Вирок № 15327229, 04.05.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

1

1-559/11

ВИРОК

Іменем України

14.04.2011 р. Голосіївський районний суд м. Києва

в складі : головуючого судді О.В. Білик

при секретарі Огірко Т.Ю,

з участю прокурора Фрич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Гребінка, Полтавської обл., українець, громадянин України, освіта вища, не одружений, працює водієм у TOB «АГРОМАЛЬТ», раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1, 13.11.2010, приблизно о 08:00 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «Фіат», н.з. НОМЕР_1, рухаючись у крайній правій смузі руху пр. Глушкова, зі сторони с. Чабани, у напрямку Одеської площі, в м. Києві, неподалік будинку №70 по пр. Глушкова в м. Києві, будучи неуважним, та неправильно зреагувавши на зміну дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на обочину, не витримавши безпечний інтервал та дистанцію, здійснив наїзд на металевий відбійник та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Вольксваген»н.з. НОМЕР_2.

Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Фіат»н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2, отримав наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма - перелом в області основи обох пірамід скроневих кісток, субарахноїдальні в області мозочка справа і в задній частині міжпівкульовій цілині, пневмоцефалія; множинні забійні рани обличчя (правій брові, правій щоці, верхній повіці правого ока в проекції внутрішнього кута, в області правого кута роту, нижній губі справа з переходом на підборіддя, підщелепній ділянці справа) шиї (передньо-боковій поверхні справа у верхній та середній третині), мочки правої вушної раковини, правої кисті; закрита травма грудей (забій правої легені, перелом правої лопатки, перелом II, III ребер справа, пневмогемоторакс справа) та живота (розрив печінки по діафрагмальній поверхні, гемоперітонеум), які згідно висновку експерта №99/Е від 08.02.2011 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).

Під час руху ОСОБА_1 допустив порушення вимог наступних пунктів Правил дорожнього руху України:

-1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

-2.3.б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

-12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

-13.1. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Порушення ОСОБА_1 пунктів 1.5; 2.3.б), 12.1; 13.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином ОСОБА_1, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, підтвердивши суду вищезазначені обставини. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.

За згодою сторін судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі як покази свідків, потерпілого та інших доказів, що були зібрані в ході досудового слідства по справі стосовно фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудний та інші сторони і які ніким не оспорювались.

Тому суд обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, і надійшов до висновку, що дії підсудного за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілого.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи: ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину; особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, добровільне відшкодування шкоди підсудним потерпілому.

Обставиною, що помякшує покарання винного у відповідності зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування шкоди, негативне ставлення до вчиненого.

Обставин, що обтяжують покарання винного згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи також те, що даний злочин вчинений з необережності, суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, та із застосуванням правил ст. 75 КК України звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

На погляд суду, саме таке покарання, тобто не повязане з реальним позбавленням волі, буде сприяти виправленню підсудного та забезпечить поновлення порушених прав потерпілого, враховуючи, що підсудний зможе продовжувати працювати.

Цивільний позов прокурора в інтересах Київської міської клінічної лікарні № 17 задовольнити повністю.

Відповідно до вимог ст. 93 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі вартість проведеної судово-автотехнічної експертизи.

Долю речового доказу слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обовязки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільний позов прокурора в інтересах Київської міської клінічної лікарні № 17 - задовольнити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 витрати на лікування у сумі 2890 (дві тисячі вісімсот девяносто) гривень 58 копійок.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь Науково дослідного експертно криміналістичного центру при ГУ МВС України у м. Києві понесені судові витрати по справі вартість проведеної авто технічної експертизи № 14ат від 22.02.2011 року в розмірі 1518 (одна тисяча пятсот вісімнадцять) гривень 91 коп. (отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві ГУДКУ у Київській області р/р 31253272210699 код ЗКПО 25575285, МФО 821018 (за послуги експерта 11523).

Речовий доказ по справі автомобіль марки «Фіат»д.н.з. НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_1 - повернути власнику - за належністю.

Речовий доказ по справі автомобіль марки «Вольксваген»д.н.з. НОМЕР_2, переданий на зберігання ОСОБА_3 - повернути власнику - за належністю

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя