Постанова № 1530127, 02.04.2008, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

02.04.08 Справа № 4/826-21/111(4/894-26/121)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Гунька О.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ»Оріон Агро»від 18.10.07 та Бібрського держлісгоспу

на рішення господарського суду Львівської області від 08.10.07

у справі № 4/826-21/111(4/894-26/121)

за первісним позовом ТзОВ»Оріон Агро»

до Бібрського держлісгоспу

про стягнення 361793, 44 грв.

за зустрічним позовом- Бібрського держлісгоспу

до ТзОВ»Оріон Агро»

про стягнення дебіторської заборгованості у сумі 107262, 53 грв.

за участю представників сторін

Від позивача- Івашків Л.,

Від відповідача- Лотоцький Г.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.10.07 по

даній справі первісні позовні вимоги ТзОВ» Оріон Агро» задоволено частково. Стягнуто з Бібрського держлісгоспу на користь ТзОВ “Оріон Агро” 35164,27 грн. основного боргу, 351,64 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті первісних позовних вимог, відмовлено. В зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТзОВ»Оріон Агро» подало апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду та прийняти нове, яким первісний позов задоволити повністю. Свої вимоги, позивач за первісним позовом в частині відмови у задоволенні первісного позову обґрунтовує наступним: рішення суду в цій частині є незаконним та таким, що прийняте із значним порушенням норм матеріального права, а також при прийнятті рішення, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Відмовляючи в стягненні витрат, в розмірі 120571,17 грн., суд вказує, що Бібрський держлісгосп не протермінував виплату коштів за послуги надані в жовтні-листопаді 2004 року, оскільки відповідачем було сплачено 47000 гривень. Однак суд не бере до уваги, що 17000 гривень були виплачені в період з 14.01.2005 року по 11.03.2005 року. Хоча згідно з вимогами підпункту 2 пункту 2.2. договору-доручення № 04/03/03/Л від 4 березня 2003 року; «Поручитель зобов'язаний на протязі 3-х банківських днів після подачі заявки Повіреному перерахувати на його розрахунковий рахунок 100% суми витрат на транспортування, запірно-пломбувальні пристрої, нагороду за роботи та послуги Повіреного». Крім того, суд не взяв до уваги, пояснення представників відповідача, в яких було вказано, що Бібрський держлісгосп в листопаді 2005 року, не попередивши ТзОВ»Оріон Агро», вирішив більше не користуватись послугами ТзОВ «Оріон-Агро», а здійснювати відвантаження самостійно, що відповідно і призвело до невиконання плану відправлення вантажу. Суд не взяв до уваги, що ТзОВ «Орін-Агро»здійснило за заявкою відповідача відвантаження вагонів, взяло на себе витрати замість відповідача, виплатили залізниці всі кошти необхідні для виконання замовлення. Зволікання із виплатою призвело б до збільшення штрафних санкцій з боку залізниці, тому, незважаючи на невчасну проплату з боку Бібрського держлісгоспу, діючи в його інтересах, взяли всі витрати на себе та подали вимогу до відповідача про відшкодування цих витрат. Позивач за первісним позовом вважає, що судом порушено вимоги підпункту 2, пункту 2, статті 1007 Цивільного кодексу України, згідно якої довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Також не взято до уваги ст.. 193 ГК, згідно якої відповідач, як суб'єкт господарювання, повинен виконувати господарське зобов'язання належним чином, відповідно до закону, нормативно-правових актів та договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відмовляючи у стягненні 104240,00 грн. збитків у вигляді неодержаного доходу, суд не бере до уваги, що в матеріалах справи знаходяться Договір-доручення від 14.12.2004 року з Золочівським держлісгоспом, Договір-доручення від 26.03.2003 року з ТзОВ «Аква-еко», Договір-доручення від 22.10.2002 року з іноземним підприємством «Кроно-Львів», Договір-доручення від 28.07.2004року з ПП Ковердюк, а також замовлення від вказаних осіб згідно яких позивач повинен був отримати прибуток в розмірі 104240,00 гривень. Проте такий прибуток не був отриманий, оскільки Бібрський держлісгосп не провів вчасний розрахунок з нами і кошти вищевказаних осіб залізницею були стягнуті з нашого рахунку для погашення заборгованості відповідача.

Бібрський держлісгосп не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції також подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким зустрічний позов задоволити, а в задоволенні первісного відмовити повністю.

Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги, що за період з березня по грудень 2003р. на підставі договору доручення № 04/03/03 від 04.03.2003р, який діяв відповідно до п.3.1 цього договору до 31 грудня 2003р., та січень-жовтень 2004р. в порядку усної домовленості ТзОВ „ОРІОН АГРО" надав Державному підприємству „Бібрський лісгосп" транспортно-експедиторськіпослуги з перевезення залізничним транспортом лісоматеріалів. На виконання послуг з перевезення вантажів Державне підприємство „Бібрський лісгосп" перерахувало відповідачу за зустрічним позовом (ТзОВ «ОРІОН АГРО") кошти на суму 1 278 799,99грн.. Згідно умов договору кошти передавалися на винагороду із розрахунку 100,00 грн. за кожний відправлений вагон, а також на витрати, пов'язані з оплатою послуг залізниці з перевезення вантажів. Судом не враховано факту невиконання відповідачем в 2003р. умов договору, який діяв до 31.12.2003р., а в 2004р. вимог Цивільного кодексу України від 16 січня 2003р. № 435-ІУ, який набрав чинності з 01.01.2004р. та Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" № 1955-ІУ від 01.07.2004р. За умовами договору доручення № 04/03/03 від 04.03.2003р.(абзац 7, п.2.1 договору), повірений (ТзОВ „ОРІОН АГРО") зобов'язався після виконання доручення передати позивачу Державному підприємству "Бібрський лісгосп" звіт з первинними документами, а відповідно до п.3.4 договору робота рахується виконаною по факту закінчення робіт та послуг, які передбачені заявкою та прийняттям „Поручителем" звіту „Повіреного", підписанням сторонами акту здачі прийняття і розходу грошових документів. Згідно ст.1000 Цивільного кодексу України та ст.9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Отже, кошти, що передавалися повіреному (ТзОВ „ОРІОН АГРО) для здійснення ним певних господарських операцій від імені і за рахунок довірителя, зокрема на оплату за дорученням державного підприємства "Бібрський лісгосп" послуг залізниці з перевезення вантажів, це кошти довірителя (Державного підприємства „Бібрський лісгосп"), за які повірений (ТзОВ „ОРІОН АГРО") зобов'язаний відзвітуватися згідно з вимогами ст. 1006 Цивільного кодексу України і ст..ст.9,12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" документально підтвердженими витратами. Однак, ТзОВ „ОРІОН АГРО" документально підтверджених витрат, пов'язаних з наданням послуг Львівською залізницею з перевезення вантажів, не представлено.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:

Між ТзОВ „Оріон Агро” та Бібрським держлісгоспом був укладений договір доручення № 04/03/03 від 04.03.2003р., згідно умов якого ТзОВ „Оріон Агро” - „повірений” зобов”язувався організовувати транспортне- експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів Бібрський держлісгосп -“довірителя” залізничним транспортом .

Згідно з пунктом 2.2 вказаного договору Бібрський держлісгосп протягом трьох банківських днів після подачі заявки про наступні перевезення зобов”язувався перераховувати на розрахунковий рахунок „повіреного” - ТзОВ „Оріон Агро”, 100% суми витрат на транспортування , запірно-пломбувальні пристрої , винагороду за роботи та послуги „повіреного”.

Так, згідно поданої відповідачем за первісним позовом заявки від 11.10.2004р. №361 , 09.11.2004р. завантажено та відправлено зі ст.Глібовичі Львівської залізниці піввагони № 67848523,66736570 (завантажено та відправлено зі ст.Глібовичі Львівської залізниці піввагони №№ 67148502, 64842511 ( вантажні накладні № 35763279, № 35763280 накопичувальна картка №307, відомість плати за користування вагонами № 197), піввагони №№ 67189050, 65230732 ( вантажні накладні № 35763281,35763282, накопичувальна картка № 309, відомість плати за користування вагонами №199), 12.11.2004р. завантажено та відправлено зі ст.Глібовичі піввагони № 66941386,67170829 (вантажні накладні № 35763283, № 35763285 накопичувальна картка №313, відомість плати за користування вагонами №201), піввагони №№ 67876508,67845214 ( вантажні накладні № 35763284, 35763286, накопичувальна картка № 310, відомість плати за користування вагонами № 200 ).

Згідно поданої заявки від 12.11.2004р. № 418 12.12.2004р. завантажено та відправлено зі ст.Глібовичі Львівської залізниці піввагони № 67689711, 65741225 (вантажні накладні № 35763296, 35763301, накопичувальна картка № 314 та 343), піввагони № 67149567, 66038704 ( вантажні накладні №№ 35763297, 35763300, накопичувальні картки №№ 315,349 ), піввагони №№ 66116047,67174912 ( вантажні накладні №№ 35763298, 35763299, накопичувальні картки №№ 317,16), піввагони №№ 67705558, 65397945 ( вантажні накладні №№ 35363489, 35363490, накопичувальні картки №№№ 4,7,8 ) .

Представник ТзОВ „Оріон Агро” зазначив, що до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт періоду 2003-2004рр., у яких зазначалось, що сторони спору при проведенні оплати керуються нормами договору №04/03/03 від 04.03.2003р., а тому вважає що спірні правовідносини, які виникли за період жовтень, листопад по заявках від 11.10.2004р. №361 та від 12.11.2004р. № 418 є результатом договору, який пролонгований сторонами добровільно. Суд першої інстанції погодився із таким висновком позивача, зокрема зазначивши, що акти виконаних робіт є доказом пролонгації договірних відносин між сторонами на період 2004р. , враховуючи те, що термін дії угоди №04/03/03 від 04.03.2003р. був укладений до 31.12.2003р.

Бібрський держлісгосп зазначив, що вищезгадані акти відсутні. Відсутність актів за спірний період пояснює тим, що сторона позивача не надавала для перевірки первинних документів на підтвердження витрачених коштів.

Сторона позивача вважає, що нею було виконано транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів залізничним транспортом. Як доказ цього, долучені до матеріалів справи копії вантажних накладних , накопичувальних карток.

Враховуючи ці обставини сторона позивача за первісним позовом вважає, що Бібрський держлісгосп зобов”язаний повернути сплачені залізниці кошти у розмірі 155735,44 грн., в склад яких входить вартість залізничного тарифу, станційні та додаткові сбори, подача та користування вагонами ,послуги ТзОВ „Оріон Агро” та розмір штрафів за невиконання плану перевезень ( а.с.39, т.ІІ ).

Однак, із таким висновком не можна погодитися, так як за умовами договору доручення № 04/03/03 від 04.03.2003р.( абзац 7, п.2.1 договору), повірений (ТзОВ „ОРІОН АГРО") зобов'язався після виконання доручення передати позивачу Державному підприємству "Бібрський лісгосп" звіт з первинними документами, які підтверджують його вимоги, а відповідно до п.3.4 договору робота рахується виконаною по факту закінчення робіт та послуг, які передбачені заявкою та прийняттям „Поручителем" звіту „Повіреного", підписанням сторонами акту здачі прийняття і розходу грошових документів.

Згідно ст.1000 Цивільного кодексу України та ст.9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Отже, кошти, що передавалися повіреному (ТзОВ „ОРІОН АГРО) для здійснення ним певних господарських операцій від імені і за рахунок довірителя, зокрема на оплату за дорученням державного підприємства "Бібрський лісгосп" послуг залізниці з перевезення вантажів, це кошти довірителя (Державного підприємства „Бібрський лісгосп"), за які повірений (ТзОВ „ОРІОН АГРО") зобов'язаний відзвітуватися згідно з вимогами ст. 1006 Цивільного кодексу України і стхт.9,12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" документально підтвердженими витратами.

Однак, в силу ст..ст. 33, 34 ГПК України, позивачем за первісним позовом, документально підтверджених витрат, пов'язаних з наданням послуг Львівською залізницею з перевезення вантажів, не представлено.

Безпідставними є доводи позивача за первісним позовом щодо боргу відповідача у 120571,17 грн., в який входить плата за користування вагонами понад одну добу та штраф за невиконання плану перевезень.

Своєчасна відправка вантажу є умовою договірних відносин між Львівською залізницею Державної адміністрації залізничного транспорту та ТзОВ „Оріон Агро”, тому твердження позивача щодо протермінування у відправці вантажу в зв”язку з відсутністю коштів, суперечать вимозі Львівської Залізниці про проведення попередньої оплати.

Крім того, до матеріалів зустрічної позовної заяви Бібрським держлісгоспом долучено відомості про перерахунок коштів у період листопада 2004 на суму 47000,00 грн. ( а.с. 162-166, т.ІІ ), що суперечить твердженню позивача про відсутність проведення розрахунків у спірний період.

Щодо стягнення суми - 100000,00 грн. моральної шкоди, то правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, є договірними, а тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено.

Згідно ч.ч.1,3,4 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобовязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно,у день предявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Визначення поняття збитків регламентується також ч. 2 ст. 224 ГК України, яка вказує, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права ,має право на їх відшкодування ( ч.1 ст.22,ст.611, ч.1 ст.623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків , потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв”язок між протипривною поведінкою та збитками ; вина правопорушника. Доказів на підтвердження даних обставин стороною позивача не представлено.

Враховуючи наведене, підстав для стягнення 104240,00 грн. збитків немає.

Щодо висновку суду про безпідставність зустрічних позовних вимог, то слід зазначити, що згідно акту звірки „Розрахунки з контрагентами з 01.01.2003р. по 30.12.2006р. та первинних документів, що за 2003р. і січень -жовтень 2004р. позивач за зустрічним позовом отримав послуг на суму 1 171 537,46грн.. В решті, тобто в сумі 107 262,53грн., оплачена вартість послуг завищена, внаслідок чого зменшено ціну позову до аналогічної суми - 107 262,53грн..

Апелянт вважає, з чим погоджується колегія, що кошти проплачені в порушення п.п. 2.1 і 3.4 договору №04/03/03 від 04 березня 2003р., ст.1006 Цивільного кодексу України та ст.12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" № 1955-ІУ від 01.07.2004р. помилково, а тому підлягають поверненню.

Суд не взяв до уваги первісні документи, які свідчать про фактичні витрати експедитора, які перераховані залізниці згідно укладених договорів, зокрема, квитанції про приймання вантажів, які підтверджують вартість перевезення вантажів та накопичувальні картки зборів за роботи, пов'язані з перевезенням вантажів (станційні додаткові збори, плату за подачу вагонів на під'їздну колію, плату за користування вагонами), які свідчать про фактичні витрати експедитора (ТзОВ "ОРіоН АГРО"), пов'язані з перевезенням вантажів.

З огляду на досліджені обставини справи та керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Бібрського держлісгоспу задоволити.

Апеляційну скаргу ТзОВ»Оріон Агро»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від

08.10.07 у справі № 4/826-21/111(4/894-26/121)

скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні первісного

позову відмовити повністю. Зустрічний позов задоволити

повністю. Стягнути з ТзОВ»Оріон Агро» на користь Бібрського держлісгоспу 107262,53 грв. дебіторської заборгованості.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції щодо розгляду первісного та зустрічного позовів та судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на ТзОВ»Оріон Агро».

Господарського суду Львівської області видати накази в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк