Рішення № 1534203, 07.04.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2008 р.

Справа № 46/48

За позовом

Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова”

До

Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного підприємства “Укроборонсервіс”

Про

стягнення 23 230,12 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача

Деревинська О.М. —представник за довіреністю від 03.01.2008 р. № 39

Від відповідача

Зуй В.А. —представник за довіреністю від 14.11.2006 р. № Д-359

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Нова” звернулося до Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного підприємства “Укроборонсервіс” з позовом № 6727 від 12.12.2007 р. про стягнення в порядку регресу витрат на виплату страхового відшкодування, зумовленого наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини Некрилова Назара Сергійовича, який перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Ціна позову 23 230,12 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2008 р. № 46/48 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2008 р.

17.03.2008 р. розгляд справи було відкладено на 07.04.2008 р. у зв’язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В ході розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, в обґрунтування позовних вимог Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Нова” посилається на наступні обставини:

Відповідно до умов договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 1933 від 15.06.2006 р., внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 47 880,00 грн. шляхом оплати послуг станції технічного обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю “Край Моторз Груп” за заявою страхувальника —Шаповалова В.І. та 340,00 грн. безпосередньо страхувальнику за послуги евакуатора. Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм, котрий є працівником підприємства відповідача, позивач просить стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного підприємства “Укроборонсервіс” різницю між вартістю сплаченого страхового відшкодування Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Кредо-Класік”. На підтвердження вина водія відповідача у заподіянні шкоди застрахованому автомобілю позивачем надано суду постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 22.01.2007 р. у справі № 3-26854\06.

Представник відповідача заявлені вимоги визнав у повному обсязі, про що надав письмову заяву від 07.04.2008 р., зауваживши при цьому, що від позивача не надходили належним чином засвідчені документи, якими стверджується фактична сплата суми страхового відшкодування страховику

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

15.06.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Нова” та Шаповаловим Вадимом Ігоровичем укладено договір добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 1933, відповідно до якого позивачем прийнято під страховий захист автомобіль Ford Focus, державний номер АА 7474 ВМ.

Як вбачається з довідок відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Солом’янського району м. Києва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві без вихідних номерів та дат вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.12.2006 р. на перехресті Повітрофлотського проспекту та вул. Курської в м. Києві внаслідок зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номер 07-770 КА, належним Дочірньому підприємству Державної компанії “Укрспецекспорт” Державному підприємству “Укроборонсервіс”.

З матеріалів справи слідує, що на момент зіткнення автомобіля Ford Focus з автомобілем Volkswagen, останнім керував громадянин Некрилов Назар Сергійович, працівник Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного підприємства “Укроборонсервіс”.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 22.01.2007 р. у справі № 3-26854\06 встановлено наступне: “16.12.2006 р. о 13:55 год. Громадянин Некрилов Н.С., керуючи автомобілем Volkswagen, державний номер 07-770 КА в м. Києві на перехресті вулиць пр-т Повітрофлотський –Курська, здійснив рух на забороняючий сигнал світлофора “червоний“, при цьому, не пропустив автомобіль Ford, державний номер АА 7474 ВМ, який рухався на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив зіткнення, що призвело до пошкодження двох автомобілів, чим порушив п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України”.

На вказаних підставах, Солом’янським районним судом м. Києва відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України Некрилова Н.С. піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 17,00 грн. на користь держави.

На думку позивача, оскільки постановою Солом’янського районного суду м. Києва встановлено вину Некрилова Н.С. у порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок чого ушкоджень зазнав автомобіль Ford Focus, Дочірнє підприємство Державної компанії “Укрспецекспорт” Державне підприємство “Укроборонсервіс” як працедавець та власник автомобіля не має нести відповідальність в порядку регресу перед позивачем, що прийняв під страховий захист вказане авто.

Для встановлення характеру та розміру шкоди заподіяної страхувальнику, позивачем було замовлено товарознавче дослідження у Товариства з обмеженою відповідальністю “Експертно-асистуюча компанія “Легіон”.

Згідно з висновком звіту про оцінку майна № 1 від 06.02.2007 р. вартість матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу Ford Focus, державний номер АА 7474 ВМ внаслідок його пошкодження (відновлювального ремонту) при дорожньо-транспортній пригоді складає 55 552,95 грн.

Позивач, керуючись умовами договору № 1933 від 15.06.2006 р., на підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 23.02.2007 р., страхового акту № 2700 від 13.03.2007 р. здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 47 880,12 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю “Край Моторз Груп”, шляхом оплати послуг станції технічного обслуговування, що підтверджується платіжним дорученням № 2705 від 14.03.2007 р. (копія платіжного доручення в матеріалах справи).

У зв’язку з тим, що цивільну відповідальність Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного підприємства “Укроборонсервіс”, як власника автомобіля Volkswagen, державний номер 07-770 КА, на законних підставах, було застраховано Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Кредо-Класік” (поліс № ВА/2089311 від 24.04.2006 р.) позивач направив на адресу вказаної особи претензію № 2028 від 03,05.2007 р. з вимогою відшкодувати збитки в сумі 48 220,12 грн. в порядку регресу.

19.06.2007 р. Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Кредо-Класік” перерахувало на поточний рахунок позивача суму завданих збитків в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн., оскільки ліміт її відповідальності, виходячи з норм Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” становить 25 500,00 грн., франшизи, тобто частини збитків, що не відшкодовується страховиком —560,00 грн.

Крім того, 340,00 грн. страхового відшкодування позивач 15.03.2007 р. сплатив страховику Шаповалову В.І., що стверджується видатковим касовим ордером № 31241449. Вищенаведеним спростовуються посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано документів, з яких слідує, що виплати страхового відшкодування проведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Виходячи з положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і та ін.).

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не заперечено факту того, що в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 22.01.2006 р. громадянин Новіков О.В. перебував з ним у трудових відносинах, заявлені вимоги визнано в повному обсязі.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Зважаючи на встановлені постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 22.01.2007 р. № 3-26854\06 обставини, якими стверджується вина громадянина Некрилова Н.С. у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.12.2006 р., внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо сплаченого залишку страхового відшкодування та франшизи.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати по сплаті державного мита у розмірі 23 230,12 грн. та 118,00 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального України передбачено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про його задоволення. Відповідачем заявлені вимоги визнано повністю.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного підприємства “Укроборонсервіс” (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, ідентифікаційний код 21552117) на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) 23 230 (двадцять три тисячі двісті тридцять) грн.12 коп. вартості страхового відшкодування, 232 (двісті тридцять дві) грн. 30 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

справа №

За позовом

до

про

Суддя