Рішення № 153185, 06.09.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 36/377

06.09.06 р.

За позовом Прокуратури Святошинського району міста Києва в

інтересах держави в особі Київської міської Ради

До Комунального підприємства по будівництву і експлуатації

паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк –

Сервіс»Святошинського району

Про звільнення незаконно займаної земельної ділянки

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури П`ятецька І.В. по довіреності № 1- к від 05.09.2006 р.

Від позивача не з`явився

Від відповідача Кропивницький І.І. по дов. № 58/91 від 05.09.2006 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської Ради про зобов’язання Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк –Сервіс»Святошинського району звільнити земельну ділянку площею 1300 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1.

Представник прокуратури позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі та зазначив, що відповідач безпідставно займає земельну ділянку площею 1300 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав письмові пояснення на позовну заяву. В поданих письмових поясненнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначаючи, що на сьогоднішній день Київська міська рада не приймала рішення про надання у постійне користування або в оренду земельну ділянку площею 1300 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1 у Святошинському районі . Договір оренди земельної ділянки не укладався, державний акт на право власності та на право постійного користування не видавався. Тому вважає, що відповідач самовільно, без правовстановлюючих документів займає спірну земельну ділянку.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов, зазначаючи, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 531 від 31.03.2003 р. надано Комунальному підприємству по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк –Сервіс»Святошинського району спірну земельну ділянку а постійне користування, що повністю відповідає вимогам статті 123 Земельного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника прокуратури, господарський суд, встановив:

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою.

При здійсненні Київською міською радою вищезазначених повноважень встановлено, що Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк –Сервіс»Святошинського району без правовстановлюючих документів, відповідно до яких право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, використовує земельну ділянку площею 1300 кв.м. по вул. Симиренка, 1 у м. Києві під розміщення автостоянки, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126, Земельного кодексу України. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві № 637/26 від 18.05.2006 р., було встановлено, що у відповідача відсутні будь - які документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою ділянку площею 1300 кв.м. по вул. Симиренка, 1 у м. Києві.

Нормами статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об"єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 9 Земельного кодексу України, визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об"'єкти, визначені відповідно до закону як об"єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб"єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач безпідставно займає земельну ділянку, чим порушує інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання.

Слід зазначити, що відповідно до частини 3 пункту 1 статті 211 Земельного кодексу України у разі самовільного зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України та на користь ДП "Судовий інформаційний центр".

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк –Сервіс»Святошинського району (м. Київ, вул. Гната Юри, 9; код ЄДРПОУ 32210469) звільнити земельну ділянку площею 1300 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1.

Стягнути з Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк –Сервіс»Святошинського району (м. Київ, вул. Гната Юри, 9; код ЄДРПОУ 32210469) в доход Державного бюджету України 85 грн. держмита.

Стягнути з Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк –Сервіс»Святошинського району (м. Київ, вул. Гната Юри, 9; код ЄДРПОУ 32210469) на користь ДП «Судовий інформаційний центр»(м. Київ, пр. Перемоги, 44, код 30045370, рахунок №26002014180001 ВАТ «Банк Універсальний» м. Львів, МФО 325707) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя

Трофименко Т.Ю.