Ухвала суду № 15328700, 21.04.2011, Апеляційний суд міста Севастополя

21.04.2011

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-447/11р. Головуючий у першій

інстанції Гаркуша М.О.

Категорія 52 Доповідач в апеляційній

інстанції Моцний М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді- Володіної Л.В.,

суддів - Моцного М.В., Алєєвої Н.Г.,

за участю секретаря- Блох Д.Д.,

позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони Російської Федерації, військової частини 90073 Міністерства оборони Російської Федерації, ОСОБА_5 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони Російської Федерації, військової частини 90073 МО РФ та ОСОБА_5, в якому уточнивши протягом розгляду справи свої вимоги, просила визнати незаконним її звільнення з посади інженера 1-ї категорії військової частини 90073, поновити її на роботі у вказаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вимоги позову мотивовані тим, що наказом командира військової частини 90073 від 01.10.2009 року №422 вона була звільнена з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у звязку з позбавленням її допуску до державної таємниці. Вважає, що звільнення відбулося незаконно, оскільки така підстава звільнення не передбачена діючим законодавством України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.02.2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення її позову. Апелянт вказує, що її звільнення проведено з порушенням трудового законодавства України, оскільки позбавлення її допуску до державної таємниці відбулося на підставі Федерального Закону Російської Федерації «Про державну таємницю».

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням чинного законодавства про працю.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 з 03.04.2009 року працювала на посаді інженера 1-ї категорії військової частини 90073.

Відповідно до довідок командира військової частини 90073 від 14.01.2011 року №71/01-33 та №71/01-15 всі посади військовослужбовців та цивільного персоналу військової частини входять до номенклатури посад працівників, яким необхідне оформлення допуску до державної таємниці.

Згідно залікового листа №2 від 09.04.2009 року позивач склала залік по знанню вимог нормативних документів з питань захисту державної таємниці, наказом командира військової частини 90073 від 09.04.2009 року №156 допущена до виконання службових обовязків в повному обсязі та їй встановлена відсоткова надбавка до посадового окладу цивільному персоналу, допущеному до державної таємниці.

Таким чином, знання вимог законодавства Російської Федерації та керівних документів МО РФ щодо охорони державної таємниці та допуск до роботи з нею, являється умовою виконання трудових обовязків за посадою у військовій частині 90073 МО РФ.

Як видно з рапорту начальника ремонтно-виробничого відділу ТУ ЧФ від 02.09.2009 року та пояснювальної позивача від 02.09.2009 року, нею допущено порушення вимог керівних документів МО РФ щодо охорони державної таємниці. В звязку з чим наказом командира військової частини 90073 від 04.09.2009 року №377 допуск ОСОБА_3 до державної таємниці був припинений. Вказаний наказ позивачем не оскаржувався та скасований не був.

Наказом командира військової частини 90073 від 01.10.2009 року №422 ОСОБА_3 була звільнена з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у звязку зі скасуванням (припиненням) допуску до державної таємниці, повязаного з виконанням обовязків, що потребують допуску до державної таємниці.

Зі змісту п.2 ст.40 КЗпП України вбачається, що трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоровя, які перешкоджають продовженню даної роботи. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права, позбавлення цього права може були підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч.2 ст.40 КЗпП України.

Враховуючи ту обставину, що припинення ОСОБА_3 допуску до державної таємниці перешкоджало виконувати покладені на неї трудові обовязки, а всі посади цивільного персоналу військової частини 90073 передбачають оформлення допуску до роботи з відомостями, що містять державну таємницю, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з роботи на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України було законним, підстав скасування наказу командира військової частини 90073 від 01.10.2009 року №422 та поновлення її на роботі не має.

Доводи апеляційної скарги про застосування при звільнені позивача з роботи законодавства Російської Федерації, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними, оскільки в даному випадку звільнення відбулося на підставі трудового законодавства України, а законодавчими та нормативно-правовими актами Російської Федерації лише регулювалися умови виконання трудових обовязків цивільним персоналом військової частини МО РФ.

За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 лютого 2011 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн. Банк одержувача - ГУДК в м. Севастополі; одержувач платежу - місцевий бюджет Ленінського району (для Апеляційного суду м. Севастополя); МФО 824509, ОКПО 24035598, р/р 31213263700007, код платежу 22050002; призначення платежу оплата інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи для Апеляційного суду м. Севастополя.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ Л.В.Володіна

Судді: /підпис/ М.В.Моцний

/підпис/ Н.Г.Алєєва

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя М.В.Моцн