Постанова № 1530676, 02.04.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 09/355а

"02" квітня 2008 р., 15 год. 10 хв. м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В.

за участю представників сторін: позивача –Герасимчук М.І. за довіреністю, Завгородня А.П. за довіреністю, відповідача –Михайлюк О.О. за довіреністю, Сівак М.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Капітал»до Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Подано адміністративний позов, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1182492301/1 від 23 листопада 2007 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість (далі –ПДВ) в загальній сумі 1771,50 грн.: у тому числі: 1881,00 грн. основного платежу, 590,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (далі – спірне рішення).

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- висновок відповідача про те, що з господарської операції придбання автомобільних шин позивач має право на податковий кредит лише в частині вартості шин, на яку відпрацьований ресурс, а саме на 538,88 грн. (1720 х 31,33 %) та повинен відобразити в податковому обліку в повній вартості лише після здійснення повного пробігу, є помилковим, оскільки дані висновки не підтверджуються будь-якими законодавчими актами;

- право власності на дані шини належить позивачеві і він має право використовувати їх у відповідності до встановленого ресурсу з урахуванням норм і коефіцієнтів зносу;

- списання самих шин, як матеріальних цінностей (в кількісному обліку) проводиться після відпрацювання їхнього ресурсу, отже позивач не порушив п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р., №168/97 –ВР, зі змінами і доповненнями (далі –ЗУ «Про ПДВ»).

В процесі вирішення спору позивач подав додаток до позовної заяви, у якому, спростовуючи доводи відповідача, посилається на наступні обставини:

- доводи представників відповідача про те, що замінено шини, які не відпрацювали свій ресурс, безпідставні, оскільки, по-перше, зношені шини, як і автомобіль є власністю орендодавця, а за експертною оцінкою шини автомобіля, який зданий в оренду позивачу, підлягали заміні; по-друге, згідно з умовами договору, підприємство зобов’язано підтримувати транспортний засіб в належному технічному стані, заміна шин є обов’язком орендаря (позивач); по-третє, придбані шини є власністю ПП ВКФ «Капітал», тому підприємство має право використовувати їх у своїй діяльності;

- згідно наказу Міністерства транспорту України від 30.03.1998 року № 102 «Про затвердження положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 року за №268/2708 (далі –Положення №102), щоденне та сезонне обслуговування автомобілів не належить до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення дорожньо-транспортних засобів;

- сума ПДВ, сплачена в ціні придбання автошин, які використані позивачем для орендованого автомобіля, згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»обґрунтовано включена позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідач у письмових запереченнях на позов, позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на наступне:

- при перевірці позивача встановлено, що в червні 2005р. ПП ВКФ «Капітал»(позивач) згідно податкової накладної № 86 від 24.06.2005р. придбав у ТОВ «Мототрейд»(код 32980738) автошини (10 шт. на суму 8600,00 грн. без урахування ПДВ та ПДВ в сумі 1720 грн.), сума якого віднесена до складу валових витрат;

- в ході перевірки посадові особи позивача пояснили, що автошини були замінені на власному автомобілі, однак такого автомобіля у червні 2005 року позивач не мав;

- станом на 01.07.2005р. автошини в інвентаризаційному опису ПП ВКФ «Капітал»не значаться;

- ПП ВКФ «Капітал»було використано автошини не в господарській діяльності, в зв’язку з цим підприємство не мало права віднести суму витрачених коштів за автошини до складу валових витрат та до податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2005р. в сумі 1720 грн. ПДВ, у зв’язку з придбанням автошин, які були використані не за призначенням;

- позивач в порядку адміністративного оскарження подав первинну скаргу на податкове повідомлення –рішення Смілянської ОДПІ, у якій зазначено, що придбані автошини були використані позивачем на орендованому автотранспорті, про що надані додаткові документи;

- рішенням ОДПІ про результати розгляду скарги на податкове повідомлення –рішення в частині оскаржуваних до суду вимог було скасовано частково на суму 539 грн., Смілянською ОДПІ було встановлено, що договір оренди автомобіля з фізичною особою Райко В.І., в порушення п.2 ст.799 Цивільного кодексу України (ЦК України) нотаріально не посвідчений;

- згідно Положення № 102 операції із заміни автошин не відносяться до операції з технічного обслуговування та операцій з ремонту чи іншого поліпшення автомобіля, а відображаються в податковому обліку в повній вартості після здійснення повного пробігу, який відповідає нормам експлуатаційного пробігу;

- у разі заміни шин, пробіг яких не відповідає нормам експлуатаційного пробігу, підприємство має право віднести суми на валові витрати та податковий кредит лише в частині відпрацьованого ресурсу;

- відповідно до п 4.1. наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.05.2006р. № 488 «Про затвердження експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі»експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин LIAZ –110 складає 80 тис. км (код норми 5.3.78); відпрацьований ресурс автошин станом на 01.07.2005р. складає 16917, 5 км.; згідно поданого податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за півріччя 2005р. (вх. № 21175 від 04.08.2005р.) кількість фактично витраченого ДП складає 5,752т або 6767л. (5,752 х 1000 : 0,85);

- відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998р. № 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті»норма списання пального складає 27л/100км, фактичний пробіг автомобіля становить 676 : 27 х 100 = 25062,9 км. Відпрацьований ресурс автошин у відсотках складає 31,33 % (25062,9 : 80000 х 100), інші витрати в розмірі 68,67% не використовувались у межах господарської операції платника у зв’язку з чим, позивачем було порушено підпункт 7.4.1 пункт 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»;

- таким чином, ПП ВКФ «Капітал»має право на валові витрати та податковий кредит в частині вартості шин, на яку відпрацьований ресурс, а саме на 31,33 %, відповідно, має право віднести до податкового кредиту ПДВ з вартості автошин лише 538,88 грн. (1720 х 31,33%).

В судовому засіданні:

- представники позивача підтримали позовні вимоги та пояснили, що спірні питання податкового обліку придбання автошин розглядалось відповідачем та ДПА Черкаської області, при цьому позивач прострочив подання повторної скарги на податкове повідомлення про визначення зобов’язань з ПДВ, а податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток переглянуте ДПА у Черкаській області; в ході розгляді повторної скарги було встановлено, що позивач мав право віднести на валові витрати суми придбання автошин, відповідно має право і на податковий кредит з цього придбання;

- представники відповідача позов не визнали повністю з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Смілянською ОДПІ (відповідач) проведено виїзну планову перевірку ПП ВКФ «Капітал»(позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року, про що складений акт №1640/23/25211086 від 25.10.2007 року (далі - акт перевірки).

Позивач не визнає висновки пункту 2 розділу 4 акту перевірки, у яких вказано на порушення пункту 4.1 ст. 4, підпунктів 7.3.1, 7.4.1 пункту 7.3, 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2005 року в сумі 1720 грн., за листопад 2005 року на 1667 грн.

На підставі акту перевірки 31 жовтня 2007 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №1182492301/0, на яке 08.11.2007 року позивачем подана скарга до Смілянської ОДПІ.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2007 року №17214/23-120 Смілянська ОДПІ скасувала податкове повідомлення-рішення від 31.10.2007 року №11824923021/0 у частині 3309 грн. у тому числі: основного платежу з ПДВ 2206 грн., штрафні (фінансові) санкції –103 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Після розгляду первинної скарги відповідачем прийнято спірне рішення, у якому, посилаючись на п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4 ст.4, пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі –ЗУ №2181), за порушення п.п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, п.7.3, 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про ПДВ»позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість –1771,50 грн., у тому числі 1181,00 грн. за основним платежем та 590,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами цієї ж перевірки відповідачем, окрім рішення про визначення податкових зобов’язань з ПДВ, було прийнято податкове повідомлення –рішення від 28.11.2007 року №1182482301/1 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток в розмірі 17179,80 грн., у тому числі 11550,00 грн., яке було оскаржено до Державної податкової адміністрації (ДПА) в Черкаській області.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА в Черкаській області від 01.02.2008 року №1924/25-010 податкове повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток скасоване на суму 14733,80 грн., у тому числі: 9512 грн. основного платежу.

При розгляді повторної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення про визначення зобов’язань з податку на прибуток, ДПА в Черкаській області встановлено, що перевіркою не доведено факту порушення підприємством законодавчих норм при віднесенні до валових витрат вартості придбаних автошин, що були встановлені на орендованому автомобілі, який використовувався платником податку у власній господарській діяльності. При цьому також вказано на те, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено обмежень періодичності заміни шин при формуванні валових витрат, оскільки витрати на утримання, обслуговування та експлуатацію основних фондів за загальним правилом включаються до складу валових витрат на підставі п.п.5.2.1 п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», як витрати пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва з урахуванням дії п.5.9 цього Закону. Окрім цього, зазначене передбачено договором оренди автомобіля.

Таким чином, вищестоящим податковим органом при розгляді повторної скарги платника податків (позивача) встановлено правомірність придбання позивачем автошин, заміну їх на орендованому автомобілі, який використовувався ним у господарській діяльності, також визнано правомірним і обґрунтованим віднесення позивачем витрат з придбання автошин до складу валових витрат на підставі п.п.5.2.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», як витрат, пов’язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Нормами ЗУ «Про ПДВ», на порушення яких посилається відповідач, передбачено наступне:

Стаття 4 цього Закону регулює порядок визначення бази оподаткування. До вказаної статті вносились зміни.

Підпункт 4.1. ст.4 ЗУ «Про ПДВ»в редакції, що діяла на час вчинення спірних господарських операцій (червень 2005 року), встановлює, що база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Стаття 7 цього Закону регулює порядок обчислення і сплати податку. До вказаної статті також вносились зміни.

Підпунктом 7.3.1 п.7.3 ст.7 ЗУ «Про ПДВ», в редакції, що діяла на час вчинення спірних господарських операцій (червень 2005 року), передбачено наступне:

«Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку».

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про ПДВ», в редакції, що діяла на час вчинення спірних господарських операцій (червень 2005 року), встановлено наступне:

«Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)».

Положенням №102, на яке посилається відповідач, встановлено, що операції щодо заміни шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортних засобів (п.3.19).

З матеріалів справи та обставин придбання і використання позивачем автошин вбачається, що автошини в кількості 10 штук на загальну суму 10320,00 грн. у тому числі ПДВ 1720,00 грн., були придбані у ТОВ «Мототрейд», м.Київ 24.06.2005 року (податкова накладна №86), і були встановлені на орендований у громадянина Райко В.І. по договору від 01 грудня 2004 року автомобіль ЛИАЗ 100.42. При передачі автомобіля в оренду, 03.12.2004 року спеціалістом авто товарознавцем Почтаренко О.Г був складений висновок за №1-792, у якому вказано, що автомобіль функціонально придатний до експлуатації, але потребує заміни коліс, панелі приладів, електрообладнання, радіатора, бампера.

У бухгалтерському обліку вартість автошин, які придбаваються окремо, включається до складу запасів відповідно до П(С)БО 9 та обліковується на рахунках виробничих запасів. У податковому обліку вартість придбаних автошин включається до валових витрат і бере участь у перерахунку за п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що підтверджено також висновками вищестоящого податкового органу при розгляді повторної скарги позивача.

Придбані позивачем автошини використані для заміни, яка була обов’язковою, в автомобілі, який використовувався у господарській діяльності. Отже, сума ПДВ, сплачена під час придбання автошин для автомобіля, що використовується в господарській діяльності, включається до податкового кредиту на підставі п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про ПДВ». ЗУ «Про ПДВ»не передбачає коригування податкового кредиту пропорційно відпрацьованому ресурсу автошин, встановлених в порядку заміни старих автошин на автомобіль, у тому числі орендований.

З огляду на викладене, суд вважає, що сума ПДВ, сплачена позивачем в ціні шин для автомобіля, який використовувався в господарській діяльності, обґрунтовано включена до складу податкового кредиту у червні 2005 року, на підставі податкової накладної від 24.06.2005 року №86, виданої платником ПДВ ТОВ Мототрейд». Висновок відповідача не ґрунтується на законі, зроблений без врахування всіх обставин, що мають значення для таких висновків. Отже, визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ з основного платежу в сумі 1881,00 грн. суд вважає протиправним, відповідно, безпідставним є застосування на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181 штрафних (фінансових) санкцій за заниження суми податкового зобов’язання з ПДВ.

За таких обставин, спірне рішення є протиправним, підлягаючим скасуванню.

На підставі ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати, які складаються з витрат по сплаті позивачем судового збору в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції від 23.11.2007 року № 1182492301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1771,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Капітал», Черкаська область, м. Сміла, вул. Б. Хмельницького, 29. ідентифікаційний код 25211086 –3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н.М. Курченко

Постанова складена в повному обсязі 07.04.2008р.