Постанова № 1530280, 03.04.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.08 Справа № 28/388 А

За позовом: Державної податкової інспекції у Жовківському районі, м. Жовква Львівської області

до відповідача 1: Дочірнього підприємства “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна”, м. Жовква Львівської області

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Розвитку Будівництва”, м. Київ

про визнання недійсним договору

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Звір Р.П. –старший державний податковий інспектор

Від відповідача 1: Балобанов О.В. - представник

Від відповідача 2: не з”явився

Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Жовківському районі до Дочірнього підприємства “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Розвитку Будівництва” про визнання недійсною угоди (договору) № 12/34-07 від 01 липня 2005 року, укладеної між Дочірнім підприємством “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр Розвитку Будівництва” та про застосування до сторін договору юридичних наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, у вигляді стягнення в дохід держави суми 1 727 079,00 грн., сплаченої згідно умов вказаної угоди (договору).

Хід розгляду справи наведений у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 04.03.2008 року провадження у справі було зупинено до 03.04.2008 року для отримання від ДПІ у Солом”янському районі м. Києва письмової інформації про те, чи подавало ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” податкову звітність по ПДВ з 2005 року по даний час і чи декларувало в цей період зобов”язання з ПДВ. У зв”язку із закінченням строку, на який було зупинено провадження у справі, суд 03.04.2008 року ухвалив провадження у справі поновити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, позивач просить визнати недійсною угоду (договір) № 12/34-07 від 01 липня 2005 року, укладену між Дочірнім підприємством “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр Розвитку Будівництва” та застосувати до сторін договору юридичні наслідки, передбачені ст. 208 ГК України, а саме: стягнути в дохід держави суму 1 727 079,00 грн., сплачену згідно умов вказаної угоди (договору).

Відповідач 1 у поданому суду письмовому запереченні від 14.02.2008 року (вх. № 3505 від 14.02.2008 року), а його представник в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає вимоги позивача безпідставними та необгрунтованими, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач 2 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, позовних вимог по суті не оспорив.

Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області була проведена виїзна планова документальна перевірка Дочірнього підприємства “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року, про що складений Акт перевірки від 29.03.07 року № 365/23-0/32562051. При проведенні перевірки ДП “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва”.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2005 року між ДП “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” (відповідач 1, по договору –Виконавець) та ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” (відповідач 2, по договору - Субпідрядник) укладено Угоду № 12/34-07 про виконання субпідрядних будівельно-ремонтних робіт в м. Львові, вул. Січових Стрільців, 12.

Відповідно до п. 4 зазначеної Угоди, загальна сума, що випливає із Договірної ціни та має бути визначена Виконавцем Субпідрядникові за цією Угодою є такою: 1 727 079,00 грн. в т.ч. ПДВ 287 846,50 грн.

Згідно Актів приймання виконаних підрядних робіт № 1 за липень 2005 року та № 2 за серпень 2005 року ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” проведено роботи по реконструкції приміщень ресторану “Фестивальний” по вул. Січ. Стрільців, 12 у м. Львові на загальну суму 1 727 079,00 грн.

ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” виписано для ДП “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” податкові накладні № 0000073 від 13.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000074 від 13.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000075 від 13.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000081 від 14.07.2005 року 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000078 від 14.07.2005 року 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000080 від 14.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000082 від 14.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000079 від 14.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000093 від 20.07.2005 року на суму 143 079,00 грн. в т.ч. ПДВ 23 846,00 грн.

Розрахунки між ДП “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” та ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявним у матеріалах справи банківськими виписками Львівської філії АКБ “МРІЯ”.

Рішенням Солом”янського районного суду м. Києва від 05.04.2005 року справа № 2-1387/05, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” № 36094975 від 16.04.2004 року з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Рішенням Солом”янського районного суду м. Києва від 13.06.2006 року справа № 2-а-453/06, визнано недійсним протокол № 1 установчих зборів ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” з моменту його складання: 05.04.2004 року, визнано недійсним установчий договір та Статут ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” з моменту державної реєстрації з 13.04.2004 року.

Податковий орган вважає, що господарське зобов’язання між відповідачами, виникнення та існування якого підтверджують накладні № 0000073 від 13.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000074 від 13.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000075 від 13.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000081 від 14.07.2005 року 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000078 від 14.07.2005 року 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000080 від 14.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000082 від 14.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000079 від 14.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000093 від 20.07.2005 року на суму 143 079,00 грн. в т.ч. ПДВ 23 846,00 грн., на загальну суму 1 727 079,00 грн, є таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки Рішенням Солом”янського районного суду м. Києва від 05.04.2005 року справа № 2-1387/05 визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” як платника податку на додану вартість № 36094975 від 16.04.2004 року з моменту внесення в Реєстр платників податку на додану вартість, а Рішенням Солом”янського районного суду м. Києва від 13.06.2006 року справа № 2-а-453/06, визнано недійсними протокол № 1 установчих зборів ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” з моменту його складання: 05.04.2004 року, установчий договір та Статут ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” з моменту державної реєстрації з 13.04.2004 року.

Як вбачається з листа ДПІ у Солом”янському районі м. Києва від 17.03.2008 року № 2344/9/15-215 (вх.№ 6986 від 24.03.2008 року) “Про надання інформації”, ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” не звітує, останню декларацію з ПДВ подало за грудень 2006 року. Податкові зобов”язання (рядок 9, колонка Б) згідно поданих деклацій становлять за липень 2005 року –1 172 826 грн. Свідоцтво платника ПДВ № 36094975, індивідуальний податковий номер 329103126586, виданого 16 квітня 2004 року анульоване –Акт № 2705 від 26.12.2005 року на підставі рішення Солом”янського районного суду м. Києва від 05.04.2005 року № 2-1387/05 про визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” № 36094975 з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 434101, ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” станом на 13.02.2008 року значиться в Єдиному державному реєстрі.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 179 ГК України, передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Жовківському районі Львівської області просить визнати недійсним господарське зобов’язання, що виникло на підставі угоди (договору) № 12/34-07 від 01 липня 2005 року між ДП “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” та ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва”, та застосувати наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, мотивуючи це тим, що Рішенням Солом”янського районного суду м. Києва від 05.04.2005 року справа № 2-1387/05 визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” як платника податку на додану вартість № 36094975 від 16.04.2004 року з моменту внесення в Реєстр платників податку на додану вартість, а Рішенням Солом”янського районного суду м. Києва від 13.06.2006 року справа № 2-а-453/06, визнано недійсними протокол № 1 установчих зборів ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” з моменту його складання: 05.04.2004 року, установчий договір та Статут ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” з моменту державної реєстрації з 13.04.2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарського зобов’язання ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, оскільки, згідно листа ДПІ у Солом”янському районі м. Києва від 17.03.2008 року № 2344/9/15-215, свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” № 36094975, індивідуальний податковий номер 329103126586, виданого 16 квітня 2004 року анульоване Актом № 2705 26.12.2005 року. Крім того, ДП “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” відповідно до банківських виписок “Львівської філії АКБ “МРІЯ” проведено оплату за товар згідно спірного господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України(норма відповідного змісту на даний час закріплена в ст.207,208 Господарського кодексу України) судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу. Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Податковим органом(позивачем) не наведено обставин, які б вказували на те, що спірне господарське зобов’язання між ДП “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” та ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” вчинене з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, хоча суд своїх ухвалах вимагав у позивача обґрунтування наміру (умислу) на порушення інтересів держави та суспільства в діях однієї чи обох сторін.

Навпаки, як вбачається з листа ДПІ у Солом”янському районі м. Києва від 17.03.2008 року № 2344/9/15-215, за липень 2005 року (податковий період, в якому ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” виписало для ДП “ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна” податкові накладні № 0000073 від 13.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000074 від 13.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000075 від 13.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000081 від 14.07.2005 року 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000078 від 14.07.2005 року 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000080 від 14.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000082 від 14.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000079 від 14.07.2005 року на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн., № 0000093 від 20.07.2005 року на суму 143 079,00 грн. в т.ч. ПДВ 23 846,00 грн.) ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” податкові зобов”язання (рядок 9, колонка Б) згідно поданих деклацій задекларувало в сумі 1 172 826 грн.

Таким чином, в період вчинення спірного господарського зобов’язання, яке виникло відповідно до вказаних податкових накладних на загальну суму 1 727 079,00 грн., в т.ч. ПДВ 287 846,50 грн., ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” звітувалося до ДПІ і декларувало податкові зобов’язання по ПДВ у значно більшому розмірі (1 172 826 грн.), ніж загальна сума ПДВ, зазначена у виписаних ним податкових накладних (287 846,50 грн.). Податковим органом не подано доказів, які б вказували на те, що сума ПДВ 287 846,50 грн. не була включена ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” до складу загальної задекларованої ним суми ПДВ 1 172 826 грн в липні 2005 року.

Таким чином, матеріали справи не вказують на наявність в діях ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” наміру(умислу) на приховування від оподаткування доходів при вчиненні спірного податкового зобов’язання.

Санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Матеріали справи підтверджують, що на момент вчинення спірного господарського зобов’язання ТзОВ “Центр Розвитку Будівництва” перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника ПДВ.

Окрім того, пунктом 1.3 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними” № 01-8/481 від 20.04.2001 року передбачено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

Окрім цього, ч.1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

Статею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Виписування накладних та податкових накладних мало місце за період з 13.07.2005 року по 20.07.2005 року, а отже вказане свідчить про прострочення самих строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 ГК України, до відповідачів по даному спору.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки не встановлено наміру на приховування від оподаткування доходів відповідачами при вчиненні спірного господарського зобов’язання. Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов’язання було вчинене відповідачами з метою саме заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою.

Керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Морозюк А.Я.