невиплату заробітної плати працівникам вказаного підприємства більше ніж за один місяць, за наступних обставин.

Приватна виробничо-комерційна фірма «Магніт»(код ЄДРПОУ 25298070) зареєстрована на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області №635 від 26.12.97, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи субєкта підприємницької діяльності серія АОО №524316. Згідно довідки з ЄДРПОУ підприємство здійснює діяльність з ремонту і технічного обслуговування двигунів та іншого електроустаткування. Пунктом 4.2. статуту ПВКФ «Магніт», зареєстрованого 26 грудня 1997 року (далі Статут) із змінами (зареєстровані 05.11.07, номер запису 13421050004000122) передбачено, що засновник (власник) здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через директора. При безпосередньому управлінні підприємством власник обіймає посаду директора. У розділі VI Статуту визначено, що директор без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених Статутом. Також, директор організовує роботу підприємства і несе відповідальність за його діяльність, здійснює поточне керівництво діяльністю підприємства, укладає від його імені угоди і контракти, здійснює всілякі угоди та інші юридичні акти, видає доручення, відкриває у банках розрахункові та інші рахунки тощо.

Наказом №84 від 14.10.2005 року ОСОБА_1 призначений на посаду директора ПВКФ «Магніт». В звязку з набранням законної сили вироку Обухівського районного суду від 26.05.2010 року, яким ОСОБА_1 позбавлено права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності строком на 2 роки, згідно наказу №15 від 01.06.2010 року на посаду директора ПВКФ «Магніт»призначений рідний брат ОСОБА_1 ОСОБА_2 Однак, ОСОБА_2 на підприємстві фактично не працював і до виконання обовязків директора ПВКФ «Магніт»не приступив. За попередньою домовленістю між ними, ОСОБА_2 лише формально вважатиметься директором підприємства, а реальне керівництво ПВКФ «Магніт»здійснюватиме ОСОБА_1

1 червня 2010 року, ОСОБА_2 підписав наданий ОСОБА_1 наказ №16, згідно якого ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автомобіля Mitsubisi Padgero Wagon на ПВКФ «Магніт». У той же час, ОСОБА_1 продовжив здійснювати керівництво підприємством. Зокрема, виключно до повноважень ОСОБА_1 при оперативному управлінні діяльністю ПВКФ «Магніт»віднесено прийняття на роботу та звільнення найманих працівників, організація їх роботи видача обовязкових до виконання вказівок та розпоряджень, відкриття рахунків у банківських установах, розпорядження коштами на рахунку, укладання із замовниками договорів на виконання робіт, підписання накладних та інших фінансово-господарських документів тощо. Також, ОСОБА_1 без доручення діяв при представництві інтересів в органах державної влади і місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, а також підписував та подавав звітність до податкової інспекції та пенсійного фонду. Таким чином, ОСОБА_1 фактично виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обовязки і був службовою особою та керівником ПВКФ «Магніт».

Стаття 43 Конституції України проголошує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. У частині 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобовязань щодо оплати праці. Відповідно до ч. 5 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці»своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Так, керівник ПВКФ «Магніт», що розташоване в м. Обухові Київської області по вул. Промисловій, 2, ОСОБА_1, діючи умисно та порушуючи гарантоване Конституцією і законами України право працівників на своєчасне отримання заробітної плати, безпідставно не виплатив заробітну плату за період із липня по листопад 2010 року включно на загальну суму 22486,86 грн. наступним працівникам очолюваного ним підприємства: ОСОБА_3 за серпень, вересень 2010 року по 728,46 грн. за кожен місяць, жовтень, листопад 2010 року по 809,4 грн. за кожен місяць відповідно на загальну суму 3075,72 грн.; ОСОБА_4 за липень 2010 року 3500,00 грн., серпень, вересень 2010 року по 3539,81 грн. за кожен місяць і жовтень, листопад 2010 року по 3687,3 грн. за кожен місяць на загальну суму 17954,22 грн.; ОСОБА_5 за серпень, вересень 2010 року по 728,46 грн. за кожен місяць на загальну суму 1456,92 грн. У той же час ОСОБА_1, достовірно знаючи про заборгованість із заробітної плати перед вказаними працівниками та маючи можливість виплатити її, витратив кошти підприємства, що надійшли на поточний рахунок ПВКФ «Магніт»за період з 01 липня 2010 року по 30 листопада 2010 року у сумі 67660,00 грн. на потреби, не повязані з виплатою заробітної плати і, зокрема, на господарські потреби підприємства 53550,0 грн., погашення кредиту на придбання автомобіля 9482,89 грн. та відсотків по ньому 3576,91 грн., оплату податків та зборів 465,12 грн. тощо.

В судовому засіданні підсудній ОСОБА_1, визнав себе винним у зазначеному злочині повністю, подавши письмову заяву заявив клопотання про обмежене дослідження доказів по даній справі, підтвердив, що не оспорює ні кваліфікацію його дій, ні правдивість та достовірність зібраних по справі доказів, та пояснив, що після вироку Обухівського районного суду від 26.05.2010 року, він звільнився з посади директора ПВКФ «Магніт»і в червні 2010 року його брат ОСОБА_2 підписав наказ №15, згідно якого він був прийнятий на посаду водія. Вказаний наказ підписав на його прохання його брат ОСОБА_2, хоча єдиним засновником та власником ПВКФ «Магніт»був він. Брат фактично до виконання обовязків директора ПВКФ «Магніт»не приступав, фінансово-господарських документів не підписував і грошовими коштами не розпоряджався, всі ці обовязки виконував підсудний, як засновник та власник підприємства. Брат повинен був рахуватись директором по документах, оскільки у підсудного існувала заборона на зайняття посад, повязаних з управлінням підприємством. Усі касові ордери фактично підписувались підсуднім. ПВКФ «Магніт»станом на кінець 2010 року не була виплачена заробітна плата працівникам підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4. за період із серпня по листопад 2010 року. На час розгляду даної справи підсуднім повністю сплачена вся заборгованість по заробітній платі потерпілим, а тому вони до нього жодних претензій не мають. У вчиненому він щиро кається, а тому він просить, врахувавши його щире каяття, сприяння розкриттю злочину та добровільну сплату заборгованості по заробітній платі, призначити йому покарання без ізоляції від суспільства.

Відповідно до вимог ст.299 КПК України, впевнившись у добровільності та істинності позиції підсудного, роз'яснивши йому вимоги ст.299 КПК України, вислухавши думку прокурора, потерпілої, які не заперечують щодо задоволення заяви підсудного, суд вважає за необхідне дане клопотання задовольнити та провести обмежене дослідження доказів по справі шляхом допиту підсудного, потерпілої дослідженням характеризуючих даних підсудного, оскільки підсудним не оспорюється кваліфікація його дій та доведеність його вини.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що в ході досудового слідства, підсудній повністю відшкодував їй заборгованість по заробітній платі. Також він відшкодував заборгованість по зарплаті ОСОБА_5 і ОСОБА_3, а тому вона до нього не має жодних претензій, крім того вона суду показала що вона працювала бухгалтером на ПВКФ «Магніт». Директором ПВКФ «Магніт»був ОСОБА_1, а з 01 червня 2010 року директором підприємства формально став його брат ОСОБА_2, в звязку з набранням законної сили вироку Обухівського районного суду, яким ОСОБА_1 позбавлено права обіймати керівні посади на підприємствах. Але ОСОБА_2 не приступав до виконання обовязків директора ПВКФ «Магніт»і підприємством керував ОСОБА_1. ПВКФ «Магніт»не була виплачена заробітна плата працівникам підприємства за півроку. Заборгованість по зарплаті була у ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та у неї, але на даний час заборгованість по заробітній платі повністю погашена. При визначенні міри покарання підсудному, потерпіла просила не позбавляти його волі.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_5 в судове засідання не з»явились на адресу суду подали заяви про розгляд справи у їх відсутність крім того вони вказали що претензій до підсудного вони не мають, і просили суд суворо його не карати.

Суд, находить, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ст. 175 ч. 1 КК України, оскільки він своїми умисними діями, що виразились у безпідставній невиплаті заробітної плати працівникам підприємства більше ніж за один місяць, керівник ПВКФ «Магніт»ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 175 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що помякшують та обтяжують відповідальність.

Обставинами, які пом»якшують покарання у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заборгованості по заробітній платі потерпілим на час розгляду даної справи.

Обставина, що обтяжує покарання у відповідності до ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи: ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, особу винного, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, позитивну характеристику за місцем проживання, повністю добровільне відшкодування заборгованості по заробітній платі потерпілим, думку потерпілих які просять призначити підсудному покарання без ізоляції від суспільства, а також вчинення ним нового умисного злочину в період іспитового строку, та вважає що перевиховання та виправлення підсудного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 175 ч.1 КК України, у виді штрафу. При цьому відповідно до ч.2 ст. 69 КК України, суд не призначає додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, з урахуванням особи підсудного, та наявності трьох пом»якшуючих та однієї обтяжуючої обставини, повної сплати заборгованості по заробітній платі потерпілим, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого.

Суд вважає, що згідно вимог ч.2ст.65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

На підставі ст.ст.71,72п.3 КК України, суд вважає, що вирок Обухівського районного суду Київської області від 26.05.2010 року, яким ОСОБА_1 був засуджений за ст.ст.172 ч.1, 175 ч.1,366 ч.1,382 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов»язків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності строком два роки, та звільнений від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням тривалістю 2 роки, необхідно виконувати самостійно.

Цивільні позови по справі заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 175 ч. 1 КК України та призначити йому покарання за вчинення даного злочину у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю

На підставі ст.ст.71,72п.3 КК України, вирок Обухівського районного суду Київської області від 26.05.2010 року, яким ОСОБА_1 був засуджений за ст.ст.172 ч.1, 175 ч.1,366 ч.1,382 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов»язків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності строком два роки, та звільнений від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням тривалістю 2 роки, виконувати самостійно.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

На даний вирок суду може бути подано апеляцію до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Л. В. Потабенко