Постанова № 15334623, 19.04.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року Справа № 2а-0870/742/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Вітковської С.О.

за участю представників :

позивача: Вініченко О.В.

відповідача: Гончарової В.Г, Скотаренко Л.О., Демченко І.В., Гернець Л.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства

“Запорізький хлібозавод № 3”

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі

про: скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод № 3» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо скасування податкових повідомлень рішень від 19.07.2010 №0000850804/0, № 0000860804/0.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначає, що право підприємства на валові витрати та податковий кредит підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними та розрахунково-платіжними документами. Вважає неправомірними висновки податкової про порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції закону України №283/97-ВР від 22.05.2007), п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 04.03.1997 №168/97-ВР. Просить позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції закону України №283/97-ВР від 22.05.2007) , внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 04.03.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість. За результатами перевірки, відповідно до чинного законодавства, були прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі проведено планову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства “Запорізький хлібозавод №3”з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010.

За результатами перевірки складений акт №249/08-04/00378038 від 06.07.2010.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що підприємством порушено вимоги:

- п.п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(в редакції закону України №283/97-ВР від 22.05.2007) із змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 04.03.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість.

Також, в акті перевірки зазначено, що між сторонами ПАТ “Запорізький хлібозавод №3”та ТОВ “Нікас-99”укладено наступні договори: договір підряду від 02.12.2008 №РПВ 1776/350-8 та договори на постачання обладнання від 09.01.09 №П0901-2/5-9, від 09.01.2009 №П090-1/57-9. На виконання зазначених угод позивачем надано було надано до перевірки та в матеріали справи відповідні первинні бухгалтерські документи (акт приймання виконаних підрядних робіт, акти приймання передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів, податкові накладні, специфікації обладнання, видаткові накладні). В акті перевірки зазначено, що на підставі даних “Підсистеми співставлення податкової звітності ДПА України” встановлено, що ТОВ “Нікас-99” припинено господарську діяльність, але не знято з обліку; остання декларація з податку на прибуток надана до органів державної податкової служби за півріччя 2009 року. При цьому, операції, які вплинули на збільшення амортизаційних відрахувань ПАТ “Запорізькій хлібозавод №3”, не знайшли відображення в податковій звітності з податку на прибуток ТОВ “Нікас-99”. У зв'язку з вищевикладеним, в ході перевірки направлено запит до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, на обліку якої знаходиться ТОВ “Нікас-99”, щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентом ПАТ “Запорізькій хлібозавод №3”. Відповідно до листа ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 01.06.2010 №9108/7/23-211/775, ТОВ “Нікас-99” не знаходиться за юридичною адресою, визнано банкрутом, але не знято з обліку. Чисельність працюючих на підприємстві складає 1 чол. - директор та засновник згідно з базою ДПІ. До 25.01.2010 мало 14 стан - визнано банкрутом, ухвала суду від 15.10.2009 №26/171/09. Протягом 2009 року за результатами дій, вчинених згідно з вимогами законодавства держреєстратором, підприємство постійно підтверджувало наявність за юридичною адресою, в зв'язку з чим стан змінюється на “0”(основний платник).

Перевіркою встановлено, що ПАТ “Запорізький хлібозавод №3” відповідно до договорів, укладених з ТОВ “Нікас-99”, та на підставі отриманих податкових накладних, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, та віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості придбаних запчастин та отриманих послуг з ремонту, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період. Перелік договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, із зазначенням сум, наведено в акті перевірки. Перевіркою зроблено висновок, що ПАТ “Запорізьким хлібозаводом №3”в порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” включено до складу податкового кредиту.

Також в акті перевірки зазначено, що ПАТ “Запорізький хлібозавод №3” здійснено одноразову операцію з купівлі - продажу насіння соняшнику, а саме; на підставі договору від 15.08.2008 №234-8 у СГ ТОВ “Дружба” та реалізовано у листопаді 2008 року ТОВ “Агронова - Днепр” за договором від 28.11.2008 за №28-11-08. Відповідно до вищезазначених договорів ПАТ “Запорізький хлібозавод №3” реалізовано насіння соняшнику за ціною нижче ціни придбання.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ “Запорізький хлібозавод №3” включено до складу податкового кредиту суму ПДВ на суму витрат з проведення тренінгу топ менеджменту, надані ПП “Кампус-21”на підставі договору від 21.05.2009 №2105-3 (зміст договору наведено на сторінках 86-88 акту перевірки). Під час перевірки встановлено, що згідно з наказом ПАТ “Запорізький хлібозавод №3”від 20.05.2009 №83/1 було направлено 23-24 травня 2009 року до м.Дніпропетровськ для прийняття участі в семінарі-тренінгу на тему “Стратегічне і оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи” працівників підприємства (посадових осіб) у кількості 10 чоловік. По закінченню семінару-тренінгу, учасникам були видані Сертифікати щодо проходження курсу тренінгу “Стратегічне і оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи”, які виписані окремо на кожну фізичну особу, без зазначення займаної посади. Разом з цим, на учасників семінару-тренінгу не виписувались посвідчення про відрядження, та відповідно ними не складались авансові звіти по закінченню відрядження. Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (послуг) від №2553 ПП “Кампус-21”на адресу ПАТ “Запорізькій хлібозавод №3”виписано податкову накладну від 08.06.2009 №861 на загальну суму 330 000 грн., у тому числі 55 000 грн. ПДВ. Суму ПДВ по податковій накладній відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та віднесено до складу податкового кредиту (рядок 10.1 податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за відповідний період). В акті перевірки зазначено, що первинними документами, наданими до перевірки, ПАТ “Запорізькій хлібозавод №3”не доведено взаємозв'язок послуг, наданих ПП “Кампус-21”з господарською діяльністю підприємства, оскільки програмою семінару-тренінгу не передбачено висвітлення питань пов'язаних з основним видом діяльності, а саме - виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Перевіркою встановлено, що ПАТ “Запорізькій хлібозавод №3”в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” за липень 2009 року завищено на 55 000 грн. суму податкового кредиту з податку на додану вартість на вартість послуг з проведення тренінгу топ менеджменту, які не повязані з господарською діяльністю підприємства.

В акті перевірки зроблений висновок про завищення валових витрат на суму 36207 грн. та про завищення податкового кредиту на суму 7241 грн. на суму агентської винагороди, так як два комерційних агента ПП «Лібро» та ТОВ «Альт Прайм» звітують та отримують агентську винагороду за укладання одного і того ж договору на постачання пшениці, а саме договору б/н від 05.02.2009, укладеного між ТОВ «Олександрівка» та ПАТ «Запорізький хлібозавод №3».

За результатами перевірки Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі винесені податкові повідомлення - рішення від 19.07.2010 № 0000850804/0, № 0000860804/0.

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в апеляційному порядку.

Рішеннями, прийнятими за розглядом скарги, податкові повідомлення-рішення залишені без змін

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Донарахування податку на додану вартість здійснено за такими операціями:

-придбання товарів та послуг у ТОВ “Нікас-99”; придбання насіння соняшника; отримання послуг з тренінгу персоналу.

Щодо операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ “Нікас-99”.

Відповідачем виключені зі складу амортизаційних відрахувань та податкового кредиту витрати підприємства на придбання у ТОВ “Нікас-99”товарів та послуг. На думку перевіряючих, первинні документи надані до перевірки по ТОВ “Нікас-99”є недійсними, а договори з ТОВ “Нікас-99” не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Цей висновок ґрунтується на наступних обставинах: ТОВ “Нікас-99” не в повному обсязі включило до своїх податкових зобов'язань та валового доходу суми виручки, отримані від ПАТ “Запорізький хлібозавод № 3”; в 2010 році ТОВ “Нікас-99” визнано банкрутом і не знаходиться за юридичною адресою; у ТОВ “Нікас-99” були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 за № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плат ником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, про тягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господар ської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 цього Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку с придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

В акті перевірки зазначено, що документи на послуги та постачання запчастин від ТОВ “Нікас-99”не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту придбання товару та виконання робіт ТОВ “Нікас-99”. Тому відсутні підстави для відображення у податковому обліку, а саме включення до податкового кредиту сум ПДВ відповідних періодів ПАТ “Запорізький хлібозавод №53.

При цьому перевіряючі посилаються виключно на дані “Підсистеми співставлення податкової звітності ДПА України”.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем не перевірялось фактичне виконання робіт, передбачених договором, що призвело до припущень з боку відповідача щодо невиконання цього договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем була включена сума агентської винагороди у сумі 36207 грн., виплачена ПП «Лібро». Згідно первинних документів роботу з укладення договору від 05.02.09 з ТОВ«Олександрівка» виконувало ПП «Альт-Прайм», потім супроводження договору було передано ПП «Лібро», яке сприяло в укладенні додаткової угоди до договору та супроводжувало її виконання. Тобто, супроводження договору здійснювалось обома цими агентами у різні періоди його дії, дублювання операцій при цьому не відбувалось. Відповідно суми агентської винагороди виплачувались комерційним агентам відповідно до обсягів роботи, виконаних окремо ПП «Альт-Прайм» та ПП «Лібро» у різні періоди дії договору.

Зазначені послуги безпосередньо випливають з діяльності позивача: придбання пшениці безпосередньо повязана з господарською діяльністю підприємства, яке використовувало її у своїй виробничій діяльності (випічка хліба)

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковою не доведено, що придбання послуг та товарів не повязано з господарською діяльністю позивача.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

В Акті перевірки не наведено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарської операцій з ТОВ “Нікас-99” оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку на додану вартість податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими на кладними.

Як було встановлено, на момент вчинення зазначених вище правочинів ТОВ “Нікас-99” було зареєстроване в установленому Законом порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуальним податковим номером, який використовується для справляння цього податку.

Жодних доказів того, що угоди, укладені з ТОВ “Нікас-99”, не були направлені на реальне настання передбачених ними наслідків, в акті перевірки не наведено.

Крім того, пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердже ного Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (надалі - Порядок №165) встановлено, що податкова накладна вважаєть ся недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Частиною 1 пункту 2 вказаного Порядку №165 визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присво єно податковий номер платника податку на додану вартість.

Враховуючи зазначені вище норми Закону №168 та Порядку №165, платники податку не мають права включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбан ням товарів, робіт (послуг) лише у випадках, коли такі сплачені суми податку:

не підтверджені податковими накладними;

підтверджені недійсними податковими накладними, тобто, податковими накладними, що видані особами, які не є платниками податку на додану вартість.

В усіх інших випадках платники податків мають право включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що використову ються у власній господарській діяльності, на підставі отриманих податкових накладних.

На підставі викладеного, суд вважає висновки податкової про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ “Нікас-99”та про завищення амортизаційних відрахувань по об'єктам 3 групи основних фондів по операціям з ТОВ “Нікас-99”необґрунтованими, а податкові повідомлення рішення в цій частині протиправними.

Щодо операцій з купівлі та продажу насіння соняшника.

В акті перевірки на стор. 81 зазначено про завищення податкового кредиту на суму 141 235 грн. при здійсненні операцій з купівлі та продажу насіння соняшника. На думку перевіряючого, з посиланням на п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, так як продаж насіння соняшника відбувся за ціною, нижчою від ціни придбання, витрати з придбання насіння соняшника не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою

Таким чином, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” у такого платника виникає право на формування податкового кредиту.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрат з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Повна відсутність збиткових операцій при здійсненні підприємницької діяльності неможлива.

Як вбачається з матеріалів справи насіння соняшника було придбано з метою його використання у господарській діяльності підприємства за ціною, яка на той момент була нижча, ніж середня ціна на ринку і у підприємства були всі підстави очікувати отримання прибутку від подальшого продажу цього соняшника. Однак з вересня 2008 розпочалось неочікуване стрімке падіння цін на сільськогосподарську продукцію, в тому числі і на насіння соняшника. Можливості передбачити це у підприємства не було, так само як і вплинути на цей процес.

Тривале зберігання насіння вимагало витрат на це, а також могло погіршити якість насіння, тому Наглядовою Радою підприємства було прийняте рішення про продаж насіння за ціною, яка була на той момент запропонована підприємству і яка була више, ніж середні ціни на ринку.

Зазначене підтверджується довідками Запорізької товарної біржі “Гілея”, які надавались на перевірку та наданою у судовому засіданні інформацією Головного управління статистики у Запорізькій області про середні ціни реалізації насіння соняшника за відповідні періоди.

Таким чином, висновки відповідача про те, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю суперечать чинному законодавству, оскільки законодавцем не визначено обовязку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик субєкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості. Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут субєкта господарювання обовязково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків. Отже, Господарський кодекс України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність не є господарською.

На підставі викладеного, суд вважає висновки податкової про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з купівлі-продажу насіння соняшника необґрунтованими, а податкові повідомлення рішення в цій частині протиправними.

Щодо завищення податкового кредиту на суму послуг з проведення тренінгу топ менеджменту у розмірі 55 000 грн.

Як було встановлено актом перевірки ПАТ “Запорізький хлібозавод №3”включало до складу податкового кредиту витрати по послугам з проведення тренінгу топ менеджменту, надані ПП «Кампус-21» на підставі договору.

Наказом ВАТ “Запорізькій хлібозавод №3” було направлено до м.Дніпропетровськ працівників для прийняття участі в семінарі-тренінгу “Стратегічне та оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи”. По закінченню тренінгу учасникам були видані Сертифікати щодо проходження курсу тренінгу, які виписані окремо на кожну фізичну особу, а не на працівника ПАТ “Запорізькій хлібозавод №3”.

Згідно наказу по підприємству вищезазначені працівники прийняли участь у тренінгу. Але разом з цим ними не складались авансові звіти по закінченню відрядження.

В своїх поясненнях підприємство зазначає, що витрати на проведення тренінгу у валові витрати не було включено, а лише до податкового кредиту.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94- ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі витрати) - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються), таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 ст.1 вказаного Закону - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередньо участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, ПАТ “Запорізькій хлібозавод №3”самостійно визнає, що дані витрати не відносяться до господарської діяльності підприємства.

Первинними документами, які були надані до перевірки та у судовому засіданні підприємством не доведено взаємозв'язок наданих послуг з господарською діяльністю ПАТ “Запорізькій хлібозавод №3”.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем за два дні семінару було сплачено виконавцю послуг ПП “Кампус-21”грошові кошти на загальну суму 330000грн., яка на думку суду є значно завищеною і позивач не надав обґрунтовані пояснення з цього приводу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: ...придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем в порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” безпідставно завищено податковий кредит на суму послуг з проведення тренінгу топ менеджменту, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а тому в цій частині податкове повідомлення від № 0000860804/0 від 19.07.2010 є правомірним, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Запорізький хлібозавод № 3” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо скасування податкових повідомлень рішень від 19.07.2010 № 0000850804/0, № 0000860804/0 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000860804/0 від 19.07.2010 в частині визначення основного боргу у розмірі 716139 (сімсот шістнадцять тисяч сто тридцять девять) грн. та фінансової санкції у розмірі 330597 (триста тридцять тисяч пятсот девяносто сім) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000850804/0від 19.07.2010

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04.05.2011.

Суддя (підпис) О.О. Артоуз