Рішення № 15328415, 14.04.2011, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-421/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 року Соломянський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Войцеховській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Деннік»про визнання угоди неукладеною та про припинення договірних правовідносин, -

В С Т А Н О В И В :

25.11.2010 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання неукладеною Додаткову угоду від 22.01.2009 року до Договору комісії № СБО-40 від 22.04.2008 року.

Позов обґрунтовувала тим, що 22.04.2008 року згідно з положеннями ст. 1011 1014 ЦК України позивачка як комітент уклала з відповідачем комісіонером Договір комісії № СБ-40, предметом якого була купівля товариством для позивачки та за її грошові кошти цінні папери цільові облігації.

22.01.2009 року сторони підписали Додаткову угоду до Договору комісії № СБО-40, що, на думку позивачки, є предметом зовсім іншого правочину передбаченого ст. 712 ЦК України, а тому суперечить положенням ст. 1011, 1012 ЦК України щодо договору комісії.

Так, за умовами Додаткової угоди вона мала сплатити на рахунок відповідача суму у розмірі 694600,34 грн. для придбання останнім для позивачки облігацій. Але вона не оплатила зазначену суму, так як після зясування всіх обставин, повязаних з перерахуванням на рахунок відповідача грошових коштів та придбанням ТОВ «Деннік»для позивачки двох лотів облігацій, переконалася у тому, що Договір комісії позивачкою повністю виконаний і відносини за ним припинені, а Додаткова угода за таких обставин є неукладеною.

Крім того, у п.п. 1.1, 2.3, 4.4 Договору комісії згідно із встановленим нормою ст. 1011 ЦК України порядком передбачено, що спочатку позивачка має перерахувати гроші на рахунок ТОВ «Деннік», а тільки вже потім у підприємства виникають підстави - наявність грошей, за які воно мало право і зобовязувалось купити для позивачки облігації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 212 ЦК України як у Договорі комісії, так і в Додатковій угоді сторони договору обумовили настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої було невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Зокрема, у Додатковій угоді відкладальною обставиною була сплата позивачкою на рахунок відповідача суми у розмірі 694600,34 грн., після чого відповідач мав умови, право та зобовязувався купити для неї облігації. Оскільки вона не оплатила зазначену суму, а тому права та обовязки по виконанню Додаткової угоди не настали.

Отже, вважає, що Додаткова угода є неукладеною з підстав передбачених ч. 6 ст. 11, ч. 2 ст. 640 ЦК України, так як нею не була вчинена дія, передбачена актами цивільного законодавства, а саме не перерахована на рахунок ТОВ «Деннік» грошова сума для придбання останнім для неї облігацій.

Позивачка заявою від 17.01.2011 року збільшила вимоги шляхом доповненого викладення обставин в їх обґрунтування, вказуючи, що, окрім зазначених у позовній заяві підстав, Додаткова угода є неукладеною з підстав, передбачених ч. 1 ст. 638 ЦК України, тобто договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зазначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Однак сторонами Додаткової угоди до Договору комісії СБ-40 не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, його предмету, ціни та майна, а також інших необхідних умов, виходячи з того, що Додаткова угода складна як договір поставки.

Договір поставки та Договір комісії № СБ-40 на придбання цінних паперів є різними правочинами, які не можна підмінювати або обєднувати, навіть частково. Також не можна доповнювати зазначені договори один одним.

Так, Додаткова угода складена як договір поставки, що є правочином передбаченим ст. 712 ЦК України, предметом якого є передача товару у власність покупця для використання цього товару у підприємницькій діяльності, а субєктами - субєкти господарської діяльності. Але при цьому поставка цінних паперів не передбачена, так як предметом поставки можуть бути речі, визначені родовими ознаками (продукція виробничо-технічного характеру, товари народного споживання серійного виробництва, зокрема, обладнання, сировина, матеріали тощо).

