Рішення № 1530072, 26.02.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

№47/362 26.02.2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс ЛТД"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ"

Про стягнення 31 901,40 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: Ніколаєва Л.В. –предст. (дов. № 185 від 26.11.2007)

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 26 934,00 грн. основного боргу, 4 040,10 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 927,30 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2007 порушено провадження у справі № 47/362 та призначено її до розгляду на 19.12.2007.

19.12.2007 розгляд справи у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 30.01.2008.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2007 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

В судове засідання 30.01.2008 з’явилися представники обох сторін. Представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем боргу в сумі 20 000,00 грн.

В судовому засіданні 30.01.2008 суд задовольнив клопотання сторін про продовження строку розгляду спору у справі № 47/362 на більш тривалий термін, ніж встановлений ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2008 розгляд справи відкладено на 26.02.2008.

В судовому засіданні 26.02.2008 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи не надав, в судове засідання 26.02.2008 представника не направив. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору по справі № 47/362 не надходило, причини неявки не повідомив. Про проведення судового засідання 26.02.2008 був повідомлений належним чином.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ", заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно твердження позивача, викладеного в позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс ЛТД" (ТОВ "Аверс ЛТД") за домовленістю з Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Авто" (ТОВ "Еко-Авто") прийняло на себе зобов’язання виконати роботи з ремонту напівпричепів, виготовлення та встановлення покрівлі, рекламного зображення, а ТОВ "Еко-Авто" зобов’язалося прийняти роботи та оплатити їх.

Відповідно до Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ "Аверс ЛТД" надано, а ТОВ "Еко-Авто" (ідентифікаційний код 32982190 згідно листів Головного управління статистики у м. Києві № 13-5118/1 від 16.08.2006 та № 21-10/4132 від 09.07.2007) прийнято послуги з ремонту напівпричепів, виготовлення та встановлення покрівлі, рекламного зображення на загальну суму 31 800,50 грн.: Акт № А-00001103 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.08.2005 на суму 1566,50 грн., Акт № А-00001104 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.08.2005 на суму 29 934,00 грн., Акту № А-00001105 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.08.2005 на суму 300,00 грн. Оригінали вищезазначених Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних представниками обох сторін та скріплених печатками юридичних осіб, досліджено в судовому засіданні, а належним чином засвідчені копії долучено до матеріалів справи. В даних Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено, що сторони не мають один до одного претензій будь-якого характеру.

Згідно позовної заяви, з урахуванням наданих позивачем уточнень, для оплати наданих відповідачу послуг, відповідно до вищезазначених Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем – ТОВ "Аверс ЛТД" було виставлено рахунок-фактуру № А-00000782 від 26.05.2005 на суму 1 566,00 грн., рахунок-фактуру № А-00000789 від 27.05.2005 на суму 29 934,00 грн., рахунок-фактуру № А-00000841 від 03.06.2005 на суму 300,00 грн. Загальна сума виставленої відповідачу вимоги про оплату виконаних та прийнятих послуг складає 31 800,50 грн.

Проте, згідно пояснення представника позивача, станом на день подання позовної заяви, відповідач виконав зобов'язання щодо оплати отриманих згідно вищезазначених Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуг не в повному обсязі. Так, відповідно до виписок банку, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи, відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі: 20.12.2005 – 1000,00 грн., 28.12.205 –1 866,50 грн., 23.05.2006 –2 000,00 грн. Загальна вартість перерахованих відповідачем на рахунок позивача коштів складає 4 866,50 грн.

Відповідно до підписаного сторонами та скріпленого печатками юридичних осіб акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Аверс ЛТД" та ТОВ "Еко-Авто", оригінал якого досліджено в судовому засіданні, а належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи, станом на 30.06.2006 у відповідача –ТОВ "Еко-Авто" існує заборгованість перед позивачем у розмірі 26 934,00 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, заборгованість відповідача станом на день подання позову про стягнення заборгованості по оплаті наданих згідно вищезазначених Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) складає 26 934,00 грн. (31 800,50 грн. (сума наданих послуг) –4 866,50 грн. (оплата здійснена відповідачем)).

Як зазначено в позовній заяві, ТОВ "Аверс ЛТД" надавало послуги згідно домовленості з ТОВ "Еко-Авто" без встановлення строків проведення розрахунків, а тому позивач неодноразово направляв відповідачу вимоги щодо виконання грошового зобов’язання. Відповідно до долучених до матеріалів справи завірених копій претензії № 93 від 26.07.2006, з підписом „Гавриленка” та зазначенням дати підпису та листа-вимоги № 32 від 30.03.2007, позивачем пред’явлено відповідачу вимогу щодо оплати заборгованості в розмірі 26 934,00 грн.

Проте, суд дослідивши вищезазначені документи дійшов висновку, що позивачем не надано до суду належних доказів надсилання на адресу відповідача претензії № 93 від 26.07.2006 та листа-вимоги № 32 від 30.03.2007, які засвідчують факт отримання відповідачем вимоги щодо виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до листа-вимоги № 128 від 31.08.2007, який отриманий відповідачем 04.09.2007 про що свідчить дата вхідного номеру 796/09-475 на копії листа-вимоги, наявної в матеріалах справи, позивачем пред’явлено відповідачу –ТОВ "Грінко-Київ" вимогу щодо оплати заборгованості в розмірі 26 934,00 грн.

Згідно гарантійного листа № 451/099-43 від 11.09.2007, завірена копія якого находиться в матеріалах справи, направленого відповідачем –ТОВ "Грінко-Київ" у відповідь на лист-вимогу № 128 від 31.08.2007 відповідач зобов’язувався розрахуватися з позивачем до 01.11.2007.

Однак, згідно пояснень представника позивача, станом на день подання позовної заяви відповідачем перед позивачем заборгованість в сумі 26 934,00 грн. не погашена.

В ході судового засідання представник позивача повідомив суд про часткове погашення боргу відповідачем у розмірі 20 000,00 грн., у зв’язку з чим просив суд зменшити розмір позовних вимог на 20 000,00 грн. Таким чином, розмір боргу ТОВ "Грінко-Київ" перед ТОВ "Аверс ЛТД" на день розгляду справи № 47/362 складає 6 934,00 грн. (26 934,00 грн. –20 000,00 грн.).

Стаття 173 Господарський кодекс України господарським зобов'язання визнає зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено поняття правочина, як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної статті однією з таких підстав є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Пунктом 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов’язання у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає зі договору або актів цивільного законодавства.

Первинні документи згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 це письмові свідоцтва про здійснення господарських операцій. Господарські операції –це дії, які призводять до зміни стану активів і зобов’язань особи, яка їх здійснила. Акт звірки такої функції не виконує, тому не є первинним документом, що підтверджує наявність у сторони зобов’язання, а документом, що фіксує тотожність відображення певних господарських операцій в обліку сторін.

Таким чином, акт звірки бухгалтера є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач - ТОВ "Аверс ЛТД", відповідно до Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.08.2005, надав відповідачу –ТОВ "Грінко-Київ" послуги з ремонту напівпричепів, виготовлення та встановлення покрівлі, рекламного зображення на загальну суму 31 800,50 грн., а відповідач –ТОВ "Грінко-Київ" зазначені послуги прийняв, але свої обов’язки по оплаті вартості наданих позивачем послуг у повному обсязі та у строк, встановлений статтею 530 Цивільного кодексу України не виконав, а здійснив оплату частково у розмірі 24 866,50 грн. (відповідно до наявних в справі банківських виписок та пояснень представника позивача).

Позивач надав суду адресовані відповідачу претензію № 93 від 26.07.2006 та лист-вимогу № 32 від 30.03.2007 щодо пред’явлення відповідачу вимоги виконання грошового зобов’язання без надання доказів їх направлення на адресу відповідача. Суд, дослідивши надані позивачем зазначені докази дійшов висновку, що дані докази не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, з них неможливо достовірно встановити коли була отримана та чи були отримана взагалі відповідачем вимога про виконання грошового зобов’язання, а підпис на копії претензії „Гавриленка” не засвідчує отримання відповідачем вимоги, оскільки не встановлено особу, яка здійснила даний підпис та її повноваження на отримання поштової кореспонденції, тому дані документи судом як доказ по справі не приймаються.

Належним доказом підтвердження пред’явлення позивачем відповідачу вимоги виконання грошового зобов’язання судом визнано лист-вимога № 128 від 31.08.2007 (копія якого наявна в матеріалах справи), підтвердженням отримання відповідачем якого є вхідний номер зазначений на копії (вх. № 796/09-475 від 04.09.2007) та відповідь відповідача на дану вимогу (наявна в матеріалах справи копія гарантійного листа № 451/099-43 від 11.09.2007).

Таким чином, судом встановлено, що на даний час у відповідача – ТОВ "Грінко-Київ" перед ТОВ "Аверс ЛТД" існує прострочена заборгованість в сумі 6 934,00 грн., яка повинна була бути виконана в повному обсязі у строк до 12.09.2007, відповідно до направленої відповідачу на підставі статті 530 Цивільного кодексу України вимоги № 128 від 31.08.2007, отриманої відповідачем 04.09.2007 та яка підлягає стягненню у судовому порядку. А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті наданих послуг в розмірі 6 934,00 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 040,10 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 927,30 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, врахувавши, що відповідач не виконав перед позивачем зобовязання по оплаті отриманих послуг, яке повинно було бути виконано відповідачем в повному обсязі у строк до 12.09.2007, відповідно до направленої відповідачу на підставі статті 530 Цивільного кодексу України вимоги № 128 від 31.08.2007, отриманої відповідачем 04.09.2007, а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, вважає ці позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Згідно розрахунку позивача, який було додано до матеріалів справи, сума витрат з урахуванням індексу інфляції складає 4 040,10 грн., сума 3% річних складає 927,30 грн.

Суд, керуючись листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р “Рекомендації щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, перевіривши вказаний розрахунок позивача, перерахував належні до сплати суми витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, визначив їх у розмірі, що складають:

- витрати з урахуванням індексу інфляції за період з 12.09.2007 (на підставі статті 530 Цивільного кодексу України та вимоги № 128 від 31.08.2007, отриманої відповідачем 04.09.2007) по 22.10.2007 (дата подання позовної заяви) включно дорівнюють 1 390,82 грн. (сума боргу на день подання позову у розмірі 26 934,00 грн. * 102,2% * 102,9% (індекси інфляції за вересень-жовтень 2007)/100% - 26 934,00 грн.);

- 3% річних за період з 12.09.2007 (на підставі статті 530 Цивільного кодексу України та вимоги № 128 від 31.08.2007, отриманої відповідачем 04.09.2007) по 22.10.2007 (дата подання позовної заяви) включно дорівнюють 90, 76 грн. (сума боргу на день подання позову у розмірі 26 934,00 грн. * 3% * 41 (кількість днів прострочки)/365);

Враховуючи те, що згідно розрахунку суду належні до сплати суми витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є меншими ніж відповідні суми згідно розрахунку позивача, суд прийшов до висновку задовольнити вимоги позивача стосовно стягнення витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних частково в розмірі, визначеному за розрахунком суду, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 390,82 грн. та 3% річних у розмірі 90, 76 грн.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (код ЄДРПОУ 32982190, юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 7Б, кв. 47, фактична адреса: 01032, м. Київ, вул. Сакса ганського, 83, р/р 26008303080501 в АКБ „Київ-Приват”, МФО 300164), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс ЛТД" (код ЄДРПОУ 22946858, юридична адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, р/р 26007301241327 в Філії „Київське мське відділення Промінвестбанку”, МФО 322250) 6 934 (шість тисяч дев’ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 1 390 (одна тисяча триста дев’яносто) грн. 82 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, 90 (дев’яносто) грн. 76 коп. 3% річних, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 105 (сто п’ять) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Р. Станік