Рішення № 15314, 14.06.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2006 р. Справа № 35/88-06

вх. № 3067/5-35

Суддя господарського суду Швед Е.Ю.

при секретарі судового засідання Сергієнко О. Є.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився відповідача - Селіщенко Ж.С., дов.б/н від 01.01.05 р.

розглянувши справу за позовом ТзОВ "Агроекспорт"

до ТОВ "Млєко", м. Харків

про стягнення 93943,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнутиз відповідача на свою користь 76431,71 грн. основного боргу, 8214,81 грн. пені, 7259,56 грн. інфляційних, 2037,76 грн. 3% річних, відповідно до умов Договору дистриб*юції № 146/04-Д від 22.04.04 р., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що поставка товару здійснена позивачем згідно накладних, в яких відсутнє посилання на спірний Договір з вказанням його реквізитів, в зв*язку з чим заперечує проти нарахування пені, окрім того, посилається на те, що позивачем не надані належні докази щодо Заявок відповідача, якими узгоджується поставка, а саме кількість, асортимент та ціна на товар.

Позивач в судове засідання не з*явився, усіх витребуваних судом документів не представив, в зв*язку з чим справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідач до початку судового засідання звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив, що 22.04.04 р. між сторонами укладено договір дистриб*юції № 146/04-Д, відповідно до умов якого позивач зобов*язався за власний рахунок поставити відповідачеві товари окремими партіями мінімум по 20 тон, а відповідач – здійснювати продаж товарів в регіоні від свого імені та за власний рахунок. Відповідно до розділу 4 спірного Договору відповідач оформлює замовлення на поставку товару письмово (заявка) та передає позивачеві, якій підтверджує замовлення з урахуванням товарних позицій, які є в наявності на складі та зобов*язується доставити товар по узгодженій заявці не пізніше 5-7 діб з моменту одержання заявки. Позивач не довів суду наявність письмових заявок відповідача на поставку товару, якими узгоджується кількість, асортимент та ціна на товар. Окрім того, як витікає з накладних, наданих позивачем до матеріалів справи, в них відсутнє посилання саме на спірний Договір з вказанням його реквізитів, в зв*язку з чим суд дійшов до висновку про позадоговірну поставку товару.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачеві товар, відповідно до накладних № 1807 від 29.10.04 р. на суму 75126,14 грн., № 1836 від 29.12.04 р. на суму 47001,94 грн., № 13 від 21.02.05 р. на суму 47972,59 грн., № 13/1 від 21.02.05 р. на суму 600,12 грн., № 14 від 05.03.05 р. на суму 35481,60 грн., № 27 від 05.04.05 р. на суму 38483,89 грн., № 32 від 20.04.05 р. на суму 38020,75 грн., № 44 від 04.05.05 р. на суму 42592,93 грн., № 53 від 23.05.05 р. на суму 50326,88 грн., № 107 від 03.08.05 р. на суму 75067,58 грн., № 107-1 від 03.08.05 р. на суму 660,13 грн. та № 125 від 21.09.05 р. на суму 11880,18 грн., а всього на загальну суму 463214,73 грн.. Вищенаведені накладні підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками. Як вбачається з картки рахунку № 361 станом на 27.03.06 р., відповідач за отриманий товар розрахувався з позивачем частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок останнього грошові кошти в сумі 388103,28 грн., в зв*язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 75111,45 грн., яка до теперішнього часу не відшкодована. Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти факту отримання товару від позивача.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 75111,45 грн. обгрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач, просить суд стягнути з відповідача на свою користь індекс інфляції в сумі 7259,56 грн. та 3% річних в сумі 2037,76 грн..

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи те, що судом поставка товару визнана позадоговірною, термін виконання відповідачем обов*язку визнається судом з моменту звернення позивача із позовною заявою до суду, позивач, в порядку ст.530 ЦК України не звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість, тому позовна вимога в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції вбачається судом не обгрунтованою, в зв*язку з чим в її задоволенні треба відмовити.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 8214,81 грн., посилаючись на п.10.2 спірного Договору. Враховуючи те, що поставка товару відповідачеві за вищенаведеними накладними визнана судом позадоговірною, оскільки в них відсутнє посилання саме на спірний Договір з вказанням його реквізитів, а лише зазначено “Договір”, що не дає суду підстав вважати поставку товару за Договором дистриб*юції № 146/04-Д від 22.04.04 р., позовна вимога в частині стягнення пені вбачається судом не обгрунтованою, не доведеною документально матеріалами справи, в зв*язку з чим в її задоволенні треба відмовити.

Витрати по сплаті держмита підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволених вимог, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.526, 625 ЦК України, ст.ст.44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Млєко”, 61036, м.Харків, вул.Морозова,11 (р/р 26007321528001 ХГРУ КБ “Приватбанк” м.Харкова, МФО 351533, код 31236470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроекспорт”, 81600, м.Миколаїв, Львівської області, пл.Ринок,2 (р/р 26000336701001 ЗГРУ “Приватбанк”, МФО 325321, код 31487548) – 75111,45 грн. основного боргу, 751,11 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення підписано 19.06.06 р.

Суддя Швед Е.Ю.