Тоді як предметом договору комісії є надання послуг з купівлі, продажу або міни цінних паперів комісіонером від свого імені за рахунок та в інтересах комітента.

11.03.2011 року позивачка збільшила позовні вимоги, розєднавши первісну вимоги на окремі, які випливають з первісної вимоги, та просила суд визнати неукладеною Додаткову угоду від 22.01.2009 року до Договору комісії № СБО-40 від 22.04.2008 року, т. я. дія основного Договору комісії № СБО-40 від 22.04.2008 року, укладеного сторонами, припинена з 01.01.2009 року та правовідносин між сторонами у звязку з цим припинились.

Мотивувала тим, що вона згідно положень ст. 1011 1016 ЦК України як комітент 22.04.2008 року уклала з ТОВ «Деннік» як комісіонером Договір комісії № СБО-40, предметом якого було вчинення правочинів на користь позивача, а саме купівлі для неї та за її грошові кошти цільові облігації емітовані БП «Солідарність»ТОВ як інвестиції для будівництва квартири.

Вказана квартира попередньо була зарезервована позивачкою відповідно до Договору резервування приміщення від 22.04.2008 року № СД-0049 укладеного з емітентом облігацій - БП «Солідарність»ТОВ.

Згідно з проспектом емісії БП «Солідарність»ТОВ одна облігація дає право на отримання її власником 0,01 кв. м квартири. Погашення емітентом облігацій у розмірі 9210 примірників дає право на отримання у власність всієї квартири. Позивачка мала перераховувати гроші на рахунок відповідача частинами для придбання останнім для неї всіх облігацій, поділених на чотири окремих пакети.

Вказувала, що ціна Договору комісії № СБО-40, яка відповідно до ч. 3 ст. 1012 ЦК України є його істотною умовою, не була зазначена. При цьому позивачка згідно з квитанціями № 132015 від 25.04.2008 року та № 242649 від 30.07.2008 року на рахунок відповідача перерахувала гроші на загальну суму 551385,84 грн.

Однак з врахуванням фінансової кризи, яка більше всього вплинула на ринок нерухомості, ринкова вартість цільових облігацій, емітованих БП «Солідарність»ТОВ, знизилась, на думку позивачки, настільки, що оплаченої нею суми у розмірі 551385,84 грн. вистачило для виконання відповідачем Договору Комісії № СБО-40 та придбання для позивачки повного лоту облігацій, на що вказує їх повне погашення емітентом. Відповідно до проспекту емісії погашення всіх облігацій дало їй право на отримання права власності на квартиру, а тому позивачка повністю виконала умови Договору резервування приміщення від 22.04.2008 року № СД-0049 та Договору комісії № СБО-40, що також підтверджується документами наданими ТОВ «Солідарність»БП, де вказано, що всі облігації погашені, а повна вартість квартири дорівнює 482604 грн.

Разом з тим, 22.01.2009 року позивачкою та відповідачем була підписана Додаткова угода до Договору комісії № СБО-40. Однак ця угода не є укладеною з підстав безпосередньо передбачених ч. 2 ст. 640 ЦК України, а також з врахуванням положень ч. 6 ст. 11, ч. 1 ст. 212, ст. 1011, ч. 1 ст. 1016 ЦК України; п. 2 ст. 17 Закону України: «Про цінні папери та фондовий ринок»; ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»; п. 4 ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»; так як вона не оплатила зазначену у Додатковій угоді суму грошей у розмірі 694600,34 грн., що є обовязковою умовою для того, щоб вважати укладеною дану угоду.

Обовязковість попередньої оплати з боку позивачки на рахунок відповідача певної суми грошей, для того щоб останній мав умови, право та обовязок вчинити певні правочини на користь позивачки визначена у п.п. 1.1, 2.3, 4.4 Договору комісії та підтверджується встановленим порядком придбання облігацій.

Так, за встановленим порядком спочатку позивачка перераховувала грошові кошти на рахунок ТОВ «Деннік», після цього останній укладав договори купівлі-продажу облігацій, оплативши їх за рахунок коштів позивачки, далі отримував цінні папери у продавця, про що складав відповідні акти, а у подальшому своїм розпорядженням перераховував облігації на рахунок позивачки у цінних паперах в ПАТ Банк «Таврика».

Представник позивачки у судовому засіданні зазначив, що, окрім виконання Договору комісії № СБО-40 від 22.04.2008 року шляхом оплати всіх облігацій, зобовязання позивачки перед відповідачем щодо виконання умов цього договору припинилися з одночасним звільненням сторін від будь-якої відповідальності на підставі ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 640 ЦК України, а також на підставі положень пунктів 6.1, 6.3 і похідного від них пункту 5.1.1 Договору комісії № СБО-40, так як згідно у пункті 2.2, 2.3 договору гроші на рахунок відповідача вона мала перерахувати виключно до 31.12.2008 року.

Представник позивачки також зауважив, що згідно з п. 6.3 та похідного пункту 6.1 Договору комісії № СБО-40 всі зміни до нього мали укладатися у строк до 31.12.2008 року, про який зазначено у пункті 2.2 договору. Так як зміни умов до Договору комісії № СБО-40 не були оформлені у вказаний строк, то згідно з п. 5.1.1 договір є припиненим, а відповідно до пункту 6.1 подальші правовідносини також є припиненими.

Крім того, вважає, що Додаткова угода суперечить вимогам актів цивільного законодавства, зокрема, вимогам ст. 1011 ЦК України щодо вчинення за рахунок комітента; ст. 1016 ЦК України про обовязок комітента забезпечити всім необхідним комісіонера для виконання обовязку перед третьою стороною; ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. 1 Рішення ДКЦПФР від 17.07.2003 року N 322 «Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій підприємств», пункт 3 розділу III, підпункт г розділу IV ДКЦПФР від 12.12.2006 N 1449 «Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами»щодо обігу облігацій та погашення облігацій шляхом вчинення емітентом сукупності дій щодо припинення обігу облігацій.

При цьому відповідно до п. 3.7 проспекту емісії обіг облігацій закінчився 23.01.2009 року. Тобто, вказана у Додатковій угоді дата можливості вчинення правочину до 31.03.2009 року визначена, на його думку, поза межами строку обігу облігацій, що також суперечить нормам законодавства.

Окрім того посилається, що в Додатковій угоді зазначено про поставку цінних паперів, на які у ТОВ «Деннік»не було права володіння та розпорядження, відповідно до умов ліцензійної діяльності. А за змістом угоди позивачка не надавала доручення та повноваження на вчинення правочинів щодо купівлі для неї облігацій. Відповідно, положення Додаткової угоди прямо суперечать вимогам актів цивільного законодавства та положенням зазначеним у Договорі комісії.

Додатково представник позивачки зазначив, що ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачений спосіб захисту цивільних прав встановлених законом або договором. Таким законом є положення ст. 638 та 640 ЦК України щодо неукладеного договору, а можливість застосувати ці норми матеріального права передбачена пунктами 6.3, 7.2 Договору комісії № СБО-40.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, зазначаючи, що дійсно між ТОВ «Деннік»і позивачем було укладено 22.04.2008 року Договір комісії № СБО-40. Предметом договору було те, що відповідач (комісіонер) зобовязувався за рахунок позивача (комітента) надати послуги з купівлі від свого імені та за рахунок позивачки цінних паперів облігацій, а комітент прийняти та оплатити їх. Облігації мали наступні характеристики: емітент облігацій БП «Солідарність»ТОВ, форма випуску бездокументарна, серія G, кількість 9294 штук. Сторони домовились про оплату повного лоту облігацій за графіком зазначеному у п. 2.2 Договору комісії, а саме до 31.12.2008 року.

22.01.2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору комісії № СБО-40, відповідно до якої сторони дійшли згоди про зміну умов поставки та терміну оплати облігацій по Договору комісії № СБО-40. Згідно з Додатковою угодою відповідач проводить поставку облігацій у кількості 4954 штуки, а комітент зобовязується сплатити повну вартість пакету облігацій у сумі 694600,34 грн. до 31.03.2009 року включно. Відповідач свої зобовязання виконав та на рахунок у цінних паперах № 100414 було зараховано 4954 облігацій, а позивачка не перерахувала зазначену суму грошей.

Представники відповідача зазначали, що позивачка 03.08.2010 року на рахунок відповідача сплатила гроші у розмірі 2000 грн. з призначенням платежу як оплату за облігації іменні цільові по Договору комісії № СБО-40 від 22.04.2008 року, а ТОВ «Деннік» у свою чергу перерахував їх продавцю цінних паперів. Також представник відповідача звертав увагу, що ст. 16 ЦК України не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав як визнання правочину неукладеним.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши і проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані за справою докази, приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та відповідно їх часткове задоволення з наступних підстав.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Діяльність на ринку цінних паперів, крім норм Цивільного кодексу України, регламентуються спеціальними законами та іншими нормативно-правовим актами виданими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Зокрема, Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», Рішеннями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вказано що обіг цінних паперів - це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери.

Пунктом 1 Рішення ДКЦПФР від 17.07.2003 N 322 «Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій підприємств», передбачено, що погашення облігацій - це сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій.

Пунктом 3 розділу III, підпунктом Г пункту 2 розділу IV ДКЦПФР від 12.12.2006 N 1449 «Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами»встановлені обовязкові та необхідні умови договору комісії.

Відповідно до ст.ст. 1011, 1012 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, тобто предметом договору комісії є вчинення правочину, а істотними умовами договору комісії є умови про майно та його ціну.

За нормами ст. 1016 ЦК України комітент зобовязаний забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обовязку перед третьою особою.

Згідно з положеннями ст. 1028 ЦК України законом можуть бути встановлені особливості договору комісії щодо окремих видів майна У даних правовідносинах таким видом майна є іменні, цільові облігації у бездокументарній формі.

Судом встановлено, що 22.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деннік»та ОСОБА_1. був укладений Договір комісії № СБО-40.

Предметом Договору є те, що відповідач як комісіонер зобов'язується надати послуги з купівлі від свого імені та за рахунок позивачки як комітента цінних паперів - облігацій, а комітент прийняти та оплатити облігації. Облігації мають наступні характеристики: облігація іменна цільова, емітент БП «Солідарність»у формі ТОВ, код ЄДРПОУ Емітента 13670050, серія випуску О, форма випуску бездокументарна, кількість облігацій 9 294 (дев'ять тисяч дев'яносто чотири) шт.

Нормою ч. 6 ст. 11, ч.1, 2 ст. 212 ЦК України передбачена можливість сторін договору обумовити настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні, а також припинення прав та обовязків з тих самих підстав.

Отже, сторони домовились, що комітент оплачує облігації пакетами за графіком, за яким строк придбання останнього пакету облігацій 31.12.2008 року.

Відповідно до пункту 1.2 Договору комісії № СБО-40 останній укладений на виконання Договору резервування приміщення від 22.04.2008 року № СД-0049, п.п. 2.1, 2.2, 3.2 якого також передбачено, що позивачка зобовязується придбати облігації у строк до 31.12.2008 року.

Ціна Договору комісії № СБО-40 від 22.04.2008 року не була визначена в договорі. Позивачка згідно з квитанціями № 132015 від 25.04.2008 року та № 242649 від 30.07.2008 року перерахувала на рахунок відповідача суму у розмірі 551385,84 грн. для вчинення останнім правочинів - придбання на її імя цільових облігацій емітованих БП «Солідарність»ТОВ. Інших грошових коштів, окрім зазначеної суми, позивачка у строк до 31.12.2008 року відповідачу не перераховувала.

Крім того, ТОВ «Деннік»у строк до 31.12.2008 року не повідомило позивачку про ціну повного пакету облігацій та погодилось з раніше перерахованою нею у строк до 31.12.2008 року сумою у розмірі 551385,84 грн.

Отже, станом на 31.12.2008 року позивачкою було оплачено та придбано лише 4 340 (чотири тисячі триста сорок) шт., що підтверджується випискою зберігача про стан рахунку у цінних паперах № 100414, та іншої домовленості щодо неоплачених пакетів цінних паперів шляхом укладення до 31.12.2008 року, як це передбачено п. 6.1, 6.3 Договору комісії № СБО-40, Додаткової угоди про зміну умов оплати сторони не досягли.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 6, 11, 13, 212, 1011, 1016, 1028 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», п. 1 Рішення ДКЦПФР від 17.07.2003 року N 322 «Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій підприємств»та умов п. 2.2 Договору комісії № СБО-40 щодо того, що облігації мають бути мають бути придбані до 31.12.2008 року, сторони цього договору не мали правових підстав відступити від цих положень.

Відповідно до положень пунктів 6.1, 6.3 Договору комісії № СБО-40 від 22.04.2008 року у разі ненадходження оплати згідно з визначеним графіком строком та не досягнення до закінчення цих строків іншої домовленості шляхом укладення Додаткової угоди про зміну умов оплати, договір може бути розірваний в передбаченому п. 5.1.1 Договору порядку, за яким Договір вважається припиненими і сторони звільняються від відповідальності.

Нормою ч. 3 ст. 6 ЦК України вимагається, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За таких обставин права та обовязки сторін щодо придбання цінних паперів, тобто правовідносини між сторонами за Договором комісії № СБО-40 від 22.04.2008 року підлягають визнанню припиненими з 01.01.2009 року.

Також суд зважує на те, що, виходячи зі змісту норм ст. 598 ЦК України припинення зобовязання означає такий стан сторін, при якому в силу передбачених законом обставин субєктивне право і кореспондуючий йому обовязок перестають існувати, тобто припиняються правовідносини сторін як наслідок припинення договору, з якого вони виникли. За таких обставин при задоволенні вимоги щодо визнання припиненими правовідносин не потребує окремого визнання в резолютивній частині рішення припинення договору.

Крім того, правило ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачає захист цивільних прав та інтересів у спосіб встановлений договором або законом, зокрема, можливість захисту прав та інтересів шляхом установлення, зміни та припинення відповідних правовідносин.

Однак після припинення дії основного договору між позивачкою та відповідачем 22.02.2009 року була укладена Додаткова угода до Договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди щодо зміни умов поставки та терміну оплати залишку облігацій, що є предметом договору на тих умовах, що комісіонер проводить поставку 4 954 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) шт. облігацій, а комітент зобов'язується сплатити повну вартість пакету облігацій, що складає 694 600,34 грн. (шістсот дев'яносто чотири тисячі шістсот грн. 34 коп.) до 31.03.2009 року включно.

Разом з тим, сторони відповідно до ч. 6 ст. 11 ЦК України передбачили виникнення прав та обовязків лише з настанням або ненастанням певної події.

При цьому позивачка також не здійснила свій обовязок і за Додатковою угодою по внесенню грошових коштів на оплату облігацій, який мав передувати виконанню відповідачем свого зобов'язання, а тому, оскільки термін виконання останнім зобовязання не настав, він не мав його виконувати його.

Відповідач же на свій ризик свої зобов'язання виконав до настання обумовленої обставини, зарахувавши 4954 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) шт. облігацій на рахунок позивачки у цінних паперах № 100414 за укладеним на виконання умов Додаткової угоди від 22.01.2009 року Договором купівлі-продажу цінних паперів № ВСБО - 40/3 із продавцем - ТОВ «Компанія з управління активами «Оферта», за яким відповідач як покупець зобов'язався сплатити вартість цінних паперів протягом 360 днів.

Позивачкою 03.08.2010 року було сплачено на рахунок відповідача 2000 грн. з призначенням платежу «оплата за облігації іменні цільові по Договору комісії №СБО-40 від 22 квітня 2008 року», що підтверджується випискою з банку. В свою чергу відповідач перерахував сплачені позивачкою кошти в сумі 2000 грн. продавцю цінних паперів ТОВ «Компанія з управління активами «Оферта».

При цьому представники відповідача посилались на норми ст.ст. 640, 642 ЦК України, виходячи з того, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Однак твердження відповідача стосовно доказуванням вказаною обставиною виконання Додаткової угоди з боку позивачки шляхом перерахунку на рахунок відповідача суму у розмірі 2000 грн., не може прийнято судом до уваги, так як у виписці з банку, наданої представником відповідача, зазначено, що вказана сума перерахована на виконання Договору комісії № СБО-40, а в листі відповідача від 21.07.2010 року на адресу позивачки вимагається сплатити гроші по Договору комісії № СБО-40, в тому числі оплатити комісійну винагороду.

Крім того, сума у розмірі 2000 грн. не відповідає сумі зазначеної у Додатковій угоді та перерахована лише 03.08.2010 року, тобто значно пізніше зазначеного як у Договорі комісії № СБО-40 31.12.2008 року, так і у Додатковій угоді 31.03.2009 року строку.

Також і Договір № ВСБО-40/3 купівлі-продажу цінних паперів від 22.01.2009 року, наданий відповідачем як обґрунтування заперечень позову, не приймається судом до уваги, так як він укладений без належної правової підстави у ТОВ «Деннік»для вчинення правочину в інтересах позивачки, оскільки позивачка (комітент) мала попередньо забезпечити відповідача (комісіонера) необхідними коштами для виконання договору комісії, що також доводиться відповідями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.12.2010 року та 18.01.2011 року, в яких підтверджено виявлення порушень вимог законодавства про цінні папери за результатами проведеної перевірки ТОВ «Деннік».

Отже, посилання на вказані вище обставини представників відповідача не можна вважати обґрунтованими, оскільки Додаткова угода могла бути укладена лише до діючого правочину, тоді як Договір комісії № СБО-40 від 22.04.2008 року був фактично припинений з 01.01.2009 року. За таких обставин вчинення вищезазначених дій поза межами дії основного договору не свідчить про поновлення дії останнього або укладення нового, а сама по собі Додаткова угода не є самостійним договором, т. я. не містить підтвердження досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Пояснення у судовому засіданні представника відповідача стосовно того, що Додаткову угоду не можливо було укласти до 31.12.2008 року у звязку з новорічними святами не приймаються судом до уваги, так як причини пропуску встановленого договором щодо укладення Додаткової угоди строку не мають правового значення і не підлягають поновленню чи продовженню.

Разом з тим, вимога про визнання договору неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, так як такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання договору неукладеним не передбачений зазначеними нормами ЦК України та іншими законами. Частиною 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що права особа здійснює у межах, наданих їй договором або законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України такий спосіб захисту прав, як визнання правочину неукладеним, не передбачений.

Така ж позиція викладена в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно з якою вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

Тому обставини, зазначені позивачкою та її представником, як підстави визнання Додаткової угоди неукладеною юридичного значення не мають.

Керуючись ст.ст. 3-6, 11, 13, 16, 212, 251, 252, 530, 598, 640, 638, 640, 1011, 1012, 1016 ЦК України, Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст.ст. 3-4, 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Припинити з 01.01.2009 року правовідносини між Циганок Іриною Григорівною та ТОВ «Деннік», які виникли на підставі Договору комісії № СБО-40 від 22.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Деннік».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «Деннік»на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 37 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Солом'янський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: