Постанова № 1533879, 02.04.2008, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"02" квітня 2008 р. 10 год. 50 хв. Справа № 12/63

Господарський суд Чернігівської області у складі:

Судді Лавриненко Л.М.

при секретарі Приходько Т.С.

за участю:

представника

позивача: Жилінський О.В. –довіреність № 06-114 від 21.02.07р.

представників

відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов

Комунального підприємства"ЖЕК - 6" Чернігівської міської ради,

вул. Одинцова, 9-б, м. Чернігів, 14030

Відповідач: Чернігівське обласне управління у справах захисту прав споживачів,

проспект Миру, 49-а, м. Чернігів, 14005

Предмет спору: про визнання постанови незаконною та її скасування,

В С Т А Н О В И В:

Господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі № 12/63 за позовом Комунального підприємства "ЖЕК - 6" Чернігівської міської ради до Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання постанови № 0010 від 23.01.2008 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”незаконною та скасування її.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювана постанова протирічиь ст.ст.23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.628,630 Цивільного кодексу України.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в наданих в судове засідання 18.03.2008 року письмових запереченнях зазначає, що в результаті проведеної відповідачем перевірки було виявлено порушення КП «ЖЕК-6»дотримання законодавства про захист прав споживачів, а саме: п.п. 3, 5, 9, 11, 12 Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який був наданий гр. Котику В.Я. на підпис, обмежують права споживача, чим порушують ст. 20 ЗаконуУкраїни «Про житлово-комунальні послуги»та ст.ст. 4,17 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач також зазначає, що відповідно до акту перевірки від 26.10.2007 року № 002538, за створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування та суб»єкта господарювання було накладено штраф у розмірі 170 грн. (постанова № 0010 від 23.01.2008 року).

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розписка відповідача від 18.03.2008 року про дату та час повідомлення наступного судового засідання на 02.04.2008 року, але своїм правом щодо направлення для участі в судовому засіданні повноважного представника не скористався. Про причини нез”явлення в судове засідання суд не повідомив.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неприбуття відповідача –суб”єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату , час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на те, що відповідач , як суб”єкт владних повноважень , був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду і ним не повідомлено про причини неприбуття його представника та від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами (доказами).

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають значення для справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав:

26.10.2007 року, згідно направлення на право проведення перевірки від 26.10.2007 року № 02-15/0740 , службовими особами Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів головним спеціалістом Зеновим О.В. та провідним спеціалістом Корж О.Л. у присутності провідного юрисконсульта Комунального підприємства «ЖЕК-6»Жилінського О.В., відповідно до заяви гр. Котика В.Я., мешканця м. Чернігова буд. 18а, кв. 61, по вул. 50 років СРСР, була проведена перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів при укладенні договорів зі споживачами у Комунальному підприємстві «ЖЕК-6», та за результатами перевірки складено Акт № 002538 від 26.10.2007 року.

В Акті перевірки № 002538 зазначено, що договір № 394 від 04.10.2007 року наданий для укладання заявнику гр. Котику В.Я. обмежує права споживача, а саме: п. 3 договору не відповідає вимогам п. 3 типового договору та обмежує права споживача; п. 5 договору не відповідає вимогам типового договору та обмежує права споживача; п. 9 договору обмежує права споживача та суперечить пункту 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, п.п.11, 12 Договору не відповідають ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Також в акті перевірки зазначено , що представник позивача Жилінський О.В. відмовився надати спеціалістам для перевірки договори, укладені зі споживачами, а також копію чи оригінал договору, який пропонується для укладання для отримання послуг з утримання будинку та прибудинкових територій , чим створено перешкоди посадовим особам управління у здійсненні перевірки та порушено ст. 26. Закону України «Про захист прав споживачів».

За результатами перевірки було винесено припис ,згідно якого було зобов»язано керівника Комунального підприємства"ЖЕК - 6" Чернігівської міської ради усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки № 002538 від 26.10.2007 року, в тому числі привести договір № 394 від 04.10.2007 року до вимог законодавства про захист прав споживачів, про що доповісти Чернігівському обласному управлінню у справах захисту прав споживачів до 31.10.2007 року.

23.01.2008 р. Чернігівським обласним управління у справах захисту прав споживачів було винесено постанову № 0010 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої Чернігівським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів накладено на Комунальне підприємство «ЖЕК-6»штраф у розмірі 170 грн. за створення пешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки, а саме: відмовлено у наданні спеціалістам копії чи оригіналів договору, який пропонується для укладення для отримання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, чим порушено ст. 26 Закону України “Про захист прав споживачів”. Вказана постанова була отримана позивачем 28.01.08р.

Право відповідача , як суб»єкта владних повноважень на проведення перевірок, відповідальність за виявлені порушення та накладення відповідних стягнень визначається Законом України “Про захист прав споживачів”, а також «Порядком проведення перевірок у суб»єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов»язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затверджений Наказом Держспоживстандартом України № 311 від 25.10.2006 року та Положенням «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1177 від 17.08.2002 року.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України “Про захист прав споживачів” до повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів і його територіальних органів віднесено право здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів та накладення відповідних стягнень за виявлені порушення. Вказаною нормою також визначені права уповноваженого органу , зокрема право щодо здійснення перевірки у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів, порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів; відбирання у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету; отримання безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції.

Наказом Держспоживстандарту України від 25.10.2006 N 311, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 листопада 2006 р. за N 1219/13093, затверджено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, визначено механізм здійснення державного контролю посадовими особами Держспоживстандарту України та його територіальних органів у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, шляхом проведення перевірок.

Таким чином , суд доходить висновку , що статтею 26 Закону України “Про захист прав споживачів” та п. 1.4. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг , чітко визначені повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів і його територіальних органів, відповідно до яких проведення перевірок стосовно відповідності законодавству укладених договорів на надання послуг зі споживачами та перевірок інших споживачів, які не зверталися зі скаргою до відповідача не входить до повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів.

Частиною 13 ст. 26 ст. 26 Закону України “Про захист прав споживачів” спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів і його територіальних органів надано право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт восьмий частини 1 статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів” та Положення «Про накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів»передбачає відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів у вигляді накладення штрафу за створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування.

Таким чином , право накладення штрафу відповідач має лише в разі створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування.

Як встановлено судом, контроль за укладенням договорів про отриманню послуг з утримання будинків та при будинкових територій , а також відповідність їх вимогам чинного законодавства не відноситься до повноважень відповідача.

Відповідно до ст.20 ч.3 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” до обов’язків споживача віднесено укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем (позивачем) на основі типового договору, а ч.2 ст.21 цього Закону до обов’язків позивача (виконавця послуг) віднесено підготовка та укладення договору на надання послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частиною першою ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до акті цивільного законодавства.

Приписами ст. 630 Цивільного кодексу України визначено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових договорів певного виду, оприлюднених в установленому порядку.

Відповідно позивач повинен укладати договори з іншими споживачами з дотриманням правил глави 53 Цивільного кодексу України, та відповідно споживачі не обмежені правом доводити свої позиції по проектам договорів, шляхом подачі протоколу розбіжностей.

Договори про отриманню послуг з утримання будинків та при будинкових територій містять відомості про споживачів, які відносяться до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 31 Закону України „ Про інформацію” визначено , що забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами.

Твердження відповідача про те, що згідно ст. 9 Закону України „ Про інформацію” йому надано право на інформацію , що передбачає можливість вільного одержання для реалізації покладених на них завдань і функцій , судом до уваги не приймається, оскільки як вбачається із направлення № 02-15\0740 на право проведення перевірки від 26.02.007р. та наданих відповідачем матеріалів, перевірка проводилась за скаргою Котика В.Я. Проект договору , який пропонувався позивачем для укладення Котику В.Я., був наданий останнім відповідачу. Доказів, які підтверджують наявність скарг та звернень інших споживачів до відповідача щодо укладення договору про отриманню послуг з утримання будинків та при будинкових територій, відповідач суду не надав.

Не може бути прийнято судом до уваги і посилання відповідача на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вказаною нормою встановлено умови , які є несправедливими відносно споживача , та є підставою для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачено право відповідача здійснювати перевірку договорів щодо відповідності їх вимогам чинного законодавства. Чиним законодавством також не надано право відповідачу визнавати договір дійсним чи недійсним. Лише суд має право встановлювати відповідність чи невідповідність умов договору вимогам законодавства , та в разі невідповідності умов договору вимогам чинного законодавства визнавати його недійсним.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1,3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При розгляді справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних доказів та не довів суду , яким чином не надання Комунальним підприємством „ЖЕК-6” укладених з іншими споживачами договорів та проекту типового договору, створило перешкоду службовим особам Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів у проведенні перевірки за скаргою Котика В.Я. , згідно направлення № 02-15\0740 на право проведення перевірки від 26.02.007р., та яким чином вплинуло на якість чи інші показники наданих позивачем послуг споживачам.

Враховуючи вищевикладене , суд доходить висновку, що Постанова № 0010 від 23.01.2008 року про накладення штрафу, винесена відповідачем, не відповідає критеріям, визначеним ч.ч.1,3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також Закону України „ Про захист прав споживачів” та Закону України „ Про інформацію”.

Оскільки позовні вимоги підтверджені належними і допустимим доказами, суд вважає за можливе прийняти рішення по справі без участі в судовому засіданні представника відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування постанови № 0010 від 23.01.2008 року Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів та визнання її незаконною є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.18,23,26 Закону України „ Про захист прав споживачів”, ст.ст.9,30,31 Закону України „ Про інформацію”, ст.ст. 18,23,26 ст. 94, 105, 121, 157, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати постанову № 0010 від 23.01.2008р. Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»- незаконною.

3. Скасувати постанову № 0010 від 23.01.2008р. Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення стягнень , передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

4. Стягнути з Державного бюджету (р/р31111095700002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Комунального підприємства «ЖЕК-6»Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Одинцова, 9Б, код ЄДРПОУ 32946833), понесені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ Л.М.Лавриненко

Повний текст постанови, відповідно до ст.ст. 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України складено 03 квітня 2008р.

СУДДЯ Л.М.Лавриненко