Рішення № 1533214, 20.03.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-2383- 2007р. Головуючий у 1 -ї інстанції Ступін І.М.

Категорія 27 Доповідач Шамрило Л.Г.

РІШЕННЯ Іменем України

20 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П. суддів Саніковой О.С., Шамрило Л.Г. при секретарі Степаненко В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Марійського районного суду Донецької області від 26 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що у 2001 р. його було обрано головою Новоукраїнської сільської ради Марійського району Донецької області. В березні 2006 року під час проведення виборчої кампанії з виборів депутатів місцевих рад відповідачкою була розповсюджена листівка в якій вказано, що він притягується до кримінальної відповідальності за ст.ст.191 ч.2, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України та засуджено до року умовно, що не відповідає дійсності. Вважає, що ця інформація порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Просив суд зобов'язати ОСОБА_2 спростувати цю інформацію як таку, що не відповідає дійсності на сході мешканців с Новоукраїнка Марийського району, а також публічно вибачитись перед ним.

Позивач вважає, що йому заподіяна також моральна шкода у зв'язку з поширенням неправдивої інформації. В нього погіршився стан здоров'я, він вимушений був звертатися до лікарні із скаргами на головний біль і біль в серці. Його як керівника органу місцевого самоврятування було неодноразово нагороджено за досягнуті результати у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку Новоукраїнської сільської ради. Він має підлеглих, родичів, знайомих, думка яких про нього йому важлива. В рахунок відшкодування моральної шкоди просив стягнути з ОСОБА_2 10 000 грн.

Рішенням Марійського районного суду Донецької області від 26 грудня 2006 року зобов'язано ОСОБА_2 на сході мешканців с. Новоукраїнка Марийського району спростувати неправдиву інформацію про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та засудження і публічно вибачитися. Стягутно з ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. і судові витрати 517 грн. В задоволенні позовної вимоги позивача відносно спростування неправдивої інформації відповідачкою через газету „Марійська Нива" відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідачка посилається на те, що в своїй листівці вона використала офіційні джерела - відповіді прокуратури. Позивач же доказів

2

недостовірності поширеної нею інформації суду не надав. Вважає, що відповідальність за можливу недостовірність поширених нею відомостей може бути покладено на прокуратуру Донецької області. Крім того, суд в рішенні не зазначив, які саме відомості визнані такими, що не відповідають дійсності. Вважає, що судом невірно визначений спосіб спростування поширеної інформації, а також не встановлений причинний зв'язок між її діями і хворобами позивача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачкою під час проведення виборів депутатів у місцеві ради 2006 року були виготовлені і розповсюджені листівки, в яких мається інформація про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та його засудження. З врахуванням посади позивача, який є сільським головою, розповсюдження відповідачкою такої неправдивої інформації, принижує його ділову репутацію серед мешканців села Новоукраїнка.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28 вересня 1990р. „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій", під поширенням відомостей слід розуміти вивішування в громадських місцях, а також само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочить честь та гідність громадянина.

Як вбачається з примірника розповсюдженої листівки, вона має відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та його умовне засудження. А з листа Марійської міжрайонної прокуратури видно, що позивач притягувався до кримінальної відповідальності за ст.ст.364 ч.2, 366 ч.2 КК України (за фактами незаконної приватизації земелі), але кримінальна справа відносно нього постановою судді Марійського районного суду від 06.01.2006 р. була закрита і останнього звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з відмовою Новоукраїнської сільської та Марійської районної рад в наданні згоди на притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що розповсюджені відповідачкою відомості про засудження ОСОБА_1 є недостовірною інформацією, а тому він має право вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної приниженням честі, гідності і ділової репутації голови сільської ради. Разом з тим, розповсюджені у листівці відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за вищезазначеними статтями КК України, відповідають дійсності, а висновок суду в цій частині є помилковим.

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідачки на те, що судом не встановлений причинний зв'язок між її діями і хворобою ОСОБА_1 Судом першої інстанції встановлено, що саме розповсюджені листівки, які були надруковані ОСОБА_2, заподіяли моральну шкоду позивачу, що підтверджується поясненнями свідків, допитаних в ході розгляду справи судом першої інстанції.

Доводи скарги про те, що відомості про позивача у листівках ОСОБА_2 - це інформація, яка використана нею з офіційного джерела - відповіді прокуратури безпідставні. Як встановлено судом, у відповіді прокуратури Донецької області, на який посилається відповідачка, не йдеться про засудження ОСОБА_1 до одного року умовно за скоєння злочину, передбаченого ст.191 ч.2 КК України. Навпаки, відповідачці роз"яснюється, що прокуратурою провадилась перевірка її ж заяв про позивача, за фактом скоєння останнім службових злочинів (відносно привласнення квартир державного житлового фонду) у порушенні кримінальної справи було відмовлено. Постанова про відмову у порушені кримінальної справи була скасована, і матеріали перевірки спрямовані Мар"їнському міжрайонному прокурору для додаткової перевірки. Але зміст цієї відповіді дає підстави чітко зрозуміти, що кримінальна справа щодо позивача за даним фактом не порушувалася, а кримінальна справа відносно ОСОБА_1 за ст.ст.364 ч.2, 366 ч.2 КК України була закрита постановою суду від 06.01.2006 р. і останнього звільнено від кримінальної відповідальності. Тому розповсюджена інформація про засудження позивача та про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за фактом скоєння службових злочинів (відносно

3

привласнення квартир державного житлового фонду) - це результат тільки неправомірних дій відповідачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Згідно ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється

особою, яка поширила інформацію.

За таких умов суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачка зобов'язана спростувати розповсюджену нею неправдиву інформацію про засудження позивача та про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за фактом скоєння службових злочинів (привласнення квартир державного житлового фонду).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд правильно врахував наслідки неправомірних дій відповідачки, її матеріальний стан, те, що вона сама виховує неповнолітню доньку, але стягнута сума не відповідає обсягу та характеру моральних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок розповсюдження неправдивої інформації про його засудження та притягнення до кримінальної відповідальності за фактом скоєння службових злочинів (відносно привласнення квартир державного житлового фонду).

Виходячи з принципу розумності і зваженості, апеляційний суд вважає можливим стягнути з відповідачки на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Крім того, резолютивна частина рішення суду першої інстанції має бути викладена у іншій редакції, виходячи з наступного.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 своєї постанови від 28 вересня 1990 року №7 зі змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993 року №3, від 31 березня 1995 року №4, від 25 грудня 1996 року № 14 та від 3 грудня 1997 року №12 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" при задоволені позову суд повинен в резолютивній частині рішення зазначити, які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача, визнати спосіб спростування й визначити строк, протягом якого воно має бути здійснене. В необхідних випадках суд може викласти текст спростування. За загальним правилом, відомості, що порочать особу, повинні спростовуватись у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на сходці громадян, зборах трудового колективу, заміні документу та ін.).

Суд першої інстанції вказаних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував і в резолютивній частині рішення не чітко визначив, які саме відомості визнані такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача.

Усуваючи цей недолік, суд апеляційної інстанції викладає резолютивну частину рішення в новій редакції, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до ст. 79-81, 297 ЦПК України при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідачка мала сплатити судовий збір в сумі 58.50 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн.

За клопотанням відповідачки і на підставі ухвали суду апеляційної інстанції від 8 лютого 2007 року сплата нею вказаних витрат була розстрочена до ухваленням судового рішення по справі.

Оскільки підстав для звільнення відповідачки від сплати судових витрат не встановлено, з відповідачки необхідно стягнути вказані витрати у примусовому порядку.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. З, 309 ч. 1 п. З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Марійського районного суду Донецької області від 26 грудня 2006 року зміните.

Резолютивну частину цього рішення викласти в такій редакції:

4

Визнати такими, що не відповідають дійсності, та порочать честь і гідність ОСОБА_1, розповсюджені під час проведення виборчої компанії по виборах депутатів місцевих рад 2006 року ОСОБА_2 у листівках відомості наступного змісту:

„Що кандидат на сільського голову ОСОБА_1 за час перебування на цій посаді устиг: у 2002 р. розкрасти бюджетні кошти (заведено кримінальну справу за ст. 191 ч.2 - присвоювання і розтрата шляхом зловживання службовим становищем), засуджений до року умовно."

„22.07.2005 г. заведено кримінальну справу щодо сільського голови ОСОБА_1 по ст. 191 ч. 2 - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (привласнення державного жилого фонду) - йдеться про колишні колгоспні квартири."

„Марійською міжрайонною прокуратурою заведено кримінальну справу за ст. 191 ч. 2 Кримінального Кодексу України (роз"яснення - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, привласнення державного житлового фонду) - йдеться про колишні колгоспні квартири) - щодо ... сільського голови ОСОБА_1... за фактами скоєння останнім службових злочинів."

Зобов"язати ОСОБА_2 на наступній сходці мешканців с Новоукраїнка Марийського району Донецької області спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 шляхом усного виступу перед мешканцями села Новоукраїнка з проповіддю такого змісту: „не відповідають дійсності, та порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1, розповсюджені під час проведення виборчої компанії по виборах депутатів місцевих рад 2006 року ОСОБА_2 у листівках відомості наступного змісту:

„Що кандидат на сільського голову ОСОБА_1 за час перебування на цій посаді устиг: у 2002 р. розкрасти бюджетні кошти (заведено кримінальну справу за ст. 191 ч.2 - присвоювання і розтрата шляхом зловживання службовим становищем), засуджений до року умовно."

„22.07.2005 г. заведено кримінальну справу щодо сільського голови ОСОБА_1 по ст. 191 ч. 2 - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (присвоєння державного жилого фонду) - йдеться про колишні колгоспні квартири."

„Марійською міжрайонною прокуратурою заведено кримінальну справу за ст. 191 ч. 2 Кримінального Кодексу України (роз"яснення - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, привласнення державного житлового фонду) - йдеться про колишні колгоспні квартири) - щодо ... сільського голови ОСОБА_1... за фактами скоєння останнім службових злочинів."

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн. та судовий збір в розмірі 68 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_2на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 58.50 грн. за такими реквізитами: Код 22090100 р/рахунок 3141153 7700004 отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району міста Донецька ОКПО 34686537 Банк ГУ ДКУ в Донецькій області МФО 834016. і 15 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції за такими реквізитами: отримувач УДВ у місті Донецьку, код ОКПО 34686537, розрахунковий рахунок 31216259700004, ї МФО 834016 в ГУ ДКУ у Донецькій області. Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але воно може бути

оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили.