Рішення № 15297467, 27.04.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-59-2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року Словянській міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гусинського М. О.,

при секретарі Моїсеєвої О. І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Словянську цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),

В С Т А Н О В И В:

07.07.2010 року до Словянського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) звернулося ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” , пояснюючи свої вимоги наступним:

13.09.2007 року між ОСОБА_7 та ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” був укладений договір страхування транспортних засобів № V1.6.04991, предметом якого є страхування автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1.

08.02.2008 р. на 603км. +838 м. а/ш «Київ-Харків-Довжанський»трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та автомобілю „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.

10.08.2008 року постановою Словянського міськрайонного суду було закрито адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпроАП України у звязку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, але в описовій частині постанови було зазначено, що дії ОСОБА_2 не відповідають вимогам п.10.1, 10.4 Правил Дорожнього руху України та знаходяться у причинному звязку з виникненням ДТП.

11.02.2008 року страхувальник автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 звернувся до ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” із заявою про пошкодження транспортного засобу у звязку із дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до договору № V1.6.04991.

29.07.2008 року ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” на підставі Страхового акту № V1.6.04991 від 13.09.2007 р. та розрахунку страхового відшкодування до нього, виходячи із рахунку № БМ-0000526 від 28.03.2009р., враховуючи Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засову № 633/03/08 від 31.03.2008р., звіт про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу від 15.07.2008 р., Акт виконаних робіт від 08.02.2008р., здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника у розмірі 347303,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 32549 від 29.07.2008р.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 11187 ЦК України 19.12.2008 р. ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” звернулася до ОСОБА_2 із регресною вимогою № 1180/3/2008, в якій ОСОБА_2 було запропоновано в добровільному (позасудовому) порядку відшкодувати шкоду, яка заподіяна в наслідок ДТП, що трапилась з його вини, в розмірі 347303,57 грн.

Після отримання цієї вимоги та до часу звернення до суду ОСОБА_2 жодних дій, спрямованих на врегулювання цього питання здійснено не було.

Просили суд стягнути з ОСОБА_2 на власну користь 347303,57 грн. у відшкодування шкоди та усі судові витрати.

В подальшому до участі в справі у якості третьої особи був залучений ОСОБА_6.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 дала пояснення, які співпадають із викладеним у позові, просила позов задовольнити у повному обсязі. Стосовно наявності (або відсутності) у відповідача ОСОБА_2 паспорту громадянина України для виїзду за кордон та наявності (або відсутності) майна, на яке може бути накладено арешт ніякої інформації надати не змогла, із клопотанням про витребування такої інформації не зверталася.

Відповідач ОСОБА_2 із позовними вимогами не погодився, підтвердив в судовому засіданні факт скоєння ДТП 08.02.2008 року на 603км. +838 м. а/ш «Київ-Харків-Довжанський», учасниками якої стали автомобіль „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та автомобіль „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 під його керуванням, пояснивши, що органом ДАІ у м. Ізюмі Харківської області за місцем ДТП була проведена дослідча перевірка, за наслідками якої було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно обох водіїв учасників ДТП. Відносно нього та відносно ОСОБА_6 були складені протоколи про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпроАП України та надіслані до відповідних судів за місцем мешкання кожного з них. 10.08.2008 року постановою Словянського міськрайонного суду відносно нього було закрито адміністративну справу за ст. 124 КпроАП України звязку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає, що зазначена ДТП виникла з вини іншого водія - ОСОБА_6, у звязку з чим він не повинен нести перед позивачем матеріальну відповідальність. Також вважає, що в даному випадку він не може нести відповідальність за наслідками ДТП, так, як не є власником автомобілю „Маз 53366” д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, а він керував автомобілем на підставі доручення. Трудова угода між ним та ОСОБА_4 не укладалася.

Аналогічні пояснення надав суду представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні не оспорювали розмір матеріальних збитків, завданих автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 в наслідок ДТП та розмір регрес них вимог позивача.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні також підтвердив факт скоєння ДТП 08.02.2008 року на 603км. +838 м. а/ш «Київ-Харків-Довжанський», учасниками якої стали автомобіль „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та належний йому автомобіль „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, пояснивши, що ОСОБА_2 ніколи не знаходився з ним у трудових відносинах, керував автомобілем „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 на підставі доручення.

Аналогічні пояснення надав суду представник третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_5

Третя особа ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні не оспорювали розмір матеріальних збитків, завданих автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 в наслідок ДТП та розмір регрес них вимог позивача.

Третя особа ОСОБА_6 до суду не зявився, заяв про відкладення судового розгляду справи або розгляду справи за його відсутністю від нього не надходило.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, третьої особи, представника третьої особи, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” підлягають часткову задоволенню за наступних підстав:

Як встановлено у судовому засіданні, 8 лютого 2008 року о 6 годині 50 хвилин на 603км. +838 м. а/ш «Київ-Харків-Довжанський» трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та автомобілю „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 15-16 т. 1).

Автомобілем „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 08.02.2008 року керував ОСОБА_6 на підставі довіреності на право управління, виданої власником ОСОБА_7 (а.с. 7-10 т. 1).

13.09.2007 року між ОСОБА_7 та ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” був укладений договір страхування транспортних засобів № V1.6.04991, предметом якого є страхування автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 (а.с. 6 т. 1).

Загальна сума збитків, завданих автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 в наслідок ДТП 08.02.2008 року складає 411501 грн. 71 коп.; ринкова вартість автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 після ДТП 08.02.2008 р. складає 195899 грн. 65 коп. (а.с. 18-66 т. 1).

Позивачем - ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” 24.07.2008 року був складений страховий акт № V1.6.04991.L01.01, згідно якого було прийняте рішення про відшкодувати страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 347303,57 грн. (а.с. 66,67 т. 1).

Згідно платіжного доручення № 32549 від 29.07.2008 р. страхове відшкодування в сумі 347303,57 грн. було сплачене ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” ОСОБА_7 29.07.2008 р. (а.с. 69 т. 1).

ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” зверталася до ОСОБА_2 з регресною вимогою по сплаті страхового відшкодування в сумі 347303,57 грн. (а.с. 70), але позивачем документального підтвердження дати отримання відповідачем регресної вимоги не надано.

Власником автомобілю „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_4 (а.с. 71 т. 1), який видав ОСОБА_2 довіреність на керування належним йому транспортним засобом (а.с. 93 т. 2)..

Позивачем ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” 19.03.2010 року було сплачено судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати з ІТЗ судового розгляду справи в сумі 120,00 грн. (а.с. 76,77 т. 1).

10.07.2008 року постановою Словянського міськрайонного суду було закрито адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпроАП України у звязку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, але в описовій частині постанови було зазначено, що дії ОСОБА_2 не відповідають вимогам п.10.1, 10.4 Правил Дорожнього руху України та знаходяться у причинному звязку з виникненням ДТП (а.с. 17 т. 1).

Ізюмським МВ ГУМВС України в Харківській області була здійснена перевірка за фактом ДТП, яка сталося 08.02.2008 року, за наслідками якої було прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 66-127 т. 2).

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.10.2008 року слідує, що ДТП сталася в наслідок порушення водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ПДР України: водій ОСОБА_2 порушив п.п. 10.1, 10.2, 10.4 ПДР України, а водій ОСОБА_6 п. 12.3 ПДР України; водій ОСОБА_2 та водій ОСОБА_6 підлягають до притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпроАП України (а.с. 68-70 т. 2).

Ізюмським міськрайонним судом Харківської області 26.05.2009 року була розглянута скарга ОСОБА_6 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.10.2008 року та залишена без розгляду у звязку із відсутністю підстав (а.с. 127 т. 2).

Обидва водії: як ОСОБА_2, так і ОСОБА_6 під час ДТП були у тверезому стані.

08.02.2008 року відносно ОСОБА_2 був складений протокол серії АД № 211795 про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпроАП України (а.с. 98); в матеріалах перевірки за фактом ДТП, яка сталося 08.02.2008 року відомості про складання протоколу відносно ОСОБА_6 за ст. 124 КпроАП України відсутні.

Під час проведення перевірки за фактом з ДТП, яка сталося 08.02.2008 року, був витребуваний висновок спеціаліста - автотехніка за № 1613, складений Харківським НДІ судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса 28.08.2008 року, з якого слідує:

- в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобілю „Маз 53366” ОСОБА_2 повинен був діяти в відповідності до вимог п.п. 10.1, 10.2, 10.4 та розділу 34 Правил дорожнього руху України;

- в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобілю „BMW Е65/730і” ОСОБА_6 повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України;

- технічна можливість уникнути даної ДТП з боку водія автомобілю „Маз 53366” ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п.п. 10.1, 10.2, 10.4 та розділу 34 ПДР України, для чого в нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру;

- дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.2, 10.4 та розділу 34 ПДР України та знаходилися, з технічної точки зору, у причинному звязку з виникненням даної пригоди;

- в даній дорожній ситуації водій автомобіля „BMW Е65/730і” ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем МАЗ шляхом застосування своєчасних мір гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України;

- дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України, та знаходились, з технічної точки зору, у причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 117- 120 т.2).

Під час розгляду адміністративного матеріалу відносно притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпроАП України Словянським міськрайонним судом 31.03.2008 року була призначена судова автотехнічна експертиза (а.с. 129 т. 2), а згідно висновку експерта № 1757/18 від 06.05.2008 року судової авто технічної експертизи, здійсненої Донецьким НІІ судових експертиз було встановлено наступне:

- в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобілю „Маз 53366” ОСОБА_2 повинен був діяти в відповідності до вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України;

- дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 10.1 10.4 ПДР України та знаходилися у причинному звязку з виникненням даної пригоди;

- в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобілю „BMW Е65/730і” ОСОБА_6 у момент виникнення небезпеки для руху повинен був негайно прийняти засоби до зниження швидкості до зупинки руху, тобто діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України;

- відсутня можливість надати оцінку діям водія ОСОБА_6 відносно нормативним вимогам п. 12.3 ПДР України та встановити наявність (відсутність) в його діях причинного звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 131-133 т. 2).

Під час розгляду справи за позовом ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) Словянським міськрайонним судом 21.01.2011 року була призначена судова авто-технічна експертиза (а.с. 29 т. 2), з висновків експерта НІ ЕКЦ ГУ МВС України в Донецькій області від 14.02.2011 року слідує наступне:

- рульове керування, система гальм та колеса автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 та автомобілю „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 на момент ДТП знаходилися в робочому стані;

- водій автомобілю „BMW Е65/730і” ОСОБА_6 повинен був керуватися вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме: з моменту виїзду автомобілю „Маз 53366” з території АЗС на проїзну частину дороги зобовязаний був використати гальмування;

- в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобілю „Маз 53366” ОСОБА_2 повинен був діяти в відповідності до вимог п.п. 10.1, 10.2, 10.4 Правил дорожнього руху України, а саме: перед початком виїзду з території АЗС та виконання маневру повороту ліворуч (розвороту), він зобовязаний був переконатися в безпеці та надати дорогу автомобілю „BMW Е65/730і”;

- з технічної точки зору, в усіх досліджений варіантах, водій автомобілю „BMW Е65/730і” ОСОБА_6, використавши своєчасне гальмування, володів технічною можливістю запобігти зіткнення з автомобілем „Маз 53366”;

- з технічної точки зору у даній дорожній ситуації в діях водія „BMW Е65/730і” ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України;

- з технічної точки зору, даній дорожній ситуації водій автомобілю „Маз 53366” ОСОБА_2 виконавши вимоги п.101, п.10.2, п. 10.4 ПДР України, володів технічною можливістю запобігти виникненню ДТП;

- з технічної точки зору у даній дорожній ситуації в діях водія „Маз 53366” ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 101., 10.2, 10.4 ПДР України;

- з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія „BMW Е65/730і” ОСОБА_6, як невідповідні вимогам п. 12.3 ПДР України знаходилися у причинному звязку з подією ДТП;

- з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, причинного звязку між діями водія автомобілю „Маз 53366” ОСОБА_2 з фактом зіткнення автомобілю „BMW Е65/730і” з автомобілем „Маз 53366” не убачається (а.с. 36-44 т. 2).

Розглядаючи справу суд виходив з наступних вимог чинного законодавства України:

Згідно ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторонами по справі факт наявності ДТП 08.02.2008 року, учасниками якої стали автомобіль „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та автомобіль „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, розмір збитків, завданих автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 та факт виплати страхового відшкодування „Страхова компанія „ПЗУ Україна” ОСОБА_7 та розмір страхового відшкодування не оспорювався.

Таким чином, факт виникнення ДТП 8.10.2007 року за участю обох цих автомобілів, наявність укладеного між „Страхова компанія „ПЗУ Україна” та ОСОБА_7 договору страхування та виплата „Страхова компанія „ПЗУ Україна” ОСОБА_7 страхового відшкодування в розмірі 347303,57 грн. у звязку із визнанням цих обставин усіма сторонами справи не підлягають доказуванню.

По даній справі доказуванню підлягають тільки необхідність (або відсутність такої необхідності) відшкодування відповідачем позивачеві виплачених страхових збитків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно вимог ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, яка відповідає за завдані збитки.

Згідно п.1) частини 1 Статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищенної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно п.3) частини 1 цієї ж самої статті ЦК України за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, які мають істотне значення.

Під час судового розгляду справи був встановлений причиний звязок між діями (бездіяльністю) обох водіїв: автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та автомобілю „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, та виникненням 08.02.2008 року дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок якої автомобілям було завдано шкоду.

Суд розглядаючи справу, прийшов до висновку про те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 08.02.2008 року на 603км. +838 м. а/ш «Київ-Харків-Довжанський» першим порушив вимоги п.10.1, п.10.2, п. 10.4 ПДР України, так, як перед початком виїзду з території АЗС та виконання маневру повороту ліворуч (розвороту), він був зобовязаний переконатися в безпеці та надати дорогу іншим автомобілям, які рухалися по прямій. ОСОБА_2 цього не зробив, перегородивши автомобілем „Маз 53366” проїзну частину автошляху, що виявилося перешкодою в русі автомобілю „BMW Е65/730і”, водій якого ОСОБА_6 своєчасно не здійснив гальмування та здійснив зіткнення обох автомобілів.

Так, як подію ДТП можливо було запобігти в разі відповідності дій хоча би одного з водіїв Правилам дорожнього руху України, то суд визначає наявність вини кожного з водіїв у виникненні дорожньо-транспортної події, при цьому суд встановлює різний розмір вини кожного з водіїв.

Так, як в даному випадку шкоду завдано в наслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, то суд приходить до висновку про необхідність відшкодування цієї шкоди відповідно до ст. 1188 ЦК України не власниками джерел підвищеної небезпеки, а винними особами.

Суд приходить до висновку про те, що розмір вини водія автомобілю „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 складає 75 відсотків, так, як саме водій ОСОБА_2 своїми діями створив небезпеку на шляху, а водій автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 ОСОБА_6 своєю бездіяльністю не зміг запобігти виникненню ДТП, тому його відсоток вини складає 25%.

Приходячи до такого висновку суд виходить із усіх обставин справи, не приймаючи до уваги як висновок експерта НІ ЕКЦ ГУ МВС України в Донецькій області від 14.02.2011 року стосовно наявності причинного звязку з подією ДТП тільки в діях водія автомобілю „BMW Е65/730і” д/н НОМЕР_1 ОСОБА_6 та відсутністю причинного звязку з подією ДТП в діях водія автомобілю „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2, так і висновок експерта № 1757/18 від 06.05.2008 року Донецького НІІ судових експертиз стосовно відсутності можливості надати оцінку діям водія ОСОБА_6 відносно нормативним вимогам п. 12.3 ПДР України та встановити наявність (відсутність) в його діях причинного звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

При прийнятті такого рішення суд виходив з усіх обставин справи, з тих обставин, що висновок експерта відповідно до ст. 61 ЦПК України не є обовязковим для суду і підлягає доказуванню, а судовим рішенням Ізюмського міськрайонного суд Харківської області від 26.05.2009 року встановлено відповідність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.10.2008 року в звязку із наявністю вини як водія ОСОБА_6, так і водія ОСОБА_2 в виникненні події ДТП, необхідністю притягнення обох водіїв до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпроАП України, зазначена обставина відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Вимог про стягнення частки страхового відшкодування з ОСОБА_6 позивач не заявляє.

Таким чином, розмір збитків, який підлягає відшкодуванню позивачеві ПАТ «Страхова компанія „ПЗУ Україна” та стягненню на його користь з відповідача ОСОБА_2 складає 260477,67 грн. з наступного розрахунку:

347303,57 грн. :100% х 75% = 260477,67 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ «Страхова компанія „ПЗУ Україна” потрібно стягнути 1275,00 грн. на відшкодування частки витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору та 90,00 грн. на відшкодування частки витрат, понесених позивачем по сплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи.

У звязку із відсутністю укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 трудової угоди суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 08.02.2008 року під час виникнення ДТП не виконував трудових (службових) обовязків і позивач правильно визначив відповідача по справі, подавши позов до водія автомобілю „Маз 53366” д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2, а не до його власника ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 993, 1166, 1167, 1187, 1188, 1191 ЦК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст. ст. 5-8, 10-15, 60, 61, 107, 146, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: 84100, АДРЕСА_1, ІНПП НОМЕР_3 на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна”, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 42, код ЄДРПОУ 20782312, МФО 300528, р/р 26508001334127 в АТ «ОТП Банк»:

·260477,67 грн. на відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки в порядку регресу;

·1275,00 грн. на відшкодування частки витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору;

·90,00 грн. на відшкодування частки витрат, понесених позивачем по сплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи, а усього 261842,69 грн. (Двісті шістдесят одна тисяча вісімсот сорок дві гривни шістдесят девять копійок).

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2011 року.

Суддя Словянського міськрайонного суду Гусинський М. О